План

1.Зародження і становлення української політичної думки в княжу добу.

2.Розвиток політичної думки в період козацько-гетьманської держави.

3.Українська політична думка нового і новітнього часу.

1.Зародження і становлення української політичної думки в княжу добу.

Найбільш характерними рисами української політичної думки є ідеї

- свободи,

- справедливості,

- національної незалежності,

- соціального визволення,

- утвердження демократії.

Першим кодексом законів Київської Русі була "Руська Правда" Ярослава Мудрого. В цьому важливому документі були викладені не тільки правові норми, але й основні принципи державного будівництва.Так, зокрема, в цьому кодексі йде мова про:

- необхідність дотримання законів;

- покарання за різні злочини і порушення законів та інших правових норм;

- захист честі та гідності людини;

- про взаємозв'язок прав і обов'язків;

- про регулювання ринку і торгівлі;

- про захист власності;

- недопущення зловживань владою;

- риси державно-феодального устрою Київської Русі.

Ряд політичних ідей були висловлені· князем Володимиром Мономахом в "Повчаннях"(ХII ст):

- носієм влади і законності в державі є князь;

- всі люди повинні дотримуватись законів;

- всі повинні дбати про державу, її могутність;

- жити і працювати треба на основі справедливості і милосердя;

- викладені практичні настанови щодо керівництва дер­жавою, управління підданими.

В цілому ряд· літописів, літературних творів ("Слово о полку Ігоревім", "Повість временних літ", "Слово про закон і благодать" та ін знайшли відображення ідеї):

- незалежності Русі;

- припинення міжусобної боротьби між князями;

- політичного об'єднання удільних князівств навколо престолу великого київського князя;

- розвитку народоправства (народне віче, самов­рядування · т.д.).

Прогресивними для свого часу були політичні погляди Данила Галицького (ХIII).:

- ідея зміцнення державності, централізованої князівської влади;

- геополітична орієнтація на Європу;

- майстерність політичної тактики (диплома­тична діяльність) з метою збереження держави, захисту від ворогів;

- правове обмеження свавілля світських і церковних феодалів.

2.Розвиток політичної думки в період козацько-гетьманської держави.

В умовах наступу на права та свободу українського народу з боку шляхетської Польщі· (кінець ХУI - початок ХУII ст.) політичні ідеї знайшли відображення в полемічний літературі. В значній мірі політична ситуація загострилась після прийняття церковної унії 1596 р., яку намагались використати для боротьби з українством · його ополячення.

Серед полемістів виділявся Х.Філалет (з Волині),

- виступав різко проти національно-релігійного гніту;

- відстоював ідею рівності людей, незалежно від стану;

- вважав, що влада монарха не повинна бути абсолютною, бо: по-перше, влада монарха не може володіти душею, по-друге, і в земних справах ця влада по­винна бути обмеженою;

- тому між королем і підданими має бути ук­ладений договір;

- заперечував абсолютизм не тільки світського монарха (короля ), але й церковного (папи римського), який не повинен втручатись у світську владу;

- боровся проти абсолютизму, тиранії як у світському, так і у церковному житті.

Визначне місце серед полемістів посідав Іван Вишенський - мислитель, гуманіст, демократ:

- центральною фігурою в його поглядах була людина;

- у християнській вірі вбачав перш за все ідеї рівності, братерства, справедливості;

- засуджував жадобу багатства, розкоші, не­обмеженої влади;

- всі люди перед Богом рiвнi (Христос і його учні втілили ідею рівності у ранньому хри­стиянстві і це є неперевершеним зразком для християнина і громадянина);

- рівність має бути і серед релігій та цер­ков;

- верховна влада не царів чи королів, а Бо­жа, а правителі лиш виконавці.

Дальший розвиток української політичної думки має місце в Києво-Могилянський академії, яка була першим навчальним закладом на східно-слов'янських землях. Найбільш типовими були погляди засновника цієї академії Петра Могили і Фео­фана Прокоповича, який був професором і ректором академії.

Вони були представниками двох різних течій:

П.Могила виступав за те, щоб використати пра­вослав'я для стримування експансії католициз­му, шляхетської Польщі. Він вважав, що церква має бути радником, а не верховодою стосовно світської влади, хоча ця влада і повинна рахуватись із церковними по­радами. Він виступав проти підпорядкування церковних справ світський владі;

- церковні справи компетенція церкви, світські справи-компе­тенція царської влади.

Ф.Прокопович проповідував ідею освіченого абсолютизму (пріоритет світської влади, підпорядкування церкви державі);

-абсолютний монарх, як верховний носій державної влади, ставився над усіма законами, всі його дії виправдову­вались. Але це повинен бути освічений прави­тель ("філософ" на троні").

Цілий комплекс важливих політичних ідей були сформульовані· в Конституції Пилипа Орлика (1710р.), який був генеральним писарем останніх часів гетьманства І.Мазепи, а після його смерті гетьманам України у вигнанні. В конституції П.Орлика:

- вперше йшла мова про Україну як державу, що мала територію по обидва боки Дніпра;

- закріплювався демократичний характер влади (виборність гетьмана, місцевої старшини, обмеженість представницького владою, елементи поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову);

- вперше українська національна ідея одержа­ла юридичне оформлення як конституція;

- хоча ця конституція і не ввійшла в життя, але це була одна з перших конституцій в світі.

Важливу роль у розвитку політичної думки в Україні зіграв С.Климовський (ХУIII ст.) - козацький письменник і філософ:

- засуджував свавілля, беззаконня і всяку несправедливість;

- пропагував створений ним ідеал державно-політичного ладу, який відображав інтереси селянських мас і козацьких низів;

- захищав ідеї демократизму і гуманізму;

- монархом повинен бути освічений правитель, його влада має носити обмежений характер;

- має бути суспільний договір між монархом і на­родом;

- монарх підкоряється правді, яка є основним принципом громадсько-політичного життя;

- велику роль у здійснені правди відіграє правосуддя.

Серед інших українських просвітителів, які намагалися пе­ренести ідеї європейського та американського просвітительства на український грунт слід назвати Я.Козельсько­го, С.Десницького, В.Каразіна, П.Лодія (ХУIII ст.):

- проголошували антикріпосницькі та антиса­модержавницькі ідеї (феодально-кріпосницькі порядки несправедливі, вони суперечать пра­ву);

- дотримувались концепції "природного пра­ва", "вроджених прав" людини;

- справедливі лише ті закони, які ґрунтуються на "природних правах" людини;

- дотримуватись теорії суспільного договору (договірної теорії виникнення держави;

- суспільно-політичні перетворення мають здійснюватись не шляхом революцій, а шляхом реформ;

- основними засобами боротьби вважали освіту, моральний осуд громадською думкою;

- ідея рівності·, але не у власності·, яка є святинею, а перед законом;

- закони мають бути справедливими;

- виступали за особисту свободу людини, яка має бути в центрі політики.