• Основні концепції в етиці бізнесу: утилітаризм, деонтична етика, етика справедливості.

Утилітари́зм — багатозначний термін, зокрема, в залежності від 0%9A%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82"контексту:

• Ідеалістичне філософсько-етичне вчення, в основі якого лежить оцінювання речей, предметів, процесів, явищ з точки зору їх корисності, можливості їх використання для досягнення цілей і задоволення потреб; зародилося у 0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%B0_%D0%91%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%8F"Великій Британії в 1%81%D1%82."XIX ст.; пізніше розвинене економістами 0%90%D0%B2%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0"австрійської школи у вигляді 0%A2%D0%B5%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96"теорії корисності.

• Принцип оцінювання всіх предметів, процесів, явищ, відомостей тільки з погляду їхньої корисності, можливості служити засобами для досягнення яких-небудь цілей.

• Напрям в 0%95%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0"етиці, який вважає користь основою 0%9C%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%8C"моральності.

• Вузький 0%9F%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D1%86%D0%B8%D0%B7%D0%BC&action=edit&redlink=1"практицизм, прагнення діставати з усього безпосередню матеріальну 0%92%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0"вигоду, 0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8C"користь.

, основоположник Утилітаризму, вважав основою моралі корисність, яку він ототожнював із насолодою. Виходячи з натуралістичного і позаісторичного розуміння природи людини, Бентам бачив кінцеве призначення моралі в тому, щоб сприяти природному прагненню людей відчувати насолоду й уникати страждань. У сприянні «найбільшому щастю» (задоволення) для «найбільшого числа людей» і полягає, згідно з Бентамом, сенс етичних норм і принципів. Інший підхід до проблем ділового життя пропонує деон-тична етика (етика обов’язку). Центральним у цьому підході є поняття права. І з цим поняттям доходиться стикатися кожно-му підприємцю. Термін "право" застосовується для опису нор-мованого відношення людини до чого-небудь. Індивід має пра-во, якщо правомочний діяти певним чином чи вступати з ким-небудь у певні відносини.

Права є могутнім інструментом соціальної регуляції, їхнє призначення полягає в тому, щоб забезпечувати для індивіда можливість вільного вибору чи мети роду діяльності, і в тому, щоб гарантувати цей вибір, захищаючи його. Найбільш важливі так називані моральні права (чи права людини). Це права, яки-ми володіють всі люди тільки тому, що вони є людьми. Мо-ральні права мають три особливості.

По-перше, вони тісно пов'язані з обов'язками. Якщо я маю моральне право робити щось (чи володіти чимось, чи прагну-ти до чого-небудь), то інші люди мають моральний обов'язок не заважати мені робити це (а іноді – в особі держави – навіть сприяти мені).

По-друге, вони забезпечують можливість індивідуального автономного і рівноправного вибору мети. Ніхто не може зму-сити мене не поклонятися святині тільки на тій підставі, що суспільство одержить від цього деякий прибуток: які б не були цілі інших членів суспільства, вони не можуть виправдати втру-чання в плани чи діяльність, захищені моральним правом. Виз-нати, що дана людина має моральне право – значить визнати, що існує область, у якій ця людина не підкоряється моїм бажан-ням і його інтереси не підкоряються моїм інтересам, тобто існує область, у якій окремі люди діють як рівні.

По-третє, вони утворюють базу для виправдання способу дій одних людей і для захисту та допомоги іншим. Якщо я маю моральне право, то мої дії морально виправдані. Категоріальний статус поняття "справедливість" пов´язується переважно з рівнем моральності соціальних відносин. Вони визначають індивідуальні, групові, соціально-станові уявлення про сутність справедливості. В темі "Соціально-етичний радикалізм" показано історію становлення цього поняття та його моральнісні аспекти. Поняття справедливості глибоко укорінене в культурі.