Розподіл за кількістю страхів у дівчаток

Нормативною кількістю страхів у дівчаток є від 11 до 12. Якщо кількість страхів нижча за норму, це каже про стійку нервову систему у дітей, про підтримку дітей батьками. Якщо кількість страхів вище за норму – це каже про підвищену тривожність дитини, про слабкість нервової системи.

Мал. 2.12.

Розподіл дівчат за рівнем представленості дитячих страхів у дівчаток

За отриманими даними, було виявлено, що 7 дівчаток із 19, що становить 37%, мають таку кількість страхів, яка вище за норму. Так, у 9 осіб із 19, що становить 47%, кількість страхів знаходяться в межах норми. Та у 3 дошкільниць, тобто у 16% дівчаток, кількість страхів нижче за норму. Отже, значна кількість дівчаток має більшу за норму кількість страхів, що характеризує їх як тривожних, емоційно нестабільних осіб, які потребують психокорекційної роботи із психологом.

Мал. 2.13.

Розподіл за кількістю страхів у хлопчиків

Нормативною кількістю страхів у хлопчиків є від 8 до 9. Якщо кількість страхів нижча за норму, це каже про стійку нервову систему у дітей, про підтримку дітей батьками. Якщо кількість страхів вище за норму – це каже про підвищену тривожність дитини, про слабкість нервової системи.

Мал. 2.14.

Розподіл дівчат за рівнем представленості дитячих страхів у дівчаток

За отриманими даними, було виявлено, що 6 хлопчиків із 14, що становить 43%, мають таку кількість страхів, яка є вище за норму. Так, у 5 осіб із 14, що становить 36%, кількість страхів знаходяться в межах норми. Та у 3 дошкільників, тобто у 21% хлопчиків, кількість страхів нижче за норму. Отже, більша частина хлопчиків має більшу за норму кількість страхів, що характеризує їх як тривожних, емоційно нестабільних осіб, які потребують психокорекційної роботи із психологом.

Якщо порівняти отримані результати між дівчатками та хлопчиками, то можна побачити, що дівчатка в більшій мірі знаходять в рамках норми за страхами, ніж хлопчики. Але у хлопчиків більший відсоток страхів, які знаходяться нижче норми. Та все ж, більшість дівчаток і хлопчиків мають певні проблеми із наявністю великої кількості страхів, і потребують психокорекційної роботи із психологом.

Мал. 2.15.

Рівень розвитку страхів у дітей дошкільного віку

За отриманими даними можна сказати, що дошкільники більше усього бояться залишитися одному; нападу; вмерти; смерті батьків; мами або тата; того, що батьки покарають; страшних снів; темряви; уколів; болі; різких, несподіваних звуків; та зробити щось неправильно.

Найменше ж за усі страхи проявили себе страхи якихось дітей; казкових героїв (персонажів); страхи тварин; страхи транспорту; страхи вогню; страхи війни; страхи великих вулиць та майданів; та страх запізнитися до дитячого садку (школи).

Також, був проведений кластер ний аналіз дитячих страхів. За результатами кластерного аналізу встановлено, що такі страхи, як «страшні сни» та «темряви», об’єднані у групу страхів «нічні страхи». Так, страхи «глибини» та «води» об’єднані у групу страхів, щодо «плавання». Страхи «покарання» та «зробити що-небудь неправильно» об’єднані у групу страхів «неправильних вчинків, за які може бути покарання». Страхи «вмерти» та «того, що вмруть батьки» об’єднані у групу страхів «смерті».

Висновки до розділу ІІ

За аналізом результатів першої методики, можна зробити такий висновок, що діти в більшості мають позитивне відношення до співу та до себе; індиферентне – до школи, малювання, танців, до відвідування музею, до читання, до гри, до природи; і негативне – до рахування. Але також є яскраво вираженим негативне відношення до відвідування музею, до співу, до читання, до рахунку, до гри та до спостерігання природи.

Негативне відношення до вищезазначених понять може призвести до пониження пізнавального інтересу у дитини, до відсутності прагнення до самоактуалізації, до знецінення культурного становлення. Може виявити себе у замкнутості дитини, підвищеної сором’язливості, що в свою чергу, виявить себе у важкому встановленні контактів із оточуючими, неможливості вільно висказувати свої думки, бажання та почуття. Значно підвищується вірогідність того, що дитина не досягне повноцінного розвинення своїх психічних процесів та функцій. Маючи негативне відношення до певних видів діяльності, у дошкільника може бути відсутній всебічний гармонійний розвиток, що також може виявити себе у відсутності естетичних почуттів та прагнення до прекрасного, у нерозвиненості творчих рис дитини, що негативно впливає на емоціональний і духовний розвиток, та на організм, в цілому. Така особистість більш схильна до деструктивного проявлення негативних емоцій та почуттів, має високий рівень тривожності та велику кількість страхів.

Аналізуючи отримані дані за другою методикою, слід сказати, що дошкільники більше усього бояться залишитися наодинці; нападу; вмерти; смерті батьків; мами або тата; того, що батьки покарають; страшних снів; темряви; уколів; болі; різких, несподіваних звуків; та зробити щось неправильно. Найменше ж за усі страхи проявили себе страхи якихось дітей; казкових героїв (персонажів); страхи тварин; страхи транспорту; страхи вогню; страхи війни; страхи великих вулиць та майданів; та страх запізнитися до дитячого садку (школи). Виявлені страхи відповідають віковій категорії дітей, та все ж, у деяких дітей кількість страхів вища за норму, або наближена до такого показника. Такі діти, як правило, мають високий рівень тривожності, слабку нервову систему, підвищену тенденцію до психічно-нервових захворювань та відхилень. Вони, зазвичай, мають занижену самооцінку, замкнуті у собі, не вміють адекватно справлятися із виникаючими труднощами, не здатні позитивно координувати свої дії у незнайомих ситуаціях. Часто, такі діти мають проблеми у спілкуванні із батьками, або живуть у неповноцінній сім’ї. Дитина не отримує належної підтримки та повноцінного спілкування із дорослим, що призводить до утворення значних проблем у становленні дитини, як особистості. Якщо своєчасно батьки та психолог допоможуть дитині у вирішенні проблем, дитина здатна вирости здоровою та гармонійною особистістю. Коли проблема носить поверхневий характер, родина може легко її вирішити за допомогою методів арт-терапії, таких, як гра, малювання та інші.

В багатьох випадках, дитина навчається важливим новоутворенням самостійно, але й тут необхідна увага батьків, щоб підтримувати дитину у важливий для неї час. Якщо у дитини сформувалося негативне відношення до тієї чи іншої діяльності, це є нормальним, цьому могли посприяти особливі внутрішні механізми психіки дитини. Тому батькам слід обережно виявити причину негативного ставлення, та вивести утворене негативне відношення на новий, на позитивний рівень.

Але існують «закоренілі» негативні відношення та певного виду діяльності, де батьки не завжди мають змогу або бажання впливати на ситуацію. І саме в цю мить дитині потрібна своєчасна психологічна корекція у роботі із психологом. У роботі із дошкільниками психологи найчастіше використовують метод арт-терапії, як найефективніший, який допомагає дитині обережно розв’язати проблему.

Розділ ІІІ. Психологічна корекція емоційних ставлень дошкільників засобами арт-терапії