• Форми лідерства у підприємництві.

Лідерство поряд із управлінням комунікаціями та прийняттям управлінських рішень є порівняно новою функцією (процесом) менеджменту, що володіє синергетичними властивостями. Кожен лідер – це та ланка в організації, що пов’язує в ефективній діяльності всі аспекти її роботи. Для того щоб зрозуміти природу лідерства, розглянемо такі взаємопов’язані з ним поняття: керівництво, вплив, влада. Керівництво полягає у праві (повноваженнях) особи давати офіційні доручення підлеглим і вимагати їх виконання. Вплив – це будь-яка поведінка одного індивіда, яка змінює поведінку, відносини, відчуття тощо іншого індивіда. Власне вплив цілеспрямований – це і є менеджмент. Влада – можливість впливати на поведінку інших. Керівний вплив і влада залежать як від особистості, на яку спрямований цей вплив, так і від ситуації, в якій вона перебуває, та якостей керівника. Залежність влади від особистості, на яку спрямований управлінський вплив, полягає у тому, що кожна людина через свої психологічні особливості по-різному реагує на вплив керівника, а отже, відповідно і поводить себе. Реальна влада залежить від ситуації, в якій перебуває керівник. Наприклад, влада молодого керівника, як правило, нерівнозначна владі досвідченого керівника, який здійснює керівні функції в організації тривалий час.  Отже, не існує абсолютної влади, оскільки ніхто не може однаково впливати на всіх людей у будь-яких ситуаціях. Влада керівника над підлеглими залежить також від його особистих якостей і насамперед від професійної компетенції та вміння знайти ефективні важелі впливу на людей.

• Стилі і методи керівництва.

Стиль, якого додержує керівник, постійно перебуває в полі зору його підлеглих. Він певним чином оцінюється та сприймається ними. Багато наслідують свого керівника, намагаються його копіювати. Тому стиль роботи підлеглих атестує їхніх керівників так само переконливо, як поведінка дітей — їхніх батьків.

Стиль керівництва залежно від ступеня делегування повноважень можна поділити на:

директивний (вказівний) — негайне виконання підлеглими вказівок керівника без прислухання до їхніх міркувань;

авторитарний — керівник сам вирішує, що і як необхідно зробити, домагаючись певної ініціативи від підлеглих;

демократичний — рішення приймаються після обговорення;

делегуючий (який наділяє повноваженням) — члени групи працюють практично самостійно. Вони забезпечують високу гнучкість у визначенні цілей і завдань, визначають шляхи і способи виконання завдань та вирішення проблем.

Кожен з перелічених стилей має свої переваги і недоліки.

Директивний стиль має такі переваги: