Економічна теорія-віпдовіді

1.Виникнення ЕТ.Основні напрями її розвитку. Як наука почала формуватись у 16-17 ст,коли товарне в-во поч набув загального х-ру і коли постало питання як багатіє держ.Першими спробу дати відп на це пит. зроб школа меркантилістів-Томас Менк,А.Монкредієн,вваж що осн джер багатства країни є сфера обігу торг,саме баг-во ототожн з грошима і чим більше їх нагромадж,тим багатшою буде країна. Школа фізіократів(фізіо-прир,кратос-влада,сила)-Фр.Кене,Тюрго,Міробо-перенесли акцент дослідж із сфери торг у матеріал в-во.обмеж в-во СГ,а промисл-безплідна галузь. Клас школа-А.Сміт,Д.Рікардо,Петті-зроб своїм об’єкт дослідження в-во в цілому і вважали що багатство створ у всіх сфер в-ва,універс ф-мою багатства є праця. Ринок-це саморегулююча с-ма,не потр втруч з боку держ. Марксизм Маржиналізм(протил макрс)-перенесли об’єкт досл із макрорівня на мікрорів. Неокласичний напрям(А.Маршал) Кейніціанство(вин у 30-х рр. 20 ст) 2.Предмет.Методи і функції ЕТ Ек-наука.яка вивч пробл ефект викор обмеж вир ресурсів або управл ними з метою досягн максим.задовол потреб людей.Позитивна-вивч те,що є,нормативна-те,як пов бути. Функції ЕТ 1-Пізнавал(пізнання ек явищ і проц.) 2-Практ(наукове обгрунт ек політики) 3-Методологічна(ЕТ є методолог базою для інших ек дисц) 4-Прогност(розр перспектив,прогнозів розвитку) 5-Виховна(формув ринков типу мисл) Методи ЕТ 1-Діалектика(використ законів і принципів філософ) 2-Індукція(рух від фактів до теорії) 3-Дедукція(від заг до частков) 4-Аналіз(розділ досл яв на окр. частини) 5-Синтез(узагальн окремих част в 1 ціле) 6-Наукова абстр.(виділ найсуттєв ознак,а інші відкидаємо) 7-Істор(в істор послідовн) 8-Логічний(в лог послід) 9-Моделі,графіки,експерименти Мікроек-на р-ні госп,макроек-на р-ні держ Ек.категор-абстрактні,логічні поняття,які в узагал вигл виражають суттєві власт ек яв і процесів. 3.Зміст.Структура і типи економ.систем. Ек.с-ма-сукупн взаємопов’язаних і відпов чином упорядков ел економ,що утв певну ціліснісь-економ структ сусп(1-що вир?2-як виробляти?3-для кого?) Ек.с-ма склад. З трьох ланок -продуктивні сили(зас праці) -госп механ(форми і мет реглюв ек.проц) -ек.віднос(віднос з прив виробн,спожив,розподілу) ТИПИ ЕК. С-М 1-Традиц ек с-ма влстива для слаборозв країн(відст техн.,нерозв інфрастр) 2-Ринкова(панув приватн власн,вільне ціноутвор,конкуренція,своб вибору,втруч держ обмеж) 3-Ком-адм(одержавл,перев. Держ власн,централізм,відс конкур,висока затратність економ,зрівнялівка зарпл,хронічний дефіцит) 4-Змішана ек.с-ма 4.Суспільне в-во.його чинники та структура В-во-це свідома целеспрямована взаємодія люд з прир в ході якої люди бер від прир речовину,видозмінюють її,викор і застосов для своїх потреб. Сфери сусп.в-ва: матеріальне,соц.інфраструктура. Фази сусп.в-ва 1-саме в-во 2-споживання 3-розподіл встановл частки у заг в-ві продукту 4-обмін Ек.ресурси-це всі природні,людські і створ люд засоби,які використов у проц.в-ва. ВИДИ МАТЕРІАЛЬНІ 1-Земля-всі прир рес,що викор люд 2-Капітал-виготовл люд засоби,що бер уч у подальшому проц. в-ва ЛЮДСЬКІ 3-Праця-фіз і розум здібності люд,які викор люд у проц. в-ва 4-Підпр здібн або талант розкрив через 4 функц п-ва(1-організатор,2-новатор,3-ризикує часом і тд,4-за результат діял несе відпов) 5.Ефективність економіки, крива виробничих можливостей Ефект ек пердбач повну зайн ресурсів і повн обсяг в-ва Повна зайн-використ всіх придатних для цього рес в т.ч. і менш продуктивних. Повний обсяг в-ва озн,що рес потр розподіл ефективно,щоб вони дав макс можл віддачу. максимально можл обсяг виробництва за цих умов скл виробничі можл сусп. Перед сусп.завжди постає альтерн вибору-які тов. слід виробляти,від яких слід відмов,цей вибір відображає аналіз КВМ. Певні припущ,які роб перед побудовою КВМ -ек функціонує в умовах повної зайн і повного обсягу в-ва(працює ефективно) -ек.ресурси постійні як кількісно так і якісно -технології також незмінні -ек виготовл не безліч товарів,а в зал від попиту. КВМ-це сук точок,корд яких відображають можливі набори продуктів,отр від повного використання рес і повного обсягу в-ва. В проц. руху від 1 точки до іншої витрати на вир.кожної наст од.товару зрост. Це зумовлю дією закону зростаючих затрат-ресурси не можуть в повному обсязі і рівній мірі бути однаково придатними(взаємозамінюваними)у в-ві різних товарів. 6.Власність в економічній системі суспільства Відносини власності виникають між людьми з приводу привласнення матеріальних і духовних благ. Привласнення означає ставлення до певних речей як до своїх.

Спочатку відносини власності виступали у формі певних історичних звичаїв. Із виникненням держави стали розроблятися юридичні закони, які визначали, за якими правовими нормами привласнюється і розподіляється суспільне багатство між різними суб'єктами. Вона виступає як сукупність матеріальних благ, результатів інтелектуальної діяльності, певної суми грошей, цінних паперів, які можуть передаватися в користування іншим суб'єктам за відповідну плату, або відчужуватися шляхом продажу об'єктів власності на ринку. В Україні прийнято закон про власність. Він трактує право власності як регульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпоряджання майном. Власність-це сукупність відносин між S-ми господарювання з приводу привласнення засобів в-ва та його рез. Привласнення-Володіння,корист,розпорядж. Відчуження-коли позб права вол,кор. І розпор. Ф-ми власн:Прив.,кол,держ(загальнодерж,муніципальна) В економічному розумінні власність являє собою складну систему економічних відносин, які існують у виробництві. Ця система включає: а) відносини з приводу привласнення умов виробництва та його результатів; б) відносини з приводу використання виробничих ресурсів; в) економічні форми реалізації власності. За об'єктами у відносинах власності можна виділити такі компоненти: 1) власність на засоби виробництва; 2) власність на предмети споживання; 3) власність на робочу силу; 4) власність на результати інтелектуальної діяльності. Об'єктами власності можуть бути матеріальні блага та результати інтелектуальної діяльності. Суб'єктами власності можуть бути фізичні та юридичні особи і держава в особі державних органів влади. Об'єктами індивідуальної власності і власності юридичних осіб можуть бути житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього вжитку, транспортні засоби, продуктивна і робоча худоба, інші засоби виробництва, підприємства, цінні папери та інше майно споживчого та виробничого призначення. Об'єктами інтелектуальної власності є твори науки, літератури, мистецтва, відкриття, винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці. 7.Форми суспільного господарства, товарне виробництво Натуральне виробництво-спосіб організації господарської діял,коли продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробника. товарне-характеризується тим,що продукт створюється для обміну чи продажу. Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами. Виникненню товарного виробництва сприяли 2 умови:сусп.поділ праці,поява приватної власності. Товарне виробництво складалося протягом тривалого часу та існує вже біля 7 тис. років. Його початок припадає на період розпаду первісного ладу та появи рабства. Виникнувши між общинами, обмін товарів проник і всередину їх. Дальший розвиток товарного виробництва відбувався у межах рабовласницького та феодального суспільства, в яких товарне виробництво співіснувало з натуральним. Пізніше товарне виробництво як ефективніша форма господарювання починає переважати натуральне і, нарешті, стає домінуючим у капіталістичному суспільстві. Тут товарні відносини поширюються на всі фактори виробництва - засоби виробництва та робочу силу. Однак це не означало повного зникнення натурального господарства. Воно ще й сьогодні зберігається у слаборозвинутих країнах Специфіка товарного виробництва насамперед пов'язана з існуванням різних його типів. По-перше, товарне виробництво поділяється на просте і підприємницьке. Просте виробництво засноване на особистій праці власника засобів виробництва, дрібне за своїми розмірами, йому властиві пряме поєднання виробника із засобами виробництва, відсутність купівлі-продажу робочої сили як товару. У формі товару тут виступають лише речові фактори виробництва та готовий продукт. Підприємницьке виробництво передбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника господарства. Просте товарне виробництво, як правило, ґрунтується на ручній праці та нескладній техніці, а підприємницьке - на великій машинній індустрії, автоматизованих системах тощо. Теорія порівняльних переваг-найб внесок зробив Рікард. Якщо країни спеціалізуються на в-ві тих товарів,які вони можуть виробити з відносно найнижчими витратами порівняно з іншими країнами(з меншими альтернативними витратами),то торгівля буде взаємовигідною для обох країн незалежно від того,чи є в-во в 1 з них абсолютно ефективним,ніж в іншій. 8.Товар і його властивості, Теорії вартості Товар-це продукт праці,що задовольняє певну потребу людини і вироблений для продажу. Продукт-це все те,що може бути поставлене на ринок для задоволення потреб людини. споживна вартість-це здатність товару задовольняти певні потреби у людей. Мінова вартість-це здатність товару в певних кількісних пропорціях обмінюватись на інший товар.Мінова вартість виражена в грошах-це ціна. Вартість товару. В тлумаченні склалися 2 напрямки: 1-течія виходила з того,що вартість є об’єктивною і джерелом є витрачена на виробництво праця. 2-вартість-це S-на величина і виводили її з оцінки людьми корисності товару. Теорія альтернативної власності:к-сть благ,яку людина хоче купити визначається цінністю того,чим треба пожертвувати. 9.Походження суті функції грошей Гроші-це високоліквідний товар,який виконує роль загального еквівалента. Ліквідність-здатність товару швидко і зручно обмінюватись на інший товар. Гроші – висока ліквідність. Товарні гроші-коли роль грошей виконували різні товари(хутро,мідь,камінці). Незручності. Паперові гроші-виникли в Китаї в 12 ст.Висока ліквідність паперових грошей обумовлена прийнятністю грошей,законний платіжний засіб,відносна рідкісність. Кредитні картки і чекові книжки – багатий розрахунок. Функції грошей: 1-Міра вартості(за допомогою грошей виражається вартість товару) 2-Засіб обігу 3-Нагромадження 4-Засіб платежу 5-Гроші виконують роль платежа на світовому ринку. Світові валюти. 6-емісія-випуск грошей в обіг(НБУ) Девальвація-зниження курсу національної валюти щодо іноземної. Ревальвація-підвищення курсу нац. валюти щодо іноземної. Гроші-готівка,кред.картка,чекові книжки тощо. формула Сміта

К.г.о.-к-сть грощового обігу Су-сума товарів q-к-сть оборотів грошової одиниці Формула Маркса c+v+m=w c-стоимость средств производства v-вартість робочої сили m-прибуткова вартість,вартість потреб виробника w-вартість товару,що вийшла з усього Формула Фішера M*V=P*Q M-середня маса грошового обігу V-кількість оброротів грошової одиниці P-ціни Q-кількість товарів 10.Суть, умови виникнення та функціонування ринкової економіки Ринок-це с-ма що охоплює всю сукупність соц.-економ відносин між людьми,що проявляється через обмін,який функціонує на основі законів товарного виробництва. Умови встановлення ринку: -сусп. поділ праці -економічна відособленість виробників -свобода підприємництва і вибору(власність на власний розсуд і розпорядження ек.рес) -наявність досконалої конкуренції -ринкове ціноутворення -співвідношенн ринкового і державного регулювання. Принципи ринкової ек: економічна самостійність,рівність,відповідальність Переваги ринкової економіки: висока економ ефективність, якісні товари і послуги, практична відсутність дефіциту. Недоліки: інфляція, безробіття, нерівність у розподілі багатства нації, байдужість до вирішення соціальних проблем. 11.Структура і функції ринку Класифікація ринку за економічним призначенням 1-товарний ринок(різні товари чи послуги) 2-ринок праці(здатність людини до праці) 3-ринок засобів виробництва 4фінансовий ринок(ринок кредитних послуг,цінних паперів,валютний ринок) 5-ринок науково-технічних розробок Найбільше охоплення суб’єктів ринку, групування їх з урахуванням специфічних особливостей ринкової поведінки досягається виділенням п’яти основних типів ринків: ринку споживачів – окремих осіб і домашніх господарств, які купують товари чи отримують послуги для особистого споживання; ринку виробників – сукупності осіб і підприємств, що закуповують товари для використання їх у виробництві інших товарів та послуг; ринку посередників – сукупності осіб та організацій, які стають власниками товарів для перепродажу або здавання їх в оренду іншим споживачам із зиском для себе; ринку громадських установ, які купують товари та послуги для забезпечення сфери комунального господарства або для забезпечення діяльності різних некомерційних організацій; міжнародного ринку – зарубіжних покупців, споживачів, виробників, проміжних продавців. Функції ринку: регулююча, контролююча- ринок є найбільш досконалим інструментом саморегуляції суспільного виробництва. Унаслідок дії закону вартості і закону попиту та пропозиції встановлюються необхідні відтворювальні пропорції, оптимізується розподіл інвестиційних, матеріальних і трудових ресурсів між сферами діяльності та галузями виробництва. Інформаційна- Ринок являє собою багате джерело інформації, знань про стан справ в господарському житті, необхідних всім його суб’єктам. Через ціни, які постійно змінюються, ринок дає об’єктивну інформацію про кількість, асортимент і якість товарів і послуг, які доставляються на ринок, стимулююча- ініціює виробництво саме тих товарів, які потрібні споживачам, посередницька- ринок сприяє ефективному розподілу ресурсів, забезпечує ефективну безперервність відтворення пропорцій, збалансованість економіки. ціноутворююча-на ринок надходить як правило однорідна продукція,але затрати на її виробництво можуть бути різними. Санаційна- Через ринкову конкуренцію відбувається очищення суспільного виробництва від економічно слабких, нестійких, нежиттєздатних підприємницьких структур і, навпаки, активно стимулюється розвиток ефективних. “Природний відбір” здійснюється твердо і навіть жорстко по відношенню до слабких підприємств. 12.Інфраструктура ринку та її основні елементи Ринкова інфраструктура-це комплекс інститутів,установ, організацій,які забезпечують нормальний режим без перебійного функціонування ринку. Одним із перших найбільш поширених ринкових елементів виділяють біржу. Найперша була товарна біржа. Біржа - це такий інститут, завдяки якому оперативніше і з оп-тимальними наслідками для партнерів укладаються угоди купівлі-продажу товарів, реалізується єдина стратегія комерційної пове-дінки агентів цієї структури. Біржа є організаційною формою рин-ку, на якому відбуваються вільна торгівля товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили і формування ринкових цін і курсів відповідних активів на основі фактичного співвідношення попиту й пропозиції. На початку XX ст. сформувалися чотири основних типи бірж: перший - як доступне для всіх зібрання; другий - як замкнене, всебічно регламентоване державою зібрання; третій - як всебічно регламентована державою корпорація; четвертий - як вільна кор-порація чи приватний заклад останньої. Всі вони мають свої особ-ливості. Однак їх об'єднує те, що вони вдосконалюють і полегшу-ють ринкові взаємовідносини, регламентують і впорядковують (че-рез писані й неписані правила) найактивніших агентів ринкової економіки, зв'язують їх між собою, полегшують переливання капі-талів, виступають індикаторами ринкової орієнтації. З практики відомі біржі праці, товарні, фондові біржі. Біржа праці - елемент ринкової інфраструктури, що регулярно здійснює посередницькі операції на ринку праці. Товарна біржа - комерційне підприємство, регулярно функціо-нуючий ринок однорідних товарів з певними характеристиками. Приватні біржі організовують у формі акціонерних компаній і закритих корпорацій. Укладати угоди на таких біржах можуть лише акціонери. Інфраструктуру ринку становить сукупність організацій (установ), які мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, що здійснюють оборот товарів, просування останніх зі сфери виробництва у сферу споживання. До найбільш важливих елементів ринкової інфраструктури належать: комерційні інформаційні центри; сировинно-товарні, фондові, валютні біржі; комерційні, інвестиційні, емісійні, кредитні та інші банки; транспортні і складські мережі; комунікаційні системи тощо. Аукціони - форма продажу у визначений час і у визначеному місці товарів, попередньо виставлених для ознайомлення. На аук-ціонах реалізують певні види товарів, які, як правило, користують-ся підвищеним попитом. Торгово-промислові палати - це комерційні організації, голов-ним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговель-них зв'язків з партнерами зарубіжних країн. Торгові доми - це торговельні фірми, що закуповують товари у виробників або оптовиків своєї країни і перепродують за кордон або закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оп-товим та роздрібним торговцям і споживачам у промисловості та інших галузях господарства. Ярмарки - це торги, ринки товарів, які періодич-но організовують в установленому місці. 13.Суть попиту та його детермінанти, закон і крива попиту Попит-це та кількість товарів,яку потенційні споживачі спроможні(хочуть і можуть)купити за наявності в них грошей та певної ціни. Основним фактором попиту є ціна. Між ціною і величиною(обсягом)попиту існує обернено пропорційна залежність: чим нижча ціна, тим більший обсяг попиту. Суть закону попиту: при інших рівних умовах величина попиту на товар є тим більшою, чим нижчою буде ціна на товар, і навпаки. Крива індивідуального попиту

До закону попиту можна пояснити наступне: здоровий глузд та елементарне спостереження дійсно співпадають з тим, що показує крива. Закон спадної граничної корисності: кожна наступна спожита одиниця товару приносить меншу користь, ніж попередня. Ефект доходу – зниження ціни на товар рівнозначне зростанню доходу. Ефект заміщення – споживач замінює споживання дорогих товарів більш дешевими. Є випадки, коли дія закону попиту обмежена 1-ажіотажний попит-коли люди очікують в майбутньому ще більше підвищення цін(гречка,цукор,бензин) 2-при купівлі деяких рідкісних і дорогих товарів 3-при переключенні на більш дорогі і якісні товари Нецінові фактори попиту, які призводять до збільшення або зменшення попиту при незмінній ціні: -грошові доходи споживачів; -ціни на взаємозамінюючі і взаємодоповнюючі товари(субститути і комплементи) -смаки,вподобання,мода чи реклама; -очікування споживачів-мона очікувати,що ціни в майб.збільшаться -к-сть споживачів -кліматичні умови Графічно зміна нецінових факторів виражається зміщенням кривої попиту (D-1 і D-2) Зміна величини попиту – нецінові фактори (вправо або вліво) вся крива. 14.Ринкова пропозиція та її детермінанти, рівновага попиту і пропозиції Пропозиція-це обсяг товарів,який продавець готовий поставити на ринок за різних цін і за певний період часу. Залежність між ціною і величиною пропозиції пряма. Ця залежність називається закон пропозиції – чим вища ціна, тим більше товару виробники готові поставити на ринок, і навпаки, чим нижча ціна, тим менші обсяги товарів готові постачати на ринок. Це пояснюється тим,що при підвищенні ціни зростає прибуток,тому виробники так і діють. Крива пропозиції

Нецінові фактори пропозиції(ціна незмінна): -ціни на ресурси -технології-дозволяють зекономити ресурси -ціни на споріднені товари -очікування зміни ціни -податки та дотації -кліматичні умови, стихійні лиха. Зміни нецінових факторів пропозиції графічно відображаються рухом всієї кривої чи вверх чи вниз. ВВЕРХ-пропощиція скоротилася,ВНИЗ-піднялася. Ситуація на ринку, коли продавці пропонують на ринку за певної ціни стільки товарів,скільки споживачі готові купити і наз. це Ринкова рівновага. Або коли попит і пропозиція співпадають, точніше в 1 точці перетину графіка. Ринок-саморегулююча система.

15.Конкуренція та її роль у функціонуванні ринкової економіки Конкуренція означає боротися, зіштовхуватися. Економічна конкуренція-це суперництво між виробниками щодо задоволення їх інтересів,пов’язаних із виробництвом і збутом продукції. Види боротьби – сумлінна, чесна(цінова-якщо нижча ціна; нецінова-якість,реклама,прод.сервіс,після продажний сервіс); нечесна(переманювання,спеціальні вбивства,залякування) Монополія-дослівно перекладається як 1 продавець. Коли на ринку є 1 фірма,яка впливає на ціну та якість. Монополістична конкуренція-це коли є відносна к-сть продавців,вони мають можливості використовувати певні нецінові методи(реклама і т.д.) Олігополія-(небагато продавців)-якщо 1 ціни підняли,а інші ні,то він втрачає свій ринок. Антимонопольний комітет-слідкує,щоб ціни на товари не збільшувалися. Види монополій-природна;легальна;штучна або відкрита. 16.Зміст, основні принципи та ознаки підприємництва Підприємництво-самостійна,ініціативна,систематична на власний ризик господарська діяльність людей,спрямована на отримання прибутку. Функції підприємництва: -ресурсна-коли підприємець об’єднує ресурси -організаційна - об’єднує в оптимальній к-сті -творча-нововведення нових товарів і послуг Умови підприємництва: 1-економічні(полягають у тому,щоб функціонувало багато суб’єктів) 2-юридичні(законодавчі акти) 3-політичні 4-психологічні фактори(як суспільство ставиться до бізнесменів) Види підприємницької діяльності -публічний -торговий або комерційний -фінансовий -посередницький -страхове підприємство Бізнес=підприємництво-це тотожні поняття. 17.Організаційно-правові форми підприємництва в ринковій економіці Форми підприємництва: -одноосібне володіння-це така правова форма бізнесу,коли 1 особа є і власником і підприємцем,отримує всі доходи і несе всю відповідальність. -товариство або партнерство-це така форма організації підприємництва,яка ґрунтується на спільному(пайовому)формуванні громадянами статутного фонду капіталу. ТОВ(LTD)-це таке товариство,коли учасники його несуть обмежену відповідальність. -акціонерне товариство або корпорація-це коли учасники АТ вносять частку свого капіталу і це засвідчується цінним папером-акцією,яка дає доходи-девіденти і дає участь в управлінні АТ. 18.Підприємство в системі підприємництва Підприємство-це самостійне суб’єктивне господарювання, юр.особа,економ.одиниця,де відбувається поєдання факторів виробництва. Функції-організаційна, відтворююча, соціальна. --- економічна: задоволення потреб споживача в продукції (роботах, послугах); впровадження досягнень науково-технічного прогресу; забезпечення конкурентоспроможності підприємства; ріст продуктивності праці; розвиток виробничої інфраструктури; самофінансування; отримання прибутку; --- соціальна: формування трудового колективу; вдосконалення кваліфікаційного складу працівників; покращення житлово-побутових умов працівників; розвиток соціальної інфраструктури; --- екологічна: вдосконалення технологічних процесів; створення і розвиток екологічної інфраструктури; наукові і технічні вирішення проблем навколишнього середовища і раціонального природокористування. мета-стимулювати конкуренцію. Види в залежності від різних критеріїв Найбільший вплив на особливості функціонування підприємств справляє форма власності, оскільки від неї залежать особливості господарювання, система управління, принципи розподілу прибутку, соціальний захист працівників тощо. За формами власності можна виділити такі види підприємств: державні, колективні, приватні, спільні. За характером економічної діяльності підприємства поділяються на виробничі, торговельні, фінансово-кредитні, посередницькі, науково-дослідні тощо. Залежно від сфер діяльності між підприємствами є відмінності, що дають підстави говорити про існування їх форм за такими критеріями. Наприклад, вугільні, нафтодобувні, залізорудні та інші гірничодобувні підприємства можуть створюватись лише в місцях покладів корисних копалин, наявності ресурсів. Отже, такі підприємства мають певну географічну обмеженість створення. Частина підприємств утворюються ближче до споживачів: хлібозаводи, кондитерські фабрики, побутові підприємства тощо. Підприємства різних сфер господарювання відрізняються і своєю продукцією. Промислові, сільськогосподарські, будівельні підприємства виробляють, як правило, матеріальну продукцію. Але є підприємства, які надають послуги (наприклад, підприємства зв'язку, побуту). Відповідно до господарського обсягу і кількості його працівників - незалежно від форм власності - підприємства можуть поділятись на: великі, середні та малі. В ефективно діючій економіці завжди органічно поєднано в оптимальній кількості малі, середні та великі підприємства. У сукупності вони краще задовольняють різнобічні потреби суспільства, оперативніше реагують на вимоги ринку та на досягнення науково-технічного прогресу. Також можна класифікувати підприємства за масштабами: масового, серійного та індивідуального виробництва. З точки зору доходності (прибутковості) виділяються: прибуткові (високорентабельні), малоприбуткові (малорентабельні) та збиткові (нерентабельні) підприємства. Будь-яке підприємство як організаційно-правову форму підприємництва можна розглядати і як виробничо-технічну діяльність, спрямовану на випуск конкретного товару або послуг, і як колектив людей зі своїми економічними інтересами в отриманні прибутку і особистого доходу.