5.Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова, їх типи за значенням, вставні речення. Звертання, їх функції в реченні, форми вираження.

Звертання, вставні й вставлені компоненти ускладнюють речення додаковим повідомленням про віднесеність висловлюваного до об'єктивної дійсності. Вони характеризуються специфічними особливостями: а) не є членами речення; б) не відповідають на жодне питання; в) не пов'язуються з членами ні сурядним, ні підрядним зв'язком; г) деякі з них становлять речення, а інші утворилися з речень із різною мірою втрати предикативності; ґ) на письмі виділяються розділовими знаками, а в усному мовленні відповідною інтонацією. Ці ускладнювальні компоненти речення вживаються для того, щоб привернути увагу до висловленої думки або виразити своє ставлення до неї.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання й не несуть нової інформації, а лише певним чином уточнюють та оцінюють основне повідомлення. Вставні слова не є членами речення.

Вставлені слова вносять додаткову інформацію в речення не будучи граматично пов’язані з ним. Вставні конструкції відокремлюються на письмі комами.

Відокремлені узгоджені означення, прикладки. Способи їх вираження.

Здебільшого відокремлюють означення ,що виражені дієприкметниковим зворотом чи прикметниками. Як правило відокремлюють комами , рідше тире.г

Означення , виражені	відокремлюються	Не відокремлюються
Дієприкметниковим зворотом	Після означуваного слова	Перед означуваним словом
Кількома прикметниками чи дієприкметниками	Після означуваного слова якщо перед ним уже є означення.	Якщо перед означуваним словом немає означення то відокремлення залежить від бажання автора.(такі означення частіше відокремлюють.
Прикметником,дієприкметником, Дієприкметниковим зворотом	Як перед, так і після означуваного слова, вираженого Особовим займ.(Вона він …) Означуване слово-займ. може бути пропущеним.
Прикметником, дієприкметником,діє прикметметниковим зворотом	Якщо між означенням і означуваним словом стоять інші члени речення.

Відокремлення прикладок

Різновид означення тож і відокремлюється вона в тих же випадках,що і означення.

• Поширені прикладки після означуваного слова (кома)

• Стоять перед означуваним словом і мають обставинний відтінок причини (кома)

• В кінці речення, якщо перед ними може встати а саме (тире)

• Прикладки, уведені словами або,тобто,чи, наприклад, особливо, на імя, на прізвище ( коми)

• Прикладки що відносяться до особового займ.

• Прикладка, що починається словом як, якщо має обставинний відтінок причини. (коми)

4.Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточнювальні члени речення.

Здебільшого відокремлюються обставини вираженні дієприслівником, дієприслівниковим зворотом,а також іменником у непрямих відмінках чи прислівником. Відокремлюють комами.

Обставини виражені	Відокремлюються	Не відокремлюються
Дієприслівником	Як перед присудком так і після нього.	Із значенням способу дії після присудка
Дієприслівниковим зворотом	Як перед присудком так і після нього.	Фразеологічного типу
Прислівником іменником у непрямих відмінках(частіше з прийменником)	Із значенням уточнення місця, часу чи способу дії(при цьому обставин має бути не менше двох, друга з яких відокремлюється, бо конконкретніша)	Якщо обставини різні за значенням( одна обставина часу,а інша місця чи навпаки)

Уточнювальні відокремлені члени речення конкретизують або пояснюють той член речення, з яким вони пов’язані однією синтаксичною функцією.З уточнювальними словами пов'язуються лише інтонацією й пояснювальними словами тобто, або, цебто, а саме тощо.

Відокремлюватись можуть:

1) означення, що уточнюють попередні означення: Море синє, аж чорне, тільки білою піною б 'є об берег(М. Коцюбинський); Вода в такий час була майже гаряча, знасно тепліша від ранкового повітря, бо серпень ранками вже давав знати свій характер... (Ю. Збанацький).

Уточнювальні означення можуть відокремлюватися й тире: У неї в хаті завелось багато всяких вузликів із насінням - великих і малих-і разу раз щось сушилося на вікнах(М. Коцюбинський);

2) обставини (місця, часу та ін.), виражені прислівниками чи іменниками з прийменниками, які уточнюють попередні обставини: Ще мить - і вибух десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лице б'є туга повітряна хвиля... (В. Козаченко); Отут, в низенькій цій хатині, моя любов жила колись (А. Малишко); Се було літом, у жнива(М. Коцюбинський);

Примітка: Часто відокремлення таких обставин залежить від бажання автора інтонаційно підкреслити їх уточнювальний характер. Якщо немає такої інтонації, обставини комами не виділяються.

3) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомогою слів або, тобто, себто, а саме,наприклад: Родичами польового жайворонка є посмітюха, або чубатий жайворонок, і джур бай, або степовий жайворонок (Л. Скирда);На Поліссі трапляються "вижари", тобто болота, які ніколи не замерзають(Г. Дем'янчук);

4) уточнювальні члени речення, що приєднуються за допомоги слів навіть, зокрема, у тому числі, особливо: У деяких містах Японії, зокрема у місті Удзумі, влаштовують свято проводів журавлів(Журнал);Приємно було всім, особливо переможцям конкурсу.

Уточнювальні члени речення слід відрізняти від однорідних.

Складносурядні речення, їх головні семантико-граматичні ознаки. Класифікація складносурядних речень.

Ознаки:

• Рівнозначність предикативних частин , кожна з предикативних частин виступає як відносно самостійна, зберігає значення окремого повідомлення.

• Предикативні частини поєднуються сполучниками сурядності.

• Ніколи один з його компонентів не може знаходитися усередині іншого.

Складносурядні реч. – це складне речення, що утворюється з двох або більше предикативних одиниць,в яких прості реч рівноправні за змістом і пов’язані сурядним сполучником.

Коми немає коли спільний другорядний член ;спільний не тільки повнозначне слово, а й не повнозначне – лише, тільки

Тире перед спол і, та(п.з.і) коли в простих реч говориться про швидку зміну подій, або 2 реч мітить у собі несподіваний наслідок, чи різке протиставлення.

Складнопідрядні речення, їх головні семантико-граматичні ознаки. Класифікація складнопідрядних речень.

Складнопідрядним називається таке складне речення. В якому одне просте речення за змістом граматично залежить від іншого і з’єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова. Наприклад: Люблю народ, якого силу ніхто не зломить у віках. Складнопідрядне речення складається з головного речення і одного або кількох підрядних, що пояснюють головне в цілому або один з його членів. Від головного речення до підрядного в більшості випадків можна поставити питання. Наприклад: 1. В небі ластівка мріє далека (яка?), що на крилах весну принесла. У цьому складнопідрядному реченні перше просте речення є головним, а друге — підрядним, що приєднується до головного сполучним словом що. Підрядне речення пояснює в головному підмет ластівка. Підрядне речення може стояти перед головним, після нього і в середині нього. Підрядні сполучники служать для зв'язку підрядного речення з головним і не бувають членами речення. За будовою вони, як відомо, поділяються на прості (що, як, щоб, якщо, якби, хоч, ніж, мов,чи та ін.) і складені (через те що, тому що, у зв'язку з тим що, дарма що та ін.).Сполучні слова є повнозначними словами, вони виступають членами підрядного речення. Наприклад: 1. А на тому місці, де стояла тінь, іскрило сонце широкою плямою.

Означальні – який і т.п. хто саме, що саме. Підрядні означальні речення з’єднуються з головним з допомогою сполучних слів (займенників і прислівників) який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли і підрядних сполучників що, що, ніби, наче, як. Для виділення іменника і залежного від нього підрядного речення використовуються вказівні слова такий, той, кожний, весь та ін. Наприклад: Ті пісні любі, що несуть радість межи люди. До підрядних означальних близькі займанниково-означальні підрядні, що відносяться до члена речення. Вираженого займенником, вони відповідаю на питання хто саме? Що саме? Наприклад: То й дає раду, хто знає правду. 2. Що посієш, те й пожнеш. (нар. Творчість). Підрядні з’ясувальні речення відповідають на питання непрямих відмінків уточнюють зміст тих слів у головному реченні, які означають різні вияви сприйняття, мислення (міркувати, згадувати, вирішувати), мовлення (говорити, відповідати, просити, запитувати), почуття (радіти, бажати, щасливий, шкода). Наприклад: 1. І снилось (що?), як гаряче дихають дні. Підрядні з’ясувальні речення з’єднуються з головними сполучниками що, щоб, ніби, мов, як сполучниками словами хто, який, чий, де, куди як, часткою чи, вжитою в значенні сполучника. Підрядні речення ступеня і способу дії уточнюють спосіб дії або ступінь дії, про яку говориться в головному реченні, і відповідають на питання як? Яким способом? У якій мірі? Наскільки? Ці підрядні речення приєднуються до певного слова або сполучення слів у головним у реченні за допомогою сполучників як, що, щоб, ніби, мов, чим – тим та сполучних слів як скільки, наскільки. Якщо в головному реченні є вказівні слова настільки, так, такий, до того, то підрядне відноситься до них. Наприклад: 1. Здіймаючись над ніччю, заграви багряніли попереду (як?), як здиблене в небо нерухоме багряне море. Підрядні порівняльні речення не слід плутати з порівняльними зворотами, які не мають присудків і є членами простого речення. Наприклад: Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало. Підрядні речення місця вказують на місце дії, про яке говориться в головному реченні, і відповідають на питання де? куди? звідки? З головним реченням вони з’єднуються сполучними словами де, куди, звідки. У головному реченні сполучним словам відповідають вказівні слова там, скрізь, звідти, туди. Наприклад, Забудь усе й лети, куди життя несе в огні труда. Підрядні речення часу уточнюють час дії, про яку говориться в головному реченні, і відповідають на питання коли? З якого часу? До якого часу? Як довго? Підрядні речення часу з’єднуються з головним до допомогою сполучників і сполучних слів коли, як тільки, поки, доки, ледве, в той час як, в міру того як. У головному реченні деякими з названих сполучників і сполучних слів відповідають вказівні слова тоді, відтоді, доти. Наприклад: Ти нікуди не підеш звідси доти, доки не гратимеш вправи як слід.

Умовні – за якої умови, при якій умові.

Допустові – незважаючи на що.

Причини – чому, з якої причини, через що.

Кома – одночасність або часова послідовність.

Крапка з комою – поширені і менш зв’язані між собою за змістом.

Двокрапка – 2-е розкриває, доповнює зміст 1-го; 2-е вказує на причину в 1-ому.

Тире – Зміст обох реч протиставляється або зіставляється; 1-е вказує на час або умову в 2-ому; 2-е виражає наслідок, результат, висновок з дії 1-го.

Безсполучникові складні речення. Класифікація безсполучникових речень.

Складне речення, частини якого поєднані між собою лише за допомогою інтонації — без сполучників і сполучних слів, називається складним безсполучниковим.У складному безсполучниковому реченні немає головного й залежного речень, і все-таки між його частинами можуть бути різні смислові зв'язки. Залежно від цього складні безсполучникові речення поділяють на:

• речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами: На білу гречку впали роси, веселі бджо¬ли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли; між такими частинами існує зв'язок, близький до сурядного; вони, як і складносурядні речен¬ня, можуть мати спільний член: При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему!;

• речення з відносно залежними частинами, одна з яких по¬яснює, доповнює іншу: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль; між такими частинами існує зв'я¬зок, близький до підрядного; їх, щоправда не завжди, мож¬на перетворювати на складнопідрядні речення: Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль.

Складні безсполучникові речення з відносно рівноправними частинами можуть виражати:

а) одночасність подій: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар. творчість); такі речення становлять незамкнений ряд, предикативні частини в них

можна переставляти місцями;

б) послідовність подій: Все море зараз спузирило, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський). Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло ора¬ча в поле; такі речення так само становлять незамкнений ряд, але предикативні частини в них не можна переставляти місцями;

в) рівнозначність подій (у поетичному мовленні): Літа орел, літа сизий попід небесами, гуля Максим, гуля батько степами, лісами (Т. Шевченко). Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала (Ю. Федькович); такі ре¬

чення, як правило, мають однотипну, паралельну побудову і становлять замкнений ряд.

Складні безсполучникові речення з відносно за¬лежними частинами об'єднують по дві предикативні частини і, таким чином, становлять замкнений ряд. Вони найчастіше виражають:

а) причиново-наслідкові відношення: Не кидай іскру в солому, і сама згорить, і село спалить. Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне.

б) умовно-часові відношення: Минали дні — брат не повертався. Прийде осінь — у засіках буде хліб золотий .

в) з'ясувально-доповнювальні відношення: Наука — не пиво: в рот не наллєш. Всім же ясно, навіть дітям: земля велика .

г) зіставно-протиставні відношення: Не русалонька блукає — то дівчина ходить.

Складні безсполучникові речення емоційніші, інтонаційно багатші, ніж складносурядні й складнопідрядні. Тому вони частіше вживаються в розмовному та художньому стилях, ніж у науковому й діловому.У складних безсполучникових реченнях важливу роль відіграє інтонація — саме завдяки їй передаються різні відтінки зв'язку між окремими частинами складного речення. На письмі інтонація відображається за допомогою розділових знаків: коми, крапки з комою, двокрапки, тире.