До змістового модулю 1

Тези лекцій

Лекція 1: Предмет, функції і метод кримінального права. Кримінально-правова політика

(2 год.)

Мета лекції:

• освітня: формувати в курсантів уявлення про кримінальне право України, його функції і завдання та систему загальної та особливої частин;

• розвиваюча: засвоїти знання про завдання та систему загальної та особливої частин кримінального права України з позиції вивчення наступних тем кримінального права;

• виховна: забезпечити всебічний розвиток у курсантів наукових переконань щодо значення кримінального права в демократичній правовій державі.

Міжпредметні зв’язки: теорія держави та права, історія України, історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, філософія.

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.

План:

1. Поняття кримінального права, його предмет.

2. Функції і завдання кримінального права.

3. Система кримінального права

4. Наука кримінального права.

5. Кримінальне право в системі права.

Опорні поняття: кримінальне право; функції та завдання кримінального права; кримінально-правова політика; система кримінального права; наука кримінального права; предмет кримінально-правового реґулювання; методи кримінально-правового реґулювання.

1. Поняття кримінального права вживається в трьох значеннях:

а) галузь права;

б) галузь законодавства;

в) наука;

г) навчальна дисципліна.

Як галузь права кримінальне право є сукупністю юри­дичних норм (законів), прийнятих Верховною Радою України або на всеукраїнському референдумі, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і яке покарання застосовувати до осіб, що їх вчинили. Завдання кримінального права безпосередньо закріплені в ч. 1 ст. 1 КК України.

Кримінальне право має свої, властиві лише цій галузі права завдання та свій особливий предмет реґулювання, який складають кримінально-правові відносини.

2. Функції кримінального права характеризують ту роль, яку воно, як соціальний інститут, відіграє в задоволенні потреб суспільства.

Завданнями кримінального права можна вважати його функції, які відбивають розуміння законодавцем призначення кримінально-правової галузі.

У ч. 1 ст. 1 КК України говориться про такі його завдання, як: а) охорона прав і свобод людини й громадянина...; б) забезпечення миру та безпеки людства; в) запобігання злочинам.

Функції:

1. Регулятивна. Упорядкування суспільних відносин, що становлять предмет регулювання кримінального права (наприклад, необхідна оборона).

2. Охоронна. Охороняє ті суспільні відносини, які регулюються іншими правовими галузями (приклад – власність).

3. Превентивна. Пов’язана з недопущенням злочинів (загальна та спеціальна превенція).

4. Правовідновлювальна. Відновлення порушеного права (відшкодування матеріального збитку в межах кримінального провадження).

5. Виховна. Формування правопослушности суб’єктів кримінально-правових відносин (приклад – звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з діяльним каяттям).

3. Усі норми кримінального права поділяються на дві частини – Загальну й Особливу. У Загальній частині містяться норми, які визначають загальні положення кримінального права, а саме: завдання, принципи, дію кримінального закону, поняття злочину, покарання, звільнення від кримінальної відповідальності тощо. В Особливій частині описуються конкретні види злочинів. Усього в Загальній частині КК України міститься 15 розділів, а в Особливій – 20 розділів. Норми Загальної й Особливої частин перебувають у нерозривному зв’язку. Зумовлена ця єдність спільністю завдань, а також тією обставиною, що в реальному житті норми Загаль­ної й Особливої частин існують тільки спільно. Наприклад, для кваліфікації замаху на вбивство використовується положення Загальної частини, яке реґламентує загальні моменти щодо замаху, і норма Особливої частини, яка передбачає відповідальність за злочин проти життя особи.

4. Кримінально-правова наука є сукупністю (системою) домінуючих у суспільстві на певному етапі поглядів на кримінальне право, шляхи та засоби боротьби зі злочинністю. Наука кримінального права має тісний взаємозв’язок із такими суміжними науками: кримінально-процесуальним, адміністративним, кримінально-виконавчим, міжнародним правом тощо.

Методи науки кримінального права поділяються на основні та допоміжні. До основних методів науки кримінального права відносяться: філософський, або діалектичний; юридичний, або догматичний; соціологічний; системного аналізу; метод порівняльного правознавства, або компаративістський; історичний, або генетичний. Допоміжні: методи математичного моделювання, екстраполяції, психоло­гічного аналізу, експертних оцінок тощо.

5. Кримінальне право, будучи цілісною і відносно відокремленою системою, водночас виступає елементом систем більш високого рівня – системи українського права, системи законодавства України, системи правозастосовної діяльності, системи науки, системи юридичної освіти. При цьому воно також взаємодіє з іншими однопорядковими системами – певними галузями права, окремими галузями законодавства тощо.

Визначаючи відповідні співвідношення, слід ураховувати, що кримінальне право є типово публічною галуззю. Тому потрібно виділити співвідношення кримінального права одного боку з іншими публічними ж галузями, а з іншого боку – з галузями приватноправовими.