Рівень Б

Рівень в

1. Людська діяльність за сутністю є соціальною. Вона сформувалася історично, у процесі праці. Людина не лише пристосовується до умов життя, а й активно змінює їх відповідно до своїх потреб, що виникли й розвинулися історично. Діяльність людини характеризується свідомістю і цілеспрямованістю. Особистість як суб’єкт діяльності, задовольняючи свої потреби, взаємодіє із середовищем, ставить перед собою певну мету, мотивує її, добирає засоби для її здійснення, виявляє фізичну й розумову активність у досягненні поставленої мети. Свідомий характер людської діяльності виявляється в її плануванні, передбаченні результатів, регуляції дій, прагненні до її вдосконалення. Отже, діяльність людини — це свідома активність, що виявляється в системі дій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Сутнісними властивостями цього процесу є здатність людини керувати своїми діями, реально-практично перетворювати дійсність, планувати способи дій, реалізовувати намічені програми, контролювати хід і оцінювати результати своїх дій. У ролі суб'єктів діяльності можуть виступати: а) конкретний індивід, 6) соціальна група, в) суспільство в цілому. У залежності від цього виділяють індивідуальну діяльність, колективну, або групову, діяльність і суспільно-історичну діяльність, або практику. Психологія має справу переважно з першими двома формами діяльності.

2. .Проведіть порівняльний аналіз когнітивного і трансперсонального підходів до дослідження і трактування особистості.

Когнітивні теорії особистості виходять з розуміння людини як «розуміючої, аналізуючої», оскільки людина перебуває у світі інформації, яку треба зрозуміти, оцінити, використати. Учинок людини містить три компоненти: 1) саму дію, 2) думки, 3) відчуття, які вона переживає, виконуючи певні дії.

Зовні схожі вчинки можуть бути різними, оскільки думки і відчуття були іншими. Опинившись у реальній ситуації, людина не має нагоди всебічного аналізу обставин (обмаль часу, брак знань), їй потрібно розв´язувати, вона робить вибір і здійснює вчинок (біхевіористи тут завершують аналіз поведінки). Проте когнітивну та емоційну частину вчинку ще не було завершено, оскільки сам вчинок є джерелом інформації, що дозволяє формулювати чи змінювати думку про себе або про інших.

Ситуації створюють потенційні сили, які сприяють актуалізації або перешкоджають реалізації намірів, планів, відносин людини. Знаходячи або створюючи відповідний (зручний) канал ситуаційних явищ, можна домогтися кардинальної зміни поведінки людей за рахунок маніпулювання окремими приватними характеристиками ситуації, і навпаки, не знайшовши такого, можна безрезультатно докласти чимало зусиль, організовуючи зовнішню дію на людей.

Суб´єктивна інтерпретація ситуацій - це більш істинний чинник ухвалення рішення, ніж «об´єктивне значення» цих ситуацій. Різні люди по-різному «бачать», інтерпретують ситуації, в яких вони діють. Існує внутрішня мінливість особистих актуалізованих у конкретних ситуаціях схем інтерпретації, що є причиною неточного прогнозу людьми своєї власної майбутньої поведінки.

У трансперсональній психології особистість розглядають через призму взаємодії свідомого і несвідомого компонентів при безперервному обміні енергією між ними. Істинною відмінною рисою трансперсональної психології є модель людської душі, в якій визнають значущість духовного й космічного вимірювань і можливостей для еволюції свідомості. При цьому несвідоме вважають творчим, розумним принципом, який пов´язує людину з усім людством, з природою і космосом.

На поведінку особистості впливають функціональні одиниці, так звані «КОМПЛЕКСИ» - сукупність психічних елементів (ідей, думок, відносин, переконань), що об´єднуються навколо якогось тематичного ядра та асоціюються з певними відчуттями.

Згідно з поглядами К. Юнга, крім індивідуального несвідомого існує колективне, расове несвідоме, загальне для всього людства, котре є виявом творчої космічної сили. Юнг вважав, що в процесі індивідуалізації людина може подолати вузькі межі Его та особистого несвідомого і з´єднатися з вищим «Я», відповідним всьому людству і всьому космосу. Отже, Юнга можна вважати першим представником трансперсональної орієнтації в психології.К. Юнг розглядав структуру особистості як таку, що складається з трьох компонентів: а) свідомість - ЕГО - Я; б) індивідуальне несвідоме - «ВОНО»; в) «колективне несвідоме», що складається з психічних прототипів, або «архетипів».Отже, індивідуальна психіка не тільки жартома комбінує людські, тваринні або природні символічні форми, але, мабуть, здатна одержувати голографічну записану інформацію про весь феноменальний світ - про його теперішнє, минуле і майбутнє.

В3. Проаналізуйте відмінності в психодінамічному і діяльнісному підході до дослідження і трактування особистості.

Психодинамічний напрям

Представники - З.Фрейд, К.Юнг, Е.Еріксон

Структура особистості:

• Id - "воно" - певний компонент особистості, що має відношення до несвідомого, підсвідомого рівня, певний тваринний відголосок; певні бажання, потяги та інстинкти, що є в людині.

• Ego - "я" - свідомий компонент, орієнтований на принципи реальності

• Superego - "над-я" - компонент, що має певні свідомі й несвідомі рівні; втілює в собі моральні цінності суспільства

За Берном: (школа трансактного аналізу)

• Дитина

• Дорослий

• Батько /мати

Між id та superego відбувається постійний конфлікт. Для того, щоб ego зміг відгородитись від неприємний вражень, відчуттів тощо, особистість виробляє певні захисні механізми.

Захисні механізми (за Фрейдом):

• Заперечення

• Витіснення (психіка певним чином блокує інформацію настільки, що людина її повністю забуває)

• Раціоналізація (виправдання певних вчинків, що розходяться з superego)

• Формування реакції (реакція - певна протилежність тому, чого ми в собі бачити не хочемо)

• Проекція (певні особливості, властиві людині, найяскравіше видні їй в інших людях)

• Інтелектуалізація