- •1. Форми взаємодії суспільства і природи.
- •2. Поняття еп. Предмет і об’єкти.
- •3.Методи еп.
- •4. Система еп.
- •5. Норми еп: поняття, класифікація.
- •2) За змістом екологічного припису:
- •6. Екологічні правовідносини: поняття, підстави виникнення і припинення, зміст, суб’єкти і об’єкти екологічних правовідносин, класифікація екологічних правовідносин.
- •7. Співвідношення еп з іншими галузями права.
- •8. Принципи еп.
- •9. Поняття і особливості джерел еп.
- •10. Конституція України в системі джерел еп.
- •11. Закон як джерело еп.
- •12. Нормативні акти пу, кму, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як джерела еп.
- •13. Природні об’єкти в якості об’єків еп.
- •14. Природні ресурси як об’єкти еп.
- •15. Поняття права природокористування, види та принципи природокористування.
- •17. Право загального та спеціального природокористування.
- •18. Суб’єкти та об’єкти права природокористування.
- •19. Поняття та зміст права власності на природні ресурси.
- •20. Форми власності на природні ресурси, методи забезпечення права власності на природні ресурси.
- •21. Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.
- •22. Загальна характеристика, гарантії реалізації та захист екологічних прав громадян.
- •23. Обов’язки громадян у галузі онпс.
- •24. Поняття та ознаки екологічної безпеки.
- •25. Правові засади забезпечення екологічної безпеки.
- •26. Правове забезпечення екологічної безпеки при поводженні з небезпечними хімічними речовинами.
- •27. Правове забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки.
- •28, 29, 30, 31 –Там же.
- •32. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •4) Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України визначені у відповідному Положенні, яке було затверджене Указом пу від 13.04.11.
- •33. Органи державного управління загальної компетенції.
- •34. Органи державного управління спеціальної компетенції.
- •35. Екологічне програмування та прогнозування.
- •1) Зу «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»
- •2) Зу «Про державні цільові програми»
- •3) Зу «Про охорону нпс»:
- •36. Державний моніторинг довкілля.
- •37. Державний облік у галузі природокористування й охорони нпс, екологічна паспортизація та державна реєстрація.
- •38. Ведення державних кадастрів природних ресурсів.
- •39. Стандартизація та нормування в галузі онпс.
- •40. Екологічне ліцензування, види ліцензій.
- •41. Інформування в галузі онп.
- •42. Поняття, форми, види, система екологічного контролю.
- •43. Повноваження органів екологічного контролю.
- •44. --- Обмеження, тимчасова заборона, зупинення (припинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про онпс.
- •45. Екологічна експертиза: поняття, принципи, суб’єкти, об’єкти.
- •1) Правовими підставами організації та здійснення екологічної експертизи в Україні є:
- •2) Поняття екологічної експертизи:
- •3) Мета екологічної експертизи:
- •4) Об’єкти екологічної експертизи: (ст.27 зу «Про охорону нпс»)
- •5) Форми екологічної експертизи:
- •6) Суб'єкти екологічної експертизи
- •7) Принципи
- •46. Еколого-експертний процес.
- •47. Поняття, сутність і функції відповідальності за екологічні правопорушення.
- •48. Екологічне правопорушення як підстава відповідальності.
- •49. Класифікація та причини екологічних правопорушень.
- •50. --- Основні напрямки онпс в промисловості, на транспорті.
- •51. -- Екологічні вимоги при розміщенні, проектуванні і будівництві промислових об’єктів.
- •52. -- Основні напрямки і особливості онпс у сільському господарстві на сучасному етапі його розвитку.
- •53. Земля як об’єкт правового регулювання , використання і охорони.
- •54. Землі сільськогосподарського призначення , землі житлової та громадської забудови.
- •55. Землі лісового та водного фонду.
- •56. Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Землі оздоровчого, рекреаційного , історико культурного призначення.
- •57. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •58. Право власності на землю
- •59. Право користування землею.
- •60. Правові засади набуття і реалізації права на землю.
- •61. Підстави і порядок припинення права власності і права користування землею.
- •62. Управління у галузі використання земель.
- •63. Правова охорона земель.
- •64. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •65. Надра як об’єкт правового регулювання, використання і охорони.
- •66. Право користування надрами та його види.
- •67. Управління в галузі охорони використання надр.
- •68. Правова охорона надр.
- •69. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
19. Поняття та зміст права власності на природні ресурси.
Згідно зі статтею 13 Конституції земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її територіального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Формально ця стаття Основного Закону країни на конституційному рівні закріпила належність всіх природних ресурсів виключно одному власнику — Українському народу. Якщо керуватися лиш е цією статтею без урахування інших положень Основного Закону країни, то можна дійти висновку про те, що передача земельних ділянок, водних об'єктів, лісових угідь та інших об'єктів природи у приватну власність в Україні не допускається.
Сучасна концепція права власності закріплена в ЦК України. Згідно з нею здійснення права власності передбачає надання його суб'єктам певних прав та покладення певних обов'язків. Так, стаття 319 Кодексу надає власнику права володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а також вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Водночас, власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власність - це економічна категорія, яка виявляється у відносинах між людьми з приводу привласнення матеріальних благ.
Право власності на природні ресурси—сукупність правових норм, що закріплюють, регламентують і охороняють володіння, користування та розпорядження природними ресурсами в інтересах як суспільства, так і особи.
Право власності в об'єктивному значенні—сукупність правових норм, що закріплюють, регламентують і охороняють відносини власності на природні ресурси в державі.
Право власності на природні ресурси має специфічні особливості, пов'язані з екологічним змістом останніх:
• право власності не є всеосяжним, бо не всі природні ресурси за своїми властивостями можуть знаходитись у власності, а тільки ті з них, що є відносно стабільними, що підлягають індивідуалізації (земля, її надра, води, ліси та тваринний світ). Інші елементи природного середовища не здатні за об'єктивними властивостями бути об'єктами власності (атмосферне повітря, вітрова та сонячна енергія тощо);
• природні ресурси, хоча і є самостійними об'єктами власності, проте знаходяться у нерозривному екологічному взаємозв'язку один з одним, їх не можна відокремлювати від природного середовища;
• природні ресурси як об'єкт природного походження складають національне багатство України.
Змістом права власності на природні ресурси є сукупність повноважень суб'єктів права власності щодо володіння, користування і розпорядження належними їм природними ресурсами:
• право володіння - право фактичного (фізичного або господарського) панування над кожним природним об'єктом, яке може належати не тільки власнику, але й особі, якій власник передав свій природний об'єкт на підставі договору;
• право користування - це право власника задовольняти за допомогою природних ресурсів свої потреби, тобто забезпечену законом можливість їх безпосередньої господарської експлуатації для наданих цілей шляхом витягу з них їх корисних властивостей: держава і органи самоврядування, суб'єкти приватної, колективної власності;
• право розпорядження - є визнана за власником гарантована йому можливість учиняти дії, спрямовані на зміну юридичного статусу, економічного призначення або стану природних об'єктів, визначення їх юридичної долі (передача їх іншим суб'єктам права у власність): державна, самоврядування, колективна, приватна власність.