- •Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни
- •Л у г а н с ь к
- •Структура
- •НавчальноЇ дисципліни «кримінальне право» (загальна частина)
- •(За вимогами ects)
- •У 2013 – 2014 навчальному році
- •Передмова
- •До змістового модулю 1
- •Лекція 1: Предмет, функції і метод кримінального права. Кримінально-правова політика
- •Лекція 2: Поняття та види джерел кримінального права
- •Лекція 3: Тлумачення закону про кримінальну відповідальність
- •Лекція 4: Поняття та види злочинів
- •Лекція 5: Поняття та загальна характеристика системи заходів кримінально-правового впливу
- •Теми і плани семінарських (практичних) занять Заняття семінарське 1.1 Принципи кримінального права
- •Заняття семінарське 1.2 Взаємозв’язок кримінального права з іншими галузями права
- •Заняття семінарське 2.1 Закон про кримінальну відповідальність у системі джерел кримінального права
- •Заняття практичне 2.2 Чинність і дія закону про кримінальну відповідальність
- •Заняття семінарське 3.1 Відмежування злочину від малозначного діяння та інших правопорушень
- •Заняття семінарське 4.1 Види заходів кримінально-правового впливу
- •Заняття семінарське 4.2 Кримінальна відповідальність як основний захід кримінально-правового впливу
- •До змістового модулю 2
- •Лекція 6: Поняття, структура і значення складу злочину
- •Лекція 7: Загальна характеристика об’єкта злочину
- •- Додатковий обов’язковий об’єкт – об’єкт, який у конкретному складі злочину страждає завжди, у будь-якому випадку вчинення певного злочину;
- •Лекція 8: Загальна характеристика об’єктивної сторони злочину
- •Лекція 9: Загальна характеристика суб’єкта злочину
- •Лекція 10: Загальна характеристика суб’єктивної сторони злочину
- •Лекція 11: Помилка в кримінальному праві
- •Теми і плани семінарських (практичних) занять Заняття семінарське 5.1 Елементи складу злочину
- •Заняття практичне 5.2 Склад злочину і кримінально-правова кваліфікація
- •Заняття семінарське 6.1 Ознаки об’єкта злочину
- •Заняття семінарське 7.1 Діяння як обов’язкова ознака об’єктивної сторони злочину
- •Заняття практичне 7.2 Факультативні ознаки об’єктивної сторони злочину
- •Заняття семінарське 8.1 Обов’язкові ознаки суб’єкта злочину
- •Заняття практичне 8.2 Спеціальний суб’єкт злочину
- •Заняття семінарське 9.1 Вина як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони злочину
- •Заняття практичне 9.2 Факультативні ознаки суб’єктивної сторони злочину
- •До змістового модулю 3
- •Лекція 12: Поняття і види стадій вчинення злочину
- •Лекція 13: Поняття та значення співучасті за кримінальним правом
- •Лекція 14: Поняття множинності злочинів. Одиничний злочин
- •Лекція 15: Поняття, система та правова природа обставин, що виключають злочинність діяння
- •Теми і плани семінарських (практичних) занять Заняття семінарське 10.1 Особливості кримінальної відповідальності за незакінчений злочин
- •Заняття семінарське 11.1 Загальні та спеціальні питання відповідальності за співучасть у злочині
- •Заняття практичне 11.2 Причетність до злочину
- •Заняття семінарське 12.1 Поняття, юридичні ознаки, форми та правові наслідки множинності злочинів
- •Заняття семінарське 13.1 Види обставин, що виключають злочинність діяння
- •До змістового модулю 4
- •Лекція 16: Поняття та мета покарання. Система покарань
- •Лекція 17: Загальна характеристика звільнення від кримінальної відповідальності й звільнення від покарання та його відбування
- •Лекція 18: Поняття та правові наслідки судимості
- •Лекція 19: Заходи кримінально-правового впливу, що застосовуються до неповнолітніх
- •Теми і плани семінарських (практичних) занять Заняття семінарське 14.1 Призначення покарання
- •Заняття семінарське 15.1 Види звільнення від кримінальної відповідальності та покарання
- •Заняття семінарське 16.1 Припинення судимості
- •Заняття семінарське 17.1. Примусові заходи медичного характеру
- •Заняття семінарське 18.1 Особливості кримінально-правового впливу на неповнолітніх
- •Завдання для самостійної роботи та індивідуально-дослідницькі завдання з дисципліни «кримінальне право. Загальна частина»
- •Питання до підсумкового оцінювання (екзамену)
- •Контрольні тестові завдання
- •Інтернет – джерела
- •Рекомендована література
- •Основні нормативні акти найвищої юридичної сили
- •Основні підзаконні акти (укази, постанови та нормативно-правові акти центральних органів влади)
- •Основні рішення та постанови судів (Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України, Верховного Суду України)
- •Основна література
- •1. Коментарі
- •2. Підручники, навчальні посібники тощо
До змістового модулю 3
Тези лекцій
Лекція 12: Поняття і види стадій вчинення злочину
(2 год.)
Мета лекції:
освітня: з’ясувати поняття стадій вчинення злочину, проаналізувати їх види, встановити правове значення добровільної відмови від доведення злочину до кінця;
розвиваюча: визначити значення вчення про стадії вчинення злочину для кримінально-правової кваліфікації та розв’язання інших питань кримінально-правового характеру;
виховна: забезпечити всебічний розвиток у курсантів наукових переконань щодо місця і ролі інституту стадій вчинення злочину в кримінальному праві.
Міжпредметні зв’язки: теорія держави та права, адміністративне право, цивільне право, кримінологія, кримінальний процес, кваліфікація злочинів.
Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.
План:
Поняття і види стадій злочину. Закінчений та незакінчений злочин.
Виявлення наміру („голий умисел”).
Готування до злочину.
Замах на злочин.
Добровільна відмова від вчинення злочину.
Опорні поняття: виявлення умислу, закінчений злочин, готування до злочину, замах на злочин, закінчений замах на злочин, незакінчений замах на злочин, добровільна відмова при незакінченому злочині, дійове каяття.
1. Особа, яка вчиняє злочин, не завжди може довести свій злочинний намір до кінця з причин, що не залежать від її волі, або, навпаки, з власної волі. Тому в першому випадку можна розглядати дії особи як незакінчений злочин і певну стадію його скоєння, а в другому – як добровільну відмову. Поширеним є визначення стадій вчинення злочину як певних етапів його здійснення, що істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дія чи бездіяльність) і моментом його припинення. Треба зауважити, що чинне законодавство визнає три стадії вчинення злочину: а) готування до злочину; б) замах на злочин; в) закінчений злочин. Ці стадії розрізняються за ступенем розвитку об’єктивної сторони злочину.
У ч. 1 ст. 13 КК України зазначається, що закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України. Інакше кажучи, злочин необхідно вважати закінченим, якщо дією (бездіяльністю) особи повністю виконано об’єктивну сторону цього злочинного діяння за умови, що ознаки об’єктивної сторони відображені в складі цього злочину. Залежно від останньої обставини склади злочинів за конструкцією поділяються на матеріальні, формальні й усічені.
2. Під виявленням наміру (так званим голим умислом) зазвичай розуміється зовнішній прояв тим чи іншим способом (усно, письмово, за допомогою конклюдентних дій тощо) наміру особи вчинити злочин, проте без конкретних діянь, спрямованих на реалізацію цього наміру. Питання про те, чи визнавати виявлення наміру стадією вчинення злочину, принципового значення не має; важливе інше – чи визнається така поведінка людини злочинною і, як наслідок, чи має тягнути вона кримінальну відповідальність.
Від виявлення наміру потрібно відрізняти випадки кримінально караної погрози, зокрема, передбаченої ст.ст. 129, 195, 258, 266, 345, 377 КК. У названих та інших подібних випадках закон передбачає відповідальність не за небезпечні думки, а за закінчене суспільно небезпечне діяння, коли сам по собі факт виявленої зовні і доведеної до відома потерпілого погрози (її описання у КК бажано уніфікувати) визнається посяганням на певні соціальні цінності – життя особи, її власність, громадську безпеку, інтереси правосуддя тощо.
Кримінально карана погроза-діяння або утворює склад закінченого злочину, пов’язаного з порушенням психічної недоторканості особи, або є ознакою, що характеризує насильницький спосіб вчинення злочину, – зґвалтування, розбою, вимагання, примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків, протидії законній господарській діяльності тощо.
Не слід розглядати як виявлення наміру також передбачені Особливою частиною КК злочини, формою вчинення яких є різноманітні заклики (ч. 2 ст.109, ст.ст. 258-2, 436, ч. 2 ст. 442 КК). Заклики та подібні їм діяння, вчинювані у формі написання і проголошення слів, фраз, промов, утворюють самостійні посягання на відповідні об’єкти кримінально-правової охорони.
3. Готування до злочину як різновид незакінченого злочину – це підготовка до скоєння злочину, яке не вдалося навіть почати у зв’язку з обставинами, що не залежать від винної особи. Готування утворюють будь-які дії (іноді бездіяльність), що вчиняються з метою наступного скоєння злочину, до початку виконання його об’єктивної сторони. Інакше кажучи, це ще не вчинення самого злочину, а лише створення умов для цього. Згідно зі ст. 14 КК України готування до злочину має такі види: а) підшукування засобів або знарядь для вчинення злочину; б) пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину; в) підшукування співучасників; г) змова на вчинення злочину; ґ) усунення перешкод; д) інше умисне створення умов для вчинення злочину.
На відміну від виявлення наміру, стадія готування як конкретний акт злочинної поведінки характеризується діянням суб’єкта, що полягає у створенні умов, необхідних для подальшого вчинення злочину. Водночас особа при готуванні поки ще не виконує об’єктивну сторону забороненого КК діяння, не ставить об’єкт кримінально-правової охорони у безпосередню небезпеку. Саме за вказаною ознакою готування до злочину у доктрині і судовій практиці зазвичай відрізняється від наступної стадії умисного злочину – замаху на нього.
4. Відповідно до ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі цієї особи. При замаху злочин не доводиться до його юридичного закінчення всупереч бажанню винної особи з причин, що не залежать від її волі. Це можуть бути як об’єктивні причини (опір потерпілих, втручання сторонніх осіб – очевидців злочину чи співробітників правоохоронних органів тощо), так і причини суб’єктивного характеру, пов’язані з особистістю винного (брак знань, професійної майстерності, навичок, умінь, фізичної сили, стану здоров’я тощо).
Замах прийнято поділяти на закінчений і незакінчений. В основу такого поділу замаху покладено суб’єктивний критерій – власне уявлення суб’єкта про ступінь завершеності вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння. Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (наприклад, особа з метою вбивства стріляє у потерпілого і, вважаючи, що мети досягнуто, залишає його на місці злочину, а згодом життя потерпілого рятується).
5. Під добровільною відмовою при незакінченому злочині розуміється остаточне припинення особою зі своєї волі готування до злочину чи замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця (ч. 1 ст. 17 КК України).
Ознаками добровільної відмови є такі:
а) особа вже розпочала злочинну діяльність, але юридично ще не завершила;
б) особа відмовилася від вчинення злочину з власної волі;
в) особа остаточно припинила готування до злочину чи замах на злочин.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Норми КК України щодо незакінченого злочину та його види в поєднанні з нормами Особливої частини КК України визначають склади незакінчених злочинів – готування й замаху на злочин, передбачений відповідною статтею Особливої частини КК України. Тому за незакінченої злочинної діяльності, що не завершена з причин, які не залежать від волі винної особи, підставою кримінальної відповідальності буде наявність у її діях складу замаху на скоєння (готування до скоєння) якого-небудь зі злочинів, передбачених КК України. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин, як зазначається в ст. 16 КК України, настає за статтею 14 або 15 КК України і за тією статтею Особливої частини КК, що встановлює відповідальність за закінчений злочин.