Географія [ред.]

Район розташований в межах Придніпровської низовини та Полтавської рівнини і має рівнинний рельєф. Помірно теплий клімат із достатньою кількістю опадів дає змогу вирощувати різноманітні сільськогосподарські культури лісостепової і степової зон. Район відносно добре забезпечений водними ресурсами. Лише у південно-східній частині Харківської області відчувається їх дефіцит. Найважливішу роль у водозабезпеченні регіону відіграють Дніпро, Ворскла, Сіверський Донець, Сейм, Псел, Десна, Хорол. Відомі й джерела мінеральних вод (Миргородське, Гоголівське, Березівське)

Особливу роль відіграє економіко-географічне положення, яке має декілька аспектів. Головне – це близькість до паливно-металургійної бази України – Придніпров’я та Донбасу і нагромадження тут ЛЕП і трубопроводів, що мають міждержавне та міжрайонне значення. Такі риси економіко-географічного положення Північно-Східного соціально-економічного району дають змогу здійснювати різноманітні економічні та культурні зв’язки з іншими районами України і сусідніми державами, розвиваючи внутрішньорайонне, міжрайонне і міждержавне співробітництво.

Історико-географічні передумови, формування ринків [ред.]

Державницькі традиції характерні для території району з IX ст. Так, територіяСумщини на той час входила до складу Переяславського та Чернігівського князівств.

Пізніше, в XVII ст., на території Північно-Східного економічного району формується історико-географічна земля Слобожанщина (сучасна Харківщина, що активно почала заселятись козаками, що засновували за царським указом в кінці XVIII ст. “слободи” – вільні поселення, що певний час були самоуправними і звільнялись від оподаткування. Також велику територію охоплювала Наддніпрянщина, давня козацька територія з полковими містами Чернігів, Стародуб, Ніжин, Конотоп,Прилуки, Миргород, Полтава.

Як і все Лівобережжя після Андрусівського перемир’я територія в значній мірі була під впливом Росії. У XIX ст. культурним осередком не лише Харківщина, але й всієї України став Харківський університет, де ректором був відомий державний діяч, учений, освітянин Василь Каразін. З кінця XIX ст. почали прискорено розвиватись міста – Харків, Суми,Кременчук, Миргород, Конотоп, Шостка. Надалі територія розвивалась у складі єдиних державних утворень – Російської імперії, СРСР, що безумовно було позитивним фактором.

Після Другої світової війни на території Північно-Східного економічного району сформувався потужній соціально-економічний комплекс, в якому провідним стали машинобудування, легка, харчова промисловість, багатогалузеве сільське господарство.

Населення і трудові ресурси [ред.]

Частка українців в даному економічному районі - 82%. Близько 16% становлять росіяни. На 1 січня 2003 року в Північно-Східному економічному районі проживало 5,5 млн. осіб, з них понад 2,9 млн. осіб проживало в Харківській області (37,7% від населення району). Питома вага населення Північно-Східного соціально-економічного району від населення України становить майже 12%.

Традиційно для сучасної України, спостерігається від’ємний природний приріст та загальне скорочення населення. Для району характерним є високий рівень смертності (16,7 ‰), що перевищує пересічноукраїнський (14,8 ‰). Природно, що це породжує високі показники скорочення населення – природній приріст – 9,7% і практично однаковим він є в усіх адміністративних областях.

В статевій структурі населення переважають жінки – 54% (в Сумській області 57,3%).

Розміщується населення нерівномірно по території району, що відображається в неоднаковій щільності. Середні її показники становлять 69,7 осіб/км² ; тобто загалом нижче від пересічноукраїнського. Найбільша густота населення в Харківській області – 95,0 осіб/км². Тут склалась велика Харківська міська агломерація з ядром у Харкові (1500 тис. осіб). У складі агломерації міста Чугуїв, Мерефа, Старий Салтів, Дергачі, Люботин та низка селищ міського типу.

А загалом в Північно-Східному районі налічується 47 міст та 101 селище міського типу. Рівень урбанізації в районі становить 72%. Для більшості міст характерним є скорочення населення. Так за 1990-2000 р. чисельність мешканців Харкова зменшилась на 110 тис. осіб, Шостки – на 3 тис. осіб, Полтави – на 2 тис. осіб. Поки що на стабільному рівні тримається населення таких міст як Кременчук, Суми та Ромни.

Для району характерною рисою є достатня забезпеченість трудовими ресурсами при тому переважно це висококваліфіковані кадри. Загальна їх чисельність становить 3590,3 тис. осіб; найкраще забезпечена ними Харківська область. Рівень зайнятості досягає 55%. Переважна більшість населення зайнята у матеріальному виробництві.