innovac_mod_Tom3

Примітка: у дизайні проекту персонал представлено виходячи з наявних ресурсів. Детально описуються кваліфікаційні вимоги до персоналу, який буде працювати в Центрі на постійній основі.

5. ІНДИКАТОРИ УСПІШНОСТІ ПРОЕКТУ

Індикаторами успішності проекту є:

1.Сім’ї з дітьми регулярно звертаються до Центру, отримавши інформацію про послуги.

2.Клієнти залучені до оцінювання послуг і засвідчують відповідність послуг потребам.

3.Діти, згідно з віком, володіють базовими навичками самообслуговування.

4.Поліпшення сенсорно-рухової, когнітивно-мовленнє- вої, емоційно-комунікативної, поведінкової функцій у дітей, що свідчить про попередження/зменшення інвалідності.

5.Батьки засвідчують поліпшення свого психологічного стану.

6.Батьки демонструють високий рівень компетентності щодо особливостей захворювання дитини.

7.Батьки демонструють високий рівень компетентності щодо послуг, які можна отримати в інших закладах/ установах.

8.Батьки демонструють володіння знаннями щодо різних видів криз та поведінки в кризових ситуаціях.

9.Батьки демонструють умотивованість до роботи, охоче відвідують заняття, спілкуються з фахівцями, іншими батьками.

10.Батьки демонструють уміння догляду і виховання дитини.

11.Батьки засвідчують наявність досвіду використання отриманих знань щодо представництва інтересів за допомогою фахівців та досвіду самопредставництва інтересів.

12.Батьки активізувалися – надають інформаційну та емоційну підтримку один одному, сприяють роботі Центру, пропонують свою допомогу.

13.Місцеві фельдшери/лікарі, фахівці Центру, які відвідують клієнтів вдома, засвідчують, що батьки виконують їхні рекомендації.

14.По завершенні роботи батьки демонструють високий рівень самостійності і активності щодо задоволення потреб сім’ї.

15.Партнери проекту надають свої послуги клієнтам Центру.

16.Студенти засвідчують отримання досвіду практичної роботи та схвалення з боку керівників практики.

17.ЗМІ виявляють інтерес до роботи Центру і висвітлюють його роботу.

18.Організації, які працюють із вразливими групами сімей, схвалюють отриману інформаційно-методичну підтримку.

19.Фахівці Центру засвідчують підвищення рівня професіоналізму завдяки навчанню і активно використовують отримані знання, їхні послуги схвалюються клієнтами.

МОДЕЛЬ РЕАБІЛІТАЦІЇ БЕЗДОМНИХ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИХ ОСІБ

ПРОЕКТ «БУДИНОК ТИМЧАСОВОГО ПЕРЕБУВАННЯ

ГРОМАДЯН, ЯКІ ВТРАТИЛИ ЗВ’ЯЗОК З СІМ’ЯМИ. ЦЕНТР РЕАБІЛІТАЦІЇ БЕЗДОМНИХ (БЕЗПРИТУЛЬНИХ)»

МОДЕЛЬ РЕАБІЛІТАЦІЇ БЕЗДОМНИХ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИХ ОСІБ

ПРОЕКТ «БУДИНОК ТИМЧАСОВОГО ПЕРЕБУВАННЯ

ГРОМАДЯН, ЯКІ ВТРАТИЛИ ЗВ’ЯЗОК З СІМ’ЯМИ. ЦЕНТР РЕАБІЛІТАЦІЇ БЕЗДОМНИХ (БЕЗПРИТУЛЬНИХ)»

Консультант з дизайну – Ковалишин Іван Михайлович Розробники дизайну – Ковалишин І. М., Войтюк Н. П., Вальчук І. І.

Агенція з впровадження – Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Хмельницької міської ради. Голова – Войтюк Н. П.

1. ЗАГАЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ

1.1. Цільова група/клієнти, на яких спрямовано проект

Дорослі бездомні та безпритульні (особи від 18 років і старші), переважним місцем перебування яких є територія

м.Хмельницького.

УЗаконі України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» від 2 червня 2005 р. № 2623-IV терміни вживаються в такому значенні:

бездомність – соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї житлового приміщення (будинку, квартири, кімнати тощо), яке б вона могла використовувати для проживання/перебування, і в якому могла би бути зареєстрованою; безпритульність – стан людини, пов’язаний з неможливістю фактично проживати/перебувати в житловому приміщен-

ні, на яке вона має право;

бездомна людина – людина, яка перебуває в соціальному становищі бездомності;

безпритульний – людина, яка перебуває у стані безпритульності;

профілактика бездомності та безпритульності – система заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин виникнення бездомності та безпритульності, запобігання їм, у тому числі заходів щодо зниження ризику втрати людьми прав на житлові приміщення і запобігання втрати цих прав, і на попередження виникнення негативних суспільних наслідків, пов’язаних з відсутністю в людей житла;

соціальне патрулювання – мобільна форма надання соціальних послуг, що здійснюється групою фахівців поза межами закладів для бездомних та безпритульних.

Дизайн послуг розроблений для бездомних та безпритульних дорослих.

1.2. Характеристика та потреби цільової групи/клієнтів

а) основні характеристики цільової групи:

•відсутність постійного місця проживання;

•вік від 18-ти років;

•відсутність реєстрації та документів, що посвідчують особу;

•труднощі у визначенні власних потреб;

•невміння діяти задля вирішення власних проблем;

•неадекватна самооцінка (частіше завищена);

•девіантна поведінка (залежно від стану та тривалості перебування на вулиці);

•схильність до протиправних дій та, часто, здійснення такої діяльності, що пов’язана з необхідністю отримання засобів для існування (дрібні крадіжки тощо);

•знижений рівень відповідальності за власні вчинки;

•підвищений ризик стати жертвою насильства;

•втрата навичок з вирішення майнових та житлових проблем;

•втрата трудових навичок та навичок самоорганізації, що спричиняє труднощі у влаштуванні на роботу;

•відсутність стабільного доходу та заощаджень;

•невміння планувати власний бюджет (надходження і витрати);

•виключення із громади, соціальна ізоляція;

•відсутність довіри до державних та громадських інституцій;

•відсутність рідних чи знайомих (самотність) – часто;

•втрата навичок самообслуговування (дотримання особистої гігієни, уміння доглядати за речами та собою, готувати їжу тощо), втрата здатності до навчання;

•залежність від алкоголю, наркотиків тощо;

•незадовільний стан здоров’я внаслідок недоступності

медичних послуг.

Бездомна особа в місті може переночувати у зимовий час на вокзалі, у підвалах, на тепломережах у напівзруйнованих приміщеннях, під’їздах. В теплу пору року – у скверах та парках, у під’їздах, просто на вулиці.

Спосіб заробітку бездомної особи для задоволення своїх основних потреб найчастіше – збір та реалізація вторинних ресурсів (макулатури, склотари, кольорових металів). Середня сума щоденного доходу, яку називають бездомні, коливається від 10 до 20 грн. на день. Частина бездомних має можливість пошуку сезонних неофіційних заробітків, частина є тимчасово зайнятою на ринках (як прибиральників, вантажників). Згідно з попередніми даними, особливістю м. Хмельницького є залучення представників цільової групи до неофіційної роботи в гаражах та приватних СТО (як помічників, котрі миють деталі та виконують підручні роботи).

У бездомних немає можливості для здійснення санітар- но-гігієнічних заходів, задоволення первинних потреб. Більшість представників цільової групи мають погане здоров’я. Найчастіше – психічні розлади, туберкульоз, захворювання шкіри, шлунку тощо.