34. Органи державного управління спеціальної компетенції.

Органами державного управління в галузі охорони навколишньо­го природного середовища спеціальної компетенції, як зазначалося, є центральні органи виконавчої влади та урядові органи державного управління із підпорядкованими їм територіальними підрозділами, д ля яких забезпечення реалізації екологічної політики на загально­ державному та місцевому рівнях є єдиним, головним призначенням .

Серед цих органів слід виділити Міністерство екології та природних ресурсів України, яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Воно є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколиш­нього природного середовища , раціонального використання , відтворення і охорони природних ресурсів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, екологічної безпе­ки, заповідної справи, поводження з відходами, формування , збере­ження та використання екологічної мережі, геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної та картографічної діяльності.

У межах своїх повноважень Міністерство екології та природних ресурсів України має організовувати вико­нання актів законодавства і здійснювати контроль за їх реалізацією. Також на нього покладено узагальнення практики застосуван­ня законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроб­ку пропозицій щодо вдосконалення законодавства і внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями даного міністерства є:

1) забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища; екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; геологічного вивчення та раціонального використання надр; поводження з відходами, у тому числі радіоактивними; поводження з пестицидами та агрохімікатами; ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи; радіаційного захисту; раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; охорони та раціонального використання земель; збереження, відтворення та невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття, формування, збереження та використання екологічної мережі; організації, охорони та використання природно-заповідного фонду; 

2) реалізація державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;

Забезпечення охорони та використання землі покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), яке є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямо­вується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основними завданнями Держгеокадастру є:

1) реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру;

2) надання адміністративних послуг згідно із законом у відповідній сфері;

3) внесення на розгляд Віце-прем’єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначеній сфері, крім пропозицій щодо формування державної політики з використання і охорони земель сільськогосподарського призначення, які вносяться на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства

Забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства, меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах покладено на Державне агентство водних ресурсів України.

Основними завданнями Держводагентства є:

1) реалізація державної політики у сфері управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, розвитку водного господарства і меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об’єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;

2) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

Формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, здійснення управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулю­вання питань покладено на Державне агентство лісових ресурсів України.

 Основними завданнями Держлісагентства є:

1) реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства;

2) внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Забезпечення проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів покладено на Державне агентство рибного господарства України.

Основними завданнями Держрибагентства України є:

1) реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства; 2) внесення на розгляд Міністрові пропозицій щодо формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства.

У забезпеченні реалізації державної екологічної політики важливу роль також відіграють урядові органи, на які покладено здійснення певних функцій управління у цій сфері: Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція); Державна служба заповідної справи.

Держекоінспекція.

Основними завданнями Держекоінспекції України є:

• внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

• реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами;

• інші завдання, визначені законами України та покладені на неї Президентом України

Державна служба заповідної справи є уря­довим органом державного управління, який діє у складі Міністерства екології та природних ресурсів і підпорядковується йому та має основним и завданнями:  

     участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері збереження та невиснажливого використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів та об'єктів;  

     забезпечення державного управління територіями та об'єктами природно-заповідного фонду;  

     здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду;  

     забезпечення збереження біологічного та ландшафтного різноманіття на територіях природно-заповідного фонду;  

     підготовка пропозицій щодо сталого розвитку репрезентативної мережі природно-заповідного фонду та формування національної екологічної мережі.  

Український гідрометеорологічний центр Міністерства надзвичайних ситуацій України.

Основні завдання УкрГМЦ

2.1. Прогнозування умов погоди, гідрологічного режиму річок і водосховищ, агрометеорологічних умов вегетації сільськогосподарських культур та їх врожайності, метеорологічних умов, що впливають на забруднення повітря крупних промислових міст.

2.2. Забезпечення органів державної влади, місцевого самоврядування, суб'єктів галузей економіки, населення, Збройних Сил України, інших споживачів інформацією загального користування про гідрометеорологічні умови та забруднення навколишнього природного середовища, прогнозами і попередженнями про небезпечні та стихійні гідрометеорологічні явища, а також здійснення гідрометеорологічного обслуговування.

2.3. Здійснення збору, оброблення та передачі гідрометеорологічної інформації, формування баз і банків гідрометеорологічних даних.

2.4. Організаційно-методичне керівництво гідрометеорологічними організаціями з питань прогнозування метеорологічних, гідрологічних, агрометеорологічних умов, метеорологічних умов забруднення атмосферного повітря, гідрометеорологічного забезпечення і обслуговування споживачів, агрометеорологічних спостережень і робіт, збору, оброблення та передачі даних, ремонтів приміщень і споруд, використання автотранспорту.

2.5. Здійснення управління та контролю фінансово-господарської і виробничої діяльності підпорядкованих організацій і підприємств.

2.6. Забезпечення єдності вимірювань гідрометеорологічних параметрів та здійснення метрологічного контролю і нагляду при проведенні гідрометеорологічних спостережень.

Окрім зазначених органів державного управління, спеціальні по­вноваження в галузі охорони навколишнього природного середовища мають і наступні органи.

Міністерство охорони здоров’я.

Зокрема , МОЗ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, та забезпечує реалізацію державної політики у сфері охоро­ ни здоров'я, санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва , контролю якості та реалізації лікарських за­собів і виробів медичного призначення .

Основними завданнями МОЗ є:

1) забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони здоров’я, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням; забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження);

2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу;

3) забезпечення формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

4) координація діяльності органів виконавчої влади з питань обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу.

Державна санітарно-епідеміологічна служба України. Держсанепідемслужба є системою органів, установ, закладів, час­тин і підрозділів, діяльність яких спрямовується на профілактику інфекційних хвороб, професійних захворювань, масових неінфекційних захворювань (отруєнь), радіаційних уражень людей, запобігання шкідливому впливу на стан їхнього здоров'я і життя факторів середо­ вища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміоло­гічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров'я людини продукції та середовища життєдіяльності.

Основними завданнями Держсанепідслужби України є:

• внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення;

• реалізація державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

МНС України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політи­ ки у сфері цивільного захисту, забезпечення керівництва діяльністю єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій, поводження з радіоактивними відходами, ліквідації наслідків Чорно­ бильської катастрофи, рятувальної справи, техногенної і пожежної безпеки, створення та функціонування системи страхового фонду до­ кументації, профілактики травматизму невиробничого характеру, а також гідрометеорологічної діяльності.

Державна інспекція ядерного регулювання Україниє центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і ко­ординується Кабінетом Міністрів України. Основними її завданнями є :

1) формування та реалізація державної політики у сфері безпеки використання ядерної енергії;

2) здійснення в межах своїх повноважень державного регулювання безпеки використання ядерної енергії;

3) здійснення повноважень компетентного органу з фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок відповідно до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу та ядерних установок; з питань безпечного перевезення радіоактивних матеріалів відповідно до правил ядерної та радіаційної безпеки при перевезенні радіоактивних матеріалів; з питань аварійного оповіщення та інформування згідно з Конвенцією про оперативне оповіщення про ядерні аварії.