2.1. Вікові особливості діагностики емоційної сфери дошкільників

Принципи кольорової терапії використовувались ще в середньовіччі, та широке поширення вони отримали в останній чверті ХIХ століття. Та справжній бум кольоротерапія переживає в теперішній час. Особливу увагу вчених, вивчаючих емоції, як складову розвитку особистості в дитячому віці, залучує кольоротерапія і кольоросенсорика, кольороенергетичні та емоціональні взаємовідношення [67, С. 25].

Закономірності психофізіології людини діють йому можливість зв’язати кольоросприйняття з окремими нейропсихічними складовими. Вже в ХIХ столітті вчені знали, що емоції викликають зміни пульсу, частоти дихання і т.д. Ці ж зміни викликають у нас і впливи різноманітних кольорів. Тобто кольори безпосередньо впливають на тіло і душу. Результати таких впливів вивчали В. М. Бехтерєв, Е. М. Гейл, Е. Д. Беббіт та інші вчені. Стан хворих, страждаючих від меланхолії, погіршувався в синіх та зелених кімнатах, та покращувався у червоних. Буйні холерики заспокоювалися в кімнатах із синіми шторами. Так, зовнішній колір або усуває, або ослабляє внутрішні тенденції. Навіть колір одежі, яку ми вибираємо чи вибирають для нас, виховують нас [50, С. 66].

Робота із фарбами збагачує, гармонізує дитяче сприйняття. Великий терапевтичний вплив надають вправи з визначенням холодних і теплих тонів, пошуки різноманітних кольорових розтяжок [66, С. 31].

Завданням експериментального дослідження є визначення психологічних особливостей емоційного ставлення у дошкільному віці, та виявлення актуальних страхів.

Дослідження емоційного ставлення та виявлення страхів проводилося за допомогою таких методик – «Проективний тест особистісних відносин, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій «Будиночки»», та «Методика виявлення дитячих страхів «Страхи в будиночках»».

Дослідження проводилося на констатуючій виборці. Вибірка становила 70 старших дошкільників, у віці 6 років. Кількість хлопчиків становила – 31 особа, кількість дівчат – 39 осіб.

Проективний тест особистісних відносин, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій «Будиночки»» був розроблений на основі авторській моделі структури особистості і факті переваги емоцій, як потреби та призначений для дітей у віці від 6 до 11 років. Методичною основою тесту «Будиночки» є кольорово-асоціативний експеримент. Застосування кольорово-асоціативного експерименту є реалізацією факту переваги емоцій і дозволяє проникнути в глибинні шари психічної організації соціального досвіду, важного для усвідомлення та вербалізації в даному віці. Використовуючи колір, дитина виражає своє відношення (емоцію), не виходячи за межи свого актуального досвіду. Емоції представлені у вигляді «жильців» будиночків, які дитина розмальовує, підібрав підходящий колір [50, С. 60].

Тест дозволяє провести діагностику:

• Міри диференційованості – узагальнення емоційної сфери;

• Шкали актуальних цінностей;

• Переваги визначених видів діяльності;

• Варіантів особистісного розвитку, з рекомендаціями корекції у випадку необхідності в визначених емоційних блоках;

Процедура тесту передбачає розмальовування, як вираження особистісного відношення до визначених соціальних категорій. Необхідні матеріали:

• Відповідний лист;

• Шість кольорових олівцем: синій, зелений, червоний, жовтий, коричневий, чорний.

Процедура дослідження полягає із трьох завдань по розмальовуванню. В першому завданні дитина призводить просте ранжирування кольорів за мірою переваги кожного кольору.

В другому завданні сутність процедури змінюється. Власне, тут і відбувається підключення кольорово-асоціативного ряду емоцій. Дитину просять підібрати підходящий колір для будиночків, в яких «живе» ряд етичних соціальних категорій. Таким чином, дитина виражає емоцію, що має соціальний генезис, виховану в рамках соціуму, своє відношення к тій чи іншій етичній категорії. Колір служить мірою оцінки, суб’єктивної шкали переваги даної категорії.

У третьому завданні відбувається підключення кольорово-асоціативного ряду емоцій дитини до різних видів діяльності в дитячому саду (початковій школі), к дитячому саду (початковій школі), яку дитина відвідує.

Сутність процедури дослідження ще більш ускладнюється при розмальовуванні останнього будиночка третього завдання. Тут дитина обирає для себе соціальний об’єкт переваги самостійно, вибирає для нього заняття і тільки після розмальовує в підходящий колір, визначивши, таким чином, відношення до такої цінності. Власне весь тест є віддзеркаленням шкали духовних цінностей дитини. Але так як дитина визначає свій вибір самостійно, ми говоримо про вибір дитиною визначеної актуально переживаємої цінності (духовній цінності, ціннісній орієнтації) відносно соціальних об’єктів і занять [50, С. 61].

Після розмальовування будиночків ми бачимо всю систему особистісних відносин дитини, його соціальних переваг і цінностей, варіанти особистісного розвитку, а також біль, нерозуміння, образи, страхи, накопленні дитиною в період педагогічного спілкування, спілкування із однолітками та вихователями.

Отже, довільність використання кольору дає дитині можливість визначити для себе негативні полюси емоцій або будь-який негативний соціальний об’єкт не улюбленим кольором та абстрагуватися від них, утворюючи для себе індивідуальний блок психологічного захисту.

Як показує практика, дітям аж до 11 років дуже цікаво, хто живе в тім чи іншім будиночку. Вони із задоволенням розмальовують їх (іноді, не просто розмальовують, а прикрашають). Після закінчення розмальовування діти гордяться своєю роботою, часто виявляють бажання поспілкуватися, обсудити свій малюнок, показати його вихователю, батькам [25, С. 67].

Досліджування та виявлення актуальних страхів у дошкільників проводилося за допомогою «Методики виявлення дитячих страхів «Страхи в будиночках»». Автори даної методики А.І. Захаров і М. Панфілова [30, С. 112].

Мета методики – виявлення та уточнення переважаючих видів страхів (страх темряви, самотності, смерті, медичні страхи і т. д.) у дітей старше 3-х років. Перш ніж допомогти дітям у подоланні страхів, необхідно з'ясувати, весь спектр страхів і до яких страхів вони конкретно схильні. Дана методика підходить в тих випадках, коли дитина ще погано малює чи не любить малювати (хоча у такому завданні, зазвичай, приймають участь усі діти із задоволенням).

Суть методики полягає в тому, що експериментатор малює контурами два будинки (на одному або на двох аркушах): чорний і червоний. І потім пропонує розселити в будиночки страхи зі списку (експериментатор називає по черзі страхи). Відмічати потрібно ті страхи, які дитина «поселила» у чорний будиночок, тобто визнала, що віна боїться цього (стимулу, який назвав експериментатор). У дітей старшого дошкільного віку можна запитати: "Скажи, ти боїшся або не боїшся ...". Бесіду слід вести неквапливо й ґрунтовно, перераховуючи страхи і чекаючи відповіді "так" - "ні" або "боюся" - "не боюся". Повторювати питання про те, боїться або не боїться дитина, слід лише час від часу. Тим самим можна уникнути наводки страхів, їх мимовільне навіювання.

При стереотипному запереченні всіх страхів, дитину просять надавати розгорнуті відповіді типу "не боюся темряви", або "боюся темряви"а не "ні" або "так". Експериментатор, що задає питання, сидить поруч із дитиною, не забуваючи його періодично підбадьорювати і хвалити за те, що він говорить все як є. Краще, щоб експериментатор перераховував страхи із пам'яті, тільки іноді заглядаючи в список, а не зачитуючи його. 

Після виконання завдання, дитині пропонується закрити чорний будинок на замок (замалювати його), а ключ - викинути або втратити. Даний акт заспокоює актуалізовані страхи. 

Аналіз отриманих результатів полягає в тому, що експериментатор підраховує страхи в чорному будинку і порівнює їх з віковими нормами. Сукупні відповіді дитини об'єднуються в декілька груп за видами страхів. Якщо дитина в трьох випадках із чотирьох-п'яти дає позитивну відповідь, то цей вид страху діагностується як наявний. З 31 виду страхів, виділених автором, у дітей спостерігаються від 6 до 15. У міських дітей можлива кількість страхів доходить до 15.

Інструкція для дитини: "У чорному будиночку живуть страшні страхи, а в червоному - не страшні. Допоможи мені розселити страхи зі списку по будиночках".

Стимули: страхи (ти боїшся): 

1. коли залишаєшся один; 

2. нападу; 

3. захворіти, заразитися; 

4. померти; 

5. того, що помруть твої батьки; 

6. якихось дітей; 

7. якихось людей; 

8. мами чи тата; 

9. того, що вони тебе покарають; 

10. Баби Яги, Кощія Безсмертного, Бармалея, Змія Горинича, чудовиська. (У школярів до цього списку додаються страхи невидимок, скелетів, Чорної руки, Пікової Дами - вся група цих страхів позначена як страхи казкових персонажів); 

11. перед тим як заснути;

12. страшних снів (яких саме); 

13. темряви; 

14. вовка, ведмедя, собак, павуків, змій (страхи тварин); 

15. машин, поїздів, літаків (страхи транспорту); 

16. бурі, урагану, повені, землетруси (страхи стихії); 

17. коли дуже високо (страх висоти); 

18. коли дуже глибоко (страх глибини); 

19. в тісному маленькій кімнаті, приміщенні, туалеті, переповненому автобусі, метро (страх замкнутого простору); 

20. води; 

21. вогню; 

22. пожежі; 

23. війни; 

24. великих вулиць, площ; 

25. лікарів (крім зубних); 

26. крові (коли йде кров); 

27. уколів; 

28. болю (коли боляче); 

29. несподіваних, різких звуків, коли щось раптово впаде, стукне (боїшся, здригаєшся при цьому); 

30. зробити що-небудь не так, неправильно (погано - у дошкільнят); 

31. спізнитися в садок (школу); 

Усі перераховані тут страхи можна розділити на кілька груп:

• медичні страхи-біль, уколи, лікарі, хвороби; страхи, пов'язані із заподіянням фізичної шкоди;

• транспорт, несподівані звуки, пожежа, війна, стихії;страх смерті (своєї);боязнь тварин;страхи казкових персонажів; страх темряви і кошмарних снів;соціально-опосередковані страхи

• людей, дітей, покарань, запізнень, самотності;просторові страхи

• висоти, глибини, замкнутих просторів;

Наявність великої кількості різноманітних страхів у дитини - це показник преневротичного стану. Нормою і середнім показником є 14 страхів для дівчаток, та 9 страхів для хлопчиків.

Таким чином, психотерапевтичний ефект розмальовування емоційно значимих для дітей соціальних та етичних категорій можна використовувати в серії розвиваючих та корективних занять, ігор або бесід, розвиваючих самоусвідомлення дітей, що мінімізують порушення системи особистісних відношень, соціальних переваг, і негативних варіантів особистісного розвитку. Арт-терапевтичні засоби виявляють себе як найефективніші у роботі із емоційними станами дошкільників, а саме, із страхами [46, С. 71].