166_X1L

ОФСЕТ — див. Репродукція.

- П -

ПАВОЛОКА (ПРЙВОЛОКА) - у технології давньоруського малярства шматок полотна (марлі), що наклеюється на поверхню дошки перед нанесенням левкасу (див. Ковчег).

ПАДАЮЧА ТІНЬ, СПАДАЮЧА ТІНЬ - тінь, що утворюється від освітленого предмета на площинах інших предметів, розміщених поряд.

ПАЛАС — безворсовий двосторонній килим. Візерунок П. складається з різноманітних яскраво забарвлених геометричних фігур. Поширений у побуті народів Середньої Азії, Казахстану, в Україні, Туреччині, Ірані, Індії тощо.

ПАЛЕТКА — невелика за розміром декоративна вставка з металу, порцеля­ни, емалі при оздоблюванні меблів.

ПАЛІТРА — невелика тонка дощечка (або дикт) чотирикутної чи овальної форми, на котрій митець змішує фарби під час роботи над твором. Для олійного малярства П. робиться з дерева, для інших видів техніки може бути зроблена також із жерсті або емальованого металу, порцеляни, фаянсу тощо; точний перелік фарб, котрими користується митець у своїй творчій праці.

ПАЛІТУРКА — у книжковій графіці художнє оформлення паперового покриття книжки, твердої оправи. П. високого гатунку, що прикрашає книжку, од­ночасно надає їй пов'язану з текстом образну характеристику.

«ПАЛУБА» — у художній обробці дерева основа з дешевих порід деревини, обклеєна шаром цінної деревної породи.

ПАЛЬМЕТА — скульптурний або живописний орнамент у вигляді стилізо­ваного пальмового листя.

ПАМ'ЯТКА — виконаний в історичному минулому художній твір, який становить інтерес для історії мистецтва як науки. Термін вживається у мистецтвознавстві та музейній практиці.

ПАМ'ЯТНИК — твір монументальної скульптури, зведений на честь видатної особи або події. П. — один з найскладніших ідейноємнісних жанрів скульптури, що іноді переростає у монумент — твір ширшого ідейно-художнього значення. Зазвичай, пов'язаний з великим скульптурно-ар­хітектурним ансамблем.

ПАМ'ЯТЬ — одна із форм уявлення, уявний образ, що сформувався на базі попереднього сприйняття. В образотворчому мистецтві зорова П. — не­обхідна якість художнього мислення, що розвивається завдяки досвіду роботи з натури та спеціальним вправам.

ПАН — у давньогрецькій міфології бог лісів, покровитель пастухів та отар. Зображувався в образі напівлюдини з цапиними ногами, рогами та ратицями.

ПАНАГІЯ — невеличка, зазвичай, оздоблена коштовними камінням іконка, яку носять на грудях владики східних церков і яка є знаком їхнього сану.

ПАНЕЛЬ — у мистецтві оформлення інтер'єру дерев'яне покриття стіни (див. Фільонка), декороване різьбленням або розписом.

ПАННО — живописний твір декоративного призначення, вставлений у сті­ну архітектурного інтер'єру. На відміну від монументального розпису, П. майже завжди виконується за межами його призначення на полотні, і зазвичай, технікою малярства. У сучасному вигляді воно може бути виконане іншими засобами (напр., фото або поліграфічними засобами); частина стінної поверхні, виділена певним обрамленням (інколи інши­ми засобами) й заповнена мальовничим або скульптурним рельєфом або мозаїкою.

ПАНОРАМА — особливий (нарівні з діорамою) різновид образотворчого мистецтва, у якому малярство доповнюється іншими художніми засобами. На відміну від діорами, П. має вигляд великого циліндра, всередині якого влаштоване місце для глядачів. П. розрахована на відображення значних подій, що розгортаються у великому просторі. Колоподібне ма­льовниче полотно П. розміщують у спеціально пристосованому примі­щенні з метою якомога більшого наближення до реальності. Ілюзорному враженню сприяє використання макетів, бутафорії або предметів натури між глядачем та зображенням, а також спеціального штучного освітлення; пейзажний мотив з надвеликим просторовим охопленням та складним зображенням. Через незвичний широкий кут зору такий твір часто по­требує почастинного огляду. Цей термін стосується як натури, так і твору.

ПАНОРАМНА ПЕРСПЕКТИВА — зображення, побудоване на внутрішній циліндричній поверхні. При створені панорами точку зору розміщують по осі циліндра, а лінію горизонту — по колу, що знаходиться на рівні очей глядача. Тому під час огляду панорами глядач повинен перебувати у центрі круглого приміщення, де розміщений оглядовий майданчик. Перспективні зображення на панорамі з'єднуються з переднім предмет­ним (матеріальним) планом, тобто з розміщеними перед нею реальними предметами.

ПАНТОГРАФ — простий прилад для копіювання малюнків (креслень), за­снований на геометричних властивостях схожості. Використовується або для механічного копіювання контурних ліній (переважно у зміненому масштабі), або для перевірки пропорцій у копії, що виконується «від руки».

ПАНЬЄ — декоративний мотив у мистецтві Франції XVIII ст., що зображу­вав кошик з квітами або плодами.

ПАП'Є-МАШЕ — паперова маса, змішана з клеєм, крейдою, гіпсом тощо. Використовується для виготовлення муляжів, театральної бутафорії, ігра­шок тощо; вироби з цієї маси також називаються П.-м.

ПАПІР — багатокомпонентний матеріал, що має вигляд тонкого аркуша для написання, малювання тощо. Винайдення П., згідно з першоджере­лами, датується 12 р. н. є. Спосіб виготовлення П. був винайдений у Китаї. З часом П. потрапив у Японію, Іспанію, Італію, а у X ст. — в усі країни Європи. П. витіснив усі попередні письмові матеріали {папірус, пергамент). У наш час існують найрізноманітніші сорти П., призначеного для різних потреб (газетний, офсетний, акварельний, креслярський тощо).

ПАПІРУС — багаторічна трав'яниста висока багниста рослина тропічної Африки, із стебла котрої у Стародавньому Єгипті виготовляли папір, одяг тощо; сувій, на якому писали стародавні єгиптяни, а також рукопис на такому сувої.

ПАРАЛЕЛЬНА ПЕРСПЕКТИВА — система зображування простору на пло­щині, у котрій бічні лінії предметів паралельні й не збігаються в одній точці на горизонті, як в центральній проекції (прямій лінійній перспективі). Цей спосіб зображування виник, можливо, внаслідок поєднання прямої та зворотної перспективи. П.п. найпоширеніша у мистецтві середньовічного Сходу — Китаї, Японії, тому вона ще називається «китайською перспективою».

ПАРІАН — див. Бісквіт.

ПАРК — обмежене місце у природному середовищі, призначене для загаль­ного відпочинку. Садово-паркове мистецтво, або ландшафтна архітекту­ра, знає три основних типи паркових композицій {стилів): регулярний, або французький, створений французькими архітекторами на початку

XVII ст., пейзажний, природний і натуральний англійський парк, що ввійшов у моду в середині XVIII ст.

ПАРКЕТРІ — техніка мозаїчного набору підлоги (тотожна маркетрі) — один із основних різновидів дерев'яної мозаїки. Мистецтво П. замінило у XVII-

XVIII ст. античні мозаїчні підлоги з морської гальки та середньовічні — з кам'яних та мідних плит.

ПАРКИ — див. Мойри.

ПАРСУНА — назва твору портретного жанру в Росії 2-ої пол. XVI — XVII ст. У цю добу світський портрет ще був рідкісним явищем і лише умовно передавав портретну схожість, а за стилістичними особливостями тісно пов'язувався з іконописом: збереглось площинне письмо та специфічна іконна візерунковість. Найчастіше П. виконувалась у техніці яєчної те­мпери. Деякі перші портрети петровської доби можуть бути прикладом перехідного жанру — від П. до портрета. Див. Портрет.

ПАСПАРТУ — картонна, паперова рамка для гравюри, малюнка тощо або спеціальні смужки картону, паперу для їх обклеювання; в книжках, жур­налах — аркуш із спеціального паперу (іноді з орнаментованою рам­кою), на котрий наклеюють ілюстрацію.

ПАСТЕЛЬ — барвниковий матеріал у вигляді обгорнутих папером коротких різнокольорових паличок (т. зв. олівців), що складаються із сухого кольорового порошку з домішками скріплювальної розбілювальної ре­човини. Найбільший недолік цієї техніки — слабке зчеплення поверхне­вих часток пастелі, що легко струшуються. їх закріплення до зображаль­ної поверхні неодмінно призводить до часткової зміни основних пози­тивних якостей П. У техніці малярства (або малювання) пастельними фарбами П. виконують роботу по шорсткій поверхні деяких сортів папе­ру, спеціально виготовленого картону тощо, починаючи твердими і за­кінчуючи м'якими олівцями — фарбовий порошок розтирають при цьо­му пальцем, інколи —розтушкою. Для П. характерна матово-оксамито­ва поверхня барвникового шару, дзвінкий та чистий колір. П. можна ви­конувати пензлем — технікою мокрого соусу (див. Соус). Цей прийом сприяє тривкості барвникового шару на поверхні основи, але вживається рідко, тому що помітно збіднює можливості пастельного малярства.

ПАСТИЛАЖ — скульптурний твір із розім'ятої та випаленої глини.

ПАСТОЗНІСТЬ — у техніці олійного малярства значна товщина фарбового шару, що використовується як один із художніх засобів. Будучи технічною особливістю малярства, П. завжди залишається помітною для ока і проявляється у нерівномірності фарбового шару, у «рельєфному» мазку тощо. У вузькому, суто технологічному розумінні П. іноді називають й товстошарове малярство з рівною поверхнею, коли П. може бути і не помітною. Див. Корпусне малярство.

ПАСТОРАЛЬ — жанровий різновид образотворчого мистецтва, присвячений життю пастухів і пов'язаний з відвертим його ідеалізуванням. У францу­зькому мистецтві XVIII ст. П. набула особливого розвитку; терміном «пастораль» іноді позначають окремі художні твори відповідного жанру.

ПАТЕРИЦЯ — декоративний жезл, палиця, що символізує владу (зокрема духовну владу церковної ієрархії). П. виготовлялись прийомами точіння, різьблення та інкрустування.

ПАТИНА — найтонша плівка зеленого, бурого або синього кольору, що з часом утворюється під дією вологого повітря або за допомогою спеціального оброблювання поверхні предмета із міді, бронзи або ла­туні. Термін П. часто вживають й стосовно мармуру, поверхня котрого також темнішає з часом.

ПАТИНУВАННЯ — штучне наведення патини, переважно на металевих виробах, шляхом травлення їх поверхні соляною кислотою з подальшим протиранням нашатирним спиртом. Після промивання водою поверхню металу протирають твердою повстю. Оброблена поверхня виробу таким чином набуває на випуклих місцях характерного блиску, а в заглибинах зостається темною, з характерним кольоровим тоном (див. Тонування). Іноді П. називають фарбування «під бронзу» неметалевих виробів (напр., гіпсових).

ПАТРИЦЯ — рельєфна випукла форма (на противагу заглибленій матриці) для друкування або тиснення (у тому числі й для виготовлення матриць).

ПАТ СЮР ПАТ — техніка декорування порцелянових та фаянсових виробів ручним ліпленням рельєфу безпосередньо на їх поверхні зі шлікерної маси. Була поширеною у 2-ій пол. XIX ст.

ПАТЬОКИ — див. Фляндрівка.

ПАФОС — надзвичайно емоційний художній зміст, що виражається дина­мікою, експресією художньої форми (див. Урочистість).

ПЕГАС — у давньогрецькій міфології крилатий кінь, що народжений з крові медузи Торгони. На П. Персей здійснював свої подвиги. Від удару його копита на горі Гелікон, де перебували Аполлон і музи, утворилося священне джерело. Надалі слугував музам, був їх вісником, гінцем, згодом став символом поетичного натхнення.

ПЕЙЗАЖНИЙ ЖАНР — один із жанрів в образотворчому мистецтві, присвя­чений зображенню первісною або зміненої людиною природи. Окремий художній твір відповідного жанру також називається пейзажем. Як самостійний жанровий різновид П. існує у європейському мистецтві з XVII ст., набувши особливо великого розвитку в голландському малярстві цієї доби. До XVII ст. пейзаж, зазвичай, слугував лише тлом у тематичній картині або портреті. Але набагато раніше, у VII ст., П. як самостійний жанр виникає у Китаї, де досяг виняткової завершеності та поетичності. Лише у XIX ст. П. став поширеним жанром. З часом він розгалужується на різновиди: парковий, історичний, міський, індустріальний, марина тощо.

ПЕНЗЕЛЬ — найважливіший інструмент митця, спеціально пристосований для різноманітних потреб та різновидів малярної техніки. П. бувають жорсткі (щетинні) та м'які (колонкові, білячі, борсукові, бичачі, цапині тощо). Останнім часом промисловість виготовляє штучні П. із синтетич­них матеріалів. За формою П. бувають пласкими та круглими, загостреними та тупими; за довжиною волосся — короткими та довгими. Розміри П. для станкового малярства позначаються послідовними номерами (переважно парними) до 24 включно. Деякі П. мають спеціальні назви (напр., флейць, шлепер тощо); у гравюрі використовуються особливі, скляні та дротикові, П.; іноді, переважно в галузі графіки, вживається термін технічний П., що вказує на засіб виконання (див. Сухий петель).

ПЕНТАГРАМА — п'ятикутна зірка, стародавній магічний знак єдності п'яти начал, що лежать в основі світобудови — вогню, землі, води, дерева та металу. Магічне значення П. пояснюється її геометричними властивос­тями — коло, поділене на п'ять рівних частин, та вписані в нього промені п'ятикутника, які в усіх своїх відрізках об'єднані «золотим перетином».

ПЕРВІСНЕ МИСТЕЦТВО — збірна назва різних за формою мистецтв первісно-общинного ладу. Формування П. м. належить до пізнього па­леоліту (біля 33 тис. років до н. є.). Мистецтво палеоліту відображає головні життєві інтереси первісної людини — полювання та рибальство.

Наскельні зображення мистецтва палеоліту (рельєфні, графічні та ма­лярські) вражають реалізмом та життєвістю, якістю образів. Художня твор­чість людини пізнього палеоліту надихалась навколишньою природою, багатим тваринним світом і була присвячена, насамперед, полюванню. Виникнення мистецтв означало великий крок вперед у розвитку людства. Тісно пов'язане з первісними міфологічними переконаннями, мистецт­во грунтувалося на одухотворенні сил природи (анімізм) та культу тварин — пращурів людського роду (тотемізм). Протягом тисячоліть удо­сконалювалась техніка виконання (напр., у розписах печер Альтаміра в Іспанії), з'явились об'ємні зображення мамонтів, оленів, бізонів у характерних позах і рухах. Людина поступово опанувала різні будівельні матеріали, започатковувалося мистецтво архітектури. У подальші часи первісного суспільства почали розвиватися художні ремесла: ткацтво, ке­раміка, виготовлення виробів із бронзи, золота, срібла тощо. У мистецтві набув широкого розвитку орнамент.

ПЕРГАМЕНТ — оброблена особливим способом теляча шкіра, у подаль­шому придатна для письма. Виробництво цього цінного матеріалу було засновано близько 180 р. до н. є. у Пергамі й існувало до розповсюджен­ня паперу в VI ст. Див. Папірус.

ПЕРГАМЕНТНІ ЗБІРКИ — готичний орнаментований мотив у вигляді зго­рнутої у рулон тканини, пергаменту із заокругленими краями.

ПЕРЕВЕДЕННЯ, ПЕРЕБИВАННЯ — у практиці образотворчого мисте­цтва механічний засіб переносу основних контурів зображення з під­готовчого малюнка на полотно, гравірувальну дошку, штукатурку тощо, що застосовується на початковій стадії роботи над художнім твором (див. Припорох). У збільшеному масштабі П. підготовчого ма­люнка на основу найчастіше виконують «на око» або «по клітинках». У реставруванні малярства: перенесення фарбового шару (разом із грунтом або без нього) на нову основу з метою повної заміни спорохнявілої старої основи.

ПЕРЕГОРОДЧАСТА ЕМАЛЬ - див. Емаль.

«ПЕРЕДВИЖНИКИ» — учасники «Товариства пересувних художніх виста­вок», об'єднання художників-реалістів демократичного спрямування, котрі відіграли в історії російського мистецтва видатну роль. Товариство виникло у 1870 р. і нараховувало близько сотні членів. Проіснувало понад 50 років. Перша пересувна виставка відбулася 1871 p., остання — у 1923 р.

ПЕРЕМИЧКА — в оформлювальному мистецтві під час виготовлення тра­фаретів літер або малюнка — утворення вузької смужки між вирізаними просвітами. Після відбивання трафаретного зображення на основу місця П. «заправляють», тобто перекривають тією ж фарбою за допомогою пензля або іншим способом.

ПЕРЕСУВНА ВИСТАВКА — будь-яка художня виставка, що переміщуєть­ся із однієї місцевості в іншу з метою показу (демонстрування) художніх творів.

ПЕРЛИНА — кулястоподібне або неправильної форми утворення, яке розвивається в тілі деяких молюсків. У наш час вирощується штучно. Має світлосріблясте забарвлення з перламутровим полиском. Зустрічають­ся П. блідо-жовті, блакитні, рожеві, червонуваті, деколи чорні. Бувають різні за формою та розміром. П. використовувались у добу Ренесансу у виробах прикладного мистецтва, а найдрібніші за розміром слугували прикрасою жіночого одягу.

ПЕРЛЙННИК — вид орнаменту, поширений, головним чином, в античному мистецтві, у добу Відродження та в часи класицизму. Це — низка кулькових та дископодібних елементів, що чергуються між собою (див. Іоніт, Буси).

ПЕРО — інструмент для малювання та письма рідкою фарбовою речовиною (головним чином тушшю), виготовлений з металу, очерету або пташи­ного пера. Очеретяне П. відоме також під назвою «калам» (вживалось у народів Сходу). Майже до самої середини XIX ст. широко розповсю­дженим було гусяче П. П. — це також і позначення техніки малюнка, виконаного П. Характерною особливістю такого малюнка є штрихова манера виконання. Металеве П. (відоме з XIX ст.) надає штриху найбільш тонкої та чистої рівної лінії. Техніка очеретяного П. різниться енергійні­шим штрихом і різноманітним характером.

ПЕРСОНАЛЬНА ВИСТАВКА — див. Виставка художня.

ПЕРСПЕКТИВА — допоміжна наукова дисципліна, що вивчає закономір­ності зображення предметного світу відповідно до його зорового (оптичного) сприйняття. Абриси, форми, забарвлення видимих предметів змінюються залежно від розміщення предмета у просторі щодо зорового * сприйняття людиною. Саме через ці зміни сприймаються сталі, дійсні І! якості самого предмета. Лінійна П. уможливлює правильну побудову аб­рисів предмета при будь-якому з положень. Зміни в кольорі та чіткості абрису, переважно на значних відстанях, досліджує повітряна П. (поки що мало опрацьована як наука). Із загальних термінів П. особливо важливі в художній практиці горизонт, точка зору, центральна точка зору, кут зору. Головні наукові закономірності П. встановили італійські митці XV ст. — П. Учелло, П. делла Франческо та інші. П. — це також поодинокий конк­ретний прояв перспективних закономірностей як у самій натурі, гак і в творах мистецтва. У цьому значенні термін супроводжують вказівкою на відповідний предмет або мотив (напр., П. вулиці, П. зали). Чисто практич­ний метод передачі перспективного ефекту «на око» без корегування на основі теорії називається спостережною П. До останньої належить, зокре­ма, майже вся галузь повітряної П. Термін «зворотна її.» не належить до закономірностей дійсної, наукової П. і охоплює перші, умовні та недоско­налі прийоми передачі реального простору на площині. У практиці форма­лістів «зворотна П.» є вже свідомим засобом викривлення дійсності.

ПЕРСПЕКТИВА «З ВИСОТИ ПТАШИНОГО ПОЛЬЙТУ» - зображення предметного світу на площині за умови, що центр проекції розміщений набагато вище від лінії горизонту.

ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПОРТАЛ — у романтичній архітектурі: виразно вирі­шений вхід у споруду, який звужується уступами й перекривається шерегою арок, що поступово зменшуються у розмірі.

ПЕРСПЕКТИВНИЙ РЕЛЬЄФ - див. Рельєф.

ПЕРФОРМАНС, ПЕРФОМАНС — форма сучасного мистецтва, один із рі­зновидів акціонізму, що входить у концептуалізм 60-х pp. XX ст. П. — коротка вистава, що виконується одним або кількома учасниками перед відвідувачами художньої галереї чи музею. Акції П. плануються завчасно і проходять за визначеною програмою. Організація та проведення таких акцій можливі й під відкритим небом — пейзажний П.

ПЕРШОТВІР — в образотворчому мистецтві оригінальний художній твір, на відміну від копії з нього (репродукції 2&о підробки); у практиці давньо­руського малярства П. — посібник, збірка зразкових малюнків («прорис») — т. зв. лицьовий П. або, головним чином, збірка технічних постанов та вказівок іконопису (тлумачник П.). Див. Оригінал.

ПЕТРОГЛІФИ - див. Наскельні розписи.

П'ЄДЕСТАЛ — в образотворчому мистецтві підніжжя статуї або скульптур­ної групи (переважно у станковій скульптурі). На відміну від постаменту, П. найчастіше означає підставку невеликих розмірів, що виконується разом із самою статуєю (або скульптурною групою), невід'ємно від неї.

ПИСАНКА — розписане мініатюрним орнаментом куряче яйце. Цей вид розпису виник у дохристиянську добу як атрибут весняних культових народних обрядів, пов'язаних з весняним пробудженням землі, почат­ком сільськогосподарських робіт, появою перших дарів природи. Саме з цих культових народних обрядів християни й запозичили роль яйця як життєдайної сили. В епоху Київської Русі були поширені керамічні П., що, можливо, правили за своєрідну ритуальну «модель» натуральних П. Зважаючи на тендітність яєчної шкаралупки, середньовічні П. до наших днів не збереглися. Однак масове розписування яєць існувало протягом століть. У XIX ст. писанкарство з різними технічними та релігійно-худо­жніми відмінностями зустрічається майже на всій території України, виконуючи переважно обрядову функцію, пов'язану з християнським святом Великодня. Спочатку серед українців були поширені «крашанки», тобто яйця, фарбовані одноколірними рослинними барвниками, скажі­мо, відваром з лушпиння цибулі. Пізніше з'явилися «крапанки», коли . яйце занурювали у певну фарбу, а після її просихання наносили крапки гарячим воском і знову занурювали у фарбу, але іншого кольору. Потім віск вилучали, а на його місці зоставалась цятка тла попереднього кольору. З часом із ускладненням візерунків техніка розписування яєць удосконалювалась. Для поліпшення роботи почали користуватись металевою трубочкою — «писачком» — для безперервного нанесення ліній, плям тощо. Також в Україні було започатковано розписування «мальова­нок», тобто розмальовування яєць пензликом. Існувала також ще одна техніка розписування — «дряпанка». Це — «крашанки», по яких голкою або іншим гострим предметом видряпувався орнамент (іноді техніки роз­писування комбінувались). Візерунок на П. буває, здебільшого, геомет­ричним та рослинним, але трапляються й зображення людини (часто Богині-Берегині зі зведеними руками), тварин чи птахів. Окрему групу становлять П. із зображенням солярних знаків — сонця та зірок. Таким чином, техніка розписування яєць є одним із видів народного декоративно-прикладного мистецтва. П. кожного регіону України різняться певними кольоровими гамами та видами орнаменту.

ПИСАНОК — див. Писанка. ПИСЬМО — див. Манера.

ПІГМЕНТ — у технології образотворчого мистецтва кольоровий порошок, котрий як художній матеріал є важливою складовою частиною в усіх різновидах фарб. Залежно від домішок до пігменту сполучних речовин утворюються відмінності в його технічних якостях (напр., відмінність між аквареллю та пастеллю).

ПІДБИВКА — у давньоруському іконописі один із прийомів іконопису та палехського розпису, що полягає у накладанні напівтонів плавно на про­писані обличчя й оголені частини людської фігури.

«ПІД БРОНЗУ» — див. Патинування.

ПІДГЛАЗУРОВИЙ РОЗПИС — у художній кераміці (див. Майоліка, Фаянс,

Порцеляна) спосіб розпису по «сирому» шару невипаленої глазурі або по чистому черепку з подальшим покриттям безбарвною прозорою глазур'ю та випалюванням. У П. p., на відміну від надглазурового, використовуєть­ся в основному кобальт, здатний витримувати високу температуру випалювання, не змінюючи свого кольору.

ПІДЗОР — у давньоруській архітектурі різьблені орнаментовані прикраси, що обрамляють фронтони будівель. Пізніше їх почали виготовляти також; із жерсті та металу; у художньому шитві — ажурний край тканини.

ПІДМАЛЬОВОК — підготовча стадія роботи над картиною, що виконуєть­ся у техніці олійного багатошарового малярства. Термін П. застосовуєть­ся і в інших видах малярної техніки, особливо тоді, коли роботу почи­нають виконувати тонким шаром рідкої фарби («у протирку»). Може бути однотонним або багатоколірним.

ПІДРАМОК, ПІДРАМНИК — дерев'яний остов у вигляді рами (часто з по­перечиною, площина однієї із сторін по периметру зрізана всередину навскіс), на котру натягують полотно для малярства. Завдяки скосу по­лотно після грунтування не пристає до П.

ПІДРОБКА — в образотворчому мистецтві досконало виконана копія з ав­торського оригіналу художнього твору тими ж матеріалами, на тій же основі та тими ж засобами без будь-яких нюансових відхилень. Зазвичай, П. виконується з метою підміни оригіналу або для подальшого продажу.

ПІДРУЧНИК — у давньоруському іконописі пристосування у вигляді невеликого настільного ослінчика для опертя руки майстра під час робо­ти над іконою.

ПІКЕ — техніка декорування будь-якої поверхні наколюванням, нанесенням крапкових заглибин, часто із заповненням їх фарбою або іншим матеріалом (див. Нієло, Чернь), тканина з поверхнею у вигляді дрібних зубців.

ПІКТОГРАМА, ПІКТОГРАФІЯ — рисункове письмо, поширене у старода­вніх народів, у котрому зображуються не звуки, як у літерному алфавіті, а конкретні об'єкти. Перехідною формою рисункового, піктографічного письма до літерного є ієрогліфи, або ідеограми.

ПІНАКА, ПІНАКС — давньогрецька розмальована платівка з дерева, пізні­ше з теракоти. У VIII — VII ст. до н. є. невеликі П. використовувались у культових, пізніше — більші за розміром — у театральних виставах як куліси, декорації (див. Пінакотека).

ПІНАКОТЕКА — назва деяких західноєвропейських картинних галерей. Тер­мін походить від назви античних сховищ творів живопису.

«ПІНІЯ» — див. Шишка. ПІСКОСТРУМИННИЙ ВІТРАЖ - див. Вітраж.

ПЛАВ — у давньоруському малярстві один із прийомів зображування облич­чя (та інших оголених частин тіла), який полягав у плавному, поступовому переході від темних місць у зображенні до світлих (див. Вохрення).

ПЛАГІАТ — привласнення чужого авторства, видавання чужого твору за власний, або повторення вже існуючого (точно чи з незначними зміна­ми, на відміну від копії), що навмисно видається за власний оригінал.

ПЛАКАТ — поширений різновид художньої графіки, одна із наймасовіших форм образотворчого мистецтва. Прикметні особливості П. — агітаційно-роз'яснювальна мета, спрямованість на активний і широкий вплив у громад­ських місцях, на вулицях тощо. Звідси характерна для плаката чіткість, лаконізм форми і змісту, а також відносно великі (для графічного твору) розміри. Най­важливіша умова дієвості П. — органічна єдність тексту із зображенням; окремий твір відповідного різновиду графіки (зазвичай, у вигляді репродукції). П. друкується технікою офсету або кольорової літографії.

ПЛАКЕ — виріб із металу або дерева, покритий тонкими платівками цінного металу (накладне срібло, золото) або платівками цінних порід дерева.

ШІАКЕТКА — невелика декоративна вставка, маленьке панно; на відміну від палетки, не врізується, не інкрустується (напр., у меблях), а навішу­ється, накладається на певну поверхню.