innovac_mod_Tom3

Стосунки з представниками правоохоронних органів у бездомних осіб не є напруженими, тобто правоохоронці намагаються «не помічати» бездомних, якщо останні поводять себе відповідно до загальноприйнятих суспільних норм. У місті відсутній обладнаний приймальник-роз- подільник.

б) розподіл цільової групи на умовні підгрупи залежно від стану, у якому вони перебувають:

Залежно від складності ситуації та причини бездомності конкретної особи, формується і її потреба в отриманні тих чи інших соціальних послуг. Тому доцільним є розподіл представників цільової групи на умовні групи за станом і, відповідно, за потребами. Таким чином, дорослих бездомних можна розділити на такі умовні групи:

•Група А – бездомні, які перебувають безпосередньо на вулиці і потребують первинних послуг для підтримки їх існування (гаряча їжа, одяг тощо).

•Група В1 – бездомні, які потребувають ургентної допомоги або разових послуг (наприклад, направлення на медобстеження) або санітарно-гігієнічних послуг (можливості дотримання особистої гігієни).

•Група В2 – бездомні, які потребують тимчасових або періодичних послуг і часто користуються ними (наприклад, збереження речей, дотримання особистої гігієни, відновлення документів та реєстрації тощо); з ними не проводиться тривала індивідуальна соціальна робота (соціальний супровід) для реінтеграції і вони ще не перебувають у стаціонарному закладі, але наближаються до цього.

•Група С – бездомні особи, які пройшли період адаптації до вимог стаціонарного закладу, з якими укладена відповідна угода про здійснення соціального супроводу, складений та реалізується план реінтеграції (відновлення навичок самообслуговування, трудотерапія, лікування хвороб та залежностей тощо).

•Група Д – бездомні, які повністю виконали реінтеграційний план та знаходяться на етапі закріплення навичок самостійного проживання, трудових навичок та займаються пошуком власного житла.

1.3.Зовнішня ситуація та становище цільової групи в громаді

Незважаючи на проведення інформаційної роботи з питань бездомності у місті, ставлення мешканців до бездомних громадян можна назвати скоріше байдужим, за окремими винятками (до таких винятків можна віднести ставлення прихожан церковних приходів, які іноді допомагають одягом та харчуванням).

Причинами байдужості місцевих мешканців до бездомних

єтакі:

•небажання заглиблюватись в суть проблеми бездомних громадян;

•відсутність необхідної інформації щодо причин бездомності в місті, нерозуміння самої «природи» такого явища;

•відсутність розуміння щодо можливості допомоги та-

ким людям.

За результатами опитуваня громади м. Хмельницький, проведеного агенцією з впровадження протягом березня

– червня 2006 року, було встановлено, що 80 % опитаних громадян нейтрально ставляться до бездомних на вулицях міста, 12 % вважають, що необхідно щось зробити для зміни такої ситуації, 8 % опитаних ставляться до проблеми бездомних негативно.

Окрім того, під час співбесіди з громадянами м. Хмельницького було виявлено таке ставлення:

•громадяни нейтрально сприймають присутність бездомних громадян у місті;

•мешканці міста співчувають бездомним, але без глибокого розуміння причини бездомності;

•городяни готові до надання ситуативної допомоги (грошові пожертви, віддавати склотару, власний одяг тощо);

•часто громадяни звинувачують бездомну людину в тому, що вона опинилася на вулиці, не враховуючи відповідальності держави у цій проблемі з метою запобігання бездомності;

•багато мешканців міста вважає, що причиною бездомності є алкогольна залежність;

•багато хто вважає, що бездомні не потребують сторонньої допомоги, оскільки «їх влаштовує таке життя».

Опис існуючої системи державної допомоги

На момент підготовки даного матеріалу в місті не було державних закладів, статутним завданням яких визначене надання соціальної допомоги дорослим бездомним.

Така ситуація пояснюється тим, що робота з даною цільовою групою розпочата на рівні держави лише наприкінці 2005 – на початку 2006 року. Основний документ, який регламентує на загальнодержавному рівні соціальну політику щодо бездомних та безпритульних громадян, є Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 р. № 2623-IV.

Окрім того, роботу з бездомними громадянами регламентують такі документи: Закони України «Про соціальні послуги» № 966-IV 2017-ІІІ від 19 червня 2003 р.; «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» № 2017-ІІІ від 5 жовтня 2000 р.; «Про громадянство України» від 18 грудня 2001 р. № 2235; «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788; «Про зайнятість населення» від 1 квітня 1991 р. № 803; «Про боротьбу з захворюванням туберкульозу» від 5 липня 2001 р. № 2586; «Про освіту» від 23 травня 1991 р. № 1060; Указ Президента України «Про додаткові заходи стосовно реалізації права людини на свободу пересування і вільний вибір місця проживання» від

15 червня 2001 р. № 435; Указ Президента України «Про заходи стосовно реєстрації фізичних осіб» від 12 січня 2002 р., № 12; Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження типового положення про центр обліку бездомних громадян», № 404 від 30 березня 2006 р.; Наказ Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Типових положень про заклади соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі» № 31 від 14 лютого 2006 р.; Наказ Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Типового положення про соціальний готель» № 98 від 3 квітня 2006 р.

Прийняття даних законодавчих актів дає можливість говорити про формування певної концепції роботи з даною цільовою групою. Зрозуміло, що наявна законодавча база стосовно соціальної роботи з бездомними громадянами не є достатньою, досконалою і потребує доопрацювання.

1.4.Послуги, які надаються представникам цільової групи

Інформація щодо стану роботи з бездомними та безпритульними громадянами у місті Хмельницькому була отримана в результаті співбесіди з головою агенції з впровадження та представниками міського управління праці та соціального захисту населення.

Протягом другої половини 2005 р. та 2006 р. у місцевих ЗМІ розміщувалися оголошення для бездомних громадян із проханням звертатися в міське управління праці та соціального захисту населення, з метою прийняття їх на облік та надання певних послуг; в результаті чого дві особи отримали документи.

За результатами звернень бездомних і безпритульних громадян в управління праці та соціального захисту населення міста формуються спеціальні списки, відповідно до яких вони мають можливість отримати гаряче харчування в одній із їдалень міста.

Узимовий період 2005–2006 рр. була розроблена та реалізована спеціальна міська програма допомоги бездомним громадянам, згідно з якою всі бездомні м. Хмельницького мали можливість тимчасово переночувати і отримати гаряче харчування у спеціально пристосованих приміщеннях при будинку для людей похилого віку.

Уміській лікарні було обладнане спеціальне відділення, де бездомні можуть отримати медичну допомогу (лікування, проведення операцій чи довготривалого лікування, якщо таке

єнеобхідним);

Умісті діє організація релігійного спрямування «Рука допомоги», яка займається трудовою реабілітацією бездомних громадян і наданням їм тимчасового працевлаштування. Приблизна кількість задіяних бездомних складає 5–6 осіб.

2. СТВОРЕННЯ ПОСЛУГИ

2.1. Необхідні зовнішні зміни

2.1.1. Зміни ставлення громади

Щоб змінити ставлення громади і підготувати її до сприйняття послуг, що пропонуються проектом, необхідно:

а) проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з метою зміни ставлення громади до необхідності організації соціальної роботи з бездомними;

б) створення у м. Хмельницькому робочої міжвідомчої групи з представників агенції з впровадження, управління праці та соціального захисту населення міської ради, управління праці та соціального захисту населення обласної ради, управління в справах сім’ї, дітей та молоді, управління охорони здоров’я, представника міської санітарно-епідеміологіч- ної служби, департаменту з виконання покарань, депутатської комісії з питань соціального захисту населення, міського Управління МВСУ, паспортного столу, центру зайнятості, недержавних організацій (за бажанням), діяльність яких є дотичною до роботи з бездомними громадянами.

Присутність представника обласного управління є необхідною з метою одночасної координації діяльності на рівні області, можливості отримання методичної підтримки, координаціі форм звітності та статистики;

в) вироблення партнерськими організаціями чіткого механізму взаємодії та перенаправлення клієнта (бездомного чи безпритульного громадянина) на будь-якому етапі його звернення до будь-якого закладу (рис.1).

Рис. 1. Механізм взаємодії та перенаправлення клієнта

г) наступність (послідовність) роботи з клієнтом передбачає такі етапи:

–попередження бездомності;

–робота на вулиці («соціальний патруль»);

–центр обліку бездомних;

–будинок нічного перебування;

–центр реінтеграції;

–соціальний готель.

У м. Хмельницькому пропонується здійснювати направлення клієнта за схемою, зображеною на рис.2:

д) формалізація такого механізму розпорядженням міського голови та призначення відповідальних осіб, здійснення поточної координації;

е) паралельно необхідно включити у місцеву програму соціального розвитку завдання створення та забезпечення діяльності закладу(-ів), передбачити у міському та обласному бюджетах необхідні кошти.

Рис. 2. Схема руху клієнта (бездомного чи безпритульного)

2.1.2. Зміни законодавства

Внесення змін у Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 р. № 2623-IV, Наказ Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Типових положень про заклади соціального захисту для бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі» № 31 від 14 лютого 2006 р., Наказ Міністерства праці та соціальної політики «Про затвердження Типового положення про соціальний готель» № 98 від 3 квітня 2006 р., Постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про центр обліку бездомних громадян» № 404 від 30 березня 2006 р., з метою демонополізації закладів по роботі з бездомними громадянами.

Внесення змін у Бюджетний Кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-III з метою надання можливостей фінансування

змісцевих бюджетів соціальних послуг, які надаються НДО.

2.2.Перелік послуг, які будуть створені у межах проекту

Залежно від конкретної ситуації, в якій знаходиться дорослий бездомний, доцільним є також формування пакету соціальних послуг. Дана соціальна пропозиція (пакет соціальних послуг) має бути сформована таким чином, щоб поліпшити життєву ситуацію бездомної особи і мотивувати її до переходу в наступну умовну групу, з покращеним пакетом соціальних послуг.

Для прямих бенефіціарів

2.3. Опис послуг

Незалежно від наданих для реалізації проекту ресурсів, на території міста Хмельницького має бути розроблена та впроваджена система соціальних послуг для дорослих бездомних громадян, яка б відповідала їх індивідуальним потребам.

З огляду на існуюче законодавство, необхідним є створення окремих закладів по роботі з бездомними громадянами з властивими лише їм соціальними послугами для цільової групи, або закладів змішаного типу, які надають більш широкий перелік послуг.