- •1. Українська мова – національна мова українського народу. Питання періодизації
- •Сегментні і суперсегментні одиниці фонетики
- •2. Система голосних фонем сум. Класифікація
- •3. Система приголосних фонем сум. Класифікація:
- •4. Чергування голосних
- •Зміни голосних звуків у потоці мовлення
- •6. Подвоєння та подовження приголосних. Спрощення в групах приголосних
- •10. Зміни приголосних звуків при словотворенні
- •Позиційні зміни
- •Комбінаторні зміни звуків
- •1. Спрощення в групах приголосних
- •2. Подвоєння приголосних.
- •3.Асиміляція. Типи асиміляції. Дисиміляція
- •4. Дисиміляція.
- •5. Поняття орфоепії. Орфоепічна норма. Основні риси сучасної української вимови
- •6. Поняття графіки. Одиниці графіки. Український алфавіт. Співвідношення звуків і букв.
- •13 Вопрос
- •14 Вопрос
- •15 Вопрос
- •16 Вопрос
- •17,18 Вопрос
- •19 Вопрос
- •20.Завдання словотвірного й морфемного аналізу
- •22.Дериваційні й формотворчі афікси
- •23.Предмет морфеміки. Морфемна структура слів.
- •24. Поняття морфа й морфеми. Типи морфем української мови.
- •25. Дериваційні й формотворчі афікси.
- •28.Предмет граматики. Основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія.
- •8.Граматичні категорії числівника. Словозміна числівника. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •Конкретні й абстрактні іменники
- •Іменники - назви істот і неістот
- •15. Категорія способу дієслова. Форми вираження способів дієслів. Зв’язок категорії
- •17. Прислівник
- •18. Ступені порівняння прислівників:
- •19. Загальна характеристика прийменників як частини мови
- •20. Загальна характеристика сполучників як частини мови
- •21. Загальна характеристика часток як частини мови
- •22. Загальна характеристика вигуків як частини мови:
- •5.Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова, їх типи за значенням, вставні речення. Звертання, їх функції в реченні, форми вираження.
- •Відокремлення прикладок
- •4.Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточнювальні члени речення.
- •14.Пряма мова. Непряма мова.
- •50. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія.
- •24. Лексика української мови з погляду вживання.
- •25. Відмінювання прикметників
- •4. Українська лексикографія, її історичні витоки та тенденції розвитку.
- •5. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм. Дві основи дієслова та форми, що утворюються від них. Дієвідмінювані та недієвідмінювані форми дієслів.
- •6. Односкладні речення та їх типи.
- •7.Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.
22.Дериваційні й формотворчі афікси
Афікс – морфема з граматичним значенням, “зв’язана” морфема, яка не може вживатися у даній мові як самостійна одиниця на відміну від “вільних” морфем з лексичним значенням (пор.: стіл – стіл-ець, стол-ами); залежно від положення стосовно основи серед афіксів виділяють префікси, постфікси, інфікси.
За функцією в слові афікси поділяються на словотворч і (деривативні ) і граматичні . Словотворчі афікси слугують для уточнення речового значення кореня. Цю роль можуть виконувати суфікси, префікси і постфікси.
Дериваційний афікс (афікс з дериваційним значенням) – афікс, що служить для утворення нових слів, напр., стіл – стілець.
Формотворч і афікси — суфікси і меншою мірою префікси — відрізняються від словотворчих (деривативних) тим,що беруть участь в актах формотворення, взаємодіючи з основою того самого слова, тоді як деривативні афікси в актах словотворення взаємодіють із твірною основою у похідних словах.
Формотворчий афікс — афікс, який служить для творення форм того самого слова: стіл — стола, стол-у, іду — ідеш — іде, голосний — голосн-іш-ий, писа-ти — писа-в — писа-л-и; англ. book "книжка" — books "книжки", write "писати" — writes "пише".
23.Предмет морфеміки. Морфемна структура слів.
Морфеміка — розділ граматики, який вивчає морфемний склад слова, закономірності конструювання слів за певними правилами сполучуваності морфем.
Традиційно морфеміку відносять до морфології, об'єктами вивчення якої є внутрішня граматична будова слова і граматичні класи слів.
Морфеміка вивчає морфеми та класифікацію їх за функціями й іншими ознаками, поділ слів на морфеми, правила сполучуваності у внутрішній будові слова і зміни у морфемних структурах.
Морфемна структура слова — це закономірна єдність взаємопов'язаних складових частин його, розташованих у певній послідовності відповідно до ролі їх в організації слова як цілісної одиниці лексичного і граматичного рівнів мови. За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі(Коренева морфема є носієм поняттєвого змісту слова) та афіксальні(Афіксальні морфеми є засобом вираження словотвірних і граматичних значень: 1) оформлення основи слова; 2) творення похідних у процесі деривації), або службові, формальні (словотворчі і граматичні).
24. Поняття морфа й морфеми. Типи морфем української мови.
Морфема — це найменша неподільна значуща частина слова. Морфема є носієм певного лексичного чи граматичного значення і регулярно відтворюється у процесі мовлення відповідно до моделей слів, властивих певній мові. Наприклад, у слові братній виділяються три морфеми: брат-н-ій; перша з них наявна в споріднених словах брат,братів, брататися, братство; друга — властива прикметникам відіменникового творення на зразок муж-н-ій, друж-н-ій (від друг), а третя — функціонує в усіх прикметниках м'якої групи в називному відмінку.
Вияв морфеми у слові і його словоформах позначається терміном «морф» («морфа»).
Морф (морфа) — конкретний вияв морфеми, найменша значуща частина, що виділяється у складі певної конкретної словоформи слова; те саме, що й варіант морфеми.
Типи морем:
За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі та афіксальні, або службові, формальні (словотворчі і граматичні).
Коренева морфема є носієм поняттєвого змісту слова. Втілюючи ідею тотожності його самому собі, або внутрішню форму слова.
Афіксальні морфеми є засобом вираження словотвірних і граматичних значень: 1) оформлення основи слова; 2) творення похідних у процесі деривації (словотвірного перетворення кореня)