24. Лексика української мови з погляду вживання.

Активна лексика - cлова, які забезпечують повсякденні потреби мовця, мають високу

частоту вживання та зберігають стилістичну нейтральність: любити, стомлений, віра, дім, останній, добро, хліб, стіл, вікно, око, лоб, якийсь тощо.

Застарілі слова: - архаїзми - слова, що є застарілими синонімами до слів активної лексики сучасної укр.-ої

мови: зигзиця-зозуля, чадо-дитина, яко-як, зерцало - дзеркало, ся-ця.

- історизми - слова, що вживаються на позначення назв зниклих предметів, явищ, понять старовини та минулого: вельможа, князь, кріпак. Неологізми - нові слова, які входять у загальний вжиток. Серед них розрізняють: • загально мовні неологізми (комп 'ютер, дискета, монітор, клонування);

• авторські неологізми: громовиця (Л.Українка); знедуховніти, просвітлина(0.Гончар).

25. Відмінювання прикметників

За кінцевим приголосним основи прикметники поділяються на прикметники  1) твердої та 2) м'якої груп.

До твердої групи належать прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний. Наприклад: добрий, вразливий, милий, прекрасний, народний, чистий.Сюди ж належать всі присвійні прикметники: батьків, Олексіїв, мамин, Софіїн, а також короткі форми прикметників: зелен, повен, годен, рад, жив.

До м'якої групи належать прикметники, основа яких закінчується на м'який приголосний та [j]: осінній, житній, ранній, художній, колишній, справжній, безкраїй, довговіїй, короткошиїй. 

1. Функціональна диференціація лексики: загальновживана лексика, термінологічна й професійна лексика, діалектна лексика, жаргонна лексика, арго.

За особливостями функціонування слова в українській мові поділяються на такі, що вживаються без обмежень у спілкуванні (загальновживана лексика), та слова обмеженого вживання (спеціальна лексика). До складу загальновживаної лексики входять слова, які використовуються усіма носіями мови і позначають поняття, пов'язані з повсякденним життям: земля, вода, двері, косити, любити, тисяча, мати, совість тощо. Вживання спеціальної лексики обмежене професійною діяльністю людей, соціальними ознаками або територією проживання (діалектним ареалом).

Спеціальна лексика української мови за сферами вживання містить:

1. діалектну лексику;

2. термінологічну та професійну лексику;

3. жаргонну й арготичну лексику.

• Діалектизми - це слова, вживання яких обмежене територією певного наріччя (діалекту). Українська мова має три наріччя: північне, південно-західне та південно-східне. Кожному з них притаманні особливості лексичного, фонетичного, синтаксичного харак і еру.

Серед діалектизмів розрізняють:

- лексичні діалектизми, що називають поняття, для позначення яких вживаються інші назви у загальнонародній моїй: окраєць -скрайок, окрай, відліпка; волошки - васильки, блават, півень — когут;

- етнографічні діалектизми, що називають місцеві реалії, невідомі

нежами території певного наріччя: крисаня, клепаня - чоловічі

ин'люхи, колиба-курінь пастухів, трембіта- музичний інструмент;

- семантичні діалектизми, що є словами загальнонародної мови, але мають інше значення: вино - виноград, губи - гриби, хвиля - гарна шия погода.

Терміни (від лат. межа, кінець ) - слова або словосполучення, які позначають поняття спеціальної галузі науки, знання, діяльності {косинус, підмет, валентність). У межах окремих галузей терміни об'єднуються в системи з певними закономірностями внутрішньої організації - термінології. Так, існують мовознавча, математична, юридична, спортивна термінології тощо.

Професіоналізми - слова або словосполучення, які безпосередньо пов'язані з професією або родом діяльності людини і можуть бути нерозумілими за межами певного професійного середовища: петит (із друкарської справи), блокада, голковколювання, стінка (зі спортивного словника).

Жаргонізми - слова, які вживаються у процесі спілкування людей, об'єднаних спільністю інтересів, діяльністю, соціальним станом та

статусом: читалка - бібліотека, хвіст – академзаборгованість.

Арготизми (від фр. - замкнутий) - слова, що умовно прийняті та втаємничені для спілкування окремої соціальної групи, яка пригне зробити свою мову (арго) незрозумілою для інших: курганити-грати, курашник - музика, дикона - десять (із лірницького арго).

2. Класифікації фразеологізмів (класифікація В.В.Виноградова, генетична класифікація, морфологічна тощо).

Фразеологізм – відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом і структурою.

Фразеологічні зрощення — одиниці, у яких цілісне значен¬ня ніяк не вмотивоване; воно не випливає із значення їхніх компонентів: теревені правити — говорити нісенітниці, байдики бити — ледарювати, глек розбити — посваритися, собаку з'їсти — мати досвід, піймати облизня — зазнати невдачі, викинути коника — зробити щось несподіване, підбивати клинці — залицятися, ні в сих ні в тих — незручно.

Фразеологічні єдності — одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване переносним значенням 'їхніх компонентів: три мати камінь за пазухою — приховувати злобу, грати першу скрипку — бути головним, вивести на чисту воду — викрити непорядність, загрібати жар чужими руками — використовувати когось, давати волю ногам — тікати, море по коліна — нічого не страшно, все дозволено, прикусити язика — замовкнути, про-пускати повз вуха — не звертати уваги, хоч до рани прикладай — лагідний.

Фразеологічні сполучення — одиниці, у яких цілісне зна¬чення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів: взяти слово, зачепити гордість, покласти край, берегти як зіницю ока, подавати надію, страх бере, ласкаво просимо, узяти верх, терпцю немає, звести очі, як піску морського.

Фразеологічні вирази – стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням. Це прислів’я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки й культури: Не все те золото, що ближчить.

3. Джерела фразеології. Споконвічно українські фразеологічні одиниці, запозичені фразеологічні одиниці, кальки.

Основні джерела фразеології: запозичені слова, нові терміни і поняття, поетичні неологізми, морфологічним способом додавання префіксів, слова з іншими значеннями.

Фразеологія укр.-ої мови за своїм походженням – неоднорідна. Найбільше в ній фразеологічних одиниць народного походження: прислів’я та приказки(Під лежачий камінь вода не тече), жартівливі вирази(Буває, що і слон літає).

Але, крім того, в українській літературній мові поширена фразео¬логія й з інших джерел, а саме:

а) Вирази виробничо-професійного походження: Сім раз приміряй, а раз одріж; по всіх швах (з мови кравців); виконувати завдання на відмінно (з мови учителів та учнів.

б) Переклади влучних виразів політичних діячів і вчених: Релігія — опіум для на¬роду (К. Маркс). Всерйоз і надовго (В. І. Ленін). Чиста краса, чисте мис¬тецтво (І. Кант).

в) Крилаті вирази українських письменників: Наша пісня, наша дума не вмре, не загине (Т. Г. Шевченко). Борітеся — поборете (Т. Г. Шев¬ченко). Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. І. Глібов).

г) Переклади крилатих виразів російських письменників: Сидіння між двома стільцями (М. Є. Салтиков-Щедрін). Герой нашого часу (М. Ю. Лєрмонтов), Нам спокій тільки сниться (О. Блок).

д) Переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: Бути чи не бути (Шексцір). Останній із могікан (Ф. Купер).

є) Переклади російських та іншомовних фразеологічних зворотів: І носа не покажуть (з російської мови). Бути не в своїй тарілці (з французь¬кої). Тут собака зарита (з німецької).

є) Переклади античних ходячих висловів: Розрубати гордіїв вузол (рішуче розв'язати заплутане і складне питання). Прокрустове ложе (штучна мірка, під яку щось підганяють). Альфа і омега (початок і кінець).

ж) Окремі біблійні і євангельські вислови, засвоєні з церковно¬слов'янської мови: Берегти, як зіницю ока. Содом і Гоморра. Вавілонське стовпотво-ріння. Заблудша вівця.