22.Дериваційні й формотворчі афікси

Афікс – морфема з граматичним значенням, “зв’язана” морфема, яка не може вживатися у даній мові як самостійна одиниця на відміну від “вільних” морфем з лексичним значенням (пор.: стіл – стіл-ець, стол-ами); залежно від положення стосовно основи серед афіксів виділяють префікси, постфікси, інфікси.

За функцією в слові афікси поділяються на словотворч і (деривативні ) і граматичні . Словотворчі афікси слугують для уточнення речового значення кореня. Цю роль можуть виконувати суфікси, префікси і постфікси.

Дериваційний афікс (афікс з дериваційним значенням) – афікс, що служить для утворення нових слів, напр., стіл – стілець.

Формотворч і афікси — суфікси і меншою мірою префікси — відрізняються від словотворчих (деривативних) тим,що беруть участь в актах формотворення, взаємодіючи з основою того самого слова, тоді як деривативні афікси в актах словотворення взаємодіють із твірною основою у похідних словах.

Формотворчий афікс — афікс, який служить для творення форм того самого слова: стіл — стола, стол-у, іду — ідеш — іде, голосний — голосн-іш-ий, писа-ти — писа-в — писа-л-и; англ. book "книжка" — books "книжки", write "писати" — writes "пише".

23.Предмет морфеміки. Морфемна структура слів.

Морфеміка — розділ граматики, який вивчає морфемний склад слова, закономірності конструювання слів за певними правилами сполучуваності морфем.

Традиційно морфеміку відносять до морфології, об'єктами вивчення якої є внутрішня граматична будова слова і граматичні класи слів.

Морфеміка вивчає морфеми та класифікацію їх за функціями й іншими ознаками, поділ слів на морфеми, правила сполучуваності у внутрішній будові слова і зміни у морфемних структурах.

Морфемна структура слова — це закономірна єдність взаємопов'язаних складових частин його, розташованих у певній послідовності відповідно до ролі їх в організації слова як цілісної одиниці лексичного і граматичного рівнів мови. За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі(Коренева морфема є носієм поняттєвого змісту слова) та афіксальні(Афіксальні морфеми є засобом вираження словотвірних і граматичних значень: 1) оформлення основи слова; 2) творення похідних у процесі деривації), або службові, формальні (словотворчі і граматичні).

24. Поняття морфа й морфеми. Типи морфем української мови.

Морфема — це найменша неподільна значуща частина слова. Морфема є носієм певного лексичного чи граматичного значення і регулярно відтворюється у процесі мовлення відповідно до моделей слів, властивих певній мові. Наприклад, у слові братній виділяються три морфеми: брат-н-ій; перша з них наявна в споріднених словах брат,братів, брататися, братство; друга — властива прикметникам відіменникового творення на зразок муж-н-ій, друж-н-ій (від друг), а третя — функціонує в усіх прикметниках м'якої групи в називному відмінку.

Вияв морфеми у слові і його словоформах позначається терміном «морф» («морфа»).

Морф (морфа) — конкретний вияв морфеми, найменша значуща частина, що виділяється у складі певної конкретної словоформи слова; те саме, що й варіант морфеми.

Типи морем:

За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі та афіксальні, або службові, формальні (словотворчі і граматичні).

Коренева морфема є носієм поняттєвого змісту слова. Втілюючи ідею тотожності його самому собі, або внутрішню форму слова.

Афіксальні морфеми є засобом вираження словотвірних і граматичних значень: 1) оформлення основи слова; 2) творення похідних у процесі деривації (словотвірного перетворення кореня)