Висновки до I розділу

Отже, в першому розділі було уточнено і розглянуто зміст понять:

«Російський народно-сценічний танець» – це яскраве, барвисте творіння народу Росії, що є емоційним художнім специфічним відображенням його побуту, характеру, думок, почуттів, естетичних поглядів та розуміння краси навколишнього світу.

«Танцювальна форма» – це система образотворчо-виразних засобів та художніх прийомів, покликана втілювати та виражати духовну сутність змісту. Форма є носієм художньо-єстетичних якостей хореографічного твору.

«Функції хореографічної композиції» - це призначення твору, його зміст, який несе в собі твір або його окремі частини.

Визначено структуру змістовної форми російського народно-сценічного хореографічного твору, яка складається із трьох основних компонентів - образної картини, яка відбувається на сцені дійства, музично-танцювального тексту та композиції.

Розглянуто та досліджено класифікації форм російського народно-сценічного танцю.

Найбільш точною, визнаною та прийнятою серед хореологів на сьогоднішній день є класифікація форм за автором А.А Клімовим, адже він виділив такі форми російського народно-сценічного танцю: хоровод (ігровий, орнаментальний), пляска (парна пляска, масовий пляс, перепляс, групова пляска), кадриль ( квадратна, лінійна).

В першомуу розділі визначено жанри російського народно-сценічного танцю: побутовий; календарно-обрядовий; сюжетний, який в свою чергу поділяється на ліричний, комічний, драматичний, трагедійний, героїчний, сатиричний, змішаний; та безсюжетний.

Розглянуто класифікацію російських народних танців за тематичним принципом. Вони поділяються на: танці на любовну тематику; календарно-обрядові танці; танці за назвами пісень; танці, в яких відображені регіони Росії;

ритуальні тотемні танці;танці, в яких відображено навколишню природу; танці, в яких відображений трудовий процес людини; танці, в яких проявлялась будь-яка риса, або характер людини – позитивна чи негативна; танці, в яких зображені магічні символи.

Було розглянуто та досліджено еволюцію форм російського народно-сценічного танцю та їх функції.

Російський народно-сценічний танець, джерелом якого є народна творчість та обрядовість, пройшов довгий та складний шлях розвитку. В первісних формах російської народної творчості з найбільшою очевидністю проявила себе магічна функція разом з комунікативною, інтегруючою, регулятивною та іншими.

З трудових до наших часів дійшли обряди землеробські чи календарні, що визначалися сільськогосподарськими роботами на протязі всього року. Метою календарних обрядів був магічний вплив на навколишній світ, землю, сили природи, викликаний прагненням оберігати себе від стихійних лих, неврожаю і т.д.

Страродавні обрядові танці, опрацьовані талановитими реставраторами, балетмейстрами, мистецтвознавцями, набувають надзвичайно багатої палітри засобів виразності, лексики, техніки та виходять на новий рівень вже в сценічному варіанті, а саме: орнаментальні та ігрові хороводи; одинарні, парні, масові, групові, перепляси; лінійні та квадратні кадрилі. Сучасна російська народно-сценічна хореографія постійно розвивається, збагачується новими темами, новою пластикою.

Існування російської народно-сценічної хореографії як жанра мистецтва дійсно пов’язане з реалізацією саме естетичних запитів російського народу.

Російська народна хореографія виконує наступні функції, а саме:

1. Магічну;

2. Комунікативну;

3. Інтегруючу;

4. Регулятивну;

5. Інформативну;

6. Евристичну;

7. Розважаючу та інші.