81

Міністерство освіти і науки україни харківський національний педагогічний університет імені г.С. Сковороди

Кафедра хореографії

Еволюція форм російського народно-сценічного танцю

Дипломна робота зі спеціальності 7.02020201

«Хореографія»

Студент-виконавець:

Лутай Катерина Євгеніївна

5 курс, 52-с група

факультет мистецтв та

дошкільної освіти

Науковий керівник:

кандидат мистецтвознавства,

доцент кафедри хореографії

Волчукова Вікторія Миколаївна

Рецензент:

кандидат мистецтвознавства,

доцент кафедри хореографії

Ліманська Ольга Вікторівна

Допущено до захисту:

Зав. кафедри________________

«______»__________2013 року

Харків 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………….3-7

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕВОЛЮЦІЇ ФОРМ РОСІЙСЬКОГО НАРОДНО-СЦЕНІЧНОГО ТАНЦЮ ……………………3-36

1. Сутність поняття «танцювальна форма» у наукових

дослідженнях …………………………………..……………………….8-14

2. Ретроспектива дослідження форм російського народно-сценічного танцю та іх функцій……………….…………………………………..14-21

3. Класифікація та характерні особливості форм російського народно-сценічного танцю …….………………………………………………..21-38

ВИСНОВКИ ДО I РОЗДІЛУ………………………………………………...38-40

РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНА-ТВОРЧА ЧАСТИНА РОБОТИ……………….41-61

2.1. Сюжет та драматургія хореографічної композиції………………...41-43

2.2. Графічне зображення танцю………………………………………….45-58

2.3. Опис танцювальних комбінацій………………………………………59-61

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..62-64

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………..65-66

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..67-79

ВСТУП

Актуальність. Слов’янський народ протягом століть створював самобутну культуру, яка зображує його багатогранне життя. Одним із цінніших скарбів є російське народне танцювальне мистецтво. Кращі художні зразки народних танців збереглися й дійшли до наших часів, вони стали невід’ємною частиною художнього життя народу. Широка популярність російського народно-сценічного танцю в нашій країні та за кордоном пояснюється невичерпним багатством тем та сюжетів, щирістю, життєрадісним запалом, гумором.

Сусіднє територіальне місцеположення, спорідненість мов та близкість культур ураїнців та росіян, постійна взаємодія зумовили своєрідний розвиток загального танцювального мистецтва.

Розвиток російського народного танцю тісно пов'язаний з усією історією російського народу. Кожна нова епоха, нові політичні, економічні, адміністративні та релігійні умови відбивалися у формах суспільної свідомості, у тому числі і в народній творчості. Все це несло з собою зміни в побуті російського народу, що, у свою чергу, накладало відбиток і на танець, який на багатовіковому шляху свого розвитку піддавався різним змінам.

Напротязі багатьох років російський народно-сценічний танець постійно розвивається, збагачується новими темами, новою пластикою, ускладнюється композиція народно-сценічнічних хореографічних творів, загострюється форма їх сценічної подачі, що вимагає ретельного дослідження та систематизації танцювальних форм, жанрів та видів російського народного танцювального мистецтва.

Аналіз культурологічної та педагогічної літератури з проблеми еволюції форм російського народно-сценічного танцю виявити низку суперечностей:

• між популярністю російських танців в Україні, які є складовою репертуару самодіяльних та професійних колективів народного танцю та нестачею відповідної наукової літературі з класифікації форм російського народно-сценічного танцю.

• між високим запитом сучасного суспільства у висококомпетентних спеціалістах у галузі народного танцю та їх нестачею на практиці.

У межах нашого дослідження важливими є праці А. А. Соколова, А. Клімова, В.Уральської, В. Проппа, Г. Богданова, Н. Надєждіної, П. Богатирьова, Т.Ткаченко, Т.Устинової, які присвячені російському народно-сценічному танцю та фольклору.

К.Я. Гойлезовський розглядав окремі види творів російської народної хореографії, визначаючи форми та жанри, виходячи з того, в лоні якого народного свята чи етнографічного комплекса вони виконувалися. Але навряд чи така класифікація результативна, навіть поверхнове знайомство з російським хореографічним мистецтвом говорить про те, що не всі танці обов’язково відносяться до свята чи етнографічного комплексу.

Інша класифікація пропонується А.А. Клімовим, який найбільш близько підійшов до визначення форм російського народно-сценічного танцю. Він взяв за основу хореографічну структуру, стійкі хореографічні ознаки, які протягом багатьох століть набувала російська народна хореографія. Але ця класифікація не враховує багатьох важливих моментів, вона не приймає до уваги, що російська народна хореографія в усі часи розвивалася в тісному взаємозв’язку з іншими видами народного мистецтва.

Найбільш близько проблему еволюції форм російського народного танцю дослідив фольклорист А.А. Соколов. У його працях розглянуто поширення та розвиток в селянському середовищі танцювального фольклору, виявлено його традиційні форми і на прикладах, найбільш типових з них, простежино характерні риси їх побутування в усьому комплексі музично-хореографічних особливостей, розглянуто кожен з компонентів танцю окремо і в їх взаємозв'язку.

Актуальність та недостатня розробленість проблеми в науковій літературі вимагає більш глибокого її дослідження, що зумовило вибір теми дипломної роботи «Еволюція форм російського народно-сценічного танцю».

Зв᾽язок дипломної роботи з науковими програмами, темами, планами: робота виконана згідно до теми науково – дослідницької роботи кафедри хореографії ХНПУ імені Г. С. Сковороди «Актуальні проблеми хореографічного мистецтва: Історія. Теорія. Методика. Педагогіка. Мистецтвознавство».

Мета дослідження – проаналізувати та дослідити еволюцію форм російського народно-сценічного танцю.

Об’єкт – російський народно-сценічний танець.

Предмет – еволюція форм російського народно-сценічного танцю.

Згідно з метою дослідження постають такі завдання:

• проаналізувати та узагальнити літературу з теми наукового дослідження, уточнити зміст понять « російський народно-сценічний танець», «танцювальна форма»;

• надати класифікацію та характеристику форм російського народно-сценічного танцю;

• дослідити еволюцію форм російського народно-сценічного танцю та їх функції;

• створити композиційний план постановки хореографічного номеру.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що

• вперше досліджено та узагальнено еволюцію форм російського народно-сценічного танцю;

• з’ясовано класифікацію російського народно-сценічного танцю за формами, жанрами та тематикою;

• набули подальшого розвитку функції народного хореографічного мистецтва Росії.

Методи дослідження: історичний метод до вивчення танцювальної культури російського народу в історичній ретроспективі; метод абстрагування до виділення суттєвих, найістотніших рис та характерних особливостей форм російського народно-сценічного танцю; метод аналізу і синтезу до дослідження класифікації форм російського народно-сценічного танцю за різними критеріями); метод індукції та дедукції при вивченні жанрів та тематики народних та народно-сценічних танців Росії.

Теоретичне значення роботи. Результати наукового дослідження можуть бути використані при складанні методичних рекомендацій, навчально-методичних посібників, навчальних програм, лекційних та семінарських занять на кафедрі хореографії з навчальних дисциплін: «Методика викладання хореографічних дисциплін (народно-сценічний танець)» , «Історія хореографії», «Основи композиції та постановки танцю» та «Методика роботи в дитячому хореографічному колективі».

Практичне значення роботи. Результати дослідження можуть бути використані при вивченні основ російської народно-сценічної хореографії, в постановчій роботі хореографічних творів на основі російського народного танцю, у ліцеях мистецтв, вчителями хореографії середніх загальноосвітніх шкіл, керівниками гуртків, студій, колективів позашкільних закладів освіти, а також викладачами вищої школи у підготовці вчителів хореографії з метою поглиблення вивчення еволюції форм російського народно-сценічного танцю.

Згідно з метою, об’єктом, предметом, завданнями наукового дослідження склалася така структура роботи: вступ, 2 розділи, висновки, список використаної літератури та додатки; загальний об’єм роботи 77 сторінок, список літератури складається з 31 найменування.

У вступі обґрунтовано актуальність обраного дослідження, сформульовано мету, визначено об`єкт, предмет, основні завдання, методи наукового дослідження, розкрито наукову новизну, практичне та теоретичне значення отриманих результатів, охарактеризовано структуру наукової роботи.

У першому розділі уточнено та визначено зміст понять «російський народно-сценічний танець» та «танцювальні форми»; досліджено еволюцію та характеристику форм російської сценічної хореографії; розкрито функції російського народного танцю; висвітлено принципи обробки російського фольклорного танцю; надано класифікацію форм російського народної хореографії.

У другому розділі наданий повний розгорнутий композиційний план постановки танцювального номеру «Рябинушка».

У висновках сформульовано результати дипломної роботи.

У додатках подано схему різновидів форм російського народно-сценічного танцю та схему відмінних особливостей форм російського народно-сценічного танцю та фотоматеріали.