- •Етика, її природа та сутність.
- •Поняття етика, мораль, бізнес.
- •1.1. Загальні засади етики
- •Етика бізнесу як складова етики ділових відносин.
- •Взаємозв’язок етики та економіки
- •Категорії бізнес-етики, її структурні елементи та функції.
- •Загальнолюдська етика та етика бізнесу.
- •Характерні риси українського бізнесу.
- •Зв'язок етики бізнесу з іншими етико-філософськими дисциплінами
- •Етика підприємництва.
- •1. Складові підприємницької етики
- •Основні складові бізнесу як професійної економічної діяльності.
- •Ділова професійна етика, її різновиди.
- •Основні концепції в етиці бізнесу: утилітаризм, деонтична етика, етика справедливості.
- •Поняття відповідальності в сучасній етиці бізнесу.
- •Відмінність етичних норм від юридичних.
- •Вибір цілей та засобів ведення бізнесу.
- •2). Пошуку відповідних засобів, що ведуть до кінцевої мети ", тобто актуальність проблеми стратегічного управління існувала завжди, змінювалися лише методологічні і методичні підходи до неї
- •Управлінська етика як один з видів професійної етики.
- •Поняття етики і культури управління: ознаки, зміст, сутність.
- •Менеджмент як вміння раціональної організації та управління персоналом.
- •Етичні принципи та норми в діяльності менеджера, як основного суб’єкта управління.
- •Форми лідерства у підприємництві.
- •Стилі і методи керівництва.
- •Методи самовдосконалення керівника.
- •Етична атмосфера в організації і стиль управління.
- •Структура, функції, застосування макроетики.
- •Принципи ключового партнерства в бізнесі.
- •Етичні кодекси
- •Взаємини між корпораціями та інші види співвідношень: корпорація-держава, корпорація-споживач, корпорація-інвестори, корпорація-оточуюче середовище.
- •Проблема екологічної етики.
- •Офіційний діловий стиль – мова документації.
- •Етичні кодекси та норми у офіційно-діловому стилі.
- •Системи ділової комунікації та ділова риторика.
- •Діловий етикет – стандарти та стереотипи.
- •Особливості ділового етикету: моральні цінності, ідеали, переконання.
- •Етичні кодекси та мовний етикет у діловому спілкуванні.
- •Формування етики менеджменту в Україні.
- •Етика менеджменту: поняття й сутність.
- •Заповіді ділової людини.
- •Правила етики у діяльності менеджера.
- •Етика відносин у системі керівник-підлеглий та питання субординації.
- •Взаємодія та взаєморозуміння в контексті культури ділового спілкування.
- •Спільна діяльність і вплив на неї етичних норм та правил.
- •Бар’єри на шляху до взаєморозуміння, зокрема моральні.
- •Механізми взаєморозуміння, роль етики в їх застосуванні.
- •Конфліктні ситуації, визначення та класифікація конфліктів.
- •Типи соціально-психологічних конфліктів на виробництві.
- •Професійна культура бізнесової діяльності.
- •Основні ознаки успішної ділової поведінки.
- •Ефективність ділового етикету через дотримання в різних ситуаціях.
- •Протокольні положення дотримання етикету в системі внутрішньо та зовнішньоекономічної діяльності.
- •Правила формування іміджу ділової людини.
- •Етичні кодекси, їх значення у формуванні етичної поведінки ділової людини.
- •Ділові прийоми та коктейль-фуршети: суть, основна мета, правила поведінки.
-
Поняття етика, мораль, бізнес.
Етика належить до філософських дисциплін, оскільки вивчає не тільки стосунки між людьми, а й ставлення індивіда до світу (актуальність цієї проблеми визнавали ще мислителі Давньої Індії), Вона досліджує цінності життя і світу, вчить оцінювати різноманітні ситуації морального вибору, відповідність вчинків і дій нормам моралі, налаштовує людину на самооблагородження, вдосконалення свого буття і буття соціуму, до якого вона належить, а також буття людства, з'ясовує місце людини у світі, її призначення, сенс життя.
1.1. Загальні засади етики
Етика як філософська дисципліна і як система характерних для певних спільнот моральних норм і цінностей завжди зосереджена на пізнанні міжособистісних стосунків і відносин людини зі світом. Завдяки цьому вона постає як своєрідне осмислення і самоосмислення моралі.
Предмет етики
Термін "етика" походить від давньогрецького слова "ethos" ("етос"), яке спершу означало спільне житло, домівку, звірине лігвище тощо, пізніше — звичай, норов, правило, характер. Античні філософи Емпедокл (прибл. 490 — прибл. 430 до н. е.), Демокріт (прибл. 460 — прибл. 370 до н. е.) використовували його, характеризуючи тривку, усталену природу конкретних явищ: етос (сутність) першоелементів об'єктивного світу, людини.
Взявши за основу слово "ethos" у значенні характеру, давньогрецький філософ Арістотель (384—322 до н. е.) утворив прикметник "ethikos" ("етичний") для позначення чеснот людської вдачі, душевних якостей. Він відрізняв їх від діаноетичних (інтелектуальних) чеснот, а також від афектів, вроджених здібностей: "Якщо чесноти не є ні афектами, ні здібностями, то залишається тільки визнати їх набутими якостями душі". Афектами Арістотель вважав гнів, страх, радість; властивостями розуму — пам'ять; етичними (моральними) чеснотами — помірність, мужність тощо. Науку, що вивчає етичні чесноти, він назвав етикою. Їй Арістотель присвятив праці "Нікомахова етика", "Евдемова етика", "Велика етика" (стислий конспект двох перших праць).
-
Етика бізнесу як складова етики ділових відносин.
Етика бізнесу (комерційної, підприємницької, будь-якої іншої дозволеної законом діяльності задля отримання прибутку) є складовою етики ділових відносин. Ці відносини охоплюють не тільки виробничу, організаційну, правову сфери, бо навіть дуже близькі люди (рідні, друзі, кохані) час від часу є їх суб'єктами, наприклад при розподілі спадщини, спільному придбанні житла, транспортних засобів або співпрацюючи в одній організації.
Загалом етика ділових відносин досліджує безособистісні, практично-утилітарні відносини людей з метою їх гармонізації, гуманізації, узгоджує їх з моральними вимогами. Проблемне поле етики бізнесу є вужчим і конкретнішим, ніж етики ділових відносин, оскільки її наукові інтереси обмежені сферою підприємницької, комерційної діяльності.
Етика бізнесу — складова етики ділових відносин, яка досліджує особливості функціонування і розвитку моралі у сфері підприємницької, комерційної діяльності і формулює для цієї сфери відповідні рекомендації
Функціонування етики бізнесу пов'язане з неоднозначним трактуванням такої філософської проблеми, як сумісність (несумісність) бізнесу і моралі, а відповідно, і науки про неї. Уже не одне століття у західному світі вважають нормальним (природним) суспільство з ринковою економікою і нормальною (природною) поведінку людини — ринкову поведінку. Неринкова поведінка розцінюється як ненормальна, неприродна, штучна, як потворний наслідок втручання у приватне життя особи зовнішніх щодо неї сил, передусім держави. Для багатьох громадян, особливо старшого покоління, посттоталітарних держав, у тому числі й України, таке бачення людини поки що є неприйнятним. Вони вважають, що ринок, бізнес є сферою реалізації індивідуалістичних, егоїстичних інтересів людини, які породжують експлуатацію, економічне, соціальне відчуження людей і багато інших негуманних явищ суспільного буття. На їх погляд, подолати цю проблему можна лише на основі суспільної власності на засоби виробництва. Однак спроби побудувати суспільство на засадах суспільної власності, яка унеможливлює функціонування ринкової економіки і відповідну поведінку людей, зазнали краху. З'ясувалося, що позбавлені змоги реалізувати власні егоїстичні, індивідуалістичні прагнення люди стають пасивними, безініціативними, нездатними самостійно приймати рішення і діяти, перекладають відповідальність за своє соціальне буття на державу, проявляють гіпертрофовані сподівання на "сильну руку", що породжує безліч моральних проблем.
Теоретико-методологічною основою наукового розуміння співвідношення етики і бізнесу є вчення про людину, її сутнісні сили, різноманітні відношення до світу (практично-утилітарне, моральне, естетичне тощо). Вступаючи у певне відношення, людина орієнтується на відповідні цінності: за естетичного відношення — на красу; за морального — на своє уявлення про добро; за практично-утилітарного — на користь, матеріальну вигоду. Йдеться про локально-ситуативні відношення людини до дійсності, в яких вона постає переважно в одній зі своїх ролей, виявляючи при цьому одну із своїх сутнісних сил. Інші її сутнісні сили у той час ведуть себе пасивно, а відповідні "відсіки свідомості" деактуалізуються, витісняються на периферію. Наприклад, за практично-утилітарного відношення послаблюється вплив моральних почуттів (вигода, особливо велика, паралізує совість), осліплюються естетичні, присипляються релігійні почуття (у гонитві за матеріальною винагородою віруючі іноді переходять на бік іновірців чи атеїстів).