НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

“КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

Факультет соціології і права Кафедра філософії

“Затверджую”

Декан ФСП

_______________ Б.В. Новіков

^{(підпис)}

“29” червня 2011 р.

Робоча навчальна програма дисципліни

“Історія української культури”

^{(назва дисципліни)}

для напрямів підготовки (спеціальностей):

“для студентів всіх спеціальностей ”

^{(шифри та назви напрямів, спеціальностей)}

денна, заочна

^{(форма навчання)}

Програму рекомендовано кафедрою філософії (назва кафедри) Протокол_№9 від 30.06.2011 (протокол №, дата) Завідувач кафедри __________ Б.В.Новіков (підпис) (ініціали, прізвище)

Київ – 2011

І. Загальні відомості

Курс “Історія української культури” є нормативною дисципліною бакалаврської підготовки й вивчається протягом одного семестру третього курсу; 2 кредити/72 год. – за переліком дисциплін програми підготовки.

II. Розподіл навчального часу

Се ме стр	Всього (кред./ год.)	Розподіл за видами занять (всього год./год. у тижні)			СРС	Модульні контроль- ні роботи (кільк.)	Індиві- дуальні завд. (вид)	Семест- рова атестац.
		Лекції	Практичні/ семінарські	Лабораторні/комп’ют. Практикум
5, або 6	2/72	18	18	–	36	-	реферат	Диф. залік

III. Мета і завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі

Основною метою курсу є розкриття специфіки української культури через логіку її історичного становлення та в контексті європейського та світового культурного простору. Дисципліна «Історія української культури» репрезентує вітчизняну культуру як інтегруючу систему національних цінностей і знань про досвід існування людини в суспільстві. Мета досягається через вивчення основних теоретичних проблем, формування концептуальних засад щодо розуміння витоків і цивілізаційних віх української культури; а також завдяки ідентифікації національно самобутнього та загальноєвропейського векторів становлення вітчизняної традиції і сучасного змісту української культури.

Завдання навчальної дисципліни полягають у наступному:

• ознайомити студентів із логікою культурно-історичного процесу з метою формування в них розуміння генезису, закономірностей розвитку історії та культури людства й прогнозування можливих шляхів цього розвитку в майбутньому;

• сформувати усвідомлення того, що наука, техніка, технології, мистецтво, релігія, тощо є органічними й суттєвими складовими культури, і тому знання специфіки їх культурного функціонування постають необхідною умовою отримання якісної професійно-технічної освіти;

• надати інформацію про основні стадії світогляду людства, сформовані на різних етапах його історії, збагатити уявлення про особливості протікання культурогенезу як етногенезу та набуття національного змісту «культурної картини світу» на території України;

• зробити смисловий акцент на вивченні періодів розквіту української культури, – з огляду на те, що саме на цих етапах закладаються світоглядні характеристики ментальності, які у подальших періодах розвитку культури знаходять відображення в формуванні цілісної системи: екосфери і аксіосфери культурного буття. Набуті знання нададуть можливість аргументовано й з високою мірою вірогідності діагностувати загальний стан сучасного українського суспільства, визначити головні його проблеми й пріоритетні потреби;

• показати, що історія української культури, зокрема її культурологічне осмислення, є науковою рефлексією уявлень про сутність культури й соціально-культурні процеси, звернена до світоглядних потреб сучасної людини, оскільки вивчає форми адаптації до оточуючого світу із збереженням особливості людського існування – самореалізації особистості;

• сприяти усвідомленню того, що історія своєї - української культури допомагає формуванню власної життєвої позиції і надає можливість стратегічного осмислення професійного становлення.

Вивчення курсу історії української культури передбачає формування у студентів здатностей та умінь:

1. здатності сприйняти життєво-необхідне, аксіологічне значення національної ідеї, зокрема в сучасний умовах глобалізації світу та процесу євроінтеграції;

2. здатності на основі отриманих знань реалізуватися в соціальній, професійній, особистісній сферах, як патріотично-сформована інтелектуально-зріла особистість;

3. здатності за певними методиками екстраполювати зовнішні соціокультурні явища на знаковий рівень інформаційної фіксації;

• уміння, з урахуванням визначеного місця окремих соціокультурних елементів у культурному контексті, інтегрувати власну діяльність у культурне середовище;

• уміння при здійсненні виробничої або соціальної діяльності мислити творчо, відчувати відповідальність за наслідки своєї діяльності та знайти гідне місце у колективі – бути водночас толерантним та цілеспрямованим.