11Б Розкрийте психологічну значимість початку шкільного навчання.

Щоб почати навчання дитина повинна бути психологічна готова до цього нового етапу її життя. Підготовка дітей до школи – проблема комплексна, багатогранна, що охоплює всі сфери життя дитини. Під психологічною готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства.

Позитивна спрямованість дитини на школу як на власне навчальний заклад - найважливіша передумова благополучного входження її в шкільно-навчальну дійсність, тобто прийняття нею відповідних шкільних вимог і повноцінного включення в навчальний процес.

Крім відношення до навчального процесу в цілому, для дитини, що приходить у школу, важливе ставлення до вчителя, однолітків і самого себе. Дорослий стає незаперечним авторитетом, зразком для наслідування. Полегшується спілкування в ситуації уроку, коли виключені безпосередні емоційні контакти, коли не можна поговорити на сторонні теми, поділитися своїми переживаннями, а можна тільки відповідати на поставлені питання і самому задавати питання в справі, попередньо піднявши руку. Діти, готові в цьому плані до шкільного навчання, розуміють умовність навчального спілкування й адекватно, підкоряючись шкільним правилам, поводяться на заняттях.

Особистісна готовність до школи включає також визначене ставлення до себе. Продуктивна навчальна діяльність припускає адекватне ставлення дитини до своїх здібностей, результатів роботи, поведінки, тобто визначений рівень розвитку самосвідомості.

Інтелектуальна готовність до шкільного навчання зв'язана з розвитком розумових процесів - здатністю узагальнювати, порівнювати об'єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. У дитини повинна бути визначена широта уявлень, у тому числі образних і просторових, відповідний мовний розвиток, пізнавальний активність.

Розумова готовність дітей до навчання в школі є результатом систематичного і планомірного розумового виховання протягом усього періоду дошкільного дитинства. Готовність дитини до школи в плані розумового розвитку визначається кількома взаємопов’язаними компонентами:

1 певним обсягом знань про навколишній світ. Це знання про навколишні предмети та їх властивості, про явища живої і неживої природи, про людей, їх працю, про деякі явища суспільного життя, про моральні норми поведінки тощо;

2 деякими спеціальними знаннями та навичками, такими, як певні математичні уявлення та дії, вміння здійснювати звуковий аналіз слова, володіння елементами грамоти тощо;

3певним рівнем розвитку пізнавальної діяльності, який має вирішальне значення для успішного навчання в початковій школі. Він характеризується певними якостями пізнавальних процесів – сприймання, пам’яті, уяви, мислення тощо, ступенем довільності пізнавальних процесів, тобто здатності підпорядковувати їх певній навчальній меті

Вольова готовність .

Вже в дошкільному віці дитина виявляється перед необхідністю подолання виникаючих труднощів і підпорядкування своїх дій поставленої мети. Це приводить до того, що вона починає свідомо контролювати себе, керувати своїми внутрішніми і зовнішніми діями, своїми пізнавальними процесами і поводженням у цілому. Це дає підставу думати, що вже в дошкільному віці виникає воля. Звичайно, вольові дії дошкільників мають свою специфіку: вони співіснують з діями ненавмисними, імпульсивними, виникаючими під впливом ситуативних почуттів і бажань

Рівень В.12. Проаналізуйте взаємозв'язок розвитку самосвідомості підлітка з основними мотиваційними детермінантами його віку

Підлітковий вік є сенситивним для розвитку самосвідомості особистості. У підлітків виникає інтерес до себе, якостей своєї особистості, потреба оцінити, порівняти себе з іншими, розібратися у своїх почуттях і переживаннях. На основі розвитку самосвідомості, зростання вимог до себе, нового становища серед ровесників і старших у них з'являється прагнення до самовиховання. Вони намагаються розвинути в собі позитивні якості, подолати негативні риси. Але порівняно невеликий життєвий досвід і ще не сформований життєвий світогляд нерідко породжують суперечності між потребою у самовихованні і невмінням реалізувати її.

Самопізнання відбувається в 2 етапи

1. Усвідомлення відмінності від ровесників, утвердження приналежності до світу дорослих.

2. Усвідомлення своєрідності своєї особистості, увага до внутрішнього світу інших людей, здатність до самовиховання

Усвідомивши свою своєрідність, підліток прагнене бути не гіршим за інших, не втратити своє «я», зберегти гідність

Важливим пунктом у розвитку самосвідомості є становлення самооцінки та рівня домагань , основних моральних якостей. Однак, те, які саме якості будуть формовані в особистості залежить саме від оточення підлітка, адже вони формуються відповідно до цілей та цінностей референтної групи підлітка.

Усвідомлення себе, становлення Я-образу підлітка пов'язані з формуванням образу Іншого. Найчастіше таким значущим іншим є ровесник, спілкування з яким особливо важливе. 

У підлітковому віці, а саме в переломний його момент (13-14 років), Я-образ стає дуже нестійким, втрачає свою цілісність. Підліток особливо гостро відчуває суперечність, невпорядкованість свого Я, що зумовлене невизначеністю рівня домагань, труднощами переорієнтації з оцінювання інших на самооцінювання. Відхід від прямого копіювання зразків поведінки інших людей вимагає розвитку способів самопізнання та самоаналізу, які у підлітків ще недостатньо сформовані. Це породжує суперечність між гострою потребою підлітків у самопізнанні і нездатністю адекватно реалізувати її, наслідком чого є зниження рівня адекватності, стійкості самооцінки, стабільності розвитку Я-образу.

Попри обмежені можливості підлітків для самопізнання, вони виявляють високу сприйнятливість до корекції негативних прагнень, поведінки та соціально несхвалюваних якостей. Це актуалізує необхідність тактовної допомоги їм в оволодінні способами самопізнання, створення умов, які б сприяли об'єктивації особистісних переживань, у яких вони змогли б подивитися на себе очима інших.

Таким чином, розвиток самосвідомості породжує нові і нові мотиви, які в свою чергу сприяють подальшому самоусвідомленню і саморозвитку

Б. 13. Охарактеризуйте інтелектуальний розвиток підлітка.

У підлітковому віці школярів спостерігаються істотні зміни в розвитку інтелектуальної активності, і головним чином завдяки процессу навчання. Досягнутий щабель розвитку мислення молодшого школяра дозволяє в підлітковому віці приступити до систематичного вивчення основ наук. Зміст і логіка предметів, що вивчаються, характер засвоєння знань у підлітків вимагають опори на уміння самостійно мислити, аналізувати, порівнювати, робити висновки і узагальнення.

Основною особливістю інтелектуального розвитку підлітка є наростаюча з кожним роком здатність до абстрактного мислення, зміна співвідношення між конкретно-образним і абстрактним мисленням на користь абстрактного мислення. Конкретно-образні (наочні) компоненти мислення не зникають, а зберігаються і розвиваються, продовжуючи відігравати істотну роль у загальній структурі інтелектуальної діяльності (наприклад, формуються уміння конкретизувати, розкривати зміст понять у конкретних образах і уявленнях). З переходом до підліткового віку істотним стає поступовій перехід від переважання наочно-образного мислення (у молодших школярів) до переважання образного мислення в поняттях (у старших підлітків). Підлітковий вік відрізняється підвищеною інтелектуальною активністю, яка стимулюється не тільки природною віковою допитливістю підлітка, але і бажанням розвинути, продемонструвати оточуючим свої здібності, одержати високу оцінку з їх сторони. Це стимулює підлітків до виходу за межі шкільної програми в розвитку своїх знань, умінь і навичок. Підліткам притаманне прагнення пізнати причини різноманітних явищ навколишнього світу, яке з роками тільки зростає.

в 14

14.Проаналізуйте психосоціальні показники визнання особистісної зрілості молодих людей у віці ранньої юності. Розкрийте подвійність соціального стану молодої людини в цей період.

5 стадія - юність. Юність, на яку приходиться п'ята стадія в схемі життєвого циклу Еріксона, вважається дуже важливим періодом у психосоціальному розвитку людини. Уже не дитина, але ще і не дорослий (від 12-13 до приблизно 19-20 років), підліток зіштовхується з різними соціальними вимогами і новими ролями, що і складає суть задачі, яка пред'являється людині в цьому віковому періоді.

Новий психосоціальний параметр на позитивному полюсі з'являється у виді его-ідентичності, на негативному полюсі - у виді рольового змішання. Задача, з якою зустрічаються підлітки, полягає в тому, щоб зібрати воєдино всі наявні до цього часу знання про самих себе (які вони сини чи дочки, студенти, спортсмени, музиканти і т.ін. ) і інтегрувати ці численні образи себе в особисту ідентичність, яка представляє усвідомлення як минулого, так і майбутнього, що логічно випливає з нього.

У визначенні ідентичності, даному Еріксоном, можна виділити три елементи. Перше: молоді люди і дівчата повинні постійно сприймати себе "внутрішньо тотожними самим собі". У цьому випадку в індивідуума повинний сформуватися образ себе, що склався в минулому і змикається з майбутнім. Друге: значимі інші люди теж повинні бачити "тотожність і цілісність" в індивідуумі. Це значить, що юним потрібна впевненість у тому, що вироблена ними раніш внутрішня цілісність буде прийнята іншими людьми, значимими для них. Третє: молоді люди повинні досягти "зростаючої впевненості" у тому, що внутрішній і зовнішній плани цієї цілісності погоджуються між собою. Їхнє сприйняття себе повинно підтверджуватися досвідом міжособистісного спілкування за допомогою зворотного зв'язку.

Згідно Еріксону, основа для благополучної юності і досягнення інтегрованої ідентичності закладається в дитинстві. Однак за межами того, що підлітки виносять зі свого дитинства, розвиток особистої ідентичності відбувається під сильним впливом тих соціальних груп, з якими вони себе ідентифікують. Крім того, пошук ідентичності може бути більш важким процесом для певних груп людей. Наприклад, молодій жінці важче досягти ясного відчуття ідентичності в суспільстві, що розглядає жінок як людей "другого сорту". З погляду Еріксона, феміністський рух тому одержав велику підтримку, що суспільство донедавна перешкоджало зусиллям жінок досягти позитивної ідентичності. Групи соціальних меншостей теж постійно стикаються з труднощами в досягненні чіткого і погодженого почуття ідентичності.

Нездатність юних досягти особистої ідентичності приводить до того, що Еріксон назвав кризою ідентичності. Криза ідентичності, чи рольове змішання, найчастіше характеризується нездатністю вибрати кар'єру чи продовжити освіту. Багато підлітків, що страждають від специфічного для цього віку конфлікту, відчувають пронизливе почуття своєї непотрібності і безцільності. Вони відчувають свою непристосованість, деперсоналізацію, відчуженість і іноді кидаються убік "негативної" ідентичності - протилежної тієї, що наполегливо пропонують їм батьки й однолітки.

Плюс ще і не дорослий, але вже й не дитина, не має повноцінних прав

Б 15. Проаналізуйте психологічні відмінності в дружбі між юнаками і дівчатами

Дружня взаємодія вважається найвищим рівнем кооперації. Дружба являє собою особливу форму міжособистісної взаємодії, яка характеризується індивідуально-вибірковими стосунками, взаємною прив'язаністю учасників спілкування, посиленням процесів афілі-ації, високим рівнем задоволеності міжособистісними контактами, взаємними очікуваннями позитивних почуттів. Постійними супутниками дружби є: безбоязне спілкування з іншим на інтимній дистанції, щирість у взаєминах, відкритість почуттів, взаємний інтерес до справ іншого, активна взаємодопомога, максимальна відвертість і відкритість, демонстрація взаєморозуміння, задоволення від товариства один одного.

Є певні тендерні особливості в дружбі. Передусім береться до уваги той факт, що потреба в інтимності в дівчаток формується скоріше, аніж у хлопчиків. Це приводить до того, що дівчата раніше за юнаків переходять від дитячої до юнацької дружби. На стадії зрілості чоловіча і жіноча дружба має свої відмінності. Так, для жінки друг (подруга) — це той (та), з ким вона може вести довірливі бесіди про почуття, проблеми сімейного життя аж до інтимних подробиць. Стосовно чоловіків, то вони, як показано в низці досліджень, шукають собі друзів із подібними інтересами. При цьому актуалізується значення спільної діяльності. Щодо такої риси, як привабливість, то в дівчат у середньому вона є хорошим показником прогнозу стосовно їх успіху у протилежної статі, а в чоловіків — менш надійним засобом, який може сприяти дружній взаємодії. Однак і в першому, і в другому випадку, тобто стосовно чоловіків і жінок, краса, фізична привабливість зазвичай подобається і притягує.

Питання про відмінності в дружбі між юнаками і між дівчатами поки що недостатньо вивчене. Підвищена загальна чутливість дівчат, їх схильність до з’ясування стосунків роблять підтримку стійких взаємин менш простою, ніж у більш стриманій і "суворій" чоловічій дружбі.

Спілкування між юнаками та дівчатами пов’язане з відомими психологічними труднощами. У підлітковому віці дівчата дещо випереджують однолітків-хлопців не тільки у фізичному, а й в розумовому розвитку. У старших підлітків ця різниця зникає, але вимальовуються стійкіші статеві розбіжності в специфічних здібностях та інтересах. Якщо у хлопців переважають предметні та технічні інтереси, то дівчат більше хвилюють проблеми внутрішнього світу і людських взаємин.

Більш раннє статеве дозрівання (акселерація) зумовлює в юнацькому віці збільшення кількості серйозних шкільних романів – ставлячи, в свою чергу, підвищені вимоги до педагогічної майстерності і такту вчителя. Співвідношення дружби і кохання в юності є складною проблемою. З одного боку, вони видаються більш-менш альтернативними. Поява кохання дівчини знижує значення одностатевої дружби. З іншого боку, кохання вимагає вищого ступеня інтимності, ніж дружба.

Юнакові нерідко буває важко узгодити почуття, що народжується, пробуджується, з нормами морального кодексу. Психологічним захистом для них може служити аскетизм. Інша типова захисна установка – "інтелектуалізм". Якщо "аскет" хоче визволитись від чуттєвості, оскільки вона "брудна", то "інтелектуал" знаходить її "нецікавою". Вимоги моральної чистоти і самодисципліни самі собою позитивні, проте їх гіпертрофія призводить до самоізоляції щодо оточуючих і до розвитку таких негативних якостей особистості, як пихатість і нетерпимість.