Сегментні і суперсегментні одиниці фонетики

Звукові одиниці фонетики діляться на: сегментні (лат. segmentum — відрізок) і суперсегментні (лат. super — зверху, над + segmentum). Сегментними одиницями називають такі, які розміщені в лінійній послідовності. Мовлення становить потік звуків, звуковий ланцюг, який членується на відрізки, окремі одиниці, що виділяються різноманітними фонетичними засобами. Такими одиницями єзвук, склад, фонетичне слово, фонетична синтагма, фраза. Базою для їх виділення служать передовсім смислові зв’язки. Звуки вимовляються один за одним і вважаються найменшою сегментною оди­ ницею. Зі звуків складаються більш складні сегментні одиниці. Кожна наступна за величиною складається з дрібніших: склад — зі звуків, фонетичне слово — зі складів, фонетична синтагма — із фонетичних слів, фраза — із синтагм. Це стає можливим завдяки суперсегментним одиницям, які нашаровуються на сегментні та об’єднують їх у єдине ціле. Такі одиниці забезпечують звукову цілісність слова. До суперсегмент- них одиниць належать наголос та інтонація. Якщо сегментні одиниці (наприклад, яукя) можуть бути виділені 3 Крупніших ОДИНИЦЬ І ВИМОВЛЯТИСЯ окремо, то супер- сегментні одиниці вимовлятися окремо не можуть. Склад — і сегментна, і суперсегментна одиниця. Склад як сегментна одиниця -ц е послідовність звуків, а як суперсегментна — єдність складового і нескладового звуків Завдяки словесному наголосові склади об’єднуються у фонетичні слова. Синтагма­ тичний наголос та інтонація об’єднують фонетичні слова в синтагми (такти). Інто­ нація і фразовий наголос сприяють об’єднанню синтагм у фрази. Мовець може розділити слова на склади (наприклад, лін-гві-сти-ка), хоча в при­ родному, звичайному мовленні слово не ділиться ні на склади, ні на звуки. Виділення звуків у словах може виконуватися лише для лінгвістичного аналізу та з методичною метою. Одиниці просодичної або тонічної підсистем називають просодемами, чи тонемами. Просодія — система вимови наголошених і ненаголошсних, довгих і коротких складів у певній мові. Мови, які використовують тони для розрізнення смислу, називаються політо- нічнимн (литовська, латинська, шведська, норвезька, словенська, сербсько-хорват­ ська, а також китайська, в’єтнамська, ганська, бірманська, африканські мови). В українській мові словесний наголос невід’ємний від слова і виконує не лише конститутивну, а й дистинктивну функції.

2. Система голосних фонем сум. Класифікація

У СУМ є 6 голосних та кілька їх модифікацій.

1)За участю губ голосні бувають огублені [o], [y], решта – не огублені.

2)За ступенем піднесення спинки язика: високого підняття (закриті,вузькі) [i], [u], [y]; низького підняття (відкритий, широкий) [a]; середнього підняття [o], [e].

3)За місцем підняття язика виділяють 3 ряди: передній [i],[u],[e]; середній (в укр.мові не існує); задній [y], [o], [a].

Наголошеність / ненаголошеність: ненаголошені [e], [u], [o] відрізняються від наголошених (наближаються за звучанням до інших). Темп мовлення зумовлює тривалість звуків.

Усі складотворні голосні звуки в СУМ в будь-якій позиції є звуками повного творення (зберігають голос(не редукуються) і якість (за не чисельними винятками) у ненаголошених складах).