166_X1L

АРХІТЕКТОР — старший будівник, керівник будівельних робіт, який має певний задум; автор проекту, завдяки чому просте будівництво підпо­рядковується загальній ідеї і стає засобом вираження образу, попере­дньо задуманого А,, переростає в художню творчість — архітектуру.

АРХІТЕКТУРА — будівництво, мистецтво будівництва, мистецтво проекту­вати та споруджувати, що підіймається до рівня художнього узагальнен­ня ідей та виражає в художньо-образній формі уявлення людини про світ, простір, час, вічність, тривкість або мінливість та рух, радощі або смуток, самотність. А. може виражати і навіть безпосередньо зображува­ти конкретні асоціації, пов'язані з усвідомлюванням дій людини в пред­метному середовищі, використанням даної будівлі у власних цілях, поводженням з предметами облаштування інтер'єру тощо. З художньо-образного боку А. відрізняється від простого будівництва, що має ужиткову мету. Це відбувається завдяки діяльності художника-архітектора.

АРХІТЕКТУРНА КЕРАМІКА — вид художньої кераміки, що використовує­ться для оздоблення екстер'єрів та інтер'єрів громадських споруд. Типо­логічні групи: декоративні вставки, панно, розети, медальйони, стели, настінні фонтани, решітки, декоративне облицювання тощо.

АРХІТЕКТУРНІ ЗАВЕРШЕННЯ — декоративна верхівка архітектурних спо­руд (громадських, адміністративних, житлових) та малих архітектурних форм з металу, дерева, каменю. А. з. можуть мати практичне призначення (емблема, знак візуальної інформації, реклама, покажчик вітру, флагшток, громовідвід тощо). Основні їх різновиди: флюгери, репіди, шпилі, над­банні хрести. На території України відомі з часів Київської Русі.

АРХІТРАВ — в архітектурі балка у вигляді пояска, що розміщується на колонах і часто прикрашається скульптурними декоративними елемен­тами (порізи, гірлянди, буси тощо).

А СЕККО, ФРЕСКО А СЕККО — технічний різновид фрески, заснований на виконанні малярства по твердій сухій вапняній штукатурці. Цим спосо­бом працюють змішаними з вапном фарбами, причому всі тони до початку роботи над твором готуються завчасно; поверхня штукатурки частинами заздалегідь зволожується. Як і чиста фреска, розпис виконується частинами, але з'єднувальні шви та прориси (а фреско) тут відсутні.

АСИМЕТРІЯ, АСИМЕТРИЧНИЙ — відсутність або порушення принципу симетрії. А. може виступати одним із засобів художнього формотворен­ня (див. Композиція, Аритмія).

АСОЦІАЦІЯ, АСОЦІАТИВНИЙ — уявний зв'язок, що виникає між двома або більше сприйняттями, уявленнями, поняттями або образами на підставі будь-якої ознаки схожості або подібності. Див. Образ.

АСОРТИМЕНТ ВИРОБІВ — у галузі художнього проектування створення сукупності, визначеної чисельності виробів різних моделей однієї сфери використання, одного призначення або типу пристрою (напр., А. в. для обладнання кухні або кухонного посуду тощо).

АСПЕКТИВА — спосіб дотикового розглядання будь-якого об'єкта, «обма­цування» зором його зовнішньої поверхні, його матеріальності незалеж­но від впливу довкілля. В мистецтві — термін за своїм значенням проти­лежний перспективі.

АСПІД — природний різновид чорного сланцю, що легко роз'єднується на тонкі тверді плиточки. У давнину використовували для виготовлення грифельних дощок для письма. А. використовують також для малювання — для цього чорний сланець обпалюють у спеціальних печах (муфелях), внаслідок чого він набирає матово-чорного або коричневого тону.

АССИСТ — див. Інокопь.

АСТРАГАЛ — архітектурна деталь у формі валика з поличкою під шийкою капітелі. Часто прикрашається орнаментом у вигляді низки стилізованих бус, оливок тощо, але може бути й суто гладкою.

АСФАЛЬТ — у технології малярства темно-коричнева прозора фарба з ко­палень у вигляді смолистої речовини, широко розповсюджена в минуло­му. У ХVІІІ-ХІХ ст. непомірне та необережне застосування асфальту завдало олійному малярству значної шкоди — пливкий кракелюр, потьмяніння фарб внаслідок проникнення асфальту з нижнього шару на верхній шар малярства.

АТЕЛЬЄ ХУДОЖНЄ — майстерня малярства, скульптури, графіки, призна­чена для виконання замовлень та послуг населенню. Цей вислів майже втратив застосування.

АТЛАНТ — вертикальна підпора у вигляді чоловічої постаті, що виконує роль несучої архітектурної деталі замість колони.

АТРИБУТ — у галузі історії мистецтва постійна, невід'ємна ознака того чи іншого героя художнього твору — незмінно пов'язаний з ним предмет, зовнішня властивість або діяння. Найчастіше А. зображувались у творах на міфологічну та релігійну тематику (напр., Нептун завжди зображува­вся з тризубом). А. іноді відіграє головну роль у розкритті сюжету подібних творів.

АТРИБУЦІЯ — означення приналежності твору мистецтва конкретному історичному періоду, стилю, напряму, школі або майстру, який його ство­рив, тобто часу та місцю створення; датування та визначення авторства.

АТТИК — у давньоримських тріумфальних арках, а згодом і в архітектурі класицизму, прямокутна стіна, на котрій розміщувались написи або ре­льєфи; А. споруджувався над карнизом будови. Пізніше А. почали нази­вати надбудований поверх.

АУРА — у мистецтві — натхнення митця або одухотворення художнього образу; ледь помітне художнє чуття.

АФІНА, АФІНА ПАЛЛАДА — давньогрецька богиня мудрості, військової праці та ремесел, донька Зевса. А. зображували в образі суворої та вели­чної діви у повному військовому спорядженні. її атрибути— змія та сова, символи проникливості та мудрості.

АФІША — один з видів реклами, оголошення про виставу, концерт, вистав­ку тощо, котрий вивішують у людних місцях. Композиційне рішення реклами іноді має вигляд завершеного самостійного художнього твору. З розвитком поліграфії наприкінці XIX ст. реклама перетворилася в особливий вид графічного мистецтва. Див. Плакат.

АФРЕСКО — основний технічний різновид фрескового малярства, що ви­конується по свіжій вапняній штукатурці. В цьому випадку фарби закрі­плюються одночасно з просиханням штукатурки, тому для цієї техніки характерне прискорене завершення роботи над твором, оскільки вона потребує (особливо при значних розмірах композиції) обов'язкового виконання її частинами. Недоліки при такому виконанні з'являються тільки через декілька діб після повного просихання штукатурки — кольори фарб дуже змінюються, тому розпис А. майже завжди доводиться допов­нювати прописками темперою, щоб виправити деталі композиції. Є два способи малювання афреско: а) без зв'язувальної речовини — розчиненими водою порошкоподібними фарбами; б) із застосуванням активного гашеного вапна (яке одночасно слугує білилом). У першому випадку одержують легкий та прозорий фарбовий шар, що нагадує акварельне малярство, у другому — трохи розбілене, близьке за властивістю до гуаші корпусне малярство. Для розпису А. характерні (але не завжди обов'язкові) виконання твору поетапно, внаслідок чого залишаються сліди, т. зв. з'єднувальні шви (проміжок між частинами); продряпуван­ня в штукатурці контурів малюнка — прорисів. Цінність техніки А. — у швидкості виконання, легкості та виразності кольорового тону, тривкості колористичних якостей за умови, що твір перебуває всередині приміщення і не зазнає впливу зовнішніх кліматичних явищ.

АФРОДЇТА — у давньогрецькій міфології богиня кохання та краси. (У стародавніх римлян — Венера). Згідно з легендою, народилася з морсь­кої піни. А. часто зображували, коли вона виходить з моря, часто у супроводі сина Ерота (у римлян — Амура) — бога кохання, її посланця.

АХРОМАТИЧНИЙ КОЛІР — безбарвний, тобто білий, чорний та проміжні між ними відтінки сірих кольорів.

АЦУЛЕЙ — іспанська кахля яскраво-блакитного кольору з мальовничим орнаментом. Використовувалась в іспано-мавританській архітектурі кін­ця XV - поч. XVI ст. для облицьовування стін та домівок.

- Б -

«БАБИ КАМ'ЯНІ» — стародавні кам'яні скульптурні зображення людини (заввишки до 4 м), поширені у кочових народів Європи та Азії. Ставили на могилах, що було пов'язано з культом предків. «Б. к.» відомі у степовій частині України від енеоліту до Середньовіччя (XIII ст.) Розрізняють 5 морфологічних типів «Б. к.» часів раннього та середнього бронзового віків (XXX — XVII ст. до н.е.): стели, менгіри, фалоїдне каміння, а також ідоли. Трапляються «Б. к.», оздоблені складним геометричним орнамен­том, зооморфними та антропоморфними сюжетами, виконаними в техніці гравіювання та видовбування.

БАГАТОПЛАНОВИЙ РЕЛЬЄФ - див. Рельєф.

БАГАТОШАРОВЕ МАЛЯРСТВО — найважливіший технічний різновид олій­ного малярства, сутністю якого є виконання кількох послідовних етапів роботи над художнім твором {підмальовок, прописок, лесування), поділе­них між собою перервами для остаточного просихання фарб. Для вико­нання великої тематичної композиції, а також при довготривалій роботі Б. м. є єдино досконалою технікою олійного малярства. До середини XIX ст. усі видатні митці застосовували цю техніку як основну. Пізніше у митців виникло зневажливе ставлення до Б.м. під впливом імпресіоні­стів та їх послідовників, які надавали перевагу практиці роботи на пленері, ніж студійній. З вузькотехнологічної точки зору, не пов'язаної з техні­кою Стародавніх майстрів, поняттю Б.м. можуть відповідати лише про­писки по просохлому фарбовому шару (без підмальовок та лесування).

БАГЕТ, БАГЕТА — дерев'яна планка (пофарбована, позолочена, оздоблена різьбленим або ліпленим рельєфом тощо), призначена для виготовлення рам для картин, портретів тощо.

БАЗАЛЬТ — гірська порода вулканічного походження, чорного або темно-сірого кольорів. Після оброблювання Б. має блискучу дрібнозернисту поверхню. Б. широко використовували у Стародавньому Єгипті та в краї­нах Сходу як матеріал для будівництва та облицьовування споруд, рельєфів, для створення скульптурних творів. Див. Граніт, Діорит.

БАЛДАХІН — в архітектурі декоративний елемент у формі невеличкого намету, що нависає над скульптурою, розміщеною в ніші. В архітектурі кам'яні Б. з'явились з XII ст.

БАЛЯСИНА — в архітектурі продовгувата деталь (з деревини, мармуру, ка­меню тощо) округлої, рідше — напівкруглої форми, що слугує для під­тримки поручнів сходів або балкона. У випадку вбудування їх у стіну Б. відіграють роль суто декоративної оздоби споруди.

БАНДЕЛЬВЕРК — елемент орнаменту Жана Берена (див. Стиль Берен) у вигляді стрічок та зв'язок, що переплітаються між собою.

«БАНДЕРОЛЬ» — орнаментований мотив у вигляді стрічок та смуг, що переплітаються між собою. Див. Рольверк.

«БАРАБАН» — в архітектурі циліндрична або багатогранна частина завершен­ня будівлі, що підтримує купол (баню). Б. поширені у візантійській, грузинській, вірменській, давньоруській та українській культовій архітектурах.

«БАРАНЕЦЬ» — вид українського декоративного фігурного посуду. Осно­вою форми «Б.» слугує барило на чотирьох ніжках з баранячою головою. В Україні ця традиційна форма посуду є символом добробуту. Використо­вували під час обрядів сватання, весілля тощо. «Б.» оздоблюють ліплен­ням, розмальовують рослинним орнаментом.

«БАРАНЯЧІ РОГИ» (барани, баранці, баранчики) — народний орнамен­тальний мотив, для якого характерні подвійні спіральні елементи криво­лінійних (розписи, витинанки, вироби з дерева та металу) або стилізовано-прямокутних (вишивка, ткацтво тощо) абрисів. Поширений на всій території України. «Б. р.» розміщують здебільшого симетрично (специ­фічний вид симетрії — дзеркальний). Локальні назви: басове вухо, гач­ки, закрутки, каталка, качині шийки, ключки, косиця, круки, круторіг, крученики, кучері, оленячі ріжки тощо.

БАРБИ — див. Зазублина.

БАРБІЗИНЦІ — (митці т. зв. «барбізонської школи») — представники реалістичного художнього напряму у французькому пейзажному малярстві 30-60-х рр. XIX ст. (Т.Руссо, Ж.Дюпре, Ш.-Ф. Добіньї та ін.), які писали свої пейзажі в селі Барбізон та в його околицях поблизу Фонтенбло. Спираючись на традиції голландських пейзажистів XVII ст., Б. створили новий тип національного французького пейзажу, що правдиво, просто та поетично відтворював французьку природу. Твори Б. стимулювали розвиток реалістичного пейзажу в європейському мистецтві XIX ст.

БАРБОТИН — кольоровий матеріал із суміші білої глини, піску та фарби, що використовується для виготовлення рельєфних деталей на кахлях або інших керамічних виробах. Наносять пензлем перед випалюванням в печі. Б. також використовують для склеювання окремих відформованих час­тин керамічного виробу.

«БАРВІНОК» — народний орнаментальний мотив у формі хрещатих листоч­ків, близьких до натуральних. Мотиви відомі на території України з мистецтва трипільської культури і поширені по всій лісостеповій зоні України та на Прикарпатті. Листочки компонуються симетрично або вільним малюнком, іноді стилізуються правильними геометричними фігурами.

БАРВНИК, БАРВА — речовина органічного походження, що має певний колір. Після розтирання з олією (або іншими сполуками) утворює фарбу (краплак, берлінська лазур тощо).

БАРЕЛЬЄФ — різновид випуклого рельєфу, в якому скульптурне зображен­ня або орнамент виступають над площиною поверхні не більше, ніж на половину власного об'єму. Б. найбільш розповсюджені в настінних скульптурних зображеннях, медальйонах тощо.

БАРОКО — художній стиль кінця XVI — серед. XVIII ст. в мистецтві європейсь­ких країн, головним чином в Італії, а також в Іспанії, Фландрії, Німеччині, франції та ін. Найвиразніше стиль Б. проявився в архітектурі; з ним пов'яза­не нове поняття архітектурного простору та маси: колишню замкненість та чітке розчленування об'ємів змінила динамічна побудова архітектурних мас, перехід одних об'ємів у інші, розкішне декорування (характерні споруди К. Мадерна, Л.Берніні, Ф.Борроміні). Характерні риси стилю Б. проявляються також в декоративному малярстві з його нескінченно динамічними, склад­ними, переобтяженими композиціями (розписи плафонів, що створюють ілю­зію безмежного простору); у декоративній, а також в церковній скульптурі, перенасиченій екзальтацією (майстри декоративного малярства — П. де Картона, А. Поццо та ін.). У станковому малярстві тенденції Б. виявляються з меншою визначеністю та підпорядковуються реалістичним принципам ві­дображення дійсності (Рубенс, Т'єполо та ін.). Українське та російське Б. набуло розвитку в 1-ій пол. XVIII ст. Однією з національних шкіл Б. була українська школа, відома під назвою «Українське бароко».

БАСЛІССНА ТЕХНІКА — техніка килимового ткацтва, коли нитки основи розміщуються у горизонтальній площині.

БАСМА — тоненькі металеві пелюстки (найчастіше — срібні) з тисненим візерунком, які використовували в іконописі, а також тиснення на книж­кових палітурках. Розрізняють бордюрну Б. та Б. наповнення. За допо­могою бордюрної Б. одержують безперервний орнаментований візерунок. Б. наповнення слугує для того, щоб площини книжкової палітурки були повністю заповнені орнаментом.

БАТАЛІСТ — митець, творчість якого присвячена зображенню військових подій, сюжетів.

БАТАЛЬНИЙ ЖАНР — галузь образотворчого мистецтва (переважно малярс­тва), присвячена військовій тематиці. Головним чином відображує бойові події. Б. ж. може розглядатись і як окремий розділ історичного жанру.

БАТИК — у декоративно-прикладному мистецтві техніка розпису тканини за допомогою спеціального резерву, нанесеного на неї — тобто такого скла­дника, який зберігав би її окремі частини від наступного фарбування. Ця техніка була відома ще в VI ст. н. є. на Далекому Сході. Виготовлен­ня Б. поділяється за технікою на два види: холодний і гарячий Б.

БАУХАУЗ — перша в Європі архітектурна та художньо-промислова школа конс­труктивістського спрямування (див. Конструктивізм), заснована архітекто­ром Вальтером Гропіусом у Веймарі (Німеччина) в 1919 р. Проіснувала до 1933 р.

БАХУС — у давньоримській міфології бог рослинності, опікун виноградар­ства та виноробства; у Стародавній Греції йому відповідали — Вакх та ) Діоніс.

«БЕЗКОНЕЧНИК» — український народний орнаментальний мотив, по­ширений на усій території України. Головний елемент «Б.» — замкнена меандрова лінія (див. Меандр), відома з палеоліту, зокрема на виробах із бивнів мамонта. Технічні особливості деяких видів цього мистецтва зу­мовлюють стилізацію «Б.» у вигляді зигзагу (нанизування бісеру), кру­жечків, діагонально з'єднаних рисками (випалювання).

БЕЗПРЕДМЕТНЕ МИСТЕЦТВО (абстрактне мистецтво, абстракціонізм) — напрям у малярстві та скульптурі XX ст., зорієнтований на цілковиту відмову від реалізму. Б. м. було започатковане у Франції незадовго до Першої світової війни й остаточно сформувалось у повоєнні роки.

БЕЛЛОНА — у давньоримській міфології богиня війни, сестра Марса. Зображувалася в образі юної жінки в шоломі, зі списом та нахиленим донизу смолоскипом — символом смерті.

БЕРЕГИНЯ — міфологічний персонаж у східних слов'ян. Ототожнювалася з фантастичними істотами, які, за повір'ями, населяли навколишню при­роду (русалки, мавки тощо), або з образом жінки — праматері — уособ­ленням вічного колообігу життя; наділялася магічною силою. Б. — також амулет, якому приписували здатність захищати людину та її дім від злих чарів і духів. Мотив Б. набув поширення у декоративно-ужитковому мистецтві, зокрема у ювелірній справі, художній вишивці (до XIX ст.). Б. зображували у повен зріст з піднятими догори руками — у позі благан­ня. Пізніше, за часів християнства, образ Б. злився із образом Богома­тері (Оранта).

БЕРЕСТИНІ ВИРОБИ — ужиткові речі, виготовлені з берести — насиченого смолою поверхневого шару молодого березового стовбура. Берестяні посуд, взуття, кошики, сумки тощо відомі з часів Київської Русі. Крім техніки плетення, використовували зшивання ликом широких смужок бересту (часто основу робили із лубу, а берестом лише обшивали). Б. в. оздоблювали різьбленням, тисненням, розписом (у декорі — плетінчастим орнаментом).

«БИЧАЧА КРОВ» — глазур темно-червоного кольору, що схожа на бичачу кров. Отримують внаслідок відновлювального випалювання керамічних виробів, коли оксид міді (зазвичай, зеленого кольору) під дією вуглецю, що вводиться в піч, відновлюється і дає гаму синіх, фіолетових, а потім і червоних тонів. Застосована вперше в Китаї у Х-ХІ ст. (доба Сун). Один з ефектів глазурі «Б. к.» називається Фламбе.

БІБЛЬДРУК — тонкий непрозорий папір спеціального ґатунку для друкарсь­ких робіт. Використовувався для друкування об'ємних видань з метою змен­шення товщини книги. На цьому папері друкувалася й Біблія, звідси й назва.

БІДЕРМЕЄР — художній напрям першої половини XIX ст., що набув поши­рення головним чином у малярстві, графіці, меблевому та декоративному мистецтві Німеччини й Австрії. Названий за йменням героя популярної у той час збірки віршів німецького поета Л.Айхродта, який відзначався обмеженими інтересами та міщанським смаком. Для стилю Б. характер­не обмежене сприймання дійсності, тяжіння до інтимних, сентимента­льних образів, камерність, поетизація світу речей, затишного інтер'єру, які віддзеркалюють світогляд німецького бюргера. Б. — стиль провінції, своєрідна реакція на помпезний столичний ампір.

БІЄНАЛЕ — в образотворчому мистецтві виставки художніх творів, що проводяться регулярно один раз у два роки.

БІЖУТЕРІЯ — жіночі прикраси (намисто, обручки тощо), виготовлені не з коштовного каміння та дорогоцінних металів (на відміну від ювелір­них виробів), а зі штучного і дешевого матеріалу.

БІЛІННЯ — у технології плетіння технологічний процес приготування со­ломки, що полягає у 7-12-добовому її просушуванні під Прямим соняч­ним промінням. Такий процес надає соломці рівномірного золотавого забарвлення.

БІЛОБОГ («ДІД») — у дохристиянській міфології наддніпрянських слов'ян головний бог добра, творець землі, води та світла; син Рода, батько Перуна, господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди зображують Б. захисником людей, який веде постійну боротьбу зі своїм братом Чорнобогом (символ боротьби добра і зла). Перевтілювався у птаха (білого лебедя), полювання на якого волхви суворо забороняли. Образ Б. відображено у пісенно-танцювальній творчості та декоративно-ужитковому мистецтві українського народу.

БІСЕР — дрібненькі скляні кольорові намистяні зернятка (з наскрізними отворами) для нанизування їх на нитку. Використовувалися для вигото­влення прикрас для одягу як простолюду, так і вищого духівництва, аристократії, а також предметів культу. Б. був відомий ще у Стародавньому Єгипті, в Античному світі та Візантії. У Середні віки виготовлення виро­бів з Б. найвищого розвитку набуло у Венеції, але вже наприкінці XVII ст. Б. почали виготовляти і в інших містах Італії, а також у Німеччині та Франції. Різновид Б. у вигляді різнокольорових коротких трубочок зі скла називається стеклярусом. Вироби, виготовлені з Б., також називаються Б.

БІСКВІТ — у художній кераміці біла неглазурована порцеляна, а також вироби з неї. Б. використовують як матеріал для дрібних скульптурних творів (скульптура дрібних форм), рідше — для рельєфів на посудинах і вазах, а також для літофаній. Різновид Б., що з'явився в середині XIX ст. з притаманним йому відтінком жовтуватого мармуру, назива­ється паріаном.

БІСТР — спеціальний матеріал для малювання у вигляді прозорої коричневої фарби з жовтим відтінком, виготовлений з деревної сажі; техніка малюнка І Б., виконаного за допомогою пензля або пера, також має назву Б.

БІТУМ — див. Асфальт.

БІТЬ — плоский, розплюснутий дротик, призначений для золототкацької роботи та виготовлення парчі. Див. Скань, Сінель, Канитель.

БІФУНКЦЮНАЛЬНІСТЬ — якість, що визначає подвійність- призначення (використання) твору мистецтва: художнє та ужиткове {утилітарне).

БЛІНД — див. Тиснення, Конгрев.

БОБОШНИК — назва однієї з карбівок, що має еліпсоподібну форму ударної частини й слугує для вибивання випуклого рельєфу.

БОБРИКИ — у народному прикарпатському різьбленні по дереву неве­личкі металеві прикраси у вигляді цвяхів з великими голівками, що також виконують роль декоративного елементу в орнаменті.

БОГЕМА — означення середовища художньої інтелігенції, що веде розкутий, невимушений, непутящий і незабезпечений спосіб життя.

БОЖНИК — кутоподібна дерев'яна поличка різноманітної конструкції для ікон. Зовні декоративно оздоблювалися профілюванням, різьбленням, інкрустацією, декоративним розписом. Зазвичай Б. або ікону прикрашав вишитий-рушник. Як правило, мотив вишивки відповідав певному релігійному святу або діянням того святого, на ікону котрого він накладався. В Україні, залежно від місцевості, Б. мав власну назву: наобразник, набожник, завіска, навіска, пелена.

БОЛЮС — червоно-коричневий олійний ґрунт полотна в малярстві. Засто­совувався наприкінці XVI ст. Просвічуючись крізь фарбовий шар, нада­вав лесуванням особливої теплоти тіням; назва червоної або жовтої глини, що використовувалася для виготовлення фарб та як основа для позолочення.

БОМОНД — у колах художньої інтелігенції «вищий світ» — гурт вищого, видатного або елітного суспільства.

БОНДАРСТВО (художнє) — виготовлення декоративно-ужиткових речей із тесаних клепок і гнутих обручів або технікою видовбування зі вставним дінцем (барила, бочівочки, сільнички, цеберки тощо). Оздоблювалось випалюванням, різьбленням і декоративним розписом. Орнаментація рос­линна або геометрична. Б. відоме на території України з І ст. н. є по­ширилось у Київській Русі у Х-ХІ ст.

БОРДЮР — у технології лозоплетіння один із способів завершення верх­ньої частини ажурного виробу (напр., кошик). Б. плетеного виробу має різну за висотою, шириною та розміром хвилясту форму.

БІОТРАВЛЕННЯ — у техніці офорта один із способів травлення офсетної дошки. За відсутності необхідного розміру ванночок (або їх відсутності взагалі) по фасету з пластиліну або замазки роблять бар'єр заввишки у 2-3 см — своєрідний бордюр. Іноді застосовують спеціаль­ний бордюрний лак.

БОРИСФЕН — у давньогрецькій міфології бог Дніпра, батько Фоанта — царя Тавриди (Криму). За скіфським міфом, Б. — батько прародительки скіфів; давньогрецька монета з бронзи або міді, на аверсі котрої викарбуване бородате обличчя бога Б. Карбувалась в Ольвії у 330-240 рр. до н.е.

БОСКЕТ — один із головних елементів композиції садово-паркового мисте­цтва регулярного стилю, що був започаткований у Франції в XVII ст.; група кущів та дерев, рівно підстрижених у формі стіни, куба чи будь-якої іншої геометричної фігури.

БРАКОТ — тканий матеріал золотавого або сріблястого кольорів, котрим у ХУІІ-ХІХ ст. у країнах Західної Європи оббивали стіни житлових при­міщень.

БРОНЗА — кольоровий метал, отриманий шляхом сплавлення міді з оло­вом. Від вмісту останнього колір отриманого металу змінюється і набу­ває рожевого чи червоного, жовтого чи сірого відтінків. Якщо Б. покрита патиною (нальот із оксиду міді), то вона стає зеленкуватою або серпанковою. Б. використовують як декоративний матеріал у художньому литві та під час інкрустаційних робіт.

БРОШЕ — гаптування золотом або сріблом по шовковій тканині.

БРУККЕРО-НЕРО — давньоіталійський (етруський, УІІ-ІУ ст. до н.е.) ке­рамічний посуд з чорної глини складної форми з ліпленими ручками, рельєфним або гравійованим декором та лощеною поверхнею. Більш архаїчна форма Б.-н. називається імпасто.

БРУСКОВИЙ ШРИФТ — див. Єгипетський шрифт.

БУКВИЦЯ — давньоруська назва ініціалу; велика літера, що розміщується на початку тексту книги, розділів частин або абзаців. Є найдавнішим елементом оформлення книги. В давньослов'янських книжках для оформлювання Б. використовували різноманітні фарби. Широкого роз­повсюдження у Б. набув орнаментований мотив — плетінка — зобра­ження химерних тварин, що сплітаються в декоративний візерунок.

БУКЛЕТ — у галузі видавництва неперіодичне видання у вигляді аркуша поліграфічного паперу, складеного в зошит або ширмоподібно. У вигляді Б. друкують путівники, рекламні та інформаційні листівки, деякі дитячі видання тощо.

БУКЛЮВАННЯ — у мистецтві торевтики вибивання круглястих випуклих форм, напр., у вигляді виноградного фона або «ананасових» келихів, що виготовлялись у Німеччині в ХУ-ХУІ ст.

БУКОЛІКА (БУКОЛІЧНИЙ СТИЛЬ) — у давньогрецькій поезії ідилічний стиль в зображенні сцен селянського, пастушачого життя, основними ) формами якого були ідилія, пастораль, еклога.

БУКРАНІЙ — орнамент, утворений з бичачих або цапиних черепів і допов­нений гірляндами квітів. Із Стародавніх Греції та Риму, де він був винайдений, перейшов у мистецтво Ренесансу та класицизму.

БУЛЬДЕНЕЖ — у садово-парковому мистецтві форма підстрижених кущів, великі квітки якої утворюють кулеподібні суцвіття, схожі на снігові кулі.

БУЛЬКИ — інструменти у вигляді металевих кульок різноманітного діаметру, прикріплених до металевих стрижнів з дерев'яними держаками. Використовують їх для виготовлення об'ємної пластики з тканини, паперу тощо.