Автоматизація графічно-конструкторських робіт

УДК 76.004.9 + 66.041 ББК 32.973

А22

Гриф надано Міністерством Освіти і науки України (Лист від 30 листопада 2000

р. №2/999)

Рецензенти: Назаренко І.І. Зав.каф. машин і обладнання технологічних процесів КНУБА, д.т.н., професор

Пахаренко В.О. Зав.каф. технологій переробки пластмас та опоряджувальних виробництв КНУТД, д.т.н., професор

Редактор

В.Ю. Щербина, О.С. Сахаров, О.В. Гондлях, В.І. Сівецький.

А22 Автоматизація графічно-конструкторських робіт при проектуванні хімічного устаткування в системі AutoCAD: Навч. Посіб. – К.: ІВЦ “По-

літехніка”, 2002. – 156 с. ISBN 5-89818-23-0

Розглянуті основні команди в графічній системі AutoCAD для виконання конструкторських робіт. Мова програмування AutoLISP та інструментальні засоби створення графічного інтерфейсу користувача, для розробки систем і підсистем автоматизованого проектування. Приведені приклади використання команд та функцій і завдання для самостійної роботи студентів.

Для студентів технічних спеціальностей вищих закладів освіти.

УДК 76.004.9 + 66.041 ББК 32.973

ISBN 5-89818-23-0

ПЕРЕДМОВА

Розвиток новітніх технологій та комп'ютерної техніки потребує вивчення студентами методів комп'ютерного конструювання під час проектування устаткування хімічного виробницта та промисловості будівельних матеріалів, у зв'язку з необхідністю більш повного прогнозування параметрів проектованих машин з урахуванням вимог експлуатації i виготовлення.

Студенти мають набути навичок використання програмного забезпечення, що дозволяє реалізувати найраціональніші умови для творчої роботи з максимальною автоматизацією найбільш громіздких "рутинних" розрахунків; суттєво підвищити технічний рівень проектованого обладнання та поліпшити якість проектів за рахунок більш точного врахування різноманітних факторів і взаємного погодження частин проекту, зменшення кількості помилок в конструкторській документації.

Завдяки досконалому вивченню графічних комп'ютерних систем інже- нер-конструктор може автоматизувати виконання графічноконструкторських робіт, а також доопрацьовувати та адаптувати типові графічні системи під конкретні прикладні задачі конструювання.

Унавчальному посібнику викладено основні положення системи AutoCAD для автоматизації графічно-конструкторських робіт під час проектування хімічного устаткування.

Упершому розділі розглянуто основні команди системи AutoCAD, потрібні для виконання креслень. Графічний пакет AutoCAD призначений для автоматизації креслярських робіт, який з використанням обчислювальної системи забезпечує заначну економію часу порівняно з "ручним" кресленням.

Другій розділ присвячено вивченню основних команд внутрішньої мови програмування AutoLISP. З її допомогою можна не тільки значно прискорити процес розроблення проектної документації, але й створювати нові команди графічного редактора, спеціалізовані меню, здійснювати доступ до графічної бази даних і модернізувати її, розробляти функції для розв’язання найрізноманітніших задач і, крім того, створювати ефективні системи і підсистеми.

Утретьому розділі розглянуто створення діалогових вікон в AutoCAD та правила їх конструювання та використання.

Посібник містить приклади використання команд та функцій, а також індивідуальні завдання для виконання самостійної роботи, що дає можливість студентам набути практичних навичок та вивчити можливості системи.

ВСТУП

Сучасний етап науково-технічного прогресу характеризується збільшенням різноманітності хімічного технологічного устаткування і одночасним ускладненням його конструкцій. Скорочення термінів проектування сучасного устаткування і поліпшення його техніко-економічних характеристик є однією з найактуальніших проблем сучасного машинобудування.

Вирішення вказаних завдань потребує широкого використання обчислювальної техніки в складі конструкторських і обчислювальних комплексів, розроблення технічних, програмно-математичних, інформаційних та інших видів забезпечення. У зв'язку з цим одним з основних звдань вищої школи є підвищення комп'ютерної грамотності і широке впровадження електронно-обчислювальної техніки у навчальний процес, особливо на етапах проектно-конструкторської підготовки.

Тільки системне застосування засобів обчислювальної техніки дозволяє істотно збільшити продуктивність праці інженера-проектувальника. Перехід від традиційних методів проектування до автоматизованого означає перехід до нової технології проектування, що базується на розробці адекватних математичних моделей, а також до програмного й лінгвістичного забезпечення.

Можливість широкого використання САПР сучасного технологічного устаткування зумовлено широким упровадженням у промисловість ЕОМ із розвиненою периферійною системою.

Сьогодні накопичено достатній досвід щодо використання обчислювальної техніки в промисловому проектуванні технологічних об'єктів машин та апаратів хімічних виробництв, що дозволяє перейти до комплексної автоматизації проектно-конструкторських робіт.

Для ефективного використання програмного забезпечення потрібні ін- женери-користувачи САПР, які є досвідченими фахівцями не тільки в конкретній галузі інженерної діяльності, але й мають достатні знання і навички використання засобів обчислювальної техніки у своїй практичній діяльності, зокрема, у сфері проектування.

Хоча з розвитком комп'ютеризації постає чимало проблем, пов'язаних із розробкою САПР, однак, усе-таки, насамперед цей процес, пов’язаний з підготовкою спеціалістів. Отже, вивчення основ автоматизованого проектування на базі обчислювальних комплексів стає необхідною вимогою при підготовці інженерів широкого профілю, тому в навчальні плани введено спеціальний курс із САПР, що поєднує у собі загальні принципи побудови, структуру САПР, опис математичних, програмних і технічних засобів, що входять у комплект САПР.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

АЦК – алфавітно-цифрова клавіатура; ЗПЗ – значення параметру за замовчуванням.

1. ІНЖЕНЕРНА СИСТЕМА АВТОМАТИЗОВАНОГО ПРОЕКТУВАННЯ AUTOCAD

AutoCAD – це найрозповсюдженіша в нас і за кордоном інженерна система автоматизації проектування найрізноманітніших об'єктів: від плану офісу до космічних станцій.

Система AutoCAD постійно розвивається та складається з трьох основних компонентів: графічного редактора AutoCAD, мови програмування високого рівня AutoLISP і інструментальних засобів для створення графічного інтерфейсу користувача, наприкладзадопомогоюDCL.

Графiчний пакет AutoCAD призначений для автоматизацiї креслярських робiт, який з використанням обчислювальної системи забезпечує велику економiю часу порiвняно з "ручним" кресленням.

Вiдсутнi обмеження на види креслярських робiт, якi можуть бути виконанi з використанням системи AutoCAD. Якщо креслення можна виконати вручну, отже, воно також може бути згенеровано системою

AutoCAD.

AutoCAD створює не просто графiчний образ. Система дозволяє в будь-яку мить проаналiзувати сформованi об’єкти, обслуговуючи їх на зразок менеджера бази даних. При цьому забезпечується висока швидкість виконання та простота створення креслення і його модифікацій. Крім цього, AutoCAD дозволяє створювати дещо більше, ніж креслення. Він надає можливість логічно пов’язані фрагменти креслення розмістити на виділених шарах або згрупувати їх та розглядати як єдине ціле. З допомогою простих команд можна просто та швидко поставити розмірні лінії та тексти. Крім цього, в останніх версях передбачена можливість працювати з тривимірними об’єктами та легко коригувати їх.

1.1. Запуск програми AutoCAD

Після запуску на екрані монітора з’являється меню, панелі інструментів і діалоговевікноStart Up, деперерахованізасобистворенняновогокреслення.

Стандарти AutoCAD близькі до стандартів, застосованих у широко розповсюджених додатках Windows, таких як Word, Excel, Access. Система має значну кількість різноманітних діалогових вікон, що є зручним засобом введення параметрів команд, тому що дозволяє бачити їх усі одночасно. Основними елементами таких вікон є кнопки, прапорці, текстові поля і списки.

Командні клавіші <OK>, <Apply> і <Cancel> призначені для керування діалоговими вікнами:

•<ОК> підтвердження обраних параметрів і вихід з вікна;

•<Apply> застосування обраних параметрів без виходу з вікна;

•<Cancel> вихід з вікна без збереження набору параметрів.

6

Якщо операція недоступна, то назва кнопки буде неконтрастною. Багато вікон містять кнопку <Help>, призначену для виклику довідки.

Рис. 1.1. Головне вікно системи AutoCAD 14

Прапорці призначені для вибору одного з альтернативних варіантів: On або Off. Мають вигляд маленьких квадратів з позначками у вигляді

хрестика або галочки внутрішнього квадрата контрастного кольору. Списки призначені для виведення переліку доступних параметрів, фай-

лів тощо. Список завжди обмежений рамкою і позначений назвою. Якщо в списку багато пунктів, то в його правій частині з'являється смуга прокручування. Списки, що розкриваються, наявні в діалогових вікнах у згорнутому вигляді. Щоб розкрити список, потрібно натиснути на стрілці.

Для керування елементами діалогового вікна і переміщення між його полями використовують маніпулятор “мишка” або клавішу <TAB>. “Мишка” дозволяє:

•здійснювати вибір елемента вікна;

•вводити інформацію в текстове поле, вказуючи місце курсором;

•переглядати списки шляхом переведення повзунка смуги прокручування;

•встановлювати або скидати прапорці;

•вибирати будь-яку вкладку діалогового вікна;

•керувати відкриттям і закриттям додаткового поля або вікна;

•виводити контекстне меню натисканням кнопки “миші” всередині вікна.

7

1.2. Креслення в системі AutoCAD

Креслення в системі AutoCAD — це файл, що містить опис графічної інформації в спеціальному форматі (.DWG). У процесі роботи він зберігається в оперативній пам’яті комп’ютера, а для тривалого зберігання використовують диски.

Для роботи з файлами система має звичайні можливості додатків Windows: меню File і відповідні кнопки стандартної панелі інструментів. У меню File знаходяться команди, що дозволяють зберегти креслення, викликати існуючі креслення для редагування, закрити креслення:

•New – почати нове креслення;

•Open – відкрити існуюче креслення;

•Close – закрити поточне креслення;

•Save – зберегти поточне креслення;

•Save As – зберегти поточне креслення під іншим ім'ям.

Ім’я файлу може мати довжину до 255 символів, включаючи пробіли. Забороняється використовувати такі символи: зірочка, двокрапка, крапка з комою, знак питання, символи похилої риски, лапки, знаки «більше», «менше».

За замовчуванням файли креслень записують в кореневий каталог системи AutoCAD. Для створення нової папки в процесі збереження креслення (діалог Save Drawing As) необхідно натиснути праву кнопку “мишки”, потім вибрати в контекстному меню пункти Создать і Папка.

1.3. Створення нового креслення

При запуску системи в діалоговому вікні Start Up пропонується кілька режимів початку роботи. Вони визначають процес встановлення початкових робочих параметрів нового креслення. Можливі такі режими запуску:

•Start from Scratch – дозволяє почати нове креслення з параметрами, встановленими в системі за замовчуванням. У цьому під час створення нового креслення потрібно вибрати одиниці виміру зі списку Default Settings;

•Use a Template – дозволяє почати нове креслення з використанням параметрів існуючого креслення-шаблона (це графічний файл .DWT, що містить інформацію про розміри креслення, прийняті одиниці виміру, параметри шарів). Після вибору цього параметра програма AutoCAD виведе в центрі діалогового вікна Start Up список усіх доступних шаблонів, з якого користувач вибирає необхідний;

•Use a Wizard – дає змогу почати нове креслення з параметрами, що встановлює спеціальний майстер;

•Open a Drawing – дозволяє продовжити роботу з вже існуючим кресленням. Щоб завантажити файл креслення, потрібно вибрати його ім’я в

списку Select a file і натиснути <ОК>.

8

1.4. Введення команд

Команди в системі AutoCAD виконують такі дії:

•виводять в командний рядок підказки для введення параметрів;

•відкривають діалогові вікна для вказівки параметрів команди;

•запускають процедури, що вимагають введення з клавіатури;

•запускають процедури, що потребують позиціонувания курсора. Більшість команд системи AutoCAD мають кілька параметрів і для їх

виконання потрібна введення одного з них за таким форматом: Command: ім'я команди [параметри] [дані] <...>

•Слово Command: –запрошення системи до введення команди;

•ім'я команди – назва команди, яку вводять у командному рядку;

•параметри – додаткові відомості, що дозволяють уточнити дію команди; припустимі параметри наведено в командній підказці і відокремлено один від одного похилою рискою (ім’я параметра під час введення можна скорочувати до одного символу, виділеного в назві параметра великою літерою);

•дані містять конкретні значення необхідних для команди величин;

•у дужках <...> вказують параметр, пропонований системою за замов-

чування.

Команда виконується тільки після того, як у діалозі з системою буде задано всю інформацію; результати її виконання відображають в графічному вікні AutoCAD, а в командному рядку з'являється запрошення сис-

теми Command.

Вводити команди AutoCAD можна з клавіатури, з різноманітних меню або панелей інструментів.

1.5. Команда встановлення границь креслення LIMITS

Команда встановлює границі поточного креслення в просторі аркуша або в просторі моделі і дозволяє контролювати їхнє дотримання.

Командний рядок: LIMITS

Екранне меню: Format–LIMITS Висхідне меню: Format–Drawing Limits

У відповідь на команду видається повідомлення, у якому просторі (аркуша або моделі) встановлені обмеження, а потім запит:

Reset Model space limits:

Specify lower left corner or [ON/OFF] <0.0000,0.0000>:

Введіть координати лівого нижнього кута або ... <ЗПЗ>: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER>, якщо поточні значення координат точки нижнього лівого кута креслення задовольняють користувача;

•ввести за допомогою АЦК нові значення координат точки нижнього лівого кута креслення;

9

• вказати графічним курсором на екрані точку нового положення нижнього лівого кута креслення.

Другий запит системи:

Specify upper right corner <420.0000,297.0000>:

Введіть координати правого верхнього кута <ЗПЗ>: Можливі відповіді на запит:

•натиснути <ENTER>, якщо значення треба залишити без змін;

•ввести за допомогою АЦК нові значення координат точки верхнього правого кута креслення або вказати її положення графічним курсором.

1.6. Команди встановлення режимів креслення

1.6.1. Команда GRID

Використовують для візуалізації на екрані дисплея вузлів фонової допоміжної координатної сітки із заданими користувачем інтервалами між ними.

Командний рядок: GRID

Командний рядок: DSETTINGS (діалогове вікно Drafting Settings) Екранне меню: Tools 2–GRID (діалогове вікно Drafting Settings)

Падаюче меню: Tools–Drafting Settings (діалог Drafting Settings)

У відповідь на команду система видає запит:

Specify grid spacing(X) or On/Off/Snap/Aspect<0>:

Задайте інтервал сітки (Х) або ... <ЗПЗ>: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER>, якщо ЗПЗ для інтервалу влаштовує користувача;

•ввести за допомогою АЦК значення інтервалу сітки (при Х=Y);

•якщо потрібний встановлений для режиму Snap, то після відповідної

цифри ввести X.

Для використання додаткових параметрів команду варто повторити.

Specify grid spacing(X) or On/Off/Snap/Aspect<0>:

Задайте інтервал сітки (Х) або ... <ЗПЗ>:

Можливі відповіді:

ON – візуалізує координатну сітку з поточними інтервалами між вузлами; OF – видаляє сітку з екрана;

S – встановлює однозначну відповідність кроку координатної сітки фіксованому кроку графічного курсора;

А – ініціює додаткові запити системи:

Specify the horisontal spacing (X) <0>:

Задайте горизонтальний інтервал сітки <ЗПЗ>: Specify the vertical spacing (X) <0>:

Задайте вертикальний інтервал сітки <ЗПЗ>,

відповідь на який дозволяє встановити інтервали сітки по осях Х і Y.

1.6.2. Команда ORTHO

Дозволяє вмикати/вимикати ортогональний режим креслення, за якого лінії викреслюють строго паралельно осям координат (режим

Ortho).

Командний рядок: ORTHO

Командний рядок: DSETTINGS (діалогове вікно Drafting Settings) Запит системи у відповідь на команду:

Enter mode [ON/OFF] <ON>:

Виберіть режим [Вкл/Викл] <ЗПЗ>:

Відповідь: ввести за допомогою клавіатури ON, якщо необхідно ввімкнути ортогональний режим креслення, або OF, якщо необхідно цей режим вимкнути.

1.6.3. Команда LAYER

Застосовується для створення шарів, встановлення і модифікації їхніх параметрів.

Командний рядок: – LAYER

Екранне меню: Format–LAYER (діалог Layer Properties Manager) Висхідне меню: Format–LAYER (діалог Layer Properties Manager)

Рис. 1.2. Діалогове вікно Layer Properties Manager

У відповідь на команду система видає список уточнюючих додаткових параметрів:

?/Make/Set/New/ON/OFf/Color/Ltype/LWeigh/Plot/Freez/Thaw/LOck/Unloc:

Можливі відповіді:

“?” – одержання інформації про шари, при цьому система ініціює додатковий запит:

Enter layer name(s) to list <*>:

Натисканням <ENTER> одержуємо інформацію про всі існуючі у поточному кресленні шари; для одержання інформації про параметри конкретного шару вводять його ім'я.

М – створення нового шару; додатковий запит:

Enter name for new layer (becomes the current layer) <0>:

Після введення імені створюється новий шар зі стандартними параметрами, і цей шар стає поточним;

S – перехід від одного шару до іншого; уточнюючий запит системи: Enter layer name to make current <WORK>:

Увівши ім’я існуючого шару можна активізувати його; натиснувши <ENTER> – залишити активним поточний шар;

N – створення нових шарів; додатковий запит: Enter name list for new layer(s):

Перелічивши через кому імена шарів, можна створити їх за стандартними параметрами; відмова від відповіді на запит – натисканням клавіші

<ENTER>;

ON – ввімкнення раніше вимкнених шарів; додатковий запит: Enter name list of layer(s) to turn On:

Введіть через кому імена існуючих вимкнених шарів, відмова від відповіді на запит – натисканням клавіші <ENTER>.

OF – для вимикання обраних шарів; додатковий запит: Enter name list of layer(s) to turn Off:

Введіть список видимих шарів, які бажаєте вимкнути; відмова від уточнюючого запиту — натисканням клавіші <ENTER>.

С – зміна кольору примітивів існуючого шару; додаткові запити системи:

Enter color name or number (1—255):

Введіть стандартні або номер, або назву кольору і натисніть <ENTER>: Enter name list of layer(s) for color 5 (blue) <0>:

Введіть через кому імена шарів, яким необхідно присвоїти зазначений у першому додатковому запиті колір;

L – зміна типу ліній шару; додаткові запити:

12

Enter loaded linetype name or [?] <Continuous>:

Введіть ім'я існуючого типу лінії або символ “?” для перегляду списку всіх існуючих типів ліній; якщо у відповідь на уточнюючий запит натиснути <ENTER>, то зазначене в підказці < > ім'я вважається новими.

Enter name list of layer(s) for linetype «Continuous» <0>:

1.6.4. Команда OSNAP

Дозволяє встановити постійні параметри режиму об'єктної при- в'язки (прив'язка до характерних точок існуючих об'єктів на кресленні — режим Osnap).

Командний рядок: OSNAP (діалогове вікно Osnap Settings) Командний рядок: DSETTINGS (діалогове вікно Osnap Settings) Екранне меню: **** – Osnap

Екранне меню: **** – Osnap ... (діалогове вікно Osnap Settings)

Висхідне меню: Tools–Drafting Settings (вікно Osnap Settings)

У відповідь на команду система видає повідомлення про поточні параметри режиму об'єктної прив'язки і запрошення ввести список нових параметрів:

Current osnap modes: End,lnt,Ext

Поточні параметри об'єктної прив'язки ...

Enter list of object snap modes:

Введіть список параметрів об'єктної прив'язки: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER>, щоб вимкнути режим прив'язки й очистити список поточних параметрів режиму Osnap;

•перелічити через кому нові параметри постійного режиму об'єктної прив'язки, що замінять поточні встановлені параметри режиму Osnap;

•параметр NON – вимкнути режим прив'язки до характерних точок існуючих об'єктів креслення й очистити список поточних параметрів режиму Osnap;

•параметр OFF – вимкнути режим прив'язки до характерних точок існуючих об'єктів креслення й очистити список поточних париметрів режиму Osnap.

Для керування режимом Osnap використовують клавішу <F3>.

13

Рис. 1.3. Діалогове вікно Osnap Settings

Інструменти (параметри) режиму об'єктної прив'язки перераховані нижче. Тут великими літерами виділені скорочення параметрів, які вводять із клавіатури під час роботи з командним рядком, а саме:

ENDpoint – визначення координат точок кінців примітива; MIDpoint – визначення точок середини примітива;

CENter – визначення координат центра кола або дуги еліпса; NODe – визначення координат точкових об'єктів;

QUAdrant – визначення координат перетину координатних осей з кола або дугою еліпса;

INTersection – визначення координат перетину двох ліній, кіл чи дуг, сплайнів, границь області;

EXTension – визначення координат ліній, що є тимчасовим продовженням існуючих ліній і дуг;

INSertion – визначення координат вставки тексту, атрибута, форми, визначення або атрибута блоку;

PERpendicular – визначення координат на лінії, колі, еліпсі, сплайні або дузі; створення нормалі до обраного об'єкта;

TANgent – визначення координат на колі або дузі, що при з'єднанні з останньою точкою утворить дотичну до обраного об'єкта;

NEArest – визначення координат на лінії або дузі кола, що є найближчою до позиції перетину графічного курсора;

APParent intersection – визначення координат удаваного перетину ліній і границь областей;

PARallel – визначення координат на лінії, до якої буде проведено перпендикуляр.

14

1.6.5. Команда SNAP

Дозволяє установити при введенні координат точок за допомогою пристрою вказівки строго фіксований крок переміщення графічного курсора по вузлах невидимої координатної сітки (режим Snap).

Командний рядок: SNAP

Командний рядок: DSETTINGS (діалогове вікно Drafting Settings)

Висхідне меню: Tools–Drafting Settings (діалог Drafting Settings)

У відповідь на команду видається запит:

Specify snap spacing or On/Off/Aspect/Rotate/Style/Type <1>:

Задайте крок прив'язки або ... <ЗПЗ>: Можливі відповіді на запит:

•натиснути <ENTER>, якщо значення задовольняє користувача;

•ввести за допомогою АЦК нове значення кроку .

Для використання додаткових параметрів команду варто повторити. Specify snap spacing or On/Off/Aspect/Rotate/Style/Type <1>:

Задайте крок прив’язки або ... <ЗПЗ>: Можливі відповіді:

ON – увімкнути режим переміщення курсора з фіксованим кроком; OF – вимкнути режим переміщення курсора з фіксованим кроком; А – ініціювати додаткові запити системи:

Specify the horisontal spacing (X) <1>:

Задайте горизонтальний інтервал невидимої сітки <за замовчуванням>: Specify the vertical spacing (Y) <0>:

Задайте вертикальний інтервал невидимої сітки <за замовчуванням>: відповідь на який дозволяє регулювати довжину фіксованого, кроку

графічного курсора по осях Х та Y;

R – ініціювати додаткові запити системи: Specify base point <0.0000,0.0000>:

Задайте координати базової точки <ЗПЗ>: Specify rotation angle <0>:

Задайте кут повороту <ЗПЗ>:

дозволяє повернути перетин, що графічного курсора до екрана дисплея; S – ініціювати додаткові запити системи:

Enter snap grid style [Standard/Isometric] <S>:

Виберіть стиль графічного курсора [Стандартний/Ізометричний] <ЗПЗ>:

Specify snap spacing or [Aspect] <1.0000>:

Задайте крок прив'язки або ... <ЗПЗ>: , що дозволяє вибрати бажану форму подання графічного курсора; Т – ініціювати додатковий запит системи:

Enter snap type [Polar/Grid] <Grid>:

Виберіть стиль прив'язки [Полярний/Сітка] <ЗПЗ>:

Відповідь дозволяє вибрати бажаний тип прив'язки графічного курсора.

15

1.6.6. Команда PAN

Забезпечує перегляд креслення, що є невидимим на екрані: Командний рядок: – PAN

Екранне меню: View 1–PAN (real-time panning) Висхідне меню: View–PAN (real-time panning)

Інструментальна панель: Standard Toolbar–Pan Realtime

Перший запит системи у відповідь на команду: Specify base point or displacement:

Задайте базову точку або переміщення: Можливі відповіді:

•введення будь-яким способом координати точки;

•задання величини бажаного зсуву.

Specify second point:

Задайте другу точку: Можливі відповіді:

•<ENTER> – якщо необхідне переміщення креслення;

•введення координати другої точки вектора переміщення для його явного задання.

1.6.7. Команда REDRAW

Дозволяє перемалювати поточне зображення, видаляючи при цьому маркери точок.

Командний рядок: REDRAW

Екранне меню: View 1-REDRAW

Висхідне меню: View–REDRAW

Запит системи у відповідь на команду: відсутній.

1.6.8. Команда ZOOM

Дозволяє збільшувати або зменшувати видиме зображення об'єкта на екрані монітора (фактичні розміри об'єкта при цьому не змінюються).

Командний рядок: ZOOM Екранне меню: View 1–ZOOM Висхідне меню: View–ZOOM

Інструментальна панель: Standard Toolbar–ZOOM Realtime

Standard Toolbar–ZOOM Window

Standard Toolbar–ZOOM Previous

W D S C 2x .5x A E

16

У відповідь на команду система видає запит:

Specify corner of window, enter a scale factor (n or nXP), or [All/Center/Dynamic/Extents/Previous/Scale/Window] <real time>:

Задають кут вікна, вводять коефіцієнт масштабування або . <ЗПЗ>:

• натиснути праву клавішу маніпулятора “мишка”: Можливі інші відповіді:

W – відобразити на весь екран монітора тільки частину видимого зображення об'єкта, який визначаємо двома протилежними вершинами прямокутного вікна;

Р – відновити попереднє зображення об'єкта; А – переглянути на екрані все креслення;

С – переглянути на екрані зображення креслення з центром у зазначеній точці;

D – одночасно виконати масштабування і панорамування;

Е – одночасно переглянути зображення всіх графічних примітивів поточного креслення у найбільшому масштабі;

S – задати числове значення коефіцієнта масштабування.

1.7. Команда створення текстових стилів STYLE

Забезпечує створення, модифікацію й встановлення текстових стилів. Командний рядок: STYLE (діалогове вікно Text Style)

Екранне меню: Format–STYLE (діалогове вікно Text Style) Висхідне меню: Format–TEXT STYLE (діалогове вікно Text Style) Запити системи у відповідь на команду:

1) Enter name of text style or [?] <Standard>:

Введіть ім'я гарнітури шрифту або ... <поточне ім'я>: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER>, якщо ім'я текстового стилю (гарнітури шрифту) влаштовує користувача;

•ввести за допомогою АЦК ім'я, якщо створюється новий текстовий стиль або модифікується старий;

•введіть символ «?», щоб побачити всі існуючі текстові стилі.

2) Specify full font name or font filename (TTF or SHX) <txt>:

Введіть ім'я файлу зразка шрифту <поточне ім’я>: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER>, якщо поточний шрифт є прийнятним;

•ввести ім'я файлу шрифту, що буде використовуватися .

3) Specify height of text <0.0000>:

Задайте висоту символів текстового стилю <ЗПЗ>: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER>, якщо для стилю приймається поточна висота;

•ввести число, що відповідає необхідній висоті символів.

17

4) Specify width factor <1.0000>:

Задайте ширину символу <ЗПЗ>: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER>, якщо влаштовує поточний масштабний коефіцієнт;

•ввести необхідне числове значення коефіцієнта.

5) Specify obliquing angle <0>:

Введіть кут нахилу символу <ЗПЗ>: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER>, якщо користувача задовольняє кут нахилу;

•ввести необхідний кут нахилу символів.

6) Display text backwards? [Yes/No] <N>:

Друкувати текст праворуч, ліворуч? <ЗПУ>: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER> для вибору відповіді за зумовчуванням;

•ввести символ Y, якщо необхідно відмовитися від значення. 7) Display text upside-down? [Yes/No] <N>:

Друкувати текст «догори ногами»? <ЗПЗ>: Можливі відповіді:

•натиснути <ENTER> для вибору відповіді за замовчуванням;

•ввести символ Y, якщо необхідно відмовитися від значення.

Після відповідей користувача на всі запити з'являється повідомлення системи, що містить ім'я встановленого текстового стилю:

«...» is now the current text style.

Рис. 1.4. Діалогове вікно Text Style

Діалогове вікно Text Style (рис. 1.4), крім наочності при створенні текстових стилів, має великі можливості порівняно з роботою в командному рядку з командою STYLE. Тут можна легко визначити ім'я для нової гар-

18

нітури шрифту за допомогою діалогового вікна New Text Style, яке викликають при натисканні на кнопку <New>. Для перейменування існуючого стилю варто вибрати його ім'я зі списку існуючих текстових стилів, натиснути кнопку <Rename> і ввести нове ім'я. Щоб видалити існуючий стиль, потрібно вибрати його ім'я в списку стилів і натиснути кнопку <Delete>.

При визначенні параметрів нового текстового стилю в полі Font діалогового вікна Text Style вказується: файл зразка шрифту, креслення символів шрифту і його висота. Потім у полі Effects вказують ступінь стиску, розтягу символів, кут нахилу символу й орієнтацію тексту (деякі зразки шрифтів дозволяють створити вертикальний текст).

1.8. Команди креслення ліній

1.8.1. Команда LINE

Використовується для креслення відрізків прямих ліній. Командний рядок: LINE

Екранне меню: Draw 1–LINE Висхідне меню: Draw–LINE Інструментальна панель: Draw–LINE

У відповідь на команду система видає перший запит: Specify first point:

Задайте першу точку: Можливі відповіді:

•ввести координати точки початку відрізка прямої лінії;

•указати місце розташування точки початку;

•натиснути <ENTER>, якщо першою точкою прямої повинна бути кін-

цева точка останнього проведеного примітива. Для визначення його довжини система ініціює додатковий запит:

Length of line:

Довжина відрізка: Наступні запити системи: Specify next point or [Undo]:

Задайте наступну точку: Можливі відповіді:

•ввести координати кінцевої точки відрізка прямої лінії;

•ввести координати кінцевої точки наступного відрізка прямої лінії;

•ввести символ U, якщо необхідно видалити накреслений відрізок;

•натиснути <ENTER> для переривання роботи з командою;

•ввести символ С, якщо необхідно з'єднати поточну і першу точки ламаної лінії (одержати замкнутий багатокутник).

19