2. Суть і історія управління проектами

 

      Широко відомим є крилатий вислів, який на Заході отримав назву закону технології Лермана: “Будь–яку технічну проблему можна вирішити, маючи достатньо часу і грошей”. Даний закон має важливий наслідок: “Вам завжди не буде вистачати або часу, або грошей”. Виконання кожного проекту  також здійснюється в умовах обмеженого часу і обмежених ресурсів. Тому успішна реалізація проекту вимагає оптимальних управлінських рішень з використанням специфічних методів, відмінних від традиційних методів функціонального менеджменту. Розробка і вдосконалення методів і інструментів управління проектною діяльністю уже майже півстоліття здійснюється в рамках синтетичної дисципліни – управління проектами (проектного менеджменту), яка поєднує як спеціальні знання (відображають ту сферу діяльності, до якої відноситься конкретний проект), так і надпрофесійні знання ( отримані в результаті вивчення загальних закономірностей проектів у всіх областях діяльності).

      Фахівці Інституту управління проектами (США) запропонували таке визначення управління проектами – це мистецтво керувати й координувати людськими та матеріальними ресурсами протягом життєвого циклу проекту, застосовувати системи сучасних методів і техніки управління та мінімізації ризиків для досягнення визначених у проекті результатів за складом і обсягами робіт, вартістю, часом, якістю та задоволенням учасників.

     Більш лаконічним і в той же час достатньо строгим є визначення українських авторів [ Кобиляцький, Тарасюк]:

       Управління проектами – це процес управління командою, ресурсами проекту за допомогою спеціальних  методів та прийомів для  досягнення мети з максимально можливою ефективністю при заданих обмеженнях щодо часу, коштів і якості кінцевих результатів.

      Сучасна концепція управління проектами має майже півстолітню історію. Хоча перші теоретичні положення дисципліни були сформульовані ще в 30-х роках минулого століття, коли радянськими вченими були опрацьовані   практичні методи календарного планування з використанням діаграм Ганта і так званих циклограм [Мазур]. У США в той же час розроблено спеціальні методи координації інжинірингу великих авіаційних і нафтогазових проектів [Тарасюк].

      В середині 50-х років в розвинутих країнах Заходу в зв’язку з ростом масштабів проектів, посіданням економічних показників  домінуючої ролі в шкалі оцінки успішності проекту, виникло усвідомлення необхідності  розробки спеціальних методів управління проектами, які б допомагали досягати поставлених цілей в обумовлені терміни, в рамках виділеного бюджету і з дотриманням відповідних стандартів якості. 

     Одними із перших методів управління проектами були методи мережевого (сіткового) планування, розроблені в 50-х роках ХХ століття в США. В 1956 р. спеціалісту в області обчислювальної техніки із американської фірми “Дюпон” (Du Pont de Nemours Co) М. Уолкеру, разом із Д. Келлі, який працював в групі планування капітального будівництва фірми “Ремінгтон Ренд” ( Remington Rand), вдалося розробити простий і ефективний метод планування  з модернізації заводів фірми “Дюпон”. Метод ґрунтувався на побудові мережевих графіків і отримав назву “метод критичного шляху” СРМ (від англ. Сritical Path Method) і був з успіхом апробований на заводі штучного волокна в м. Луісвіллі, штат Кентуккі. Практично в той же час (1957-1958 рр.)  в ВМС США (US Navy) був розроблений метод аналізу і оцінки програм PERT (Programme Evaluation and Rewiew Technique). Це здійснили спільно корпорація “Локхід” і консалтингова фірма “Буз, Аллен енд Гамільтон” і застосували в процесі розробки проекту ракетної системи “Поларіс”. Даний проект об’єднував 3800 основних підрядників і містив понад 60 тис. операцій. Застосування методу PERT дало змогу завершити проект на два роки раніше запланованого терміну. В 1959 році був сформульований системний підхід до управління проектами за стадіями життєвого циклу.

      В 60-х роках розробляються методи та прийоми оптимізації вартості для РЕRT та CPM. Фірма IBM створює пакет програм на базі PERT/COST як систему для управління проектами. В цей час створюються перші системи контролю проектів на основі методів мереженого планування. В 1966 році розробляється система матеріально-технічного забезпечення  проекту та система GERT.

      70-ті роки ознаменовані включенням в програми  навчальних закладів США основ техніки мережевого аналізу, визначенням проблем керівника  і команди проекту.  В кінці цього десятиріччя розробляються методи управління конфліктами , теорія організаційних структур управління проектами.

      Наступні десять років характеризуються якісним стрибком у застосуванні персональних комп’ютерів в управлінні проектами. Розробляються методи управління змінами, ризиками та якістю проектів. В цей період відбувається формування управління проектами як самостійної сфери професійної діяльності і наукової дисципліни. 

       В 90-роки проблеми управління проектами обговорюються як загальносвітові. В 1990 році відбувається Всесвітній конгрес з Управління проектами. Організації багатьох країн з метою координації зусиль для розвитку управління проектами об’єднуються в професійні структури, такі як , наприклад, “Світ управління проектами”, ІРМА ( International Project Management Association). Під їх егідою проводяться симпозіуми, конгреси, видаються журнали, газети, підручники. В 1993 році членом Міжнародної асоціації управління проектами стала Українська асоціація управління проектами (УкрНЕТ). Асоціація  сприяла        практичному застосуванню методології управління проектами на українських підприємствах, зокрема в енергетичній, металургійній, будівельній та інших галузях  господарства країни.

      Передумовами успішного впровадження управління проектами в Україні визначають:

а) макроекономічні передумови:

- зміни структури власності, пов’язані зі крахом монополізації державної власності в сфері виробництва та послуг;

- зміни в галузевій структурі виробництва як результат її адаптації до нової структури попиту;

- зміна геополітичної ситуації,  метою якої є включення економіки України в світогосподарські зв’язки;

б) змістовні передумови:

- потреба в структурах, орієнтованих на досягненнях конкретної цілі;

- наявність задач з заданими  параметрами: проектним циклом, затратами, часом і результатом;

- динамічне оточення з елементами невизначеності;

- складні і функціонально інтегровані задачі  з інноваційними елементами;

- потреба в високій кваліфікації виконавців в сферах маркетингу, проектування, виробництва, випробувань;

- необхідність швидкої реакції на  зміни на ринку;

- необхідність координації дій всіх підрозділів  в процесі реалізації проекту.

Загальновідомо, що саме управління проектами може радикально змінити ситуацію в менеджменті, для якого в ХХІ-му сторіччі будуть характерними:

а) кінець “тейлоризму” і перехід до підприємницького менеджменту;

б) признання того факту, що  організації не можуть розглядатися як стійкі системи;

в) зростання ролі Споживача, з власними вимогами до виготовленої продукції чи наданих послуг.