Семчик Зем право

Загальна частина

питома вага міжнародно-правових угод, якими регулюються земельні відносини, є незначною.

82

Загальна частина

формуванні прав та обов'язків відповідно до приписів закону чи іншого нормативно-правового акта, а в інших випадках, наприклад при відшкодуванні шкоди у разі порушення прав на землю, їх участь проявляється в реалізації прав та обов'язків. Відтак, одні правовідносини будуть вольовими як під час їх виникнення, так і під час здійснення, а інші — лише у процесі здійснення. Класичним видом суспільних правовідносин є приватні (цивільні) правовідносини. їх особливості визначаються специфікою суспільних відносин, що регулюються приватним правом, принципами і методами їх регулювання (рівноправністю сторін, змагальністю і диспозитивністю вирішення спорів тощо. Гарантіями здійснення наданих суб'єктам приватних (цивільних) правовідносин, прав та обов'язків є, головним чином, заходи майнового характеру.

Вольовий характер має місце й у відносинах, які регулюються нормами публічного права, наприклад адміністративного, земельного та деяких інших галузей права. Вольовий характер поведінки учасників правовідносин, що регулюються публічним правом, проявляється в такому. Одним з учасників правовідносин публічного права виступає держава в особі уповноваженого нею органу, а іншим учасником — громадянин, організація чи установа, правила поведінки якої визначаються органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

При цьому воля органу законодавчої влади відтворюється в законі, органів виконавчої влади — у рішеннях (постановах), прийнятих у межах наданих їм повноважень, а органів місцевого самоврядування — у рішеннях, прийнятих у порядку та в межах законів про місцеве самоврядування. Саме в законах, постановах, рішеннях, інших актах, прийнятих органами публічної влади, проявляється воля держави, територіальної громади за умови, що воля кожної уповноваженої особи формується в межах і у спосіб, визначений в установленому порядку державою.

Воля іншого учасника публічних (адміністративних) правовідносин проявляється в тому, що він (учасник), вступає у правовідносини свідомо і здійснює свої права та обов'язки з дотриманням встановлених правил поведінки в межах і в спосіб, визначених волею уповноваженої особи, забезпечуючи неухильне виконання адміністративних приписів, вибираючи варіанти виконання своїх обов'язків, якщо такі допускаються уповноваженою особою, і використовуючи при цьому ті права, які передбачені для цього законом чи актами уповноваженого органу.

На практиці, в умовах багатоманітності суспільного життя, розвитку виробництва, громадської діяльності, інших соціальних явищ, міжгалузевих, міжрегіональних і міждержавних відносин значно розширюється сфера публічних правовідносин, а в багатьох випадках — комплексного регулювання суспільних відносин нормами публічного і приватного права.

Такі правовідносини виникають і здійснюються у комплексних галузях права, зокрема, аграрного, земельного, екологічного, інвестиційного права та інших галузей. За традиційним уявленням, джерела комплексних галузей права включають норми права, які мають «подвійну прописку». Згідно з іншою концепцією до комплексних галузей права належить наявність не

84

Розділ 4. Земельні правовідносини

лише комплексного предмета та використання різних методів правового регулювання суспільних відносин, але й застосування власних норм права, які не входять у жодну з основних галузей. Так, в російській аграрноправовій доктрині норми основних галузей права, якими регулюються аграрні відносини, розглядаються як норми з «подвійною пропискою». Саме у наявності таких правових норм, що одночасно належать і до основної, і до комплексної галузей права, проявляється одна з особливостей джерел комплексної галузі права. Однак акти основних галузей законодавства, якими регулюються, наприклад, аграрні відносини, не входять до складу аграрного законодавства. В цілому, аграрне право, за концепцією московських професорів Г. Ю. Бист-рова і М. І. Козиря, до складу якого входять норми інших галузей права, ширше, ніж аграрне законодавство, яке складається з нормативних актів, що мають одну галузеву прописку1.

Зазначені теоретичні положення повною мірою можна застосувати при визначенні комплексності земельного права України. Так, основними джерелами земельного права України є ЗК

Аграрное право: Учебник / Под ред. Г. Е. Быстрова, М. И. Козыря. — М.:

Юрид. лит-ра, 1996. — С. 29-31.

України і низка законів, що стосуються регулювання земельних відносин. Одночасно, до адміністративного права належать норми ЗК України, якими визначаються повноваження вищих, центральних і місцевих органів виконавчої влади у галузі земельних відносин. При цьому норми, якими регулюється діяльність органів виконавчої влади всіх рівней у галузі земельних відносин, стосуються і земельного права. Норми ЗК України, якими визначаються повноваження органів місцевого самоврядування в галузі земельних відносин, належать до норм права місцевого самоврядування, а норми Закону України «Про місцеве самоврядування», якими регулюються земельні відносини, належать також до земельного права на засадах «подвійної прописки».

Особливості комплексного підходу до регулювання земельних відносин стосуються також норм цивільного права. Так, до цивільного права належать відносини і норми земельного права, якими регулюються цивільні відносини, зокрема: договори купівлі-продажу земельних ділянок, їх міни, дарування, успадкування, сервітут, право власності на земельні ділянки громадян і юридичних осіб, застава земельних ділянок, способи захисту прав на земельні ділянки тощо. Одночасно у земельному праві застосовуються норми ЦК України щодо юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права, щодо права власності на земельну ділянку, захисту права власності, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, права користування чужою земельною ділянкою для забудови, захисту права власності, норми зобов'язального права: про забезпечення виконання зобов'язання, гарантію, заставу, про укладення, зміну і розірвання договору, зокрема про договори купівлі-продажу, дарування, міни, ренти, комерційної концесії тощо.

85

Загальна частина

Правила «подвійної прописки» норм стосуються норм ЗК України у частині правового режиму земель лісогосподарського призначення у лісовому праві і норм Лісового кодексу України (далі — ЛК України) в частині використання земель лісогосподарського призначення у земельному праві. Такі ж правила стосуються норм ЗК України і Водного кодексу України (далі — ВК України) та ін.

Застосування норм ЗК України у цивільному праві і норм ЦК України у земельному праві свідчить про те, що земельне право містить у собі норми як публічного, так і приватного права, тоді як застосування норм ЗК України у цивільних правовідносинах не дає підстав для віднесення цивільного права до комплексної галузі.

З розвитком інвестиційної та інноваційної діяльності сфера застосування норм приватного права буде розширюватися, а норм публічного права — звужуватися. Водночас у відносинах, що регулюються публічним правом, буде збільшуватися практика застосування норм приватного права, що сприятиме підвищенню ефективності розподілу, використання та охорони земель.

Наведене вище дає підстави визначити земельні правовідносини як суспільні відносини між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, організаціями і громадянами, а також організаціями і громадянами між собою щодо розподілу, використання та охорони земель, які регулюються нормами земельного права та іншими суміжними з ним галузями права в комплексі.

Земельні правовідносини, як й інші правовідносини, складаються з таких

елементів:

1) норма права, якою регулюються ті чи інші земельні відносини;

них громад, окремих земельних ділянок.

Змістом будь-яких правовідносин, зокрема земельних, є суб'єктивні права та обов'язки учасників цих відносин. Суб'єктивне право — це можливість учасника (суб'єкта) земельного правовідношення поводити себе у взаємостосунках з іншими учасниками (суб'єктами) земельних правовідносин у порядку і за правилами, встановленими нормами земельного права. Суб'єкт земельного правовідношення наділений правом не тільки здійснювати дії, передбачені законом, а й вимагати від зобов'язаної особи виконати певні дії. Отже, суб'єктивному праву одного суб'єкта земельних правовідносин кореспондує суб'єктивний обов'язок іншого суб'єкта права.

Суб'єктивний обов'язок учасника земельних правовідносин— це міра належної поведінки зобов'язаного учасника пра-вовідношення. Він може

86

Розділ 4. Земельні правовідносини

полягати у здійсненні тих чи інших активних дій — у галузі земельних відносин — передати продану земельну ділянку покупцеві та одержати від нього узгоджену плату, так і в пасивних діях, коли зобов'язана особа (сторона) повинна утриматися від здійснення тих чи інших дій.

Так, власник земельної ділянки не може заборонити дорожно-будівельній організації прокладати автомобільну трасу на земельній ділянці, якщо є рішення суду про викуп цієї ділянки у власника і передання її у користування автодорожній організації за умови, що ця організація виконала рішення суду про сплату грошей за викуплену ділянку.

Основні права та обов'язки учасників земельних правовідносин, які складають зміст цих правовідносин, визначаються цільовим призначенням земельної ділянки та завданнями, правовим режимом її використання та особливостями правового регулювання земельних відносин щодо конкретної земельної ділянки в межах земель відповідної категорії.

2. Земельно-правові норми

Земельно-правова норма є одним із різновидів правових норм, якими регулюються земельні відносини щодо набуття, використання, припинення прав на земельну ділянку та охорони земель. Земельно-правові норми містяться в ЗК України, земельних законах, а також указах Президента України, постановах й розпорядженнях Кабінету Міністрів України, актах центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також рішеннях органів місцевого самоврядування, які в сукупності складають систему земельного права. За період незалежності України 13 березня 1992 р. був прийнятий Земельний кодекс, чинний у редакції від 25 жовтня 2001 р., зі змінами і доповненнями. На реалізацію норм ЗК України були прийняті закони України: «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р., «Про оренду землі» від б жовтня 1998 р. зі змінами і доповненнями, «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004 р., «Про охорону земель» від 19 червня 2003 р., «Про оцінку земель» від 11 грудня 2003 р., «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5 червня 2003 р. та ін.

Указом Президента України від ЗО травня 2001 р. були схвалені Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 рр. Були прийняті укази Президента України: «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 р., «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1995 р. та ін. Норми земельного права закладені в постановах Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі» від 25 грудня 1998 р. № 2073, «Про затвердження форми державного акта на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 2 квітня 2002 р. № 449; «Про затвердження Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги» від 16 травня 2002 р. №

648.

87

Загальна частина

Серед норм-центральних органів виконавчої влади варто назвати нормативні акти Державного комітету України по земельних ресурсах (Держкомзему України): Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Держкомзему від 4 травня 1999 р. № 43; Рекомендації щодо визначення вартості землевпорядних робіт при реформуванні колективних сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Держкомзему від ЗО грудня 1999 р. № 130, Інструкція про загальні вимоги до оформлення технічного паспорта земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, затверджені наказом Держкомзему від 10 липня 2002 р.№ 114.

Джерелом земельного права також є деякі нормативні акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, зареєстровані Міністерством юстиції України: Порядок розподілу та використання майна реорганізованих сільськогосподарських підприємств, затверджений наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 р. № 62 тощо.

У статті 5 ЗК України зазначено, що земельне законодавство базується на

б) забезпечення рівності права власності на землю громадян,

ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритет вимог екологічної безпеки.

За своїм функціональним призначенням земельні правові норми можуть бути імперативними, тобто такими, що встановлюють обов'язок здійснювати ті чи інші активні дії. Так, іноземні громадяни, а також особи без громадянства, які одержали земельну ділянку сільськогосподарського призначення у спадщину, зобов'язані протягом року відчужити її (ст. 81 ч. 4 ЗК України).

Заборонні норми зобов'язують не вчиняти дій, заборонених цією нормою. На відміну від зобов'язальної (імперативної) норми, яка вимагає активних дій, заборонні норми приписують утримуватися від учинення дій, які закон вважає небажаними. Так, ст. 103 ЗК України забороняє порушувати права інших власників, землекористувачів, зокрема орендарів.

Уповноважувальні (дозвільні) норми надають учасникам земельних відносин можливість здійснювати певні дії, визначені в певній нормі. Так, учасники земельних правовідносин мають право використовувати земельні

88

Розділ 4. Земельні правовідносини

ділянки житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування житлового будинку відповідно до містобудівної документації з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови (ст. 39 ЗК України). За функціональним призначенням земельні правовідносини можуть бути регулятивними і правоохоронними. Регулятивні правовідносини — це такі правовідносини, які виражаються у здійсненні учасниками певних відносин позитивних дій. Це звичайні відносини, які найбільшою мірою виникають і здійснюються на практиці. Так, до регулятивних правовідносин належать, наприклад, відносини щодо використання фермерськими господарствами земельних ділянок для виробництва товарної сільськогосподарської продукції на землях сільськогосподарського призначення.

Правоохоронні земельні відносини, на відміну від регулятивних, викликані відхиленням учасників земельних правовідносин від норми закону. Такі відхилення мають місце здебільшого у разі вчинення учасником правовідносин порушення земельного законодавства. Перелік таких порушень визначено у ст. 211 ЗК України. Це:

а) укладення угод із порушенням законодавства; б) самовільне зайняття земельних ділянок;

в) невиконання вимог щодо використання за цільовим призначенням та ін.

Правоохоронні земельні відносини виникають тоді, коли наступає необхідність юридичного впливу на порушника земельного законодавства. Правоохоронні відносини можуть мати місце і за відсутності правопорушення, коли є загроза його настання. Наприклад, власник земельної ділянки має намір розпочати будівництво будинку з відхиленням від містобудівної документації та з порушенням земельних стандартів. У таких випадках з боку землевпорядної служби, яка здійснює контроль за використанням та охороною земель, вживаються попереджувальні (охоронні) заходи, щоб не допустити правопорушення, яке мало відбутися.

Земельні правопорушення можуть бути матеріальні — на підставі норм матеріального права, і процесуальні — на підставі процесуальних норм. До матеріальних земельних правових норм належать ті, якими встановлюються відповідні права та обов'язки учасників земельних правовідносин. Це, наприклад, право на отримання громадянином земельної ділянки у власність у разі приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні (ст. 118 ЗК України), або обов'язок власника земельної ділянки не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (ст. 91 ЗК України).

Процесуальними нормами встановлюється порядок набуття чи припинення права власності на земельну ділянку, процедура розгляду земельних спорів, порядок оскарження рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, у разі коли учасник земельних правовідносин не погоджується з такими рішеннями.

89

Загальна частина

Зо Класифікація і види земельних правовідносин

З огляду на відмінність природних властивостей землі, її різне господарське, природоохоронне, територіальне чи соціальне використання виникають різноманітні земельні правовідносини. З метою забезпечення найбільш оптимальної побудови системи права і системи законодавства, організаційної структури викладення актів земельного законодавства виникає необхідність класифікації земельних правовідносин.

В основу класифікації земельних відносин, що регулюються ЗК України та іншими нормативно-правовими актами у галузі земельних відносин, покладені завдання земельного законодавства щодо регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Структурно ЗК України складається із 10 розділів з яких у розділі І викладена загальна частина, розділі IX — прикінцеві положення, розділі X — перехідні положення. У кожному розділі вміщена певна кількість глав залежно від предмета регулювання певних видів земельних відносин.

Урозділі І відтворена конституційна норма про те, що земля є основним національним багатством, яка перебуває під особливою охороною держави і право власності на яку гарантується, викладені принципи земельного законодавства, відповідно до яких формуються земельні правовідносини. У цьому розділі визначені повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також органів виконавчої влади у галузі земельних відносин.

Урозділі II визначається склад, цільове призначення земель України та поділ їх на категорії. За основним цільовим призначенням землі України поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Передбачено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати

узапасі.

Уцьому ж розділі визначено правовий режим земель кожної категорії, у нормах яких відтворені особливості і специфіка правового регулювання земельних відносин та особливості земельних правовідносин з урахуванням цільового призначення, порядку й умов використання та охорони земель.

90