5. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм. Дві основи дієслова та форми, що утворюються від них. Дієвідмінювані та недієвідмінювані форми дієслів.

Це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому стані він перебуває? Дієслово, на відміну від прикметника чи іменника, називає дію або стан як змінну ознаку, як процес, що триває в часі. Якщо іменник тиша називає ознаку опредмечено, як певну річ (можна домогтися тиші, скористатися тишею тощо),

прикметник тихий передає ознаку безвідносно до часу й до будь-яких змін, то дієслово тихнути подає це саме явише як

змінний процес певної тривалості. В одних формах дієслова ця його властивість більше виражена, в інших — менше, але

вона властива всім його формам.

Система дієслівних форм:

1) Інфінитив-неозначена ф-ма дієслова(спати);

2) Особові ф-ми дієслова(роблю, робиш);

3) родові форми(робив, робила, робило);

4) іменні ф-ми-дієприкметники(зроблений);

5) дієприслівники(роблячи).

Ф-ма дієсл.

На яке питання відповідає Як змінюється Яким членом речення виступає

Неозн. що робити? що зробити? незмінна форма будь-яким

Способова що роблю? що робив? що буду робити? що робив би? що роби? тощо за способами, часами, особами або ро¬дами, числами присудком

Дієприкм. який? за відмінками, родами й чис¬лами означенням, іменним присудком

Безос ф-а на -но,-то що зроблено?

незмінна форма присудком у безособовому реченні

Дієп рисл. що роблячи? що зробивши? незмінна фор¬ма обставиною

Дві основи дієслова:

1) основа інфінітива - рос(ти): Від неї творяться ф-ми мин. часу, умов. спосіб, активні дієприкметники доконаного виду (позеленілий), пасивні дієприкметники з основою на -а-(поча(ти) — початий) та відпо¬відні форми на -но, -то (прочита-но, поча-то) і дієприслівни¬ки доконаного виду (поча-вши). 2) основи теперішнього часу - від 3-ї ос. одн. відкидаємо особове закінчення -є або -ить (-іть): жив(е), говор(ить): Від неї творяться ф-ми наказ. способу (живи), активні дієприкметники недок. виду (живучий) та дієприслівники недоконаного виду (живучи).

Дієвідмінювані та недієвідмінювані форми дієслів: Дієвідмінювання - це система змінних форм дієслова. Дієслова змінюють свою форму за особами, часами, способами, числами, а в минулому часі і умовному способі - за родами. Інфінітив, дієприкметник і дієприслівник не змінюють своєї форми за особами, не мають способу і тому не дієвідмінюються. Як дієвідмінювані, так і недієвідмінювані форми дієслів творяться від двох дієслівних основ.

6. Односкладні речення та їх типи.

Мають лише один головний член, формально подібний до підмета або присудка, але не тотожний йому. Односкладні речення не потребують поповнення другим головним членом для вираження думки. Розрізняють:

I.Дієслівні:

- Означено-особові(точно може бути встановлений виконавець дії або суб'єкт стану). Присудок має форму дієслова 1ої або 2ої особи теп. і майб. Часу або наказового способу (можливі підмети: я,ти, ми,ви).

- Неозначено-особові (виконавець дії та суб'єкт стану мислиться неозначено, як невизначений загал або невідома людина(Можливі підмети: вони, всі, люди, ми всі).

Головним членом виступають:

1) дієслова дійсного способу у формі 3ої ос мн теп та майб часу: Співають пісню, боже мій, мою! (Л.Костенко);

2) дієслова дійсного способу мин часу: Весілля справляли по-старосвітському (Ю.Яновський);

3) дієслова умов способу у формі множини: То це б сиділи в Гальки на весіллі, а не отут балакали в суді

- Узагальнено-особові(передає правило, пораду чи закономірність, що стосується кожного). (Можливі підмети: ти, ми, вони). Головним членом виступають:

1) дієслова дійсного способу у формі 2ої ос одн теп та майб часу: Неправдою світ пройдеш, а назад не повернешся (Нар.те.);

2) дієслова наказового способу: Не кажи гоп, доки не перескочиш;

3) рідше дієслова в інших граматичних формах: Дарованому коневі в зуби не дивляться. Що маємо - не дбаємо, а втративши - плачемо (Нар, те.).

- Безособові(дія відбувається незалежно від виконавця або не має виконавця взагалі).

Головним членом виступають:

1) безособові дієслова (гримить, світає, лихоманить, сниться, вистачає, бракує, щастить та ін.): Так неждано за плечима затужилось мені небом, застогнало висотою під крилом (Б.Олійник).

2) особові дієслова в ролі безособових (у формі 3ої ос одн сер. роду): У грудях дух затисло (П. Тичина).

3) дієслова є, було, буде, немає: І буде нам, і буде нашим внукам (Л.Костенко).

4) дієслівні форми на -но, -то: Багато слів страшних тут наговорено (Л.Костенко).

5) прислівники чи інші частини мови, які перейшли до розряду прислівників: Мені дійсно прикро (В. Під могильний).

- Інфінітивні(значення необхідності, неминучості, нездатності, спонукання).Головним членом виступає:

1) синтаксично незалежний інфінітив (без часток б, би): Тільки нам все жити - не вмирати, зерно сіять, зацвітати знов (А.Малишко).

2) синтаксично незалежний інфінітив з частками б, би: Вам тільки б сміятися.

II.Іменні-Називні: стверджується наявність предмета або явища. Головним членом виступає:

1) ім.-ик у Н.в.: О слів жорстока і солодка влада!;

2) займ-ик у Н.в.: Ну ось уже й ми.