innovac_mod_Tom3

1.2.4. Батьки, які виховують дітей з опорно-руховими порушеннями внаслідок ураження ЦНС, потребують:

•інтенсивного соціального супроводу під час переживання кризи з приводу встановлення діагнозу дитині;

•психологічної підтримки як у період переживання кризи, так і протягом подальшої роботи;

•спілкування із сім’ями, які мають подібні проблеми;

•знань про управління кризовими ситуаціями;

•набуття навичок догляду за дітьми;

•набуття навичок розвитку дітей;

•набуття навичок використання реабілітаційного/розвиваючого обладнання;

•поінформованості про свої права, допомоги з представництва інтересів у різних закладах, установах;

•поінформованості про можливості задоволення потреб у громаді.

1.3.Зовнішня ситуація та положення цільової групи/ клієнтів у громаді

1.3.1.Ставлення до цільової групи в громаді

Ставлення до сімей, які виховують дітей з опорно-рухови-

ми порушеннями внаслідок ураження ЦНС, є неоднозначним. Це можна пояснити різним рівнем поінформованості фахівців та пересічних громадян чи особистої причетності людей до цієї проблеми. Так, ставлення громади можна описати одним або кількома характеристиками. Типовими є:

•співчуття, розуміння проблем;

•бажання допомогти, але не знання як саме;

•розуміння і підтримка ідеї раннього втручання задля попередження інвалідності і бажання працювати у цій сфері;

•бажання допомогти і задля цього співпрацювати на рівні громади, створення мережі послуг для сімей, які виховують дітей з особливими потребами;

•надання переваги інституціалізації дітей з порушен-

нями перед сімейним вихованням, підтримка ідеї відмови батьків від виховання дитини;

•звинувачення батьків у пасивності, маніпулюванні особливостями дитини на власну користь;

•надання разової матеріальної підтримки;

•байдужість, бажання уникнути наближення до даної проблеми.

Загалом, ставлення до сімей, які виховують дітей з опор- но-руховими порушеннями внаслідок ураження ЦНС, коливається від зацікавлення і бажання допомогти до звинувачення батьків.

1.3.2. Існуюча державна система допомоги

Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. № 2811-XII визначає такі можливі види державної допомоги сім’ям з дітьми (за наявності визначених підстав):

•допомога у зв’язку з вагітністю та пологами;

•одноразова допомога при народженні дитини;

•допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

•допомога на дітей, які перебувають під опікою чи піклуванням;

•допомога на дітей одиноким матерям.

Можливість отримання сім’єю державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям визначається Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 1 червня 2000 р. № 1768-III.

Згідно із Законом України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-III (витяги зі статтей 26, 27), «держава сприяє створенню дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини-інваліда чи особі, яка

його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг, передбачених законодавством України.

Дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охорони здоров’я ... Таким дітям гарантується безоплатне забезпечення засобами індивідуальної корекції.

Діти-інваліди мають право на безоплатне матеріальне, со- ціально-побутове і медичне забезпечення, а також забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами індивідуальної корекції.

Для дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку створюються спеціальні дошкільні та інші заклади, в яких вони утримуються за рахунок держави».

Згідно із Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 6 жовтня 2005 р. № 2961-IV, сім’ям, які виховують дітей-інвалідів раннього віку (до 7 років), пропонується рання реабілітація дітей-інвалідів, яка «спрямовується на зменшення або подолання фізичних, психічних розладів та інтелектуальних вад, набуття побутових та соціальних навичок, розвиток здібностей, поступову повну або часткову інтеграцію в суспільство.

Рання реабілітація дитини-інваліда забезпечує комплексний підхід, який полягає в поєднанні різних видів та форм реабілітації, передбачає залучення до реабілітаційного процесу батьків або осіб, які їх замінюють, включає соціальну, психологічну, освітню, консультативну допомогу сім’ям, в яких виховуються діти-інваліди, за місцем їх проживання (вдома)» (витяги зі статті 34).

Примітка: зазначені види державної системи допомоги, які стосуються цільової групи проекту.

1.3.3. Послуги, що надаються іншими організаціями:

•медичний супровід у системі медичних закладів;

•надання державної допомоги у вигляді виплат сім’ям з дітьми;

•надання пенсії по інвалідності;

•надання реабілітаційного обладнання;

•організація дозвілля;

•психологічна підтримка;

•розвиток дітей (сенсорно-руховий, когнітивно-мов- леннєвий);

•навчання догляду за дітьми;

•інформаційна підтримка;

•юридична підтримка;

•сприяння у працевлаштуванні.

Примітка: більшість із зазначених вище послуг представники цільової групи, які мешкають на території Хмельницької області, можуть отримати в закладах, організаціях чи установах м. Хмельницького. Деякі з цих послуг можна отримати тільки в районних центрах. Немає можливості отримувати необхідні послуги безпосередньо за місцем проживання (окрім медичного супроводу в обмеженому обсязі). Переважає практика звернення сімей до медичних закладів і отримання там фрагментарних послуг. Нині не ведеться планова комплексна робота з дітьми з опорно-руховими порушеннями та сім’ями, які їх виховують, на принципах мультидисциплінарності, індивідуального підходу та спрямованості на результат щодо попередження інституціалізації. Тому фрагментарність допомоги не може забезпечити досягнення бажаної мети соціальної допомоги таким дітям і сім’ям.

2. СТВОРЕННЯ ПОСЛУГИ

2.1.Необхідні зовнішні зміни

2.1.1.Зміни ставлення громади можуть відбутися через:

– інформування громади про нові підходи до вирішення проблем цільової групи проекту, зокрема, про хід реалізації проекту;

–заохочення місцевих підприємців до благодійництва на користь поліпшення якості життя сімей, які виховують дітей з опорно-руховими порушеннями внаслідок ураження ЦНС.

2.1.2. Зміни законодавства

Запропоновані послуги не суперечать чинному законодавству України.

Необхідно офіційно закріпити у штаті працівників Центру як закладу при обласній дитячі лікарні посади штатного соціального працівника, психолога та юрист-консультанта.

2.1.3. Встановлення партнерських зв’язків

Для забезпечення комплексності та відповідності допомоги потребам кожної із сімей необхідно налагодити стабільні партнерські стосунки:

•з лікарями – неонатологом міської дитячої лікарні; педіатрами районних лікарень; лікарем-генетиком медико-генетичної обласної консультації; педіатрами дільничої сільської лікарні/фельдшерами сільського фельдшерсько-акушерського пункту (ФАП) задля надання ними потенційним клієнтам інформації про послуги Центру та інформування соціального працівника Центру про наявність потенційних клієнтів;

•із педіатрами дільничої сільської лікарні/фельдшерами сільського фельдшерсько-акушерського пункту (ФАП) задля залучення їх до оцінювання потреб сім’ї, здійснення медичного супроводу за місцем проживання сім’ї, відстеження закріплення батьками навичок по догляду за дитиною та за правильним використанням реабілітаційного обладнання;

•із фахівцями Фонду соціального захисту та реабілітації інвалідів з дитинства задля залучення їх до надання сім’ям інформаційних послуг, обміну з працівниками Центру на- уково-практичним досвідом щодо надання послуг;

•із фахівцями обласного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді задля залучення їх до надання

сім’ям інформаційних послуг, надання юридичних послуг, здійснення переадресації по завершенні роботи з випадком;

•із фахівцями Центру реабілітації для дітей-інвалідів з порушеннями інтелекту «Школа життя» задля переадресації сім’ї по завершенні роботи (за наявності у дітей порушень інтелекту);

•із фахівцями відповідних управлінь обласної державної адміністрації задля здійснення представництва інтересів сім’ї;

•з приватними підприємцями з метою здійснення ними доброчинного внеску на користь послуг цільовій групі;

•із місцевими ВУЗами для залучення студентів-прак- тикантів як волонтерів;

•з організаціями області, які працюють із вразливими групами сімей, для обміну науково-практичним досвідом.

2.2. Перелік послуг, які будуть створені в межах МП