innovac_mod_Tom3

виникнення проблем, наснаження, вирішення конфліктів, міжособистісне спілкування, встановлення та підтримка стосунків довіри, робота з клієнтами, які перебувають у стані депресії, навички ефективного слухання

Досвід роботи: без вимог до стажу

5. ІНДИКАТОРИ УСПІШНОСТІ ПРОЕКТУ

•Позитивні відгуки бенефіціарів щодо якості та відповідності послуг.

•Позитивні відгуки від непрямих бенефіціарів щодо послуг.

•Свідчення клієнтів про поліпшення якості їх життя.

•Поліпшення стану здоров’я (чи його стабілізація), емоційного та психологічного стану клієнтів.

•Участь громади, організацій та закладів, що діють в громаді, у діяльності програми, надання допомоги та підтримки її учасникам.

•Позитивна оцінка програми клієнтами, їх родичами та членами громади.

•Звернення представників інших Територіальних центрів соціального обслуговування та інших організацій про надання можливостей для ознайомлення з досвідом реалізації проекту.

6.ІНДИКАТОРИ ЖИТТЄЗДАТНОСТІ ПРОЕКТУ ПІСЛЯ ЙОГО ЗАВЕРШЕННЯ

•Продовження надання послуг після завершення фінансування від УФСІ.

•Збільшення фінансування проекту з місцевого бюджету.

•Участь в реалізації програми учнів Красилівського ліцею.

•Направлення для роботи військовослужбовців альтернативної служби.

МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ ІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ РОЗЛАДАМИ

ПРОЕКТ «ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

“ТУРБОТА”»

МОДЕЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ ІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ РОЗЛАДАМИ

ПРОЕКТ «ЦЕНТР СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

“ТУРБОТА”»

Консультант з дизайну – Кабаченко Надія Василівна Розробники дизайну – Кабаченко Н. В., Марценюк Є. Г., Кравець І. В., Цюзік О. Д.

Агенція з впровадження – Хмельницький Міський комплекс соціальної реабілітації і побутового обслуговування пенсіонерів. Голова – Марценюк Є. Г.

1. ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

1.1. Цільова група/клієнти, на яких спрямовано проект

Люди, які мають функціональні розлади внаслідок захворювання на інсульт чи інфаркт та потребують допомоги для соціально-побутової реабілітації в оволодінні навичками самообслуговування та ведення домашнього господарства, котрі проживають у м. Хмельницькому. Передбачається, що до завершення проекту послуги будуть надані близько

180клієнтам.

1.2.Характеристика та потреби цільової групи/клієнтів

Серед осіб, які перенесли тяжкий інсульт, приблизно одна третина мають складні наслідки у вигляді вираженого неврологічного дефекту, психічних розладів, що зумовлюють стійку втрату працездатності та залежність від сторонньої допомоги в повсякденному житті. Більшість з цих людей психологіч-

но тяжко переживає свою залежність від тих, хто їх оточує, оскільки втрачає здатність виконувати мінімальні самостійні дії, пов’язані з самообслуговуванням та організацією повсякденного життя. Це призводить до того, що у 30–50 % людей, які перенесли інсульт, розвивається депресія.

Опинившись у ситуації майже повної ізоляції, вони відчувають відсутність або недостатність знань, можливостей, способів та засобів змінити ситуацію на краще, відновити хоча б частково втрачені навички.

Складнощі виникають також у тих, хто повинен здійснювати догляд за такими людьми. Як правило, це родичі, які змушені поєднувати догляд з трудовою діяльністю, у той же час здійснювати догляд за дітьми чи іншими членами сім’ї. Навички догляду у них, як правило, відсутні. Відсутні також і заклади чи організації, де б їм допомогли оволодіти такими навичками. Тому наявність в сім’ї людини з обмеженими функціональними можливостями відразу відчутно погіршує якість життя сім’ї, негативно впливає на емоційний та психічний стан її членів.

1.3.Зовнішня ситуація та положення цільової групи в громаді

Серцево-судинні захворювання вже протягом багатьох років не тільки посідають чільне місце в структурі захворюваності, смертності та підвищенні інвалідності населення України, а їх кількість продовжує збільшуватися. В Україні щороку переносять інфаркт міокарда 50 тис. осіб, інсульт

— понад 140 тис. В Україні кількість інсультів, що виникають протягом одного року, становить близько 209 випадків на 100 тис. населення. Поширеність мозкового інсульту, на думку багатьох фахівців, у найближчі 25 років буде зростати у зв’язку з постарінням населення. На думку професора-нейрохірурга Миколи Поліщука, якщо ситуація не зміниться, то в найближчій перспективі кожен п’ятий житель України помиратиме від інсульту і ще кожен п’ятий стане інвалідом. Показник

інвалідності через інсульт у нас один із найвищих, порівняно з розвиненими країнами.

За існуючою статистикою, чверть хворих, які перенесли інсульт, вмирають, а з тих, що вижили після інсульту, приблизно одна третина має тяжкі наслідки у вигляді вираженого неврологічного дефекту, психічних розладів, що зумовлюють стійку втрату працездатності та залежність від сторонньої допомоги

вповсякденному житті. До того ж, принаймні один з шести хворих переносить повторний інсульт протягом наступних 5 років.

Інсульт — основна причина інвалідності населення в Україні. За різними даними, лише 18–20 % осіб, які вилікувалися, повертаються до активного життя. Причому, якщо раніше інвалідність унаслідок судинно-мозкових захворювань посідала перше місце в структурі первинної інвалідності дорослого населення переважно за рахунок осіб пенсійного віку, то

востанні п’ять років помітна чітка тенденція до підвищення частоти інвалідності серед осіб працездатного віку. Також спостерігається досить стійка тенденція до підвищення частоти розвитку судинно-мозкових захворювань серед чоловіків.

Таким чином, створення послуг із соціально-побутової реабілітації для цієї групи є дуже актуальним як на даному етапі, так і в перспективі, але в м. Хмельницькому немає жодної організації, яка б надавала послуги із соціально-побутової реабілітації для цієї групи людей.

Закони України «Про соціальні послуги», «Про соціальний захист інвалідів», «Про реабілітацію інвалідів в Україні»

– це основні документи, які регулюють систему допомоги та підтримки людей з інвалідністю. Згідно з ними, держава гарантує ряд послуг, пільг та виплат людям, які мають інвалідність. Зокрема Закон «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначає основні засади створення правових, соціально-еко- номічних, організаційних умов для усунення або компенсації обмежень життєдіяльності, викликаних порушенням здоров’я зі стійким розладом функцій організму, функціонування системи підтримання інвалідами фізичного, психічного,

соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності. Серед них також є соціальна реабілітація, яка розглядається як система заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті, відновлення її соціального статусу та здатності до самостійної суспільної і побутової діяльності шляхом допомоги у соціально-побутовій адаптації, соціального обслуговування, забезпечення допоміжними та реабілітаційними засобами. Але якщо практика та заклади, що здійснюють заходи з медичної та фізичної реабілітації, є досить поширеними, то послуги з соціальної реабілітації потрібно як впроваджувати в діяльність вже існуючих організацій та закладів, що займаються допомогою та підтримкою інвалідів, так і створювати нові. Оскільки саме заходи соціально-побу- тової реабілітації, що передбачають оволодіння відповідними навичками та пристосуваннями, дозволяють людині почуватися незалежною, самостійно управляти своїм життям та забезпечувати його якість, то розвиток подібних послуг зможе змінити ставлення до таких людей як до «утриманців, залежних від допомоги інших». Самі ж клієнти, отримавши доступ до допомоги та підтримки, маючи за зразок досвід інших людей, які змогли підвищити рівень своєї незалежності та поліпшити свої функціональні можливості, зможуть самостійно здійснювати багато видів діяльності, які за інших умов були б їм недоступні.

1.4.Послуги, які надаються організацією, що впроваджує проект

2. СТВОРЕННЯ ПОСЛУГИ

2.1. Необхідні зовнішні зміни

Чинне законодавство створює достатні можливості для розвитку та впровадження послуг із соціально-побутової