- •Етика, її природа та сутність.
- •Поняття етика, мораль, бізнес.
- •1.1. Загальні засади етики
- •Етика бізнесу як складова етики ділових відносин.
- •Взаємозв’язок етики та економіки
- •Категорії бізнес-етики, її структурні елементи та функції.
- •Загальнолюдська етика та етика бізнесу.
- •Характерні риси українського бізнесу.
- •Зв'язок етики бізнесу з іншими етико-філософськими дисциплінами
- •Етика підприємництва.
- •1. Складові підприємницької етики
- •Основні складові бізнесу як професійної економічної діяльності.
- •Ділова професійна етика, її різновиди.
- •Основні концепції в етиці бізнесу: утилітаризм, деонтична етика, етика справедливості.
- •Поняття відповідальності в сучасній етиці бізнесу.
- •Відмінність етичних норм від юридичних.
- •Вибір цілей та засобів ведення бізнесу.
- •2). Пошуку відповідних засобів, що ведуть до кінцевої мети ", тобто актуальність проблеми стратегічного управління існувала завжди, змінювалися лише методологічні і методичні підходи до неї
- •Управлінська етика як один з видів професійної етики.
- •Поняття етики і культури управління: ознаки, зміст, сутність.
- •Менеджмент як вміння раціональної організації та управління персоналом.
- •Етичні принципи та норми в діяльності менеджера, як основного суб’єкта управління.
- •Форми лідерства у підприємництві.
- •Стилі і методи керівництва.
- •Методи самовдосконалення керівника.
- •Етична атмосфера в організації і стиль управління.
- •Структура, функції, застосування макроетики.
- •Принципи ключового партнерства в бізнесі.
- •Етичні кодекси
- •Взаємини між корпораціями та інші види співвідношень: корпорація-держава, корпорація-споживач, корпорація-інвестори, корпорація-оточуюче середовище.
- •Проблема екологічної етики.
- •Офіційний діловий стиль – мова документації.
- •Етичні кодекси та норми у офіційно-діловому стилі.
- •Системи ділової комунікації та ділова риторика.
- •Діловий етикет – стандарти та стереотипи.
- •Особливості ділового етикету: моральні цінності, ідеали, переконання.
- •Етичні кодекси та мовний етикет у діловому спілкуванні.
- •Формування етики менеджменту в Україні.
- •Етика менеджменту: поняття й сутність.
- •Заповіді ділової людини.
- •Правила етики у діяльності менеджера.
- •Етика відносин у системі керівник-підлеглий та питання субординації.
- •Взаємодія та взаєморозуміння в контексті культури ділового спілкування.
- •Спільна діяльність і вплив на неї етичних норм та правил.
- •Бар’єри на шляху до взаєморозуміння, зокрема моральні.
- •Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні.
- •Конфліктні ситуації, визначення та класифікація конфліктів.
- •Типи соціально-психологічних конфліктів на виробництві.
- •Професійна культура бізнесової діяльності.
- •Основні ознаки успішної ділової поведінки.
- •Ефективність ділового етикету через дотримання в різних ситуаціях.
- •Протокольні положення дотримання етикету в системі внутрішньо та зовнішньоекономічної діяльності.
- •Правила формування іміджу ділової людини.
- •Етичні кодекси, їх значення у формуванні етичної поведінки ділової людини.
- •Ділові прийоми та коктейль-фуршети: суть, основна мета, правила поведінки.
-
Поняття відповідальності в сучасній етиці бізнесу.
Етика відповідальності порушує проблему легітимації цінностей, тому що орієнтована на процес їхньої трансформації в нормативні принципи за допомогою апеляції до свідомої мотивації індивідуума. У сучасній етиці можна виділити декілька типів тлумачення поняття відповідальності.
Е. Фромм указує на антропологічну природу почуття відповідальності, звертаючись до ідеалів християнської любові, яка і є відповідальністю перед іншими, «не нав'язаний ззовні обов'язок, але моя відповідь на звернене до мене прохання, яке я відчуваю як свою турботу» 2.html"369. Також, відповідно до гуманістичної традиції, він відокремлює поняття відповідальності від поняття обов'язку. Якщо обов'язок – вираз авторитарної совісті, що полягає в готовності підпорядковуватися різноманітним авторитетам в особі держави, Бога, церкви, то відповідальність випливає з гуманістичної совісті, яка прислухається «до голосу власної людяності, незалежно від чиїхось переживань»2.html"370.
Технократичне розуміння відповідальності має цілком інші підстави. Тут найважливішою є ідея передбачення, планування майбутнього. Тому відповідальність є гарантією здійснення процесу перетворення дійсності, технічного розвитку і росту знань. Етика відповідальності технократизму спрямована на те, щоб за допомогою контролюючих механізмів забезпечити себе від непередбачених обставин (наприклад, від тих або інших екологічних катастроф). Тому до людського співтовариства воно висуває вимоги певних зобов'язань, виступаючи в якості авторитарної совісті та механізму генералізуючого політичного чи економічного впливу на масову свідомість.
Гуманістичне прочитання відповідальності переносить акцент на Іншого – на сферу міжособистісних відношень і відношень у системі «людина-світ». У цьому випадку бути відповідальним – означає бути уважним як до власних вчинків, так і до природних тенденцій, їхнє взаємне узгодження. Відповідальність є мудрим і дбайливим обходженням з навколишнім середовищем, делікатність і обережність у діях, врахування всіх можливих побічних наслідків діяльності і, нарешті, визнання власного буття природних об'єктів. Якщо технократичне обгрунтування відповідальності є монологічним і характеризує суб'єкт-об'єктне відношення до світу, то гуманістичне – орієнтоване на встановлення автентичної, діалогічної взаємодії з навколишньою реальністю.
Традиція включення поняття відповідальності у соціальне буття людини пов'язана, насамперед, з ім'ям М. Вебера, проте до нього проблема відповідальності як проблема свободи розглядалася найбільш грунтовно І. Кантом та А. Шопенгауером. А. Шопенгауер слідом за І. Кантом ототожнює відповідальність із «розумністю», «свободою» людських вчинків2.html"371, що, одночасно, спричиняє «вину» за вчинене. М. Вебер визначає відповідальність як соціально-політичний регулятор діяльності. З його точки зору, будь-яка етична дія може бути орієнтована «або на «етику переконання», або на «етику відповідальності». Якщо етика переконання звертається до людини мовою релігії та віри, то етика відповідальності –мовою розуму. Якщо «сповідуючий етику переконання відчуває себе «відповідальним» лише за те, щоб не гаснуло полум'я чистого переконання»2.html"372, то той, хто додержується етики відповідальності, ставить себе самого у центр відповідальності за ті або інші вчинки.