ЗМІСТ
ВСТУП………………….……………………………………………..... 3
РОЗДІЛ I. Економічна необхідність та функції фондової біржі;
1.1. Сутність фондової біржі……….…………………………………….……….…............................ 5
1.2. Функції фондової біржі.................................…………..……..….... 8
РОЗДІЛ II. Аналіз функціонування фондових бірж в Україні…..…. 12
РОЗДІЛ III. Перспективи подальшого розвитку фондових бірж в Україні………………………………………...….………………………..…. 19
ВИСНОВКИ……………………………..……………………………... 24
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……..……………....... 26
ВСТУП
Ринкова економіка неможлива без активно функціонуючого фондового ринку. Тому одним із найважливіших напрямів регулювання розвитку її реального сектора є забезпечення повноцінної діяльності організованого ринку цінних паперів. В Україні його розвиток відбиває протиріччя перехідного періоду, пов'язаного з корінним реформуванням економіки і соціальної сфери. Незважаючи на те що за останні десять років ХХ століття вдалося створити хоча і недостатньо досконалі інфраструктуру і механізми регулювання фондового ринку, сам він у цілому і його організований сегмент, представлений фондовими біржами, зазнають серйозних труднощів, які обумовлені специфікою нинішнього етапу реформування економіки України.
Відповідно до сформованої у світі практики центральною ланкою фондового ринку є фондова біржа. Індикатори біржової торгівлі, зокрема динаміка курсів цінних паперів, є надійним орієнтиром для інвесторів. Фондові біржі розвинутих країн зосереджують у собі значну і найвисоколіквіднішу частину ринку цінних паперів. У переважній більшості країн світу їх постійний обіг обумовлює існування стійкого вторинного ринку, що є невід'ємною і характерною ознакою активно діючої фондової біржі. Цими найважливішими якостями українські фондові біржі поки не володіють. Багаторічна перманентна криза в економіці, сертифікатна приватизація, вкрай низький рівень доходів переважної більшості населення ніяк не сприяли ні створенню повнокровного (у загальноприйнятому у світі розумінні) фондового ринку в цілому, ні розвитку біржової торгівлі цінними паперами і самих фондових бірж зокрема. І хоча фондові біржі активно брали участь у процесах грошового етапу приватизації, їм не вдалося організувати в себе скільки-небудь значний, стійкий і ліквідний вторинний ринок корпоративних цінних паперів. Низькі доходи фондових бірж України, які є наслідком невеликих обсягів біржового обороту цінних паперів, служать серйозною перешкодою для їхнього технічного переозброєння, яке б відповідало сучасному світовому рівню. З іншого боку, вкрай низька ліквідність фондового ринку робить економічно неефективними великі витрати на створення і функціонування відповідних технічних систем. Далека від оптимальності й сама інфраструктура організованого ринку цінних паперів. Кількість фондових бірж не відповідає реальним обсягам фондового ринку. Біржі зазнають конкуренції, що все загострюється, з боку позабіржової Першої фондової торговельної системи (далі - ПФТС), яка володіє сучасними технологіями і технічними засобами оснащення торгівлі цінними паперами. У силу цих і ряду інших причин фондові біржі стоять перед загрозою повної втрати своїх позицій на фондовому ринку України, а тому необхідне вироблення стратегії їхнього виживання і розвитку. Таким чином, наведені аспекти саме і зумовлюють актуальність даного курсового дослідження.
Метою даної роботи є розробка науково-методичних основ забезпечення цілісності організованого ринку цінних паперів, підвищенняконкурентоспроможності й активізації діяльності фондових бірж України.
Для досягнення зазначеної мети вирішено такі наукові та практичні завдання:
- проаналізовано зарубіжний досвід становлення і розвитку організованих ринків цінних паперів у зв’язку з економічним розвитком країн;
- порівняно умови і практику формування організованого фондового ринку України із зарубіжним досвідом;
- виявлено особливості функціонування організованого ринку цінних паперів у період реформування економіки України;
- проведено аналіз можливих шляхів вирішення проблем, що стоять перед фондовими біржами України, визначено й обґрунтовано основні напрями стратегії їхнього розвитку;
- розглянуто й обґрунтовано правові та фінансово-економічні умови інтеграції фондових бірж України;
Об'єктом дослідження є процес регулювання розвитку економіки України з використанням механізмів активно діючого організованого ринку цінних паперів.
Предметом дослідження є об'єктивні умови й особливості формування і функціонування фондових бірж України.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження стали положення економічної теорії, праці провідних учених і окремі дослідження в галузі світової та вітчизняної економіки і фондового ринку, історії їхнього розвитку, законодавчі й нормативні акти органів державної влади і управління.
За струтурною будовою курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
Важливу роль при написанні даного курсового дослідження відіграли праці О. Барановського, М.О. Бурмака, М.І. Назарчука, М.Д. Старинської, А.Д. Чернявского, Т.Т. Шевченка та ряду інших вчених.
РОЗДІЛ I. Економічна необхідність та функції фондової біржі
1.1. Сутність фондової біржі;
Фондова біржа - це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
Перейнявши від товарної біржі інструментарій торгівлі, фондова біржа досить швидко залишила позаду свою попередницю. У XVII-XVIII століттях фондова біржа періодично ставала епіцентром підвищеної ділової активності, що часто закінчувалася крахом шахрайських, фіктивних підприємств, чиї акції стали причиною ажіотажу. Це був час зародження акціонерних підприємств - вони виникали як епізодичні, випадкові, незакономірні, оскільки обслуговували специфічні потреби, але це гальмувало їх розвиток. Варто пригадати акціонерні компанії типу Ост-Індських (одна була заснована в Голландії, інша - в Англії). Вони виступали формою, в якій монополія на торгівлю з колоніями надавалася групі купців. Більш ідеальною виявилася саме акціонерна форма, оскільки вона дозволяла деякою мірою потенційно забезпечити "соціальну справедливість" і зрівняти привілеї, що отримували купці, які об'єднувалися в такі компанії, їх акції емітувалися досить широко, щоб кожний бажаючий міг їх придбати, а з ними - і доступ до прибутків від колоніальної торгівлі [10, с.106].
Якщо акціонерні товариства, які виникали в цей час, сприяли могутньому поштовху розвитку фондової біржі, то масовий перехід до акціонерної форми, що розпочався у другій половині XIX ст., закріпив за нею пальму першості у біржовому світі: без фондової біржі акціонерна справа по-справжньому розвиватися не може.
Отже, фондова біржа є регулятором фінансового ринку, тобто організованим і регулярно функціонуючим ринком з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів. В Україні фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006р., інших законодавчих актів України, статуту і правил фондової біржі.
Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності таприпинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними
Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23.02.2006р. Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток та не підлягає розподілу між її засновниками (учасниками).
Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об'єднанням, що налічує не менше ніж двадцять торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація фондової біржі здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку [1].
Діяльність фондової біржі як організатора торгівлі тимчасово зупиняється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в разі, коли кількість її членів стала менш ніж 20, а якщо фондову біржу утворено у формі дочірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами - коли кількість членів такого об'єднання стала менше ніж 20. Якщо протягом шести місяців прийняття нових членів не відбулося, діяльність фондової біржі припиняється. Членами фондової біржі можуть бути виключно торговціцінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку та взяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі [13, с.35].
У разі анулювання отриманої торговцем цінними паперами ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку його членство у фондовій біржі тимчасово зупиняється до поновлення ним ліцензії або надання на біржу листа щодо виключення його з членів біржі. Інші підстави припинення або тимчасового зупинення членства у фондовій біржі визначаються правилами фондової біржі.
Членство у фондовій біржі припиняється у разі анулювання ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданої торговцю цінними паперами. Кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як організатора торгівлі.
Статут фондової біржі затверджується вищим органом фондової біржі. У статуті фондової біржізазначаються найменування і місцезнаходження фондової біржі, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності фондової біржі, розподілу майна фондової біржі у разі її ліквідації.Фондова біржа зобов'язана оприлюднювати та надавати Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію про:
- перелік торговців цінними паперами, допущених до укладення
договорів купівлі - продажу цінних паперів на фондовій біржі;
- перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу;
- обсяг торгівлі цінними паперами (кількість цінних паперів, загальну вартість укладених договорів, курс цінних паперів щодо кожного емітента окремо) за період, установлений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку [12, с.74].
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок і форми подання інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, та здійснює контроль за розкриттям інформації фондовими біржами.
1.2. Функції фондової біржі;
Основними функціями, які виконують фондові біржі, є:
-мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових капіталів та нагромаджень через реалізацію цінних паперів;
-кредитування та фінансування держави та інших господарських організацій через купівлю їх цінних паперів;
-встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів;
-забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери [2, с.4].
Як правило, місце і значення фондової біржі в економічному просторі держави визначається, виходячи зі стану процесу роздержавлення власності, а кількісно оцінюється як рівень питомої ваги акціонерної власності у валовому національному продукті. Своєю діяльністю фондова біржа сприяє концентрації попиту і пропозиції цінних паперів, їх збалансованості завдяки біржовим цінам, які реально відображають рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.
На світовому фондовому ринку сьогодні функціонує близько 200 фондових бірж, які, з точки зору правового статусу, мають певні особливості.
Кожна країна розвиває діяльність фондових бірж, виходячи з національних, економічних та інших особливостей. Однак загалом усі вони належать до однієї з двох біржових систем, а саме моноцентричної або поліцентричної.
Моноцентрична біржова система - абсолютно домінуюче становище займає одна біржа, яка є фінансовим центром країни, інші функціонують на регіональному рівні і вирішують місцеві фінансові проблеми. Так, наприклад, в Англії у центрі біржової діяльності знаходиться міжнародна Лондонська фондова біржа, а регіональні фондові біржі, які фактично втратили самостійність, підпорядковані їй. Така система діє і в інших країнах, зокрема, у Франції та Японії [3, с.24].
Поліцентрична система передбачає при функціонуванні основної, тобто найсильнішої з точки зору фінансових оцінок, діяльність ще кількох фондових бірж з високою питомою вагою біржового обороту. Така система біржової діяльності характерна для Австралії, Німеччини, Канади. У США склалася біржова система, яка акумулювала основні ознаки як моноцентричної, так іполіцентричної системи. Так, при пануванні Нью-Йоркської фондової біржі регіональні фондові біржі функціонують у межах загальнодержавної системи.
На фондовій біржі здійснюються певні операції й угоди, що поділяються на касові і термінові. За касовими операціями відбувається негайний розрахунок і оформлення. Найбільш цікаві операції на термін, оскільки вони мають завжди спекулятивний характер, тому в деяких країнах подібні угоди заборонені. Угоди з преміями передбачають, що одна із сторін має право відмовитися від своїх зобов'язань, а в результаті платить «відступні» іншій стороні. Продаж без покриття в термін полягає в наступному: гравець бере в борг певну кількість акцій з видачею боргового зобов'язання. Потім продає їх за біржовим курсом, а через термін, очікуючи зниження курсу, він купує їх знову за низькою ціною і повертає власникові, одержавши свій дохід.
Організаційна структура фондових бірж відображає виконувані біржами функції, що в узагальненому виді виглядає таким чином. Вищий орган фондової біржі складається з Консультативної Ради (апарат порадників) і Виконавчого органу фондової біржі, що містить апарат фондової біржі, який складається з таких підрозділів:
- організація ринку — встановлення правил торгівлі й організації діяльності ринку, допуск нових членів на біржу, виключення членів, допуск на ринок цінних паперів (листинг);
- поточне управління біржовим ринком — організація поточної роботи ринку (трейдинг); організація і нагляд за поточною роботою обліково-операційних, клірингових і депозитарних систем; збір, аналіз і поширення поточної біржової інформації; організація і нагляд за поточною роботою ринків окремих видів цінних паперів (ф'ючерсні й опціонні секції тощо);
- нагляд за станом ринку — контроль стану і тенденцій розвитку біржового ринку, зовнішнє спостереження й оцінка фінансово-господарського становища компаній-членів фондової біржі, дисциплінарне спостереження й адміністративні санкції;
- зовнішні зв'язки і послуги — міжнародні зв'язки; зв'язки з громадськістю; послуги публіці, компаніям-емітентам, компаніям-членам фондової біржі;
- розвиток — маркетинг і управління стратегічним розвитком; розробка нових технологічних й інформаційних систем для торговельної, обліково-адміністративної й інформаційної діяльності фондової біржі [11, с.226].
Поряд з торгівлею цінними паперами на фондовій біржі існує позабіржовий ринок, що охоплює ринок операцій з цінними паперами, який функціонує поза фондовою біржею. Через цей ринок проходить більшість первинних розміщень і торгівля паперами гіршої якості (порівняно з зареєстрованими на біржі). Разом з тим, існують перехідні форми, так звані «прибіржові» ринки, що розмивають чітку межу між біржовими і позабіржовими ринками, — це «другі», «треті», «рівнобіжні» ринки, які створюються фондовими біржами і знаходяться під їх регулюючим впливом. Як правило, подібні ринки мають більш низькі вимоги до якості цінних паперів, містять у собі акції малих і середніх компаній, підтримуючи при цьому регулярність торгівлі, котирування і єдність правил.
Виникнення цих ринків було обумовлене прагненням фондових бірж розширити свій ринок, а також бажанням створити упорядкований, регульований ринок цінних паперів для фінансування невеликих і середніх компаній, що є носіями найбільш сучасних технологій. З іншого боку, з позабіржового обороту виникають організовані системи торгівлі цінними паперами, що мають комп'ютерну основу й аналоги територіально розподіленої електронної біржі. Прикладом можуть бути позабіржові системи Національної асоціації інвестиційних лідерів (США): НАСДАК — Система автоматичного котирування Національної асоціації інвестиційних лідерів, НМСК — Цінні папери національного ринку, а також Канадська система позабіржової торгівлі, Система автоматичного котирування при Сінгапурській фондовій біржі та ін.[7, с.87]
Нині ринок цінних паперів в Україні знаходиться в стадії формування і розвитку. Поки ще не існує чіткої системи розміщення цінних паперів як для вітчизняних, так і для іноземних фізичних і юридичних осіб, немає чіткого і повного правового забезпечення функціонування національного ринку цінних паперів, достовірного і докладного інформаційного забезпечення, захисту від підробки цінних паперів та ін.
Подальший розвиток українського фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, основними з яких є такі:
- криза української економіки, інфляція, відсутність твердої національної грошової одиниці;
- відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна згадати ситуацію, що склалася з трастами й іншими фінансовими посередниками);
- недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;
- слабкий розвиток первинного ринку цінних паперів, невелика кількість операцій.з похідними від цінних паперів;
- відсутність гарантій щодо операцій з цінними паперами, недовіра населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;
- зубожіння більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, що заважає появі масового приватного інвестора;
- відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення, у тому числі й у цінних паперах.
Розділ II. Аналіз функціонування фондових бірж в Україні;
Становлення ефективного ринку цінних паперів в Україні неможливе без активізації процесу соціально-економічних та політичних реформ. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізовувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.
Розвиток вітчизняного ринку має свої характерні особливості, пов’язані з реформуванням форм власності в суспільстві. У процесі приватизації з 1992р. по 1998 рік понад 60,5 тис. підприємств змінило форму власності, в тому числі 9,5 тис. – шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства, що становить 16 відсотків від загальної кількості приватизованих товариств в Україні [11, с.185].
Отже, фондовий ринок формується не еволюційним, а досить-таки революційним шляхом. Але немало на ньому і перешкод, а саме: недовіри вітчизняних інвесторів до фінансових інструментів, обмеженості вітчизняних інвестиційних ресурсів, відсутності відповідної інфраструктури, практики активного просування акцій на ринку, досвіду та культури корпоративного управління товариствами, недосконалості правової бази, непослідовності у проведенні приватизації, негативного іміджу цінних паперів, що був сформований у населення в ході трастових скандалів.
Нині в Україні налічується понад 35 мільйонів власників акцій приватизованих підприємств. Населення, якому традиційно притаманне підвищене почуття соціальної справедливості, покладає надії не тільки на розвиток державою різноманітних форм інвестування як засобу збільшення грошових заощаджень, а й на забезпечення захисту своїх фінансових вкладень. Відновлення довіри населення до держави і фондового ринку є необхідною умовою соціальної підтримки курсу ринкових реформ та забезпечення соціальної стабільності в суспільстві. На цих засадах і була започаткована державна політика регулювання ринку цінних паперів в Україні [3, с.22].
На фондовий ринок, як на складову частину фінансового ринку держави, звичайно, впливають кризові процеси, які мають місце в економіці. Проте, незважаючи на погіршення інвестиційного клімату, фондовий ринок продовжує свій розвиток.
Статистика свідчить: у 1994 році в Україні випущено цінних паперів на суму 286 млн. грн., в1995 – 1715,4 млн. грн., в 1996 -4618,9 млн. грн., в2007 – 13,4 млрд. грн., а станом на початок 2010 року – тільки акцій було випущено на 17,5 млрд. грн. Менше ніж за п’ять років випуск цінних паперів збільшився у 47 разів. На першому місці серед них (які емітуються українськими підприємствами) – акції. Причому найбільша питома вага випуску цінних паперів припадає на акції приватизованих підприємств. Це пояснюється продовженням процесів приватизації та корпоратизації державних підприємств: нині в Україні налічується 35,5 тис. акціонерних товариств, в тому числі 23,5 тис. закритих, загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, становить більше двадцяти мільярдів гривень [2, с.3].
Із загального обсягу випуску акцій у минулому році лише 21 відсоток припадає на реально залучені кошти, а інші 79 – емісії при здійсненні корпоратизації та акціонуванні державних підприємств, а також збільшення статутного фонду підприємства в результаті індексації основних фондів. Тобто „масова приватизація” не вирішила їхніх економічних завдань – надходження інвестицій та формування „ефективного” власника. Існують також певні протиріччя між акціонерами (насамперед тими, які володіють незначними пакетами акцій) і вищим менеджментом, що призводять до частих порушень прав акціонерів (особливо в закритих акціонерних товариствах). А справа в тому, що більшість населення України не має повного уявлення про ті права та можливості, які надає їм володіння часткою підприємства. Крім того, у системі корпоративного управління ще не сформувався ефективний механізм звітності та відповідальності менеджменту за процес управління підприємством. Щоб уникнути цих перекосів, працівниками Державної комісії створено систему розкриття інформації, впровадження нормативних документів щодо надання повнішої та достовірнішої інформації для акціонерів та інших інвесторів.
Значним недоліком вітчизняного ринку є і відсутність такого поширеного на світових фінансових ринках інструменту, як корпоративні облігації. Якщо протягом 2000-2007 років було зареєстровано випусків облігацій підприємств на загальну суму 117,1 млн. грн., то в 2010 р. таких випусків зареєстровано лише на суму 8,19 млн. грн. Існують дві основні причини, через які підприємства не використовують можливості залучення додаткових коштів цим шляхом. Насамперед, це податкове законодавство, яке не стимулює випуск боргових корпоративних цінних паперів. Іншою причиною можна вважати високу прибутковість облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), ринок яких протягом останніх років відволікав значні обсяги інвестиційних ресурсів з ринку капіталів [17, с.164].
Становлення цілісного та ефективного фондового ринку в Україні неможливе без наявності спеціалізованих фінансових інститутів, які працюють на ниві спільного інвестування. Провідна роль в обслуговуванні громадян при здійсненні ними інвестицій належить інвестиційним фондам та інвестиційним компаніям. Понад чверть громадян України реалізували своє право власності шляхом спільного інвестування. До участі в приватизації з інституціональних інвесторів були допущені лише закриті інвестиційні фонди.
Правове регулювання фондового ринку України полягає у впорядкуванні взаємодії та захисті інтересів його учасників шляхом встановлення певних правил, критеріїв і стандартів стосовно відносин з приводу цінних паперів. Під цінними паперами тут розуміються як грошові документи так і похідні від них – опціонні та інші термінові контракти. Згадані правила, критерії та стандарти є обов’язковими для всіх без винятку учасників фондового ринку. Порушення правил, критеріїв або стандартів з боку окремих учасників створює загрозу для існуючого порядку на ринку, а відтак зачіпає інтереси інших учасників. У зв’язку з цим до порушників можуть застосовуватися заходи впливу та примусу.
Для того щоб мати характер правового, регулювання фондового ринку повинно здійснюватися на законних підставах. Це означає, що, по-перше, таке регулювання можуть здійснювати лише ті державні органи та інститути, регулятивні повноваження яких закріплені в законі або підзаконних актах, по-друге, при здійсненні регулювання державні органи та інститути-регулятори повинні діяти в межах своєї компетенції і в рамках встановлених процедур.
Державно-правове та інституційно-правове регулювання фондового ринку є не тільки видами правового регулювання, а і його двома складовими частинами. Необхідно зазначити, що державно-правове регулювання фондового ринку в Україні здійснюється низкою державних органів, які складають систему державних органів регулювання в цій сфері. Між зазначеними органами існує певний ієрархічний та галузевий поділ [14, с.23].
В сучасну систему органів державно-правового регулювання фондового ринку України входять, зокрема, такі: орган законодавчої влади – Верховна Рада України; органи центральної виконавчої влади – Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Міністерство економіки України та деякі інші. Крім того, важливу роль у цій системі відіграють інститути, які не є органами законодавчої або виконавчої влади, але підзвітні Верховній Раді України, наприклад Національний банк України, Фонд державного майна України тощо; а також місцеві органи державної влади, головним чином місцеві державні адміністрації (до їхньої компетенції належать питання реєстрації юридичних осіб або реєстрації іноземних інвестицій тощо) і органи судової влади.Практично жодний з названих органів системи державно-правового регулювання не здійснює упорядкування відносин винятково на фондовому ринку України. Всі вони регулюють або окремі аспекти взаємодії на цьому ринку, або упорядковують відносини в цій сфері економіки поряд з іншими її сферами.
Особливістю державно-правового регулювання є те, що воно виконується державними органами і здійснюється головним чином на основі застосування принципу субординації та примусовості.
В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка за період 1992—1995рр. обслужила понад 21 млн торгових операцій за середнього річного приросту 200—300%. Конкурентами стали (з 2005 р.): Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС). Конкурентність відносин між ними підтверджується такими прикладами. 1996 року на УФБ було укладено 40% від загальної кількості угод на біржовому ринку, а на УМВБ — 59%. Однак за обсягом продажу першість іще залишалася за УФБ (70%). Різка зміна структури біржової торгівлі відбулась у 2007 р., коли обсяг торгів за рік на УМВБ зріс у 29 разів, а на ПФТС — у 112 разів. Але навіть і без ПФТС ситуація змінилася: за показником обсягу торгів УФБ програла своїй основній суперниці — УМВБ: частка УФБ за обсягом торгів за рік скоротилася з 70% до 6%, а частка УМВБ зросла з 29% до 93% [15, с.146].
ПФТС почала тіснити біржі 2007 року: за темпами зростання ця позабіржова система вийшла на перше місце, хоча за кількістю угод і поступилася ДФБ. Обсяг торгів на організаційно оформлених ринках торгівлі (структура і зростання) подано в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Обсяг торгів на організаційно оформлених ринках [5, с.24]
|
Назва організаційно оформленого ринку
|
Обсяг торгів, млн грн
| ||
|
|
2008р.
|
2009р.
|
2010р.
|
|
ПФТС
|
3,12 |
350,54
|
338.54
|
|
УМВБ
|
13,19
|
381,44
|
76,81
|
|
УФБ
|
31.61
|
23,11
|
50.14
|
|
КМФБ
|
0.09
|
4,71
|
27,78
|
|
ДФБ
|
0,17
|
2.15
|
22.78
|
|
УЦСА
|
—
|
—
|
6.87
|
|
Усього
|
48,18
|
761,95 |
522.92
|
Велика різниця у грошовому обсязі торгів пояснюється значними коливаннями вартості однієї угоди (у середньому) на різних біржах. Так, вартість однієї угоди (у середньому) на УМВБ у 43 рази більша за вартість однієї угоди на ДФБ.
Протягом 2010 р. кількість організаторів торгівлі цінними паперами збільшилась: ліцензію фондової біржі було надано Придніпровській фондовій біржі (ПФБ), а статус торговельно-інформаційних систем отримав Український центр сертифікатних аукціонів (УЦСА).
За підсумками діяльності УФБ протягом 2007 року біржовий обсяг торгів склав 84,79 млн грн. (відповідний показник 2006 року – 239,4 млн грн.). Зниження обсягів торгівлі у звітному році пояснюється суттєвим падінням активності на ринку корпоративних облігацій та зниженням більше, ніж удвічі обсягів торгівлі на ринку акцій.
Станом на кінець 2009 року інфраструктура членів УФБ представлена 100 учасниками, які водночас є членами саморегулівної організації УФБ. З початку цього року зі складу членів СРО УФБ були виключені 26 торговців цінними паперами, увійшли до складу СРО 12 [2, с.4].
Члени СРО УФБ у структурному розрізі представлені 30 банківськими установами та 70 торговцями цінними паперами. На кінець минулого року у біржовому списку налічуються цінні папери 52 емітентів. Цінні папери двох емітентів перебувають у біржовому реєстрі, решта емітентів знаходяться у позалістинговому котируванні. Зменшення кількості лістингових цінних паперів пов’язане із введенням у дію нових нормативів лістингових вимог, які встановлені затвердженим ДКЦПФР Положенням про функціонування фондових бірж. Таким чином, на кінець 2009 року в лістингу УФБ перебувають прості іменні акції ВАТ «Західенерго» і АКБ «Укрсоцбанк».
Протягом 2009 року на УФБ та її філіях відбулося 32 торговельні сесії (за аналогічний період 2008 року43 сесії). Середньомісячний обсяг торгівлі склав 7,06 млн грн. (відповідний показник 2008 року і майже 20 млн грн.), за торговельну сесію 2,65 млн грн. (у 2008 році - 5,56 млн грн.).
За минулий рік (2010р.) на УФБ та її філіях укладено 816 угод (в середньому 25 угод за торговельну сесію), з них 803 угоди укладено на УФБ, решта на філіях біржі. В розрізі фінансових інструментів найбільшу кількість угод (776) було укладено з похідними цінними паперами. Слід також зазначити, що найбільша активність на ринку похідних цінних паперів відбулася протягом грудня 2009 року було укладено 704 біржові угоди. Найбільша біржова активність спостерігалася у березні 2010 року. Обсяг торгів у березні склав 45,94 млн гривень, що становить майже 54,2% від загального обсягу торгівлі за звітний період. Стрімке зростання обсягу торгів зумовлене продажем у секторі приватизації 0,17%-го пакету акцій ВАТ «Міттал Стіл Кривий Ріг», вартість якого склала 45,38 млн гривень.
У структурному розрізі 67,51% сукупного обсягу торгівлі припадає на ринок акцій, з них 67,30% на ринок приватизації і лише 0,21% займає вторинний ринок. Корпоративні облігації займають 17,08%, а частка ринку похідних цінних паперів становить 15,41% [9, с.65].
Таблиця 2.2
Структура торгів на УФБ [5, с.15]
|
Вид цінногопаперу |
Обсяг торгів за 2008 рік |
Обсяг торгів за 2009рік |
Обсяг торгів за 2010 рік | |||
|
|
млн грн. |
% |
млн грн. |
% |
млн грн. |
% |
|
Акції |
112,43 |
46,97 |
57,24 |
67,51 |
49,12 |
50,18 |
|
Облігації підприємств |
126,85 |
52,98 |
14,48 |
17,08 |
13,01 |
15,22 |
|
Похідні цінні папери |
0,11 |
0,05 |
13,07 |
15,41 |
12,38 |
14,37 |
|
Всього |
239,39 |
100,00 |
84,79 |
100,00 |
74,59 |
100,00 |
Порівнюючи структуру біржових торгів за відповідний період із 2008 роком, необхідно зазначити, що суттєво зросла питома вага обсягу укладених угод на ринку похідних цінних паперів, а саме із 0,05% у 2006 році до 15,41% у 2009 році. За рахунок зниження обсягів укладених угод щодо купівлі-продажу облігацій підприємств зменшилась їхня частка в сукупному біржовому обороті і зросла частка ринку акцій.
Необхідно зазначити, що для світового фондового ринку 2010 рік не став часом відродження, протягом березня фондові індекси продовжували рухатись у низхідному тренді, час від часу переживаючи нетривалі сплески оптимізму, і, зрештою, на кінець місяця більшість із них продемонструвала падіння, глибше, ніж у лютому 2010 року. Серед причин цього – погіршення прогнозів розвитку ситуації у США, економічні проблеми Великобританії, загальний песимізм на фінансових ринках, що час від часу розбавлявся появою більш-менш позитивної статистики. Біржовий фондовий ринок України відчув уплив глобальної корекції, слабо реагуючи на позитивні сигнали зі світових та українських ринків: за березень індекс ПФТС впав на 12,95% до 959,31 пункту. Таке значне просідання було викликане великою залежністю вітчизняного ринку від іноземного капіталу, частка якого зменшилась і протягом березня практично не рухалась, оскільки нерезиденти залишались на вичікувальних позиціях. Пасивність нерезидентного капіталу та частковий відтік інвестицій з українського ринку позначились і на активах відкритих інститутів спільного інвестування. Усі інвестиційні фонди у березні зазнали зменшення вартості чистих активів [14, с.32].
Події у міжнародній економіці середини березня місяця спричинили коливання трендів усіх світових індексів. Так, подальше загострення кризи міжнародних фінансів, викликане проблемами американського кредитного ринку та відповідні рішучі кроки ФРС США з підтримки банків та інших потерпілих фінансових установ, стрімке зростання і наступне за ним зменшення цін на нафту і золото, коливання курсу долара змушували фондові індикатори провідних ринків різко реагувати, демонструючи стрибки падіння та росту. Найбільший позитивний ефект викликало очікуване пониження базової ставки ФРС 18.03.2010р., що призвело до зростання основних американських, європейських та азійських індексів.
Український біржовий ринок відреагував на відповідні події не так активно. Загальна активність на українському організованому фондовому ринку протягом відповідного періоду залишалась низькою, а залежність від зовнішніх факторів – високою. За таких умов лише з 13 до 19 березня відкриті інститути спільного інвестування втратили 28 362,7 тис грн. (-4,7%) чистих активів. Скоротилася доходність золота, ціна якого після стрімкого зростання з початку року почала падати. Тим не менше, цей актив поки що залишається найприбутковішим як за останній місяць, так і з початку року.
У березні 2010 року ринкова капіталізація більшості ліквідних акцій українських емітентів понизилася на 5-22%, а фондовий індикатор ПФТС, втративши за місяць більше, ніж 120 індексних пункту, знизився до позначки у 981,86 пунктів і практично відкотився до рівня минулого вересня.Хоча в цілому, на думку експертів, українська економіка поки що продовжує зберігати високі показники темпів росту і, швидше за все, закриє березень, а, можливо і весь I квартал, зростанням ВВП вище 6 відсотків [10, с.109].
Отже, сучасний фондовий ринок України є не тільки явищем суто економічного характеру, оскільки цивілізоване укладення угоди купівлі-продажу цінних паперів, послуг щодо посередницької діяльності тощо, як і у всіх без винятку країнах світу, вимагає стрункої системи правового регулювання дій учасників ринку. Останнє може здійснюватися державними органами(державно-правове регулювання) та окремими інститутами (інституційно-правове регулювання).Обидва види правового регулювання фондового ринку є взаємопов’язаними, в багатьох випадках вони доповнюють одне одного. Оскільки фондовий ринок є складною сукупністю суспільних відносин з приводу цінних паперів, то його регулювання має загальний та конкретний аспекти. Загальний аспект правового регулювання означає впровадження правил, критеріїв, стандартів, обов’язкових для всіх учасників фондового ринку; конкретний –обов’язкових тільки для певних учасників цього ринку.