Розподіл дітей за характеристикою емоційних ставлень до занять грою

Отже, було визначено, що до такої діяльності, як гра, 18 дошкільників із 70 ставляться позитивно, що у процентному значенні становить 26%. Так, 28 осіб до гри мають індиферентне значення, що становить 40%. Тож, негативне відношення до такої діяльності, як гра, було виявлено у 24 осіб, що у процентному відношенні становить 34%. Більша частина дітей має нейтральне ставлення до занять грою. Ц каже про те, що діти грають по мірі виникнення в цьому потреби. Трохи менша частина дітей ставляться негативно до занять грою. Це ставлення могло бути сформовано різними факторами, але для їх вікової категорії це носить негативний характер, так як діти у цьому віці навчаються різноманітним засобам взаємовідносин завдяки грі. У грі формується особистість дошкільника, та різни складові його психічних процесів та функцій, його задатків та схильностей. Отже, при негативному відношенні до гри, дошкільник може мати певні дефекти та проблеми у вищеназваних сферах. Та менша частина дошкільників ставляться до занять грою позитивно, що носить позитивний характер для всебічного та гармонійного розвитку дитини.

Мал. 2.9.

Розподіл дітей за характеристикою емоційних ставлень до природи

Отже, було визначено, що до такої діяльності, як спостерігання природи, 12 дошкільників із 70 ставляться позитивно, що у процентному значенні становить 17%. Так, 36 осіб до спостерігання природи мають індиферентне значення, що становить 52%. Тож, негативне відношення до даної діяльності було виявлено у 22 осіб, що у процентному відношенні становить 31%. Більшість дошкільників ставляться до природи нейтрально, що каже про те, що діти спостерігають природу за мірою виникнення бажання. Значно менша частина дітей ставляться до спостерігання природи негативно. Причина такого відношення можуть бути різними, та в майбутньому таке ставлення може насити негативний відбиток. Це може проявитися у нерозвиненості почуття до естетичного, прекрасного, у деструктивній поведінці щодо живої природи. Найменша частина має позивне відношення до спостереження природи, що каже про розвиненість естетичних почуттів у дітей, про вміння бачити прекрасне. Такі діти, як правило, мають задатки до якось виду творчості, мають більш розвинене уявлення та підвищену емоційну чуттєвість.

Мал. 2.10.

Розподіл дітей за характеристикою емоційних ставлень до себе

Отже, за отриманими даними, було виявлено, що ставлення до самих себе у 28 дошкільників із 70 є позитивним, що у процентному значенні становить 40%. Так, 28 осіб до самих себе мають індиферентне значення, що становить також 40%. Тож, негативне відношення до самих себе було виявлено у 14 осіб, що у процентному відношенні становить 20%. Велика частина дітей має позитивне ставлення до самих себе, це виявляється у адекватній самооцінці. Такі діти, як правило, відкриті та активні, мають розвинений пізнавальний інтерес, сприймають себе, як повноцінну особистість. Такі діти, часто, ростуть у повноцінній родині, де батьки люблять дитину та один одного, займаються гармонійним розвитком дитини. Така ж сама частина дітей має нейтральне відношення до самих себе. Це виявляється також у адекватній самооцінці, але такі діти здатні до більшої рефлексії за першу групу. Та все ж таки, діти даної групи можуть мати певні проблеми в своєму особистісному

становленні, чи в взаємодії із оточуючими, і тому, потребують певної психокорекційної роботи із психологом. Та третя, значно менша, але не менш важлива група, де діти мають негативне відношення до самих себе. Це виявляється у

неадекватній, заниженій самооцінці. Факторів, які могли вплинули на формування

негативного відношення до самих себе у дітей, багато. Та наслідки, як правило, достатньо деструктивні. Такі діти замкнуті, мають підвищену тривожність та велику кількість страхів, пасивні, часто відчувають дефіцит любові та підтримки батьків.

Такі діти потребують глибокої психокорекційної роботи із психологом.

За аналізом проведеної методики «Методика виявлення дитячих страхів «Страхи в будиночках»», були побудовані таблиці (див. додаток «Б» та «В»). За отриманими даними можна сказати, що дошкільники більше усього бояться залишитися одному; нападу; вмерти; смерті батьків; мами або тата; того, що батьки покарають; страшних снів; темряви; уколів; болі; різких, несподіваних звуків; та зробити щось неправильно. Найменше ж за усі страхи проявили себе страхи якихось дітей; казкових героїв (персонажів); страхи тварин; страхи транспорту; страхи вогню; страхи війни; страхи великих вулиць та майданів; та страх запізнитися до дитячого садку (школи).

Також, за аналізом проведеної методики «Методика виявлення дитячих страхів «Страхи в будиночках»», були побудовані гістограми:

Мал. 2.11.