• Основні складові бізнесу як професійної економічної діяльності.

Отже, ми виходимо з того, що основою сучасної економіки є ринок з його товарно-грошовими відносинами між учасниками. Але ринок регульований державними структурами. Центральною фігурою ринку, головним носієм товарно-грошових відносин виступає підприємець або, як говорять на Заході, бізнесмен. Діяльність бізнесменів називається бізнесом.

Поняття бізнес, бізнесмен лише недавно почали отримувати у нас права громадянства в їх буквальному розумінні. І це пов’язано з тими реформами, які проводяться в економіці. В минулому у свідомості радянських людей переважали негативні оцінки бізнеса і бізнесменів. Цьому сприяли як наші засоби масової інформації, так і досить поширені у нас видання книг Т.Драйзера, Е.Сінклера, О.Бальзака, О.Генрі, В.Шишкова і навіть ільфа і Петрова, які підпільного мільйонера Корейка виставили досить у непривабливому світлі як імперіалістичну акулу. У творах цих письменників з високою художньою майстерністю показана кримінальна основа бізнесу, його антигуманна суть.

Виходячи з цього, можна визначитися, що ми будемо розуміти під бізнесом. У буденній свідомості людей переважають, як правило, несистемні уяви про бізнес, які відображають лише його один бік, під бізнесом частіше розуміється лише ініціативна діяльність підприємців, скерована на отримання доходів. Так, наприклад, в монографії “Введение в бизнес”, яка у 1991 році була видана у Ленінграді, бізнес визначається як економічна діяльність, яка має своєю метою отримання прибутку. Те ж саме ми читаємо в Законі України “Про підприємництво”. “Підприємництво (бізнес) - це самостійна ініціатива, систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції; виконанню робіт, наданню послуг і заняття торгівлею з метою отримання прибутку” [5]. Таке розуміння бізнесу не тільки спрощує економічні відносини (а бізнес це є не що інше як сукупність ділових економічних відносин), але і тягне за собою небезпечне протиставлення прошарку підприємців іншим соціальним групам населення. Бо з таких визначень виходить, що бізнес це лише дії підприємців, направлені на їх збагачення за рахунок інших верств суспільства.

• Ділова професійна етика, її різновиди.

Найвища суспільна й особистісна цінність моралі полягає в її загальнолюдяності.

Моральний рівень людини не може визначатися її професією, так само як національним походженням чи іншими факторами. Мораль є суттєвим чинником життєдіяльності суспільства, але навіть апелюючи до цих людських якостей вона звертається передусім до кожної окремої особистості.

Існують окремі види людської діяльності, які ставлять особливо високі та надвисокі моральні вимоги до осіб, котрі професійно цією діяльністю займаються.

У цих професіях на основі загальних принципів моралі виробляються своєрідні кодекси честі, професійної поведінки, котрі поряд із загальноморальними правилами вбирають і весь, іноді драматичний, досвід даного виду людської діяльності.

У професійній етиці формується система конкретних моральних норм із супутніми їм практичними правилами, які "обслуговують" ту чи іншу галузь людської діяльності.

Адже від культури говоріння, слухання, від культури поведінки, мови залежать результати професійної діяльності. Широко вживаним є сьогодні термін професійна культура (культура певної професії). Фахівець має не лише виявляти свої моральні якості, а й впливати через них на інших. Особливо це стосується професій суддів, учителів, лікарів тощо.

Норми, принципи, поняття — загальнолюдські моральні цінності, конкретизує у певних професіях професійна мораль. А її особливості вивчає професійна етика.

Отже, професійна етика — це такі моральні обов'язки, в яких відбивається ставлення представника певної професії до об'єкта праці, до колег, до партнерів, до членів суспільства. Це усвідомлення своєї моральної відповідальності і готовності виконувати свій професійний обов'язок.