Геодезія 2

Зрозуміло, що національні мережі є державними геодезичними мережами. Інші - регіональні, локальні є мережами, що створюються на певних частинах країни, регіональні - на значних за площею територіях, а локальні

-на значно менших.

Уподальшому тексті цього параграфу мова буде йти про національні, регіональні та локальні мережі.

пунктів, віддалених один від одного на 50-150 км. Частина пунктів АГМ-1 являє собою постійно діючі (перманентні) станції супутникових спостережень та астрономо-геодезичні обсерваторії, на яких виконується комплекс супутникових, астрономо-геодезичних, гравіметричних та геофізичних спостережень, що забезпечить редукування координатних визначень на єдину епоху з урахуванням релятивістських ефектів, приливних та інших рухів земної кори.

Просторове положення пунктів АГМ-1 визначається методом супутникової геодезії з відносною похибкою Ар/ р = 1:108 (де Ар - с.к.п. визначення геоцентричного радіуса р - даного пункту). Кожний пункт АГМ-1 має бути пов'язаний супутниковими вимірами не м е н ш е як із трьома суміжними пунктами мережі.

Пункти АГМ-1 повинні бути вставлені в мережі нівелювання 1-го та

330

середня квадратична похибка - 0,05 м. Вихідними пунктами побудови є пункти старших класів.

Пункти просторової мережі 3 класу (як і 2 класу) повинні бути суміщені з мережами нівелювання 1-го, 2-го або 3-го класів, які забезпечать точність висотного положення пунктів із с.к.п. не більшою за 0,05 м, а в гірській і важкодоступній місцевості нормальні висоти можуть визначатися, як і мережі 2-го класу, ОР5-нівелюванням, яке виконується відносними супутниковими методами. У цьому випадку середня квадратична похибка пунктів за висотою також не повинна перевищувати 0,2 м, як і для мереж 2- го класу.

астрономо-гравіметричні вимірювання та супутникові спостереження на таких мережах зазвичай виконуються з підвищеною точністю й приводяться до єдиної геодезичної системи координат для використання їх у процесі зрівноваження Д Г М .

Виробничий цикл побудови Д Г М складається з наступних основних циклів робіт:

•проектування мереж;

•рекогностування й побудова геодезичних пунктів;

•спостереження методами супутникової геодезії;

•математична обробка вимірів;

•складання каталогів просторових координат.

Для забезпечення топографічного знімання встановлюються такі норми щільності пунктів та реперів Д Г М :

•для знімання в масштабі 1:25000 і 1:10000 - 1 пункт на 30 км2 і 1

331

•стиснення еліпсоїда 1:298,2572220101;

•мала піввісь Ь = 6356752 м;

'= 9,8321863685 мс2 ;

•перший ексцентриситет е2 = 0,00669438002290.

Референцною системою координат залишається система координат 1942 року (СК-42) із вихідними даними референц-еліпсоїд Красовського:

• велика піввісь а = 6378245 м;

•мала піввісь Ь = 6356863 м;

•стиснення еліпсоїда 1:298,3;

•висота геоїда в Пулково над референц-еліпсоїдом дорівнює нулю;

•геодезичні координати Пулковської обсерваторії (центр сигналу А);

•широта В =59°46'15,359";

• довгота від Гринвіча і = 28°19'28,318";

•геодезичний азимут на пункт Бугри 121 °06'42,305";

•середній радіус Землі 6371117,6729 м.

Положення пунктів у прийнятих системах задаються:

Р

І

Рис. Ш.3.1. Прямокутні геоцентричні координати, координати X, У, 2та геодезичні еліпсоїдальні координати В,Ь,АО - прямовисна лінія; АК- нормаль до еліпсоїду в точці А; АА - Н - геодезична висота точки А.

332

•просторовими прямокутними координатами X , У, 2 . Вісь X

лежить у площині нульового меридіана, вісь У — у площині екватора і спрямована праворуч від площини нульового меридіана, а напрямок осі 2 збігається з віссю обертання відлікового еліпсоїда;

•геодезичними еліпсоїдальними координатами В , Ь, Н;

•плоскими прямокутними координатами X , У.

Нагадаємо: геодезична широта В точки А — це кут, створений

нормаллю до поверхні еліпсоїда із площиною екватора; геодезична довгота Ь точки А — це двогранний кут створений площиною початкового

Геодезична висота - відрізок по нормалі до еліпсоїда від поверхні еліпсоїда до пункту на фізичній поверхні Землі.

Плоскі прямокутні координати, відомі з курсу топографії, обчислюються на площині в комфорній проекції Гауса-Крюгера в шестиградусних зонах, а під час знімання в масштабах 1:5000 і більше - у триградусних зонах.

Осьові меридіани шестиградусних зон на території України - 21°, 27°, 33°, 39°, а триградусних зон - 21°, 24°, 27°, 30°, 33°, 36°, 39°.

Геодезичні висоти пунктів ДГМ визначаються безпосередньо, або обчислюються, як сума нормальної висоти й висоти квазігеоїда над еліпсоїдом:

над відліковим еліпсоїдом. Нормальні висоти пунктів ДГМ визначаються в Балтійській системі висот, вихідним пунктом якої є нуль Кронштадтського

комп'ютері формули можна отримати із системи рівнянь (III.3.2):

333

(НІ.3.3)

Формули (ІІІ.З.З) дозволяють організувати цикл наближень. ДЛя першого наближення приймається (%В = С . Для другого та наступних наближень за значенням В з попереднього наближення вираховують значення-

У студентами виконувався під час розрахунків координат кутів рамки трапеції плану масштабу 1:2000.

Астрономічні широти й довготи, які визначаються на пунктах АГМ, обчислюються в екваторіальній астрономічній системі координат (рис. Ш.3.2).

перехід до системи міжнародного координатного часу). Масштаб ДГМ задається Державним еталоном довжини - метром, за довжину якого приймається відстань, яку проходить світло у вакуумі за 1:299792458 долю секунди.

Метрологічне забезпечення геодезичних робіт здійснюється з використанням метрологічної бази Держстандарту шляхом створення мережі відомчих взірцевих базисів, основних довготних пунктів і еталонних азимутів.

Нагадаємо, що в геодезії використовуються не абсолютні, а в і д н о с н і

334

335

положення пунктів на місцевості, яке залежить від вартості робіт, задоволення заданої точності та щільності, однорідності та правильної геометрії, тривалого збереження центрів.

Для складання проекту, перш за все, необхідно зібрати дані про фізико-географічні, економічні особливості та раніше виконані геодезичні роботи на даній території. Інформацію про геодезичні роботи, виконані раніше, надає інспекція державного геодезичного нагляду. Такі матеріали включають:

•загальний список усіх звітів раніше виконаних робіт, р о к и виконання,

назви організації виконання робіт;

• виписки з каталогів координат та висот пунктів, їх класи;

•картки закладки центрів;

•схеми геодезичних побудов;

•дані про системи координат та висот.

Створення проекту мережі виконується на топографічних картах масштабів 1:200000-1:10000. На карту наносяться всі існуючі пункти. Нові пункти слід розташовувати у вершинах рівносторонніх трикутників. Рекомендується два найбільш поширених методи п о б у д о в и супутникових мереж:

• радіальний, коли всі пункти мережі к о о р д и н у ю т ь с я з однієї референцної або перманентної станції (рис. ІІІ.З.З);

336

Рис. ІІІ.З.З. Радіальний метод побудови мереж

А - референцний пункт;

Н- пункти, що визначаються.

337