- •1. Форми взаємодії суспільства і природи.
- •2. Поняття еп. Предмет і об’єкти.
- •3.Методи еп.
- •4. Система еп.
- •5. Норми еп: поняття, класифікація.
- •2) За змістом екологічного припису:
- •6. Екологічні правовідносини: поняття, підстави виникнення і припинення, зміст, суб’єкти і об’єкти екологічних правовідносин, класифікація екологічних правовідносин.
- •7. Співвідношення еп з іншими галузями права.
- •8. Принципи еп.
- •9. Поняття і особливості джерел еп.
- •10. Конституція України в системі джерел еп.
- •11. Закон як джерело еп.
- •12. Нормативні акти пу, кму, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади як джерела еп.
- •13. Природні об’єкти в якості об’єків еп.
- •14. Природні ресурси як об’єкти еп.
- •15. Поняття права природокористування, види та принципи природокористування.
- •17. Право загального та спеціального природокористування.
- •18. Суб’єкти та об’єкти права природокористування.
- •19. Поняття та зміст права власності на природні ресурси.
- •20. Форми власності на природні ресурси, методи забезпечення права власності на природні ресурси.
- •21. Об’єкти і суб’єкти права власності на природні ресурси.
- •22. Загальна характеристика, гарантії реалізації та захист екологічних прав громадян.
- •23. Обов’язки громадян у галузі онпс.
- •24. Поняття та ознаки екологічної безпеки.
- •25. Правові засади забезпечення екологічної безпеки.
- •26. Правове забезпечення екологічної безпеки при поводженні з небезпечними хімічними речовинами.
- •27. Правове забезпечення ядерної та радіаційної (радіоекологічної) безпеки.
- •28, 29, 30, 31 –Там же.
- •32. Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.
- •4) Повноваження Міністерства екології та природних ресурсів України визначені у відповідному Положенні, яке було затверджене Указом пу від 13.04.11.
- •33. Органи державного управління загальної компетенції.
- •34. Органи державного управління спеціальної компетенції.
- •35. Екологічне програмування та прогнозування.
- •1) Зу «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України»
- •2) Зу «Про державні цільові програми»
- •3) Зу «Про охорону нпс»:
- •36. Державний моніторинг довкілля.
- •37. Державний облік у галузі природокористування й охорони нпс, екологічна паспортизація та державна реєстрація.
- •38. Ведення державних кадастрів природних ресурсів.
- •39. Стандартизація та нормування в галузі онпс.
- •40. Екологічне ліцензування, види ліцензій.
- •41. Інформування в галузі онп.
- •42. Поняття, форми, види, система екологічного контролю.
- •43. Повноваження органів екологічного контролю.
- •44. --- Обмеження, тимчасова заборона, зупинення (припинення) діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про онпс.
- •45. Екологічна експертиза: поняття, принципи, суб’єкти, об’єкти.
- •1) Правовими підставами організації та здійснення екологічної експертизи в Україні є:
- •2) Поняття екологічної експертизи:
- •3) Мета екологічної експертизи:
- •4) Об’єкти екологічної експертизи: (ст.27 зу «Про охорону нпс»)
- •5) Форми екологічної експертизи:
- •6) Суб'єкти екологічної експертизи
- •7) Принципи
- •46. Еколого-експертний процес.
- •47. Поняття, сутність і функції відповідальності за екологічні правопорушення.
- •48. Екологічне правопорушення як підстава відповідальності.
- •49. Класифікація та причини екологічних правопорушень.
- •50. --- Основні напрямки онпс в промисловості, на транспорті.
- •51. -- Екологічні вимоги при розміщенні, проектуванні і будівництві промислових об’єктів.
- •52. -- Основні напрямки і особливості онпс у сільському господарстві на сучасному етапі його розвитку.
- •53. Земля як об’єкт правового регулювання , використання і охорони.
- •54. Землі сільськогосподарського призначення , землі житлової та громадської забудови.
- •55. Землі лісового та водного фонду.
- •56. Землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Землі оздоровчого, рекреаційного , історико культурного призначення.
- •57. Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
- •58. Право власності на землю
- •59. Право користування землею.
- •60. Правові засади набуття і реалізації права на землю.
- •61. Підстави і порядок припинення права власності і права користування землею.
- •62. Управління у галузі використання земель.
- •63. Правова охорона земель.
- •64. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
- •65. Надра як об’єкт правового регулювання, використання і охорони.
- •66. Право користування надрами та його види.
- •67. Управління в галузі охорони використання надр.
- •68. Правова охорона надр.
- •69. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
23. Обов’язки громадян у галузі онпс.
Екологічним правам повинні відповідати певні екологічні обов'язки.
Екологічний обов'язок являє собою встановлену в законодавстві або договорі міру належної, суспільно необхідної поведінки, яка спирається на можливість державного примусу. У ній виражаються як особисті, так і суспільні екологічні інтереси. Через екологічний обов'язок задовольняється інтерес управомоченого щодо будь-якого суб'єктивного екологічного права. Обов'язок відповідає також інтересам і правозобов'язаного суб'єкта. В екологічному праві обов'язок установлюється як в інтересах управомоченого, так і в екологічних інтересах держави в цілому.
Екологічний обов'язок є одним зі способів забезпечення екологічних прав, умовою їхньої реальності й ефективності. Якщо суб'єктивне екологічне право — це сфера влади і волі індивіда, то екологічний обов'язок — сфера необхідності і підпорядкування.
Структура екологічного обов'язку містить такі елементи: необхідність здійснювати певні дії або утримуватися від них; необхідність для правозобов'язаної особи відреагувати на звернені до нього законні вимоги управомоченого; необхідність нести відповідальність за невиконання вимог, передбачених екологічним законодавством; необхідність не перешкоджати контрагенту користуватися тим благом, щодо якого він має право (сервітут, емфітевзис, суперфіцій).
Якщо зміст суб'єктивного екологічного права утворює міра дозволеної поведінки, то зміст екологічного обов'язку становить міра належної, необхідної поведінки. Тому зміст екологічного обов'язку доцільно розглядати у двох аспектах: по-перше, в необхідності здійснювати активні позитивні дії, що відповідають вимогам екологічного законодавства, і, по-друге, в необхідності утримуватися від дій, заборонених чинним екологічним законодавством. Такі екологічні обов'язки мають пасивний характер.
Екологічні права й обов'язки в екологічних правовідносинах — це не сама поведінка суб'єктів, а надання можливості або необхідності певної поведінки в межах норм екологічного права.
Екологічні обов'язки, як і екологічні права, також можна диференціювати за різними підставами. За юридичною силою, ступенем правової урегульованості виокремлюють: а) конституційні; б) встановлені в спеціальних законах, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших за характером екологічних відносин або пов'язаних з цим відносин; в) передбачені підзаконними нормативними актами та договорами.
Екологічні обов'язки громадянина закріплені в Конституції України (ст. 66): «не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки». До конституційних можна віднести також інші обов'язки, що трансформуються у сферу екологічного права: власність зобов'язує, вона не повинна використовуватися на шкоду людини і суспільства (ч. 4 ст. 13); сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст. 67); неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права інших людей (ст. 68) тощо.
До другої групи належить низка обов'язків, що містяться в Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 12): берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище, тощо. Громадяни зобов'язані виконувати й екологічні обов'язки, передбачені в поресурсових законах і кодексах та деяких інших нормативних актах.
Коло екологічних обов'язків поширюється за рахунок їх закріплення, зокрема в підзаконних нормативних актах. Наприклад, у постанові Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 року № 1540 «Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами» (п. 27) визначаються додаткові обов'язки надрокористувачів: дотримуватися вимог, передбачених дозволом; надавати в установленому порядку спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр інформацію щодо користування надрами; забезпечувати збереження геологічних територій та об'єктів; дотримуватись інших умов, визначених угодою на користування надрами, тощо.
З урахуванням суб'єктного складу виокремлюють загальні та спеціальні екологічні обов'язки.
Загальні обов'язки притаманні всім без винятку громадянам як суб'єктам екологічного права.
Спеціальні обов'язки передбачені чинним поресурсовим екологічним законодавством і базуються на загальних положеннях права власності та природокористування, забезпечення вимог екологічної безпеки тощо. Але, поряд з цим, вони містять обов'язки, зумовлені специфікою природного ресурсу, особливостями правового режиму експлуатації відповідного об'єкта. Особливу групу становлять обов'язки, які характерні при введенні режиму надзвичайного стану, при оголошенні місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації.
Екологічні обов'язки також можна поділити на майнові і немайнові.
До майнових належать обов'язки: компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на довкілля; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати витрати на проведення екологічної експертизи, аудиторського аналізу щодо об'єктів і видів діяльності, які становлять підвищену екологічну небезпеку; впроваджувати нові технології, які запобігають шкідливому впливу на навколишнє природне середовище і здоров'я людей тощо.
До немайнових належать обов'язки: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства; здійснювати свою діяльність відповідно до вимог екологічної безпеки; не порушувати права інших суб'єктів; провадити екологічну експертизу екологічно небезпечних об'єктів та видів діяльності тощо.