Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Геодезія 2

.pdf
Скачиваний:
258
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
19.75 Mб
Скачать

гонометрії, що створюються як основа великомасштабного знімання, для відкриття видимості, між сусідніми центрами установлюють зовнішні геодезичні знаки таких типів: металеві піраміди-штатави з візирними цілями, що знімаються, чотиригранні металеві піраміди (див. рис. II. 1.17. Н.1.18, II I .19).

Рис. II. 1.17.

Рис. П.1.18. Піраміда-

Рис. II. 1.19. Металева

Чотиригранна

штатив з кутової сталі

переносна площадка для

піраміда (з кутової

(50x50x5 або 35x35x4) з

спостереження з пірамід-

сталі)

мало фазною візирною

штативів виготовляється з

 

ціллю, що знімається, з

кутової сталі (50x50x5 і

 

висотою до інструмен-

35x35x4).

тального столика від 1,2 до 4.0 м.

Використовують також Г-подібну віху (рис. II. 1.20).

Візирні цілі геодезичних знаків повинні бути малофазними та мати такі розміри: висота візирного циліндра - 0,5 м, діаметр - 0,25 м. Віддаль від

інструментального столика до нижнього диску візирного циліндра повинна бути не меншою за 0,8 м. Малофазна циліндрична поверхня створюється краями радіально розташованих планок, що прикріплені д о дисків. Відхилення проекцій центрів візирного циліндра і столика для приладу від центрів пункту можуть бути не більшими за 5 см.

//. 1.14. Організація полігонометричних робіт

Назвемо, перш за все, основні види робіт, що виконують під час створення полігонометричних мереж в послідовності їх виконання:

Т Г \ Г

.3? \

Рис. Н. 1.20. Г-подібна віха (дерев'яна або металева).

І21

Рис. II. 1.21. Врахування форми ходу.

1.Складання проекту,

2.Рекогностування, вибір місця закладання та типів знаків.

3.Закладання знаків.

4.Дослідження та перевірки приладів.

5.Прив'язування пунктів майбутньої (запроектованої) мережі до пунктів державної мережі.

6.Лінійні вимірювання.

7.Кутові вимірювання.

Лінійні і кутові вимірювання можуть виконуватися окремо або одночасно.

8.Попередні обчислення. Обчислення робочих координат.

9.Виконання зрівноваження.

10.Оцінка точності виміряних та зрівноважених величин.

11.Складання каталогу координат.

12.Складання технічного звіту.

Під час проектування ходів потрібно, у відповідності з умовами на місцевості, прокладати їх, по можливості, прямолінійно. Якщо виникає необхідність, допускають викривлення ходу, проте, з метою досягнення більшої точності, слід дотримуватися правила, щоб хід, по можливості, менше відхилявся від основного напрямку ходу. Хід АВСВЕ, пункти якого ближче до основного напрямку АЕ, за інших рівних умов, наприклад, за однакового периметру, слід вважати більш точним, порівняно з ходом ОНК, який має тільки один згин (див. рис. II. 1.21), а точка значно віддалена від напрямку КО.

Як видно з формули (II. 1.48) зі збільшенням довжини ходу настає момент, коли другий член в правій частині формули перевищить перший і буде вирішальним у відношенні точності. Зрозуміле бажання знайти спосіб

зменшити вплив похибок кутових вимірів. Для досягнення цієї мети вибирають через декілька точок повороту ходу пункти з розрахунком забезпечення їх взаємної видимості. Наприклад, на рис. II. 1.22 між пунктами тріангуляції Тп і Тк вибрані пункти Е і Р таким чином, щоб з точки Е було видно точку Тп, і навпаки, з точки Р - точку Тк . Такі пункти (в даному випадку пункти Е і Р) називають головними пунктами ходу або полігону. Для забезпечення взаємної видимості в таких пунктах за необхідності, встановлюють піраміди, або піраміди-штативи, а кути повороту між створеними лініями Тп Е і іншими, вимірюють найбільш старанно; окрім звичайних кутів повороту, виміряють ще й кути В{, В2, В3 та ВА . Це дає

можливість передати дирекційні кути на лінії, використовуючи менше кутів повороту і цим зменшити кутову нев'язку.

Рис. II. 1.22. Підвищення точності передачі дирекційних кутів,

Під час прокладання полігонометричного ходу доцільно визначати по обидві сторони ходу положення пунктів А, В, С, Ь, Е, показаних на рис,

II. 1.23. Ці пункти називають боковими пунктами.

 

Рис. II. 1.23. Визначення місцеположення бокових пунктів.

Під

час

ство-

 

 

 

рення

полігономет-

^

 

 

ричної мережі слід по

 

 

 

можливості,

уникати

 

 

 

різної довжини сторін.

 

 

 

Необхідно

пам'ятати,

 

 

 

що самим

слабким

(

 

 

місцем ходу, що опи-

р и с

ц | 24. Приклад перетворення двох ходів А-В

рається

на

дві

відомі

 

п

,

ґ

 

 

 

та С'О в мережу з п яти ходів,

точки є його середина.

 

 

 

Тому, коли два ходи близько сходяться (менше 2,0 км), тоді середні точки () та Я цих ходів необхідно зв'язувати додатковими ходами. Так окремі ходи перетворюються в мережу ходів, як це показано на рис. II. 1.24.

Завдяки ходу @-Я створена мережа з 5 ходів з двома вузловими точ-

ками.

123

11.2. Лінійні вимірювання в траверсній полігонометрії

11.2.1. Прилади для вимірювання ліній у траверсній полігонометрії

У траверсній полігонометрії лінії вимірюють підвісними мірними приладами.

У комплект таких приладів входять:

1. Стальні або інварні дроти довжиною 24 м або 48 м. - не менше двох.

2.Станки із блоками для підвішування дротів - 2 шт.

3.Гирі по 10 кг для натягування дротів - 2 шт.

4.Тросики з карабінами для з'єднання гир із дротами - 2 шт. Тросики пропускають через блоки.

5.Штативи з оптичними центрирами - не менше двох. Штативи центрують над кінцями лінії.

6.Штативи із ціликами, які встановлюють у створі ліній, що вимірюють - 8-10 шт.

7.Візирні марки - 1 - 2 шт.

8.Теодоліт зі штативом (точність не менше 30") для встановлення штативів із ціликами в створ лінії.

9.Нівелір Н-3, Н-ЗК або інший зі штативом для визначення перевищень між сусідніми ціликами.

10.Двостороння нівелірна рейка - 1-2 шт.

11.Термометр-пращ для вимірювання температури дротів.

Підставки до теодоліта, оптичних центрирів та візирних марок повинні бути універсальними (тобто такими, щоб на них можна було почергово встановлювати всі три названі прилади). На кінцях мірних дротів прикріплені шкали довжиною 8-10 см із міліметровими поділками. Існує три типи шкал. На рис. ІІ.2.1 показані шкали І та II типів. На цьому ж рисунку показано, як визначають віддалі (відрізок лінії полігонометрії") між сусідніми ціликами. Цілики схематично показані стрілками (насправді, на верхньому зрізі цілика нанес,ені два взаємно перпендикулярні штрихи). Перетин штрихів на сусідніх ціликах означає початок та кінець кожного відрізка лінії.

Під час вимірювання ліній дротами з 1-м типом шкал дріт має бути розташований так, щоб поділки на шкалах зростали в напрямку вимірювання лінії. Для дротів зі шкалами ІІ-го типу будь-яка шкала може бути як задньою, так і передньою. У шкалах Ш-го типу нульові поділки - по середині шкал, а поділкам ліворуч і праворуч від нуля присвоюють знаки. Такі шкали не знайшли розповсюдження.

На рисунку відліки шкал позначені:

Задній відлік - з, передній - л, /0 - віддаль (по хорді) між нулями шкал, / - довжина відрізка лінії (похила) між сусідніми ціликами.

124

1 тип шкап

Ме+(п-з)

II тип шкал

заоши

передній

цілик

цілик

 

М„+(з+п)

Рис. ІІ.2.1. Найбільш розповсюдженітипи шкал мірних дротів: І та II типи.

На р и с у н к у ІІ.2.1 також подані формули, за якими визначають дов- ж и н у відрізка / між сусіднімиціликами, в залежності від типу шкал.

11.2.2. Виконання лінійних вимірювань підвісними мірними приладами

Н е х а й вимірний дріт, натягнутий гирями за гачки, що на кінцях шкал, завдяки тросикам, які пропущені через блоки спеціальних станків і шкали підняті на о д н а к о в у висоту (рис. ІІ.2.2).

задняк

упередіїя

шкала!

шкапа

 

 

ш

ш

ш

ш

ш

ш

ш

ш

м

Рис. И.2.2

. М і р н и й дріт, підвішений на блочних станках і натягнутий

 

 

 

 

 

гирями.

 

 

 

 

В и с о т у

д р о т у регулюють змінюючи нахил блочних станків. Висота

дроту м а є

б у т и

такою, щоб

шкали доторкалися до ціликів і можна було

вимірювати

д о в ж и н у /

між сусідніми

ціликами. Підвішений дріт

завжди

125

б у де мати прогин, який залежний перш за все, від сили натягу. Вимірювання підвісними приладами, запропоновані шведським г е о д е з и с т о м Едеріним, грунтуються на тій властивості, що під час постійного натягування дроту

або мірної рулетки довжина хорди

 

/0

(між

н у л я м и

ш к а л )

-

практично

постійна. Цю хорду /0

і приймають за д о в ж и н у м і р н о г о п р и л а д у .

 

 

 

 

 

Бригада лінійних вимірювань поділяється на три ланки:

 

 

 

 

 

 

1.

Ланка провішування -

4

особи. Завдання

ланки

зцентрувати

 

оптичні центрири над кінцями лінії, а

т а к о ж

р о з с т а в и т и створні

 

штативи

 

в

створі

лінії (застосовуючи т е о д о л і т )

і

на

віддалях

 

приблизно

24

або

48

м

(в залежності

в і д

д о в ж и н и

дроту),

 

користуючись

спеціальним

д р о т о м

а б о

т р о с о м

відповідної

 

довжини.

Керівник ланки,

навівши

т р у б у

т е о д о л і т а на

візирну

 

марку, що на протилежному від теодоліта кінці лінії,

повертає

 

трубу тільки у вертикальній площині,

з а д а ю ч и

створ .

Два

 

виконавці в створі розмічують відрізки п о 2 4 м ( 4 8 м),

натягнувши

 

трос. Четверта особа ланки встановлює ш т а т и в и так, щ о б

цілики

 

знаходились

в створі лінії. Віддалі

м і ж с у м і ж н и м и

ціликами

 

також контролюєтьсядротом або тросом .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.

Ланкавимірювання ліній - 8 осіб. Керівник р о б і т ; д в а техніки, які

 

одночасно,

по-команді

керівника,

б е р у т ь

в і д л і к и

з а д н ь о ї

 

та

 

передньої шкал; два робочих -

т р и м а ю т ь б л о ч н і

с т а н к и ; два

-

 

підвішують,

знімають

та переносять

гирі;

с т а р ш и й

технік

-

 

записує

в

журнал

результати

вимірів,

в и м і р ю є

температуру

 

повітря термометром-пращом. На о к р е м о м у в і д р і з к у л і н і ї

процес

 

вимірювання виконують так: подають к о м а н д у : " п і д в і с и т и дріт",

 

техніки,

що

переносять дріт

у

н а т я г н у т о м у с т а н і ( д р і т п і д

час

 

переходів

до

наступного відрізка не

 

п о в и н е н

т о р к а т и с я

 

землі)

 

з'єднують дріт із тросиками та п і д т р и м у ю т ь ш к а л и так, щ о б

вони

 

не бились

об цілики. Далі

команда: " п р и г о т у в а т и гирі",

потім

 

через декілька секунд "гирі опустити". К о л и в а н н я д р о т у п і д

час

 

натягування

можна

загасити

легкими

д о т и к а м и

б і л я

середини

 

дроту. Під час вимірів, тільки техніки, щ о

б е р у т ь в і д л і к и ,

злегка

 

притримують шкали над ціликами б е з

з у с и л ь у з д о в ж лінії, дріт

 

має вільно провисати під своєю вагою. Д а л і

п о д а ю т ь

команду:

 

"Увага!

Відлік!" Передній

і

задній

т е х н і к и

о д н о ч а с н о

беруть

 

відліки з точністю до 0,1 мм. Потім, п е р е д н і й г о л о с н о н а з и в а є свій

 

відлік. Записувач записує в журнал Я , ; тільки після ц ь о г о

задній

 

технік, що запам'ятав свій відлік

,г о л о с н о н а з и в а є й о г о . Нехай

 

шкали 1-го типу. Записувач вираховує: Д( = /7, -

3 1 . Д р і т д е щ о (на

 

1-3 см)

зміщують уздовж

лінії, щ о б

з м і н и т и

в і д л і к и

шкал.

Це

 

робить

передній технік. Далі

відліки

п о в т о р ю ю т ь .

Знаходять

 

Д 2 = Пг

-

32,

 

Д3 = Я 3 -

З 3 .

 

Зрозуміло,

відліки

з м і н ю ю т ь с я ,

а

різниці

відліків А 1 ;

Д2 >

Д 3 , мають бути майже однаковими.

Допускають максимальне

розходження

між

найменшими

та

найбільшими значеннями Д 0,5 мм для /0

я 24 м, та 1,0 мм

для

/0 ~

4 8 м. Якщо ця умова не виконується, беруть три пари нових

відліків. Якщо умова досягнута, подають команду, "гирі зняти",

"дроти

відчепити", "вперед". Ланка переходить до

наступного

відрізка

лінії. На кожному відрізку виконують

вимірювання

температури одночасноз лінійними вимірами.

 

 

 

3. Ланка нівелювання -

3 особи (нівелювальник, записувач, реєч-

ник), м е т о д о м геометричного нівелювання визначає

перевищення

И(

м і ж

сусідніми ціликами з контролем (по чорній та червоній

стороні

рейки). Допускають розходження до

5 мм, як і під час

виконання технічного нівелювання; з однієї станції можна визна-

чити 4 перевищення, якщо дріт 48 м, та 8 перевищень, якщо дріт

2 4

м. Максимальнадовжина плеча буде = 100 м. Створні штативи

мо ж н а знімати з місць тільки після завершення нівелювання.

Та к и м чином, бригада вимірювання ліній у траверсній полігонометрії

складається н е

м е н ш е як з

15

осіб (8 інженерно-технічних робітників і 7

р о б о ч и х ) . З а у в а ж и м о , що цей

вид

геодезичних робіт вимагає

найбільшої

бригади,

с е р е д

у с і х інших видів

геодезичних робіт. Якщо

послідовно

встановлювати

штативи у

створі, виконувати лінійні вимірювання та

н і в е л ю в а н н я ціликів, тоді

можна обмежитися мінімальною бригадою з 7

осіб . А л е ,

п р и ц ь о м у час виконання вимірювань збільшиться майже в три

рази. Т о м у д о ц і л ь н о ю є описана організація робіт. Зауважимо, що встановлення штативів у створі інколи доцільно замінити кілками (товщина не мен-

ш е 5 с м , в и с о т а -

н е м е н ш е 1 м), які забивають у грунт. Тоді у верхні зрізи

кілків з а б и в а ю т ь особливі металеві цілики, загострені в нижній частині.

У

полігонометрії4 класу виконують вимірювання одним інварним або

сталевим

д р о т о м

у прямому та зворотному напрямах, або двома такими

дротами в о д н о м у напрямі. Кожний відрізок (без переходів) вимірюють одним, і зразу ж , і н ш и м дротом . Ц е значно економить час, хоча необхідно мати ще два додатковихробітники,які тримають другий дріт напоготові розмотаним.

У п о л і г о н о м е т р і їІ розряду вимірювання виконують одним інварним а б о с т а л е в и м д р о т о м тільки в прямому напрямку, у полігонометріїII розряду - т а к о ж о д н и м сталевим дротом, тільки в прямому напрямку. Можна не брати відліки шкал, а фіксувати під час натягування розташування нульових п о д і л о к ш к а л (наприклад, цвяхами).

П і д час

вимірювання, як правило, дріт не вкладається в пінію ціле

ч и с л о разів. Є

щ е залишок, який називають доміром. Доміри вимірюють

м е т а л е в о ю р у л е т к о ю з міліметровими поділками, яку натягують так, що

вона м а й ж е не провисає. Т о м у не допускають, щоб домір був

довший за У»

д о в ж и н и д р о т у . Я к щ о домір виявляється довшим, тоді на

продовженні

створу ЛІНИ встановлюють ще один штатив, виміряють цей відрізок, який

наближено рівний довжині дроту. У цьому випадку д о м і р б у д е від'ємний. Таким чином, під час лінійних вимірювань бувають додатні і від'ємні доміри. Домір також приводять до горизонту. Для цього визначають перевищення між кінцями доміру.

11.2.3. Джерела похибок лід час вимірювання ліній підвісними

мірними

приладами

 

Будемо вважати, що діє тільки 10 джерел похибок,а саме:

 

1. Компарування. Компарування виконують для встановлення

фактичної

довжини мірного дроту. У процесі компарування н е м и н у ч е буде деяка похибка, що має випадковий характер (знак п о х и б к и невідомий) . Припустимо, що в результаті компарування знайшли рівняння дроту: /0 = 24 м + 5,5 мм, якщо і" = 15°С. Нехай, при цьому з р о б и л и випадкову похибку 0,2 мм, тобто, насправді, довжина дроту /0 = 2 4 м + 5,7 мм, 1 0 = 15°С. Похибка сг, 0,2 мм під час вимірювання ліній с т а є систематичною,діє для кожного відкладання дроту з одним знаком ( с к о р о ч у єд о в ж и н у дроту

вприведеному прикладі).

2.Провішування. У результаті неточного встановлення ціликіву створ лінії приводить до вимірювання лінії довшої від прямої . П о х и б к а сг2 систематична (подовжує лінію).

3.Натяг. Під час польових робіт масло, яким з м а щ у ю т ь осі блоків, забруд-

нюється пилом,

згущується: тертя

блоку з в і с с ю р о с т е . У результаті,

навіть для тих

самих гир, натяг

зменшується, д р і т п р о в и с а є більше.

Похибкаст3систематична, подовжує лінію.

4.Вітер. Вітер, особливо боковий (діє під деяким к у т о м д о напрямку лініі)

додає дроту деякої ваги, збільшує провисання д р о т у . П о х и б к а <т4 систематична, подовжує лінію.

5.Нахил місцевості. Викликає нахил дроту. В и м і р я н е п е р е в и щ е н н яИ між сусідніми ціликами має випадкову похибку ± А 5 .

6.Температура. Під час вимірювання необхідно знати т е м п е р а т у р у дроту.

Фактично вимірюють температуру повітря. П о х и б к а ± Д 6 випадкова.

7.Нестійкістьстворних штативів. Приводить д о в и п а д к о в о їп о х и б к и ±Д7.

8.Похибкавідліку шкал. Похибка ±Д8 випадкова.

9. Похибка вихідних даних (координат). Впливає н а в е л и ч и н у

нев'язки.

Похибка ± Д 9 випадкова.

 

10. Інші похибки. У цю групу ми відносимо с у м а р н у ( с п і л ь н у ) д і ю

неврахо-

ваних джерел (наприклад, нахил шкал, похибка л а н ц ю г о в о ї лінії, тобто зміна довжини від нахилу дроту та інші). П о х и б к и ± Д 1 0 випадкові .

Як ми вже знаємо, похибки лінійних вимірів в и т я г н у т о г ох о д у приводять до поздовжнього зсуву кінцевої точки.

128

Т о м у запишемо:

 

 

 

 

 

 

 

 

Iі = а , 2 + агг + а2

2 + Д5 2

+ Л6 2 + Д7 2 + Д8 2

+ Д9 2 + Д 1 0

2 .

(ІІ.2.1)

Припустимо, щ о всі похибки

мають однакову абсолютну

величину

<т, = а г - аіі = Д, = <т = Д

(тобто, діє так

званий

принцип рівних

впливів);

врахуємо також, щ о похибки 2 , 3 , 4 діють з одним знаком:

 

 

І2 = а 2

+ (Зо-)2 + 6Д2

= 1бо-2

= 16Д2 .

 

 

 

 

1 = 4ст = 4 Д .

 

 

 

(И.2.2)

//.2.4. Розрахунок допусків

на окреме джерело похибок лінійних

 

вимірів

 

 

 

 

 

 

 

 

С у м а р н у п о х и б к у М в місцеположенні кінцевої точки ходу

вирахо-

вують з а ф о р м у л о ю :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М2 2

2.

 

 

 

 

П р о д о в ж у ю ч и принцип рівних впливів, приймемо: ( = и , тоді:

 

М2 = 2і2 — 2и2,

М = і4ї,

М =

иЛ.

 

 

П е р е й д е м о д о відносної похибки:

 

 

 

 

 

 

 

а б о

Г>/2 =

цл/2 =

1

 

О т ж е

 

 

 

і

~~г а

0

І

~

І

~Т'

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

- и ^ и - і -

о т )

 

 

 

 

 

 

 

Ь

Ь

Т42

 

 

В р а х о в у ю ч и (ІІ.2.2), запишемо:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4сг

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

ь

 

ь

 

Т-І2'

 

 

_

Д

 

І

 

а

 

1

 

 

 

 

 

а б о

— = -

 

 

' Ь

Т-4-Л

'

 

 

 

 

 

Ь

Т-4-л/2

 

 

 

 

Б е р у ч и д о уваги, щ о 4 •

= 5,66 я 6 , отримаємо:

 

 

 

 

 

 

 

Д _ _ 1 _

 

 

(ІІ.2.4)

 

 

 

 

 

 

 

Ь " вТ ' І

~ 6Т '

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Т а к и м

ч и н о м ,

д о п у с к на

окреме відкладання мірного приладу

д о в ж и н о ю / , б у д е :

 

 

 

 

 

 

 

 

Л/

1

аі

1

 

я

л

 

1

 

 

 

 

— = — , — = — ; а б о А, - а, - —.

 

 

 

/

І

 

 

 

 

 

 

 

Д л я о д н о г о відкладання мірного дроту допустимі похибки однакові:

А, = а,.

Д л я п о л і г о н о м е т р і ї4 класу Т = 25000, при І = 2 4 0 0 0 мм Д, = сг, = ± 0 , 1 6 мм

Д л я х о д у , щ о має п ліній, а в кожній лінії к відкладень, запишемо:

129

 

 

 

 

А, 4 Ї Г к

1

 

 

 

 

 

для випадкових похибок

Іпк

 

 

—=,вТдля систематичнихпохибок -

<у,

к

п _

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І

п

к

~6Т'

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отже, граничні випадкова та систематична п о х и б к и х о д у будуть:

 

 

 

гранЛ**), = /л/^Т

 

гран.стходу

= — .

/

 

 

 

 

Максимальна допустима довжина х о д у

полігонометрії 4

класу - 14

км, для $ =

500 м, п = 28, к - 20, / = 24 м. Для

Т

= 2 5 0 0 0

матимемо:

 

гранД

24000л/28 • 20

 

, „

 

гранох о Л

„ =

2 4 0 0 0. . .

 

=

 

3,79мм,=

0,16мм= .

 

 

Р

6-25000

 

 

 

 

 

х о6д-у 2 5 0 0 0

 

 

 

 

Таким чином (для граничного ходу),

д о п у с к на

о к р е м е

джерело

систематичних похибок

майже

в

24

рази

м е н ш и й ,

н і ж

на

джерело

випадкових похибок. Це вказує на значну загрозу с и с т е м а т и ч н и х похибок. У подальшому розглянемо, які величини п о х и б о к м о ж у т ь викликати

окремі джерела під час виконання вимірювання, та чи м о ж л и в о виконувати вимірювання так, щоб окремі джерела похибок не п е р е в и щ у в а л идопуск 0,16 мм для І = 24 м та 0,32 мм для / = 48 м.

Похибка компарування мірного п р и л а д у Як уже відзначалося, компарування п і д в і с н и х м і р н и х приладів

виконують для встановлення дійсної довжини п р и л а д у ( м і р н о г о дроту) /0. Компарування виконують на стаціонарних, або п о л ь о в и х компараторах.

 

Стаціонарні

компаратори

створюють

у з а к р и т и х

(як

правило

підвальних)

приміщеннях, де майже

не змінюється т е м п е р а т у р а . Базовою

мірою компарування є триметровий

еталон д о в ж и н и . Я к щ о

відкласти 8

довжин еталону, тоді створимо базис д о в ж и н о ю п р и б л и з н о 2 4 м (саме тому

довжина

дротів ~ 24 м). Довжина цього б а з и с у в і д о м а

з точністю до 1

мікрона

(0,001 мм)

1Б = 24м + Д / £ м м . Далі цей

б а з и с в и м і р ю ю т ь дротом

(дріт натягують гирями). Спочатку вважають, щ о д о в ж и н а д р о т у /„ =

24м.

 

Нехай для такого допуску отримали: 1Б -

2 4 м + Д / 0 м м . Я к щ о дійсно

Аіб

= Д/0 , тоді дріт має насправді 24 м. Я к щ о Д / 0 > АІБ

(результатвиміру

більший) то дріт коротший на 8 = Д/0

- Д1Б . П і д час к о м п а р у в а н н я обов'яз-

ково

СЛІД

ВИМІрЯТИ

температуру

Приладу (ВВажаЄТЬСЯ

Ідроту — Іповітря

Наприклад,

Іювітря0

= 15°С. Тоді

для останнього р і в н я н н я приладу запи-

шеться так: /0 = 24м -

<5мм.

 

 

 

 

 

 

 

На стаціонарних компараторах, зазвичай, к о м п а р у ю т ь інварні дроти.

Маючи прокомпаровані інварні дроти, створюють польові компаратори,на

яких

компарують сталеві дроти. Під час створення п о л ь о в и х компараторів

закладають

у грунт

на рівній місцевості два

ф у н д а м е н т а л ь н і центри на

віддалі » 240 м (10 відрізків по 24 м, або 5 по 4 8

м). Ч е р е з д е я к и й час, коли

130