МІНІСТЕРСТВО НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський національний лінгвістичний університет

Реферат на тему :

“Хараппа : процес формування і особливості цивілізації ”

Виконала студентка

факультету Сходознавства

група Пкит-04-12

Мозолюк Олена Василівна

Київ – 2013

Зміст

Вступ 2

Хараппська цивілізація 2

Теорії походження цивілізації 2

Ареал розповсюдження та хронологія 3

Міста та їх особливості 4

Основні заняття населення 4

Політична структура Хараппської цивілізації 5

Релігія 7

Писемність та мова в Хараппській цивілізації 8

Занепад Хараппської цивілізації 10

Висновок 11

Список використаної літератури : 12

Додатки 13

Вступ

Однією з найсамобутніших цивілізацій Сходу була індійська. У наш час продовжують своє існування дві найстародавніші цивілізації – індійська та китайська. Хоча,я студентка ,яка вивчає китайську мову ,тому ця цивілізація ,як не дивно ,близька мені,ми дослідимо одну з наймогутніших та найбільш древніх цивілізацій світу ,саме Індійську чи як її ще називають Хараппську цивілізацію.Як відомо,зараз Індія прискорює темпи свого розвитку,посилює свій вплив на стан у міжнародній арені,однак нас цікавить з чого все починалося. У своїй роботі я простежу саме процес формування,особливості давньої цивілізації,досліджу також причини її краху .

Хараппська цивілізація Теорії походження цивілізації

Одним з найскладніших питань у вивченні Хараппської цивілізації є саме питання про її походження. Були різні точки зору,одні говорили про шумерську основу хараппської культури, про створення її індоаріськими племенами, тому Хараппська цивілізація розглядалася як ведійська. За останні роки було зібрано чимало нових важливих матеріалів про місцеве походження цієї культури. Французький археолог Ж.М.Казаля встановив стратиграфію від дохараппського періоду до пізднохараппського. Нижні слої дохараппського періоду мають аналогії з ранніми землеробськими культурами Белуджистана,в більш пізніх слоях з’являється кераміка ранньохараппських поселень долини Інда. Зрештою,розкопки показали,що традиції типові для культури Амрі ,існують разом з хараппськими. Також була знайдена кераміка культури Амрі та Мохснджо-Даро ,що свідчить про тісні контакти індійських поселень з землеробськими культурами Белуджистана і Сінда та про те ,що Хараппська цивілізація має місцеві корні. Вона виникла на основі традицій землеробських культур долини Інда. Багато в походженні хараппської культури залишається ще не зовсім ясним і потребує певну розробку,але теорії які пов’язують створення цієї цивілізації з прибульцями –аріями чи шумерійцями в наш час представляють лиш історіографічний інтерес.

Ареал розповсюдження та хронологія

Перші поселення землеробів археологи виявили в низько гірських західних районах долини Інду. Їх датують IV тис. до н. е. В середині III тис. до н. е. такі поселення зарясніли вже по всій долині, причому окремі з них, як на той час, можна вважати містами. Отож у Північно-Західній Індії склалася третя після шумерської та єгипетської міська цивілізація епохи бронзи. Вчені називають її по-різному: Індською, Протоіндійською, Хараппською, Доведійською. Географічний ареал цієї цивілізації виходив далеко за межі Індської долини і майже вдвоє перевищував сумарну територію Стародавньої Месопотамії та Стародавнього Єгипту, приблизно дорівнював території сучасної Франції.Поселення хараппської культури виявлені спочатку лише в долині Інду,відомі тепер на величезній території-більш ніж на 1100 км з півночі на південь і 1600 км із заходу на схід.. Накраще досліджено серед численних міст і поселень два головних міста –Хараппа і Мохенджо-Даро,а також є чимало інформації про Чанху-Даро,Калібанган,Банавалі,Суркодата та Лотхал .Щодо області поширення ,то хараппи рухалися на південь і на схід,проникаючи в усе нові райони. Вчені виділяють кілька зон всередині ареалу її розповсюдження –східну,північну,центральну,південну,західну і південно-східну- з характерними для кожної зони особливостями. Період розвиненої Хараппи датується 2200-2100 рр.до н.е.,що дозволяє перенести її початкові етапи на кілька століть назад-умовно до 2500 -2400 рр.до н.е. Характер Хараппської цивілізації настільки одно образний,що навіть цеглу для будівель мають зазвичай однаковий розмір і форму.

Міста та їх особливості

Існування великих міст,наявність строної системи міського планування будівництва свідчить про високий ступінь розвитку Хараппської цивілізації.У результаті розкопок було відкрито кілька великих міст. Основними вогнищами Індської цивілізації були міста Мохенджо-Даро та Хараппа. Кожне з них займало площу близько 2,5 кв. км, мало потужну оборонну стіну, у Його дво- і триповерхових будинках загалом мешкало до 100 тис. городян. У містах була цитадель, призначена, найімовірніше, для магістрату. В цитаделі Мохенджо-Даро археологи виявили басейн площею понад 83 кв. м, що використовувався для колективних обмивань, пов’язаних з культовою практикою індійців, чи, можливо, для коронації царя, якого вони, на відміну від європейців, не помазували на царство, а окроплювали. Неподалік від цього басейну стояли громадські комори для зерна і щось схоже на залу чи ринок. Широкі міські вулиці, як і в шумерських центрах, перетиналися під прямим кутом. Обабіч вулиць тулилися крамниці та майстерні. Кожна багата садиба мала свою криницю, криниці було вирито також на вулицях. Городяни обзавелись чималою кількістю криниць, мабуть, у зв’язку з тим, що в їхньому релігійному житті важливу роль відігравали ритуальні обмивання. У Мохенджо-Даро існувала найдосконаліша для тієї доби система водопостачання та каналізації, яка мала колосальне значення в умовах тепличного клімату, перенаселеності міста та загальної антисанітарії. Майже в кожному будинку було обладнано душ і вбиральню (в Європі такого комфорту не знали навіть короновані власники Версальського палацу, побудованого чотирма тисячоліттями пізніше).