Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Геодезія 2

.pdf
Скачиваний:
258
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
19.75 Mб
Скачать

Відповідно:

тк

(ІІ.6.68) Обчислення за формулою (11.6.68) дають: для 2 С М 2 тн гр = 3,9 мм '

Для СТ-5 = 2 мм. Ця похибка систематична і не залежить від 5, залежить від кількості ліній п, посередньо залежить від довжини ходу Ь.

8)Похибка вихідних даних. Ця похибка, по-суті, не є похибкою с/в, проте впливає на нев'язки ходів.

Похибка

прийнята, як середня

із семи інших. Д л я 2 С М 2 - 2,76 мм;

для СТ-5 - 1,79

мм.

 

11.6.13. Розрахунок точності ходів

світловіддалемірної

полігонометрії

 

 

У попередньому параграфі вісім похибок світловіддалемірних вимірювань поділені на:

систематичні та випадкові;

залежні та незалежні від довжини ліній 5;

залежні від інших факторів (кількості сторін, рельєфу).

Такий поділ дозволяє розв'язати питання розрахунку точності ходів. Що стосується рельєфу, тоді для розрахунків прийняті умови горбистої місцевості, з максимальними кутами нахилу V - 6°. Всі інші похибки беруться рівними розрахованим за формулами. Для наочності всі похибки зведені в таблицю (П.6.3), в якій вказані вищеназвані характеристики, а також очікувані значення цих похибок в мм, якщо виконується вимірювання однієї лінії. Для похибок, залежних від довжини, прийнято 8 = 500 м. їх вплив на 5 = 1 км подвоїться.

У відповідності з теорією похибок можемо записати для одночасної дії випадкових похибок:

Р 1 ~ т К + т \ + + т * (11.6.69) Для дії систематичних похибок, залежних від 5:

(11.6.70)

Для дії систематичної похибки, залежної від кількості сторін:

(11.6.71)

Поздовжній зсув і кінцевої точки полігонометричного ходу виразиться формулою:

і2

= р 2 - п

+ ^ Ь 2 + £ - п 2 .

 

(II.6.72)

Інструкція [5] допускає окремі ходи полігонометрії 4 класу до

14 км.

Для середньої довжини сторін 8 ^

=

500 м,

кількість

сторін в

ході

буде

п = 28. Обчислимо числові

значення

кожної

з трьох

складових

формули

(ІІ.6.72). Отримаємо:

 

 

 

 

 

 

 

242

Иг = (9,8)2 + (2,24)г + (і,о)2 + (2,0)2 + (2,0)2; Ц2 - 110,058; ц = 10,49 м ; /і • >/й = 55,51мм ;

% = (З,О)2 + (З,о)2; Я? = 18; Я, = 4,24; Я, • І = 59,40 мм; % ={2У = 4 ; Я, = 2мм; Я,• п = 56,00мм .

Позначення похибок

1 т<.

2

3 тіф

4

5

6

7т

8т$ вих

Джерела похибок

Вимірювання різниці фаз АПриведення ліній до горизонту Циклічна похибка фазометра Центрування світловіддалеміра, редукція рефлектора

Дрейф частоти ГВЧ

Не точне значення інтегрального показника заломлення п

Похибки визначення постійної К світловіддалеміра

Похибки координат вихідних пунктів

Числові Г шачення, мм

2СМ-2 :т-5 19,7 9,8

2,24 2,24

3,00 1,00

2,00 2,00

1,50 1,50

1,50 1,50

3,90 2,00

2,00 2,00

Таблиця ІІ.6.3

Властивості

похибок

Випадкові, незалежні від 5

Випадкові, 1 незалежні від 5

Випадкові, незалежні від 5

Випадкові, незалежні від 5

Систематичні, залежні від 5

Систематичні, залежні від 5

Систематичні, незалежні від 5, залежні від п кількості ліній Випадкові, незалежні від 5

 

Як бачимо, три складові вносять майже однакові похибки в поздовж-

ній

зсув

І. Знайдемо: І2 = 9745,72; Г = 98,72 мм. Такий зсув слід очікувати

під

час

вимірювання ліній світловіддалеміром СТ-5 або іншими віддалемі-

рами такого ж класу. Проте, як вже зазначалося, прийнято під час оцінки точності світловідцалемірних вимірювань використовувати не строгу формулу теорії похибок (11.6.72), а рівняння прямої регресії. Для окремої лінії це рівняння запишеться так:

т3 = /і + Я 1 0 ^ - 5 к и ( м м ) .

(11.6.73)

Рівняння регресії розрізняє тільки випадкові похибки, незалежні від 5, та систематичні. Всі систематичні вважаються залежними від 5. Насправді, як це показано вище, /Ц = / ( п ) . Проте, зі збільшенням кількості сторін п зростає і довжина ходу. Тому можна записати

243

 

(II.6.74)

А числове значення:

 

Л1 = 1 8 + 4 = 22мм; Д = 4,69.

 

У відповідності з нашими розрахунками, рівняння (II.6.73) для світло-

віддалемірів СТ-5 набуває числового вигляду:

 

тв = 10,49 + 4,69 • 10~6 • £ .

(ІІ.6.75)

Формула (II.6.75) добре узгоджується з формулою,

запропонованою

фірмою-виробником:

 

=10,0 + 5 * 1 • *5*.

Удіючій інструкції [5] прийнято для поздовжнього зсуву ходу

1 = т5-4п.

(II.6.76)

Для 5 = 500 м = 0,5 км, т$

= 12,84 мм.

Тоді, у відповідності з

(ІІ.6.76), для ходу з п = 28 отримаємо

І = 67,94 мм. Ц ю похибку інструкція

рекомендує вважати середньою квадратичною. Гранична похибка прий-

мається у два рази більшою і = 135,88 мм. Як бачимо, інструкція

дозволяє

досить вільний допуск, майже на 38% більший від отриманого за

строгими

формулами.

 

Поперечний зсув ходу світловіддалемірної полігонометрії

визнача-

ється за тією ж формулою, що й траверсної полігонометрії. Для

висячого

ходу поперечний зсув кінцевої точки ходу визначається за формулою:

„ ^ « ^ « Н 5

( І І 6 7 7 )

Рз

Для ходу, прокладеного між точками з відомими координатами, матимемо максимальний поперечний зсув в середині ходу, який визначається за формулою:

 

 

 

+ З

 

( П 6 7 8 )

 

 

р"г

12

 

 

Загальна похибка М в положенні кінцевої точки висячого ходу

визначається для світловіддалемірної полігонометрії за строгою

формулою:

М 2 = р г

+

+

Р

3

(11.6.79)

 

 

 

 

244

11.7. Оптично - віддалемірна полігонометрія

II. 7.1. Принцип роботи та класифікація оптичних віддалемірів

Вимірювання довжин оптичними віддалемірами обґрунтовано на розв'язанні дуже витягнутого, так званого паралактичного трикутника, за кутом та базисом Ь (рис. ІІ.7.1), перпендикулярним до лінії.

Із трикутника АВМ маємо:

В>Ь

V

N

Рис. ІІ.7.1. Паралактичний трикутник ААШ для визначення довжини АВ = 3.

Ь

_

2

(П.7.1)

5 =

 

Оскільки кут малий, то

5

2

2

 

 

 

Тому

 

 

 

 

 

5

= •

 

 

(ІІ.7.2)

 

 

 

 

 

 

 

5

1

 

 

У цій формулі кут в радіанах. Відношення — = — = & - коефіцієнт

 

 

Ь

 

 

віддалеміра. Оскільки ср~— і р'

=

3438', то для ер' =

34,38'

(кутових

Р

 

 

 

 

 

мінут), к = 100.

 

 

 

 

 

Таким чином

 

 

 

 

 

5 = 1 0 0 Ь.

 

 

(ІІ.7.3)

Оптичні віддалеміри, в залежності від положення

базису

Ь, поді-

ляються на:

 

 

 

 

 

1)віддалеміри з базисом, відокремленим від кутомірного приладу;

2)віддалеміри з базисами, поєднаними з кутомірним приладом (від-

далеміри внутрішньо-базисні).

Останні віддалеміри використовуються для вимірювання віддалей до недоступних та важкодоступних предметів.

За способом визначення елементів паралактичного трикутника оптичні віддалеміри можна класифікувати так:

245

віддалеміри одинарного зображення;

віддалеміри подвійного зображення.

Конструктивно оптичні віддалеміри поділяються на:

1)віддалеміри з постійним (відомим) базисом Ь та змінним кутом , що вимірюється;

2)віддалеміри зі змінним базисом Ь, що вимірюється та постійним (відомим) кутом <р.

Віддалеміри одноразового зображення з постійним кутом та змінним базисом Ь - це, вже відомі з першого курсу, ниткові віддалеміри. Відносні похибки вимірювання ліній нитковими віддалемірами наближено 1/300-1/400. Така точність недостатня для полігонометрії навіть 2-го розряду.

Більш високу точність мають відцалеміри одноразового зображення з постійним базисом Ь та точно виміряним змінним кутом , а також відцалеміри подвійного зображення, які і будуть розглянуті в наступних підрозділах.

II. 7.2. Віддалемір із постійним базисом та змінним

кутом

 

 

 

 

 

 

 

 

У

 

комплект

д0

 

 

 

такого

віддалеміра

 

 

 

 

входить

точний,

або

 

 

 

 

високоточний,

 

оп-

 

 

 

 

тичний

теодоліт

та

 

 

 

 

горизонтальна

рейка

 

 

 

 

(базис),

яка

встанов-

 

 

 

 

люється

на

штативі.

 

 

 

 

Рейка без поділок, з

 

 

 

 

марками

на

 

кінцях.

 

 

 

 

Довжина

рейки

2-

Рис. II.7.2. До пояснення принципу

роботи

3 м. •

 

 

 

 

віддалеміра з постійним

базисом.

Для

 

такого

 

 

 

 

віддалеміра

справед-

лива формула (II.7.2). Розрахуємо точність такого віддалеміра. Для

цього

спочатку прологарифмуємо формулу (II.7.2):

 

 

 

 

 

1п£ = 1 п й - 1 п р .

 

 

 

(II.7.4)

Тепер диференціюючи (ІІ.7.4) по обох параметрах, матимемо:

 

 

с18 _

сіЬ

сіср

 

 

 

(ІІ.7.5)

8

 

Ь

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перейдемо від диференціалів до середніх квадратичних похибок:

 

ГПс\2

,

\1

... ^

 

 

 

(ІІ.7.6)

 

 

 

9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

246

Довжина базису Ь може бути визначена як завгодно точно тому, приймаючи ть = 0. На основі (II.7.6) матимемо:

 

 

(11-7.7)

Визначимо з формули (ІІ.7.2):

 

 

а-—.Ь

 

(И.7.8)

8

 

 

Підставляючи в (11.7.7) значення з (ІІ.7.8), отримаємо:

 

8і

т„

(ІІ.7.9)

о

 

Переходячи від т ^ в радіанній мірі до кутової міри т* (в секундах)

остаточно маємо:

т =

5 2 Ч

(ІІ.7.10)

 

р"Ь

 

Як бачимо, похибка такого віддалеміра прямо пропорційна квадрату вимірюваної довжини та похибці вимірювання кута т ' і обернено пропорційна довжині базису Ь. Це означає, що для підвищення точності роботи віддалеміра необхідно:

1)вимірювати кут з мінімально можливою похибкою;

2)застосовувати, по можливості, більш довгі базиси Ь;

3)основне: виконувати вимірювання ліній короткими відрізками, встановлюючи віддалемір та рейку в створі лінії, яка підлягає визначенню (див. рис. ІІ.7.3).

Рис. ІІ.7.3. Принцип створної короткобазисної полігонометрії.

Такий метод вимірювання ліній називають методом створної корот-

кобазисної полігонометрії.

Нехай таким віддалеміром вимірюється лінія довжиною 5 = 200 м. Розрахуємо відносну похибку вимірювання цієї лінії, якщо довжина базису

Ь = 2 м, а похибка вимірювання кута т*

= 1" (це практично мінімальна по-

хибка вимірювання кутів точним теодолітом).

 

Запишемо формулу (11.7.10) у вигляді:

 

т 5 _ 5

т 9

(11.7.11)

 

 

247

Розрахунки дають:

200

Г

 

т

1

5

206265'

2

2000

Як бачимо, такими відрізками (по 200 м) можна виконувати вимірю-

вання ліній в теодолітному ході, а не в полігонометрії. У полігонометрії найнижчої точності (2 розряд) допустима відносна похибка, як відомо, рівна:

 

 

1

 

(II.7.12)

 

5

5000

 

 

 

 

Розрахуємо допустиму довжину відрізка, якщо точність

вимірювання

цього відрізка має бути 1/5000. На основі (ІІ.7.11) та (ІІ.7.12) запишемо:

 

=

р" -Ь

 

(II.7.13)

 

5000

 

 

Розв'язуючи (ІІ.7.13) відносно 5 , маємо:

 

 

 

Р

Ь .

 

(II.7.14)

 

т" -5000

 

 

 

9

 

 

 

Для тих самих значень Ь \ т9,

отримуємо:

 

 

^

2 0 6 2 6 5 " - 2 = 8 0 М .

 

 

 

Г - 5000

 

 

Якщо кути будуть вимірюватися з абсолютною п о х и б к о ю

= 2",

що більш ймовірно, тоді, відповідно:

 

 

 

 

5 = 40 м.

 

 

Таким чином, можливості використання в полігонометрії

віддалеміра

одноразового зображення з постійним базисом досить о б м е ж е н і . Але, все ж таки, точність такого віддалеміра майже на порядок вища, ніж ниткового віддалеміра, і ним можна прокладати полігонометрію 2 розряду .

11.7.3. Віддалеміри подвійного зображення

 

 

 

Оптичні

від-

 

 

д а л е м і р и

подвійного

 

 

з о б р а ж е н н я

 

більш

 

 

поширені

у

вироб-

 

 

ництві,

ніж

віддале-

 

 

міри

одноразового

а)

б)

зображення . У

таких

віддалемірах,

винай-

Рис. II.7.4. а) оптичний клин;

 

 

д е н и х

в

кінці

XIX

б) оптичний клин перекриває половину об'єктива

століття,

 

промені

зорової труби.

 

 

 

світла,

щ о йдуть че-

 

 

рез об'єктив зорової труби, розділяються

на два пучки. Це

досягається

завдяки тому, що перед об'єктивом ставлять оптичний клин, який перекриває половину поля зору труби (рис. ІІ.7.4).

248

Вертикальний розріз зорової труби з оптичним клином, встановленим на об'єктив, показано на рис. И.7.5.

На цьому рисунку: 1-окуляр, 2-фокусуюча лінза, 3-об'єктив, 4- оптичний клин. Горизонтальна вісь обертання труби проходить через точку О. Точка Р - так звана аналатична (вимірювальна) точка. Якраз в цій точці відбувається розділення (заломлення тієї частини променів світла, що проходить через об'єктив і клин). Та частина променів, яка проходить тільки через об'єктив, не заломлюється. У результаті, в полі зору труби видно дві рейки, зміщені по вертикалі одна відносно другої, тобто видно подвійне зображення рейки. Інакше кажучи, точка Р проектується на рейку подвійно: у точці М та в точці N.

Рис. ІІ.7.5. Вертикальний розріз зорової труби з оптичним клином та принцип роботи від далеміра подвійного зображення.

Я к щ о на рейці між точками М та N знаходиться «

поділок рейки, а

одна поділка шириною а, тоді відрізок МУ = ап.

 

Розглядаючи трикутник РАШ, запишемо:

 

 

8-к

= 8і= пасІ%(р,

(ІІ.7.15)

або

 

 

 

 

8 = па- с(£<р + к,

(ІІ.7.16)

Оскільки кут

ер незмінний, то й с\%(р - постійна величина.

Позначимо

= С'. Тоді (ІІ.7.16) набуде вигляду:

 

 

8 = С'-па + к.

(ІІ.7.17)

Введемо нове позначення:

 

 

 

 

С'-а = С,

(ІІ.7.18)

отримаємо:

 

 

 

 

8 = С-п + к.

(II.7.19)

Формула (11.7.19) така ж, як і формула ниткового віддалеміра. Однак,

завдяки подвійному

зображенню

відрізок на рейці п-а

може бути вимі-

ряний значно точніше, ніж нитковим віддалеміром. У цьому перевага віддалеміра подвійного зображення порівняно з нитковим віддалеміром. Завдяки саме цій перевазі віддалеміри подвійного зображення значно точніші віддалемірів одноразового зображення.

249

Розглянутий тільки що віддалемір подвійного зображення з постійним кутом та змінним базисом Ь-ап. Гнколи замість оптичного клина перед об'єктивом труби розташовують лінзові компенсатори, які дозволяють не тільки змінювати, але й вимірювати змінний кут між двома пучками променів. Тоді ми маємо віддалемір з постійним базисом Ь (горизонтальним, або вертикальним) та змінним кутом <р.

Оптичні віддалеміри, як правило, є віддалемірами подвійного зобра-

ження.

У відповідності з ДЕСТом в колишньому СРСР випускалися оптичні віддалеміри 3-х типів. Всі вони подвійного зображення.

ДН8 (віддалемірна насадка, 8 см - похибка на 100 м довжини). За допомогою ДН8 вимірюються нахилені (не редуковані на горизонтальну площину) віддалі. Це віддалемір з постійним базисом Ь та змінним кутом <р. Рейка встановлюється на штативі горизонтально. Можна вимірювати довжини від 50 до 700 м з відносною похибкою 1:1000. Використовується для вимірювання ліній в теодолітних ходах. Може бути використана в полігонометрії, якщо виконувати вимірювання ліній створним методом короткими відрізками.

ДНР5 (віддалемірна насадка, редукційна, 5 см - похибка на 100 м довжини). Дозволяє (для кутів нахилу до 12°) автоматично редукувати і одержувати горизонтальні прокладення ліній з відносною похибкою 1:1000- 1:2000 довжиною 20-120 м. Рейка двостороння, вертикальна. Це віддалемір з постійним кутом та змінним базисом Ь. Використовується так само, як і ДН8.

Д-2 (віддалемір, 2 см-похибка на 100 м довжини). Це вдосконалений віддалемір ДН8; також з постійним базисом Ь та змінним кутом ер. Рейку можна встановлювати на штативі горизонтально або вертикально. Дозволяє вимірювати похилі (не редуковані) віддалі 40-400 м з відносною похибкою 1:5000. Можна вимірювати віддалі до 700 м, тільки тоді точність 1:1000. Використовується для вимірювання ліній в полігонометрії 2 розряду та в теодолітних ходах.

11.7.4. Суть паралактичної полігонометрії

Траверсна полігонометрія з вимірюванням ліній підвісними мірними приладами вимагає значних затрат праці. Тому, коли ще не було світловіддалемірів, пошуки нових, посередніх методів вимірювання ліній були дуже актуальною науковою проблемою.

Як відомо, оптимальна довжина ліній полігонометрії 4 класу 500 м, а максимальна - 3 км. Враховуючи, що допустима довжина ходу 14 км, то для довжини ліній 1000 метрів в ході буде 14 сторін. Розрахуємо необхідну точність вимірювання ліній ходу з такими сторонами. Скористаємося відомою розрахунковою формулою для висячого ходу:

250

т'}

п + 1,5

 

8 ) V і

з

(1ІЛ -20)

У правій частині формули (ІІ.7.20) перший та другий члени є скла-

довими відносної похибки — висячого ходу, викликані відповідно похиб- І/

ками вимірювання ліній та кутів. За умови рівності цих двох членів, можна

записати:

 

 

 

 

1 Г т .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= 2-—І

 

 

 

 

 

 

 

 

п

 

 

 

або

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ь ~ -Уйі 5

(ІІ.7.21)

 

 

 

 

 

 

 

 

Розв'яжемо (II.7.21) відносно

т \

 

 

 

 

 

 

 

т

М_ л/Й

(ІІ.7.22)

 

 

 

 

 

 

і 4г'

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки

для

 

М

то для п

14

 

4 класу полігонометрії — =

 

 

т ,

 

1

 

 

 

отримаємо: —- І

 

 

 

 

 

 

 

5

 

10000

 

 

 

 

Жодний

 

оптичний від-

 

 

 

далемір не дає такої точності

 

 

 

для

5 = 1000

м. У

1836 р.

 

 

 

проблема

швидкого

визначен-

 

 

 

ня

була

успішно

розв'язана

 

 

 

В.Я.Струве, який запропонував

 

 

 

паралактичну

ланку

полігоно-

Рис. ІІ.7.6. Ланка паралактичної

 

метрії. Головна

відмінність ві-

 

домої вже полігонометричної

полігонометрії.

 

ланки з коротким базисом (з горизонтальною рейкою, довжиною 2-3 м) і паралактичною ланкою в тому,

що в цій ланці застосовують значно довший базис, виміряний мірними дротами. Така ланка показана на рис. ІІ.7.6.

Розрахуємо спочатку необхідну величину паралактичного кута. Ос-

кільки

(11.7.23)

8 ~ <р"

якщо т" = 2", можна записати:

251