• Етичні кодекси та норми у офіційно-діловому стилі.

Етичний кодекс, власне , є склепінням правив і норм поведінки, котрі поділяють учасники групи. З допомогою кодексу задаються певні моделей поведінки і єдині стандарти відносин також спільної прикладної діяльності.

Першими універсальними кодексами, котрі представляють собою набір її загальнолюдських цінностей, були склепіння релігійних правил (Десять заповідей Старого заповіту). Серед перших професійних етичних кодексів стала клятва Гіппократа - кодекс лікарів.

Нині найпоширеніші два виду етичних кодексів - професійні й корпоративні, які регулюють відносини людей всередині даних груп.

Потреба приватних кодексах (наприклад, кодекси об'єднань, професій) виникла у зв'язку про те, універсальних норм було досить для регулювання людської поведінки в специфічних ситуаціях. Приватна етика конкретизувала загальні моральні чесноти стосовно особливостям тій чи іншій діяльності.

Проблема відносин між роботодавцями, найманими працівниками, підприємствами не нова. Ще 1912 р. російськими підприємцями розробили звід етичних правил - «Сім принципів ведення справ у Росії».

1. Шануй влада. Влада — необхідна умова для ефективного ведення справ. В усьому може бути порядок. У зв'язку з цим виявляй на повагу до правоохоронці в узаконених ешелонах влади.

2. Будь чесний і правдивий. Чесність і правдивість — фундамент підприємництва, передумова здорової прибутків і гармонійних взаємин на ділі. Російський підприємець може бути бездоганним носієм чеснот чесності та правдивості.

3. Шануй право приватної власності. Вільне підприємництво — основа добробуту держави. Російський підприємець зобов'язаний поті свого лиця трудитися для Вітчизни. Таке запопадливість можна проявити лише за опорі на приватну власність.

4. Люби і поважай людини. Любов і повага до людини праці із боку підприємця породжує у відповідь любов і повага. За цих умов виникає гармонія інтересів, що створює атмосферу у розвиток люди найрізноманітніших здібностей, спонукає їх почуватися в усій красі.

5. Будь вірним своєму слову. Діловий людина повинна бути вірним своєму слову: «Разсолгавший, хто тобі повірить?». Успіх у справі великою мірою залежить від цього, якою мірою оточуючі довіряють тобі.

6. Живи із засобів. Не заривайся. Вибирай справу з плечу. Завжди оцінюй свої можливості. Дій відповідно до своїм засобам.

 

1.	Точність, послідовність і лаконічність викладу фактів, чіткість у висловленні.
2.	Однозначність формулювань.
3.	Несуперечлива аргументація викладеного в документі.
4.	Відсутність образності, емоційності й індивідуальних авторських рис (хоча службові листи можуть мати окремі індивідуальні авторські риси).
5.	Уживання усталених мовних одиниць - кліше, що забезпечують певну стандартизацію ділових текстів.
6.	Повторюваність окремих мовних одиниць.
7.	Наявність реквізитів. Обов'язкові реквізити, без яких документ не має юридичної сили, - дата і підпис.
8.	Уживання стилістично нейтральної лексики (слів) у прямому значенні. Використання залежно від мети суспільно-політичної, професійно-виробничої, науково-термінологічної лексики.
9.	Діловий текст може поділятися на розділи -1, на параграфи (§) - 1.1., пункти (п.) -1.1.1., підпункти (пп.) - 1.1.1.1.
10.	Найуживаніші синтаксичні одиниці - прості поширені речення з прямим порядком слів, складнопідрядні з причиново-наслідковими відношеннями частин.