Зміни голосних звуків у потоці мовлення
Артикуляція ізольованого голосного звука, як і вимова приголосного, складаєгьс з трьох фаз: екскурсії, витримки і рекурсії. У мовному потоці ці фази артикуляці» виявляються по-різному: екскурсія і рекурсія властиві такту чи цілій фонетичній фразі, а не звукам; навіть витримка не залишається незмінною. Зміни у вимові неізольованих голосних звуків сучасної української літературну мови зумовлюються кількома чинниками, найважливішими серед яких є: консонантне оточення, наголошеність/ненаголошеність, темп мовлення тощо.
6. Подвоєння та подовження приголосних. Спрощення в групах приголосних
Подвоєння відбувається при збігові однакових звуків, що належать до різних морфем:
1)преф.+ корінь.: беззахисний;
2) преф.+преф.: беззастережний;
3) корінь+суф(-ний, -ни,-ниц): туман-туманний, день-денний.
4)в ім.. та прися. Утв-их від прикм. З подвоєнним н, подвоєння зберігається: законний-законність.
5) у складних словах, коли 1ша ч-на зак-ся, а 2-га поч.-ся тим же приголосним: військкомат, юннат.
6) коли основа дієслова мин часу зак-ся на –с перед воротнім постфіксом –ся: пасся, розрісся.
7) у прикметникових наголошених суф-ах –енн,-анн,-інн та в утворених від них ім.-ів на –ість і в прися: старанний-старанність-старанно.
Але подвоєння не відбувається:
1) у прикм. Утв-их від ім.-ів за доп суф-ів –ан, -ян, -ин, -їн: глина-глиняний, соловей—солов’їний.
2) у дієприкм., а також у ім.-ів та прися утв-их від дієприкм: згуртований-згуртованість-згуртовано.
Подовження приголосних виникає внаслідок фон уподібнення звуків:
1) перед я, ю, і, е після д,т,л в усіх відмінках крів Р.в. ім.-ів ч і ж р 1ої в: суддя, суддею, суддю.
2) Перед ю в О.в одн ім.-ів ж р 3ої в , якщо у Н.в. одн вони зак-ся на один м’який або шиплячий пригол: сіль-сіллю, річ-річчю.
3) Перед я,ю,і,е в усіх відмінках ім.-ів с р 2ої відміни(за винятком Р.в. мн): колосся, обличчя, життя.
4) перед я у прислів: спросоння, навмання.
5) перед ю, є у теп часі у похідних ф-ах від дієслова лити: ллю, ллєш, ллємо, ллєте,ллють, ллється, виллю, наллю.
Спрощення :
1) у ім. в сполученнях –ждн-, -здн-, -стн-, -стл- випадає д, т : тиждень-тижня, щастя-щасливий, поїзд-поїзний, вість-вісник. Але: хвастливий, шістнадцять, пестливий, кістлявий, зап’ястний, хворостняк; у ім іншомовного походження: контрастний, баластний, форпостний, компостний.
2) у групах приголосних –зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів: тиск – тиснути, блиск – блиснути.
3) також: стц-сц: містити-місце, лнц-нц: сонце, рдц-рц: серденько-серце, рнч-рч: горно-гончар.
10. Зміни приголосних звуків при словотворенні
Процес утворення нових слів часто супроводжується зміною звуків, більшість яких позначається на письмі.
1. Зміна
приголосних перед суфіксами -СЬК-,
-СТВ-:
Наприклад: Рига - ризький, Острог − острозький, Париж − паризький, боягуз − боягузтво.
Наприклад: кріпак − кріпацький, кріпацтво; ткач − ткацький, ткацтво; молодець − молодецький, молодецтво.
Наприклад: товариш − товариський, товариство;Одеса − одеський; птах − птаство.
Увага!
Зміни на письмі не передаються в словах
іншомовного походження (Цюрих - цюрихський)
та якщо іменники закінчуються на інший
приголосний (наприклад: люд - людський
- людство). 
2. Зміна приголосних перед суфіксом -Ш- :
Наприклад: важкий − важчий, вузький − вужчий, дорогий − дорожчий.
Наприклад: високий − вищий.
3. Зміна
сполучень приголосних -ЦЬК-, -СЬК-, -ЗЬК-,
-СК-, -ШК- 
Наприклад:
Донецьк − Донеччина,
Турція − Туреччина. 
Наприклад: Одеський − Одещина, віск − вощина.
2.3. Фонетичні процеси
Оскільки звуки в мовленні вимовляються не ізольовано, а в звуковому потоці зв'язного мовлення, то вони можуть, по-перше, зазнавати на собі впливу загальних умов вимови (початок і кінець слова, положення під наголосом і в ненаголошеному складі), і, по-друге, впливати один на одного (рекурсія одного слова впливає на екскурсію іншого). Зміни, спричинені впливом загальних умов вимови, називають позиційними, а зміни, зумовлені впливом одного звука на інший, - комбінаторними.Існують деякі звукові зміни, які можна водночас розглядати і як позиційні, і як комбінаторні.