27. Правове забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки.

Шемшученко 135 ст.

28, 29, 30, 31 –Там же.

32. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є похідним від поняття державного управ­ління в цілому. Під останнім розуміють певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер, полягає в організуючому впливі на суспільні відносини шляхом застосування державно-владних повноважень .

Державному управлінню притаманні всі ознаки виконавчої влади. З урахуванням цього державне управління в галузі охорони навко­лишнього природного середовища є видом діяльності органів вико­навчої влади з реалізації внутрішньої та зовнішньої екологічної політики держави, її внутрішньої та зовнішньої екологічних функцій.

Це управління здійснюється на засадах, передбачених Консти­туцією України, Законом «Про охорону навколишнього природного середовища», природоресурсними та іншим и актами екологічного законодавства, а також законодавства, яки м регулюється діяльність органів державного управління в цілому.

Метою державного управління в цій галузі відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» є реалізація екологічного законодавства, контроль за додержання м вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплекс­ них заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узго­дженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навко­лишнього природного середовища (ст. 16).

Органами державного управління , які здійснюють зазначені функції, є: Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи, місцеві державні адміністрації, а також органи виконавчої влади сільських, селищних та міських рад, яки м делеговані певні повноваження органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Ці суб'єкти вирізняються масштабом, напрямами, характером діяль­ності, з урахуванням чого здійснюється розмежування їх повноважень.

За територіальним масштабом діяльності суб'єкти державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища поділяються на загальнодержавні та місцеві органи виконавчої влади.

До загальнодержавних органів державного управління належать: Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. На ці органи покладається формування та реалізація національної екологічної політики, розробка і здійснення за­гальнодержавних екологічних програм, прийняття у випадках та в по­ рядку, передбачених законами, нормативно-правових актів з питань охорони навколишнього природного середовища , використання природних ресурсів.

До місцевих органів державного управління належать: районні та обласні державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищ­ них, міських рад, територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади. Ці органи забезпечують реалізацію національно ї екологічної політики з урахуванням екологічних інтересів населення областей, районів, міст, селищ, сіл при прийнятті рішень щодо роз­ витку продуктивних сил, розміщення , реконструкції, будівництва виробничих та інших господарських об'єктів, надання дозволів на спеціальне природокористування і будь-яких інших питань еконо­мічного та соціального розвитку відповідних територій.

За характером, напрямами роботи, повноваженням и розрізняють органи державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища загальної, спеціальної, функціональної та га­лузевої компетенції.

Органами загальної компетенції, тобто органами, для яких повнова­ження з питань охорони навколишнього природного середовища є лише складовими загальних повноважень щодо вирішення питань економічного і соціального розвитку держави та окремих регіонів, є Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних , міських рад у межах делегованих повно­ важень органів державного управління в галузі охорони навколиш­нього природного середовища.

До органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища спеціальної компетенції, тобто органів, основ­ ним завданням яких є забезпечення реалізації державної екологічної політики, організація природоохоронної діяльності у країні та кон­троль за її здійсненням, належать:

-- центральні органи виконавчої влади: Міністерство екології та природних ресурсів, Міністерство охорони здоров'я України, Державна санітарно-епідеміологічна служба (Держсанепідемслужба); Державна інспекція ядерного регулювання Ук­раїни;

— урядові органи державного управління зі спеціальними повноважен­нями: Державна екологічна інспекція (Держекоінспекція); Департамент заповідної справи.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природно­го середовища здійснюється також іншими центральними органами виконавчої влади, завданням яких є забезпечення реалізації держав­ної політики в окремих галузях економіки (зокрема, у галузі енергети­ки, будівництва, промисловості, сільського господарства, транспорту, космічної діяльності тощо) чи сферах управління (зокрема, у сфері інформації, освіти, статистики, стандартизації, фінансів тощо). Для цих органів управління охороною навколишнього природного сере­довища є складовою основної функції щодо забезпечення реалізації державної політики з певних питань.

Екологічне управління в залежності від суб’єктів його здійснення можна поділити на:

а) державне

б) самоврядне

в) громадське.

Вирішальну роль відіграє саме державне екологічне управління.

Органи державного екологічного управління в залежності від їх компетенції можна поділити на:

а) органи загальної компетенції (здійснюють так зване «загальне» управління. При цьому здійснення екологічного управління для цих органів не є основною функцією).

Це Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, Президент України, місцеві державні адміністрації.

б) органи спеціальної компетенції (функції та завдання цих органів безпосередньо пов’язані зі здійсненням державного екологічного управління).

Окреслюючи систему органів державного екологічного управління, що наділені спеціальною компетенцією, слід враховувати положення Указу ПУ «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (далі – Указ) від 09.12.10 (в редакції від 24.12.2012) та положення ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади» (далі – Закон).

У відповідності до Закону, в Україні діють міністерства та інші ЦОВВ (служби, інспекції, агентства).

• Служби – надають адміністративні послуги;

• Інспекції – здійснюють державний нагляд (контроль)

• Агентства – здійснюють управління об’єктами державної власності.

Отже, до органів спеціальної компетенції слід віднести:

1. Міністерство екології та природних ресурсів України

2. Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України

3. Державна санітарно-епідеміологічна служба України

4. Державна служба геології та надр України

5. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України

6. Державне агентство водних ресурсів України

7. Державне агентство екологічних інвестицій України

8. Державне агентство земельних ресурсів України

9. Державне агентство лісових ресурсів України

10. Державне агентство рибного господарства України

11. Державне агентство України з управління зоною відчуження

12. Державна екологічна інспекція України

Діяльність Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, Державного агентства земельних ресурсів, лісових ресурсів, рибного господарства спрямовується та координується КМУ через Міністра аграрної політики та продовольства України.

Через Міністра екології та природних ресурсів України КМУ спрямовує та координує діяльність Державної служби геології та надр України, Держ. агентства водних ресурсів, екологічних інвестицій, Держ.екол.інспекції, Держ. агентства з управління зоною відчуження.

Компетенція.

1) На Верховну Раду України у галузі екології покладаються наступні обов'язки:

• визначення засад внутрішньої й зовнішньої екологічної політики;

• розробка і прийняття нормативно-правових актів усері екології;

• затвердження загальнодержавних програм з охоронидовкілля;

• затвердження бюджету і визначення обсягів коштів,спрямованих на охорону довкілля, раціональне використання та відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки тощо (ст. 85 КонституціїУкраїни).

2) Верховна Рада Автономної Республіки Крим згідно зі ст.136 Конституції України у межах своїх повноважень приймає рішення й постанови, в тому числі і у екологічній сфері, які є обов'язковими до виконання на території Автономної Республіки Крим.

3) Повноваження КМУ визначені у ст.116 КУ та ст.20 ЗУ «Про КМУ». У відповідності до зазначених НПА КМУ у галузі екології забезпечує:

проведення державної екологічної політики; спрямовує й координує роботу спеціальних органів державного управління; забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм; здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів; приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища; координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов'язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм.