3.2. Принципи автоматизації прийняття рішень при технологічному проектуванні

Відомо, що програмне забезпечення сучасних ЕОМ являє собою послідовність машинних команд, що виконуються одна за одною. Відповідно вирішення будь якої задачі технологічного проектування вимагає складання опису такого рішення за допомогою формального алгоритму. Розробка алгоритму вирішення розрахункових задач з використанням наявної математичної формули як правило не є складним. Натомість рівень формалізації технологічного проектування на сьогодні є достатньо низьким. Переважну більшість задач технологічного проектування складають так звані „неформалізовані” задачі. Наприклад, вибір методів обробки, структури технологічного процесу, вибір обладнання, оснастки, схеми базування і т.п. Такі задачі об‘єднує те, що в технології машинобудування ще замало формальних методів прийняття рішень. На сьогодні ще не встановлені функціональні залежності чи алгоритми, що дозволяли б формально, без посилання на інтуїцію чи досвід технолога одержати рішення при заданих умовах. Практично ще відсутні залежності, що пов‘язували б структуру технологічного процесу виготовлення деталі чи виробу зі структурою самої деталі чи виробу.

Основу сучасних методів автоматизованого проектування технологічних процесів машинобудування складають типові рішення. Наявні типові рішення фіксують виробничий досвід та традиції.

Відповідно до обсягів охоплення процесу проектування виділяють два рівня типових рішень:

• типові рішення для технологічного процесу в цілому;

• типові рішення для елементів технологічного процесу.

Метод аналізу

Перший варіант автоматизованого проектування ТП має назву „Метод аналізу”. В зарубіжній літературі натомість застосовується назва: „Variant approach” (метод розкладання). Метод аналізу ґрунтується на використанні типової, або ж групової технології. Типові деталі мають стабільну структуру і в межах відповідного типу відрізняються лише розмірами поверхонь. Типові технологічні процеси мають стабільну структуру (послідовність технологічних операцій). Завданням при проектуванні є лише їх параметризація у відповідності до розмірів поверхонь

При використанні групової технології базою для розробки відповідної САПР ТП є комплексна деталь та відповідний до неї груповий технологічний процес. Комплексна деталь може бути як реальної для відповідної групи (найбільш складною із групи), або умовною, яка всі конструктивні та технологічні особливості реальних деталей групи. При такому підході формування індивідуального ТП формується із типового на основі аналізу та видалення із типового „зайвих” операцій та переходів. Звичайно виконується і параметризація необхідних операцій та переходів у відповідності до параметрів деталі.

Розробка САПР ТП при використанні методу аналізу є відносно простою. Такі САПР ТП забезпечують найвищу продуктивність проектування ТП. Але використання відповідної системи можливе лише для відповідної групи деталей. Для великих підприємств кількість таких систем стає досить значною, при тому, що повністю забезпечити технологічне проектування практично неможливо. Натомість метод аналізу накладає значні обмеження щодо можливих варіантів прийняття технологічних рішень.