Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Геодезія 2

.pdf
Скачиваний:
258
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
19.75 Mб
Скачать

параметрів збурення. Станції супутників пересилають наземним приймачам ефемериди супутників, тобто, інформацію про траєкторію супутників. В ефемериди входять дані про:

1.Систему часу супутників:

• 1- відносного часу для ефемерид;

1- відносного часу для параметрів хронометра;

о0 , я,, аг - коефіцієнти поліному рівняння годинника (відхи-

лення, дрейф і т.п.); 2. Параметри орбіт Кеплера:

• а - корінь квадратний із значення великої півосі;

е - ексцентриситет;

і0 - нахил до часу відносності;

• П0 - пряме сходження висхідного вузла до часу відносності;

а - аргумент перигею;

М0 - середня аномалія до часу відносності;

3.Параметри збурення орбіт:

Дл - різниця середнього зміщення і обчисленого значення;

АСІ - зміна прямого сходження;

Аг' - зміна нахилу;

Стжьк, С„, Сгс - параметри для коригування збурень

орбіти. Ці дані передає на наземні приймачі кожний супутник на

 

коді

Б.

 

III. 1.6. Загальний

принцип побудови супутникових

передавачів

системи

СР8

 

 

По суті, супутники являють собою платформи, на яких кріпиться апаратура, необхідна для роботи системи. До цього обладнання входять:

1)дві сонячні батареї площею 7 м2 для живлення вузлів обладнання;

2)системи реактивних двигунів, з допомогою яких коригують положення супутника на орбіті;

3)передавач супутника, який безперервно випромінює коливання двох частот І, та Ь2 .

Ці коливання одночасно є передавальними і вимірювальними. Як передавальні ці коливання використовуються для передачі кодів на наземні станції; одночасно коливання є вимірювальними, оскільки їх використовують для точних фазових вимірювань. Головним вузлом передавача, який

синхронізує

роботу інших вузлів, є основний

високостсгбільний

атомний

генератор.

Його також коротко називають хронометром.

Він

випромінює

частоту / 0

= 10,23 МГц, стабільність якої досягає 10'12, тобто, є дуже

висо-

кою. Довжина хвилі цих коливань дорівнює

29,31 м. Ці

коливання

і їх

310

частоту

називають стандартними. Передавальні частоти

та Ьг форму-

ються завдяки множенню частоти атомного генератора

відповідно на 154 і

на 120 (див. рис. III.1.5). При цьому отримують частоти

Д

= 1575,42 М Г ц і

Д =

1227,60 МГц, які відповідають дециметровому

діапазону хвиль

Ц = 19,0 см і Л^ = 24,4 см).

Коди, які випромінюють передавачі, є послідовностями двійкових сигналів. Всіх кодів є чотири: код О, код СІА, код Р і код V.

Рис. III. 1.5. Спрощена функціональна схема супутникового передавача.

Код £> (Баїсп Сосіе) - це закодована у двійковій формі наступна цифрова інформація:

параметри орбіти супутника;

час системи супутника;

скорочена інформація про інші супутники системи.

Уцьому коді за 1 с передається 50 двійкових знаків, тобто, щільність інформації є 50 біт/с. Ця інформація сформована в блоки тривалістю по 30 с.

Один блок поділяється на 5 підблоків по 300 біт, а підблок складається із 10 тридцятибітових слів; 24 біти інформаційні та 6 паритетних [9].

Упершому підблоці є дані для корекції хронометра та для визначення атмосферної поправки.

Упідблоках 2 та 3 приводяться значення ефемерид орбіти супутника. Підблок 4 призначений для спеціальних повідомлень. У підблоці 0 - дані про ефемериди та рівняння хронометрів інших супутників. Ці дані прийнято

311

називати альманахом. Вони дають можливість приймачеві вибирати для спостережень оптимальні супутники. Це супутники, на які напрямки з приймача утворюють кути з горизонтальною площиною не менші, ніж 15°.

 

Коди Р, СІ А і V є випадковими послідовностями 0 і 1 (рис. III.1.2).

*

 

 

 

1500біт (30 с.)-

 

 

 

 

 

о

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

300 біт (6 с.)

 

 

 

 

0

1

2

І |

,

5

б

7

8

9

 

 

Е• - " В

•-•::1...-30 біт (0,6 с.)

 

 

 

 

 

8

 

8

б"--..

 

 

 

Рис. III. 1.6. Схема одного блоку двійкового коду О

тривалістю ЗО с.

Ці

коди

використовують

для визначення часу проходження коли-

ваннями шляху від ШСЗ до приймача. Код Р

(Ргесіве Сосіе)

- точний

код.

Кожний супутник в проміжок часу в сім діб формує з загального коду свій зразок, який складається з послідовності відрізків різної тривалості загального коду. Тривалість одного зразка коду більша від часу проходження сигналу від супутника до наземного приймача. Кожної суботи опівночі змінюються коди всіх супутників. З цього моменту і починається відлік часу. Для кожного супутника створено 38 зразків коду. Тому через кожні 38 тижнів (266 днів) коди, які випромінюються супутником, повторюються. Код Р має стандартну частоту / 0 = 10,23 МГц; в одну секунду в цьому коді формується 10230000 двійкових знаків.

Код V має характеристики, близькі до коду Р. Він призначений в основному для військових цілей.

Код СІЛ (Соагее Ассигасу Сосіе) менш ТОЧНИЙ ДВІЙКОВИЙ код. Його частота в 10 разів менша від стандартної, тобто 1,023 МГц . Він служить для

грубого визначення віддалей. Кожний супутник формує

свій зразок коду

СІ А

за таким самим принципом, як і код

Р.

 

 

 

 

 

 

Код Б модулює коди Р

і

СІ А.

Після

цього

модульовані

коди

змішують з коливаннями І, та

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таким чином, коди накладають на коливання, а вони переносять коди

із супутників до наземних приймачів. Коливання

Ц

з

незмінною

фазою

змішуються з модульованим кодом

Р . На рис. III. 1.5 цей складний сигнал

позначений £)(/) Р{1). З кодом СІ

А,

позначеним £>(/)

СІ

А(і)

відбувається

те саме, що і з кодом Р, але після зміни фази коливання

Ьх

на 90°. Коли-

вання

Ьг. змішуються з немодульованим кодом СІ

А

і Р

і з

модульованим

кодом

Р . У результаті на першому коливанні можна прийняти 3 коди, а на

312

другому - тільки код СІА, або тільки код Р, або коди Р і й . Коливання із змішувачів подаються на передавальний пристрій з антеною.

III. 1.7. Структурна схема геодезичного супутникового приймача

Апаратура різних фірм, що виробляють геодезичні супутникові приймачі різноманітна, але відмінності їх будови, як правило, незначні. Виходячи з цього, є можливість розглянути узагальнену структурну схему 0Р8-приймача, яка дає можливість розглянути необхідність використання поданих на схемі основних складових приймача, пояснити їх функції т а взаємозв'язок.

Рис. III.1.7. Узагальнена структурна схема ОР8 - приймача .

 

Вхідною ч а с т и н о ю приймача є його антена,

яка забезпечує прий-

мання радіосигналів від супутників, що знаходяться

в полі зору

приймача .

Вибраний т и п антени

т а р е ж и м її

роботи суттєво

впливає не

тільки на

можливість п р и й н я т т я

сигналів від

супутників, але

й на точність

супутни -

кових спостережень . О с н о в н и м и характеристиками антен є: показник

перетворення сигналів (коефіцієнт підсилення), який повинен

відбуватися з

мінімальними е н е р г е т и ч н и м и втратами, та показник направленості

антен

(коефіцієнт

направленої

дії). Ідеальною

ф о р м о ю

фазової діаграми

направ -

леності (як і амплітудної) є півсфера, яка забезпечує

однакову

величину

запізнень сигналу, незалежно від напрямку їх приходу. Завдяки такій

формі

ці запізнення вдається виключити .

 

 

 

 

 

 

 

Другим, н е м е н ш

важливим, показником

антен

є поняття

ф а з о в о г о

центра, його

п о л о ж е н н я

і стабільність в часовому

відношенні . П і д

ф а з о в и м

центром р о з у м і ю т ь таку т о ч к у антени,

яка не піддається

г е о м е т р и ч н о м у

вимірюванню, від якої відраховуються усі віддалі

д о с у п у т н и к і в ,

а

положення

цієї т о ч к и

" п р и в ' я з у є т ь с я "

д о п о л о ж е н н я

відповідної

т о ч к и

відносності на пункті спостережень (до геодезичного центру

знака). П і д

ч а с

використання в п р и й м а ч і антени, симетричної відносно

своєї в е р т и к а л ь н о ї

313

осі, положення фазового центра в горизонтальній площині співпадає, як правило, з положенням згаданої тільки що осі симетрії. Але, щ о стосується зсуву цього центра по вертикалі, то такий зсув визначається на основі спеціальних досліджень (найчастіше в процесі налагодження та калібрування антени).

Ще однією специфікою супутникових антен є їх ігнорування щодо сигналів відбитих від підстилаючих поверхонь (тобто, д о багатошляховості). В якості додаткових дій використовують спеціальні екрануючі металеві диски.

Оскільки радіосигнали від супутника до приймача проходять великі віддалі (біля 20 тисяч км), а потужність встановленого на супутнику передавача відносно невелика (біля 10 Вт), то на вході антени сигнал має надзвичайно малу величину. Тому виникає необхідність його попереднього підсилення за допомогою підсилювача надвисокої частоти Н В Ч , який

розташовується

біля антени. Часто

антенний

пристрій та Н В Ч

збирають

окремим блоком, який з'єднується з основним

блоком п р и й м а ч а

порівняно

довгим коаксіальним кабелем.

 

 

 

 

 

 

Оскільки

багатократне підсилення

коливань Н В Ч

п о в ' я з а н а

з сут-

тєвими технічними ускладненнями,

то в

супутникових

п р и й м а ч а х

засто-

совують супергетеродинний принцип, під час реалізації я к о г о коливання, що приймаються після попереднього підсилення, піддаються перетворенням, в результаті яких суттєво знижується частота передавальних коливань до

декількох десятків мегагерц. Створену проміжну частоту щ е

називають

частотою биття. Роль гетеродина виконує високостабільний

головний

генератор, що входить до складу приймача. Необхідна для р о б о т и

приймача

сітка частот формується синтезатором частот, який використовує, як вихідні, коливання сигналів головного генератора. Основне підсилення сигналів, що приймаються, виконується підсилювачем проміжної частоти (ППЧ), який підключено до виходу перетворювача частот. Безпосередньо з виходом ППЧ

з'єднаний блок пошуку та захоплення,

а

також в и м і р ю в а л ь н и й

блок.

Принцип дії системи пошуку сигналів

від

потрібного н а м

супутника

заснований в системі ОРЗ на так званій

структурній селекції.

П р и

цьому

методі передача сигналів від різних супутників виконується на

одній і тій

самій передавальній частоті, а розрізняють їх

за

с т р у к т у р о ю

кодових

сигналів. Тому такий метод ще називають кодовим.

 

 

 

 

 

 

Важливою особливістю приймача є те, щ о

на

вхід

п р и й м а ч а

одно-

часно приходять радіосигнали від декількох супутників. Завдання

приймача

прийняти та виконати селекцію (розділення) сигналів. У геодезичних

ОРЗ-

приймачах ця задача розв'язується введенням в

схему

п р и й м а ч а

певної

кількості каналів, залежно від числа супутників,

щ о одночасно

прий-

маються. При цьому кожен канал має опрацьовувати і н ф о р м а ц і ю

 

тільки від

одного супутника. Після завершення пошуку

п р о х о д и т ь

захоплення

сигналів, яке дозволяє слідкувати за відповідним сигналом

протягом

всього

сеансу спостережень, в якому бере участь "захоплений" супутник . У розді-

_ _

ліовапьному блоці відбувається розділення сигналів на кодові та чисто

гармонічні.

Від останніх відділяють також навігаційні

повідомлення, що

надходять від супутника. Два перших сигнали

використовуються в блоці

процесора для обчислення шуканих віддалей

до супутника. На основі

отриманих

значень псевдовіддалей виконується

грубе визначення

координат. Фазові вимірювання в приймачі опрацьовуються тільки попередньо. Вони згладжуються та групуються і передаються в запам'ятовуючий пристрій ЗП.

Кінцеве опрацювання фазових вимірів виконується на стадії "постопрацювання" в камеральних умовах. Блок процесорів, що входить в будову приймача, крім попередніх обчислень, керує роботою приймача в автоматичному режимі на основі закладеного в ньому програмного забезпечення.

Пульт керування та індикації, показаний на структурній схемі, включає клавіатуру та індикаторний дисплей, на якому, за бажанням оператора, можна відображати величини, що визначаються приймачем, а також іншу допоміжну інформацію. Клавіатура дозволяє оператору вводити необхідну інформацію, а також різні команди.

III. 1.8. Короткі

відомості

про

роботу

системи

керування

та

опрацювання

вимірів приймачем

ОРЗ

 

 

 

Описаний в и щ е принцип роботи ОР8-приймача показує, що в процесі підготування та виконання спостережень викликає необхідність виконання багатьох операцій, пов'язаних з оперативним керуванням роботою різних вузлів приймача. Крім того, в приймачі виконується попереднє опрацювання отриманої інформації. Д л я реалізації опрацювання до складу приймача включається спеціалізована мікро-ЕОМ, яка має процесори, таймер, різні запам'ятовуючі пристрої та інші вузли, характерні для обчислювальної техніки. Керування роботою обчислювального комплексу виконується пультом керування та індикації за допомогою програми, щ о введена в

приймач. Розглянемо блок-схему, яка ілюструє принцип послідовної зміни стану ОРЗ - приймача, характерних для пошуку, захоплення та відстежування супутникових сигналів.

Після

встановлення

приймача

на пункті

встановлюється

р е ж и м

очікування

сигналів.

Я к щ о

сигнали поступають і в пам'яті приймача є

альманах супутників,

тоді

виконується

попереднє

обчислення положення

вибраного супутника. Я к щ о

альманах в пам'яті відсутній, тоді витрачається

додатковий час на р е ж и м збору даних про супутник (біля 12,5 хвилин).

Наступний етап - синхронізація

режиму роботи генератора

кодових

сигналів та генератора фазових, гармонічних коливань приймача зі супутниковими сигналами. У результаті такої синхронізації виконується захоплення сигналів від відповідних супутників і подальший збір та реєстрація даних. У подальшому в приймачі підтримується режим відслідковування захоплених

315

сигналів та періодичний набір відліків, що використовуються для обчислення віддалей до супутників та реєстрації точного часу.

Рис. III. 1.8. Блок-схема послідовності режимів роботи приймача СРЗ.

Як уже зазначалось, одна з функцій ОР8-приймача полягає в первинному обрахуванні результатів вимірювання, що базуються на використанні часових запізнень кодових сигналів, що передаються зі супутника та фазових зсувів, що приходять на вхід приймача передавальних коливань.

У відповідності з рівняннями (III. 1.4) на основі

кодових

сигналів

визначається час проходження електромагнітним випромінюванням

віддалі

між супутником та приймачем, що дозволяє знайти псевдовіддалі

(III. 1.5),

який включає в собі істинну віддаль та поправочний

член, викликаний

різницею величин показників годинників на супутнику та в приймачі. Одночасне вимірювання псевдовіддалей до чотирьох супутників та наявних в приймачі даних про координати цих супутників на момент вимірювання дозволяє обчислювальному комплексу приймача на основі просторової лінійної засічки визначити координати пункту спостережень з врахуванням

вищезгаданої

поправки

за рахунок

розходження

у

величинах годинників

супутника

та

приймача. Точність

такого позиціювання

з

використанням

СІ А- коду

оцінюється

з похибкою

в межах від

5

до

10

м. Для геодезії

найбільший інтерес - попереднє опрацювання фазових вимірів, на основі яких в процесі "пост-опрацювання" відкривається можливість отримання високої точності вимірювання (сантиметрової, міліметрової).

Первинною інформацією під час фазового вимірювання є зареєстроване за допомогою цифрового фазовимірюючого пристрою зсуву фаз між коливаннями, прийнятими від супутника і сформованими в приймачі головним генератором.

Через безперервну зміну віддалі до супутника, що пов'язано з його рухом, дані, що реєструються, порівняно швидко змінюються, тому

316

реєстрація відліків виконується досить часто (як правило, через 0,1 с). Ці дані в приймачі ущільнюються; в результаті створюються вибірки, інтервал між якими може змінюватися за бажанням оператора (діапазон змін, зазвичай, від 1 до 60 с). Під час ущільнення проходить процес згладжування значень отриманих даних в межах існуючої вибірки (зазвичай, обмежуються поліномами другої степені). Поряд зі згладжуванням в багатьох типах ОР5 - приймачів передбачена процедура, що отримала назву фільтрації Кальмана. Суть такої процедури, характерної, як правило, для динамічних систем, в систематичному порівнянні отриманих результатів спостережень з наперед розрахованими їх значеннями на основі закономірностей їх зміни з часом. Під час відхилення реальних даних від наперед розрахованих вище встановлених норм виконується їх відбракування.

Зауважимо, щ о під час спостережень, що виконуються за допомогою одного приймача, не вдається виключити з результатів фазового вимірювання цілий р я д похибок систематичного характеру і, тим самим, надійно розв'язати властиву фазовим вимірам неоднозначність. Саме тому не роблять спроб обчислення в одному приймачі кінцевих значень віддалей до супутників на основі фазового вимірювання передавальних коливань.

Тому, після відповідних процедур згладжування та фільтрації, дані передаються в передбачені в приймачі пристрої пам'яті з метою їх використання в процесі кінцевого опрацювання. Використовується аналогічна інформація від інших, одночасно працюючих приймачів. Окрім опрацювання кодових фазових даних в обчислювальних комплексах виконується опрацювання іншої інформації, яка передається із супутника в складі навігаційної інформації, а також тієї, що подається з клавіатури безпосередньо від оператора.

III.2. Супутникові методи визначення координат

III. 2.1. Технології ЄР8-вимірювання

Як уже зазначалося, існують абсолютні та відносні методи спостережень за допомогою ОРЗ-приймачів. У геодезії використовують тільки відносні методи, які є в десятки разів точнішими, ніж абсолютні. Тому, у подальшому, будемо розглядати тільки відносні (геїаііуе) методи.

Спочатку було створено тільки дві відносних технології ОР8вимірювання: статична та кінематична. Здавалось, ці дві технології задовольняють як цивільні так, і військові організації.

Проте, користувачі вимагали підвищення точності результатів вимірювання з одночасним скороченням часу на виконання вимірювання. Це вимагало поліпшення системи ОРЗ, конструювання більш компактних, легких, переносних приймачів з удосконаленим програмним забезпеченням. Останнє, у свою чергу привело до того, що на основі вищеназваних технологій вимірювання було створено ще декілька, а саме:

1.Статичні відносні технології вимірювання (Зіаііс геїаііуе розіїіопіп^).

2.Кінематичні відносні технології вимірювання (Сіпетаїіс геїаііуе ро$іІіопіп£).

3.Напів-кінематична відносна технологія (5еті-сіпетаііс геїаііуе ро8Піопіп§) (технологія "стій/йди" - іссЬпо1о§у: "зіор апсі £0").

4.Технологія псевдостатична, псевдокінематична, відносна реокупаційна (р$еи<іо-$£аІіс, рзеисіо-сіпетаїіс геїаііуе рохіеіопіпд, іпІегтіПеМ зШіс ро5ІІіопіп§, геоссираііоп).

5.Технологія швидка статична відносна (Газі/гарісі зіаііс геїаііуе ро5ІЇіопіп£).

6.Диференційні ОРЗ-технології (сІіЯегепІіаІ ОР8-ООР8).

Одним із найбільш важливих параметрів, які визначають режим роботи приймача, є файл конфігурації місії. Він може бути різним в залежності від особливостей шести вищеназваних технологій вимірювання. Для побудови супутникових геодезичних мереж (далі СГМ) та топографічного знімання існує відповідно два основних режими роботи: статичний режим - для СГМ та режим знімання "стій/йди" - для знімання. Назва "статичний" походить від статичного збирання інформації на пункті протягом певного проміжку часу. Мінімально два приймачі виконують спостереження тих самих супутників протягом однієї або декількох сесій спостережень (по декілька годин кожен день) і залишаються стаціонарно на тих самих пунктах.

Для відносних кінематичних технологій один приймач установлюють стаціонарно, на точці з відомими координатами, а другий - на рухомому об'єкті. Це типова навігаційна технологія. У ній застосовується так зване положення об'єкта в "реальному часі". Суть цієї технології в тому, що базова (нерухома) станція передає до рухомого приймача поправки, які

318

використовуються ним для уточнення координат рухомої станції. Більш детально про технологію "реального часу" буде сказано дешо пізніше.

Технологія дає можливість визначити дискретно (із перервами 1-5 с) координати рухомого об'єкта відносно приймача, встановленого стаціонарно. Подібний режим застосовується, наприклад, під час аерознімання. Технологію "стій/йди" називають ще напів-кіиематичною. Головна відмінність цієї технології від кінематичної в тому, що під час визначення положення рухомий приймач (роверний) не рухається, як в кінематичній технології, а зупиняється (стоїть) деякий короткий проміжок часу на точці, координати якої визначаються.

Далі розглянемо всі вищезгадані технології

супутникових методів

визначення координат більш детально.

 

 

III. 2.2. Статичний

метод визначення

координат

пунктів

Статичний метод є основним під час побудови СГМ і застосовується найчастіше. Для статичної технології всі приймачі за весь час спостережень знаходяться на одних і тих самих пунктах. Час виконання спостережень залежить переважно від заданої точності та від віддалі між пунктами (довжин векторів) [22].

Збагаторічного досвіду різних організацій відомо:

1.Час 30-90 хвилин достатній для локальних сесій;

2.

1-2 дні для пунктів віднесених до державної, геодинамічної сесії;

3.

4-6 днів для сесій континентальних і основних геодинамічних.

Наприклад: для вимірювання геодезичної локальної сесії для довжин

сторін до

15-20 км достатньо виконати спостереження впродовж 1 години,

для сесії типу ЕЇЖЕР (Еигореап КеГегепсе Ргаше), коли якась країна виконує вимірювання до найвищого закладу Західної Європи - сесія проходить 5 днів. Стільки ж часу потрібно, коли виконується компанія геодинамічного вимірювання СЕК.ООР (Сепігаї Еигоре Яе§іопа1 Оеосіупатісз Рпуесі).

На практиці точність такої технології становить 5 мм ± 1 мм на 1 км довжини вектора, що визначається. Під час вимірювання статичними методами важливим є підбір відповідних приймачів. Для відстаней між пунктами більше за 100 км потрібно використовувати приймачі із частотами Ц та Ь2 . На коротких лініях, коли спостерігається достатня кількість супутників, під час хорошої геометрії розташування супутників є можливість отримати високу точність під час порівняно невеликої тривалості спостережень. Швидкість вимірювання та підвищена продуктивність підтримується достатньо досконалими алгоритмами обробки в програмному забезпеченні 8КІ.

Важливим для супутникових спостережень є так званий геометричний фактор. Точність лінійної просторової засічки залежить не тільки від точності лінійного вимірювання, але й від геометрії розташування супутників: від кутів під якими перетинаються в шуканій точці напрямки із

319