Тема 2 облік основних засобів Нормативні документи:

1. Наказ Міністерства статистики України „Про затвердження типових форм бухгалтерського обліку” № 352 від 29.12.1995 р.

2. П(С)БО 7 „Основні засоби”, затверджені наказом Міністерства фінансів України № 92 від 27.02.2000 р.

3. Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 р. N 69

Питання до теми:

1. Основні поняття, класифікація та оцінка основних засобів

2. Документальне оформлення руху основних засобів

3. Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

4. Амортизація основних засобів

Теоретична частина

1. Основні поняття, класифікація та оцінка основних засобів

Капітал матеріалізований в основні засоби або, точніше, в матеріальну-технічну базу підприємства відіграє важливу роль. Адже виробничий процес в індустріальних та постіндустріальних державах неможливо уявити без такої складової, як основні засоби — технічну базу підприємства. Саме вони визначають сучасний рівень виробництва та його ефективність. Механізація та автоматизація виробничих процесів вивільняє людей від важ- кої рутинної роботи, здешевлює виробництво продукції, підвищує її якість.

Основні засоби мають значну частку в загальній сумі активів підприємства, є одним із найважливіших об’єктів фінансового обліку, що потребує контролю за їхнім рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об’єктів. За допомогою таких засобів людина впливає на предмет праці з метою трансформування вхідних матеріальних ресурсів у готовий продукт.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби визначено в П(С)БО 7 "Основні за­соби". Норми цього положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм влас­ності (крім бюджетних установ).

Основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утри­мує з метою використання їх у процесі виробництва, або постачан­ня товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійс­нення адміністративних і соціально-культурних функцій, очіку­ваний строк корисного використання (експлуатації) яких більший за один рік (або операційний цикл, якщо він триваліший за рік).

Класифікація основних засобів:

Основні засоби за характером участі в процесі виробництва поділяють на такі класи:

виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому (комерційному, банківському) процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини й устаткуван­ня, робочі машини і обладнання тощо, які діють у сфері матері­ального виробництва);

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі діяльності і призначені здебільшого для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб тру­дящих (будови і споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).

За використанням основні засоби поділяють на

діючі (усі ос­новні засоби, що використовуються у господарстві),

недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів),

запасні (різне уста­ткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).

Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяю­ться за галузями народного господарства: промисловість, будівниц­тво, сільське господарство, транспорт, зв'язок тощо

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на

власні

орендовані.

Бухгалтерський облік основних засобів ведеться згідно класифікації за видами, зокрема за такими групами:

• земельні ділянки;

• капітальні витрати з поліпшення земель;

• будинки та споруди;

• машини та обладнання;

• транспортні засоби;

• інструменти, прилади та інвентар;

• робоча і продуктивна худоба;

• багаторічні насадження;

• інші основні засоби.

Будь-який об’єкт необоротних активів визнається активом за умови, що існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання, вартість його може бути достовірно визначена і строк служби становить не менше одного року. Створені (побудовані) або придбані основні засоби в балансі відображаються за їх пер винною вартістю, яка складається з таких елементів: сум сплачених коштів підрядним організаціям за виконані будівельно-монтажні роботи та постачальникам за придбані об’єкти (без податків); реєстраційних зборів, державного мита і подібних платежів, які засвідчують «право власності на об’єкт; сум ввізного мита; витрат зі страхування ризику доставки об’єктів.

Однією з важливих проблем обліку є оцінювання основних засобів. На практиці використовуються такі види оцінювання засобів: первісна вартість, переоцінена первісна вартість, залишкова вартість, справедлива вартість, ліквідаційна вартість

Первісна вартість – історична (фактична) собівартість ос­новних засобів у сумі грошових коштів або справедливої вартості Інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість придбаних або створених основних засобів включає:

• суми, сплачені згідно з договором постачальнику (продавцю);

• суми, сплачені організаціям за здійснення робіт за догово­рами будівельного підряду та іншими договорами;

• суми, сплачені організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів;

• реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі здійснені у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

• сплачені мито, податки та інші платежі, пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів, що не відшкодовуються підприємству;

• винагороди, сплачені посередницькій організації, через яку було придбано об'єкт основних засобів;

• витрати з страхування ризиків, пов'язаних із доставкою ос­новних засобів;

• витрати на установку, монтаж, настройку та налагодження основних засобів;

• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) основних засобів та приведенням їх у робочий стан.

Переоцінена первісна вартість – це вартість основних засобів, що визначається множенням первісної вартості на індекс переоцінки (справедлива вартість/залишкову вартість)

Залишкова вартість – це вартість основних засобів, яка визначається як різниця між первісною вартістю та нарахованим зносом

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійсне­ний обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Ліквідаційна вартість – сума кошті або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).