25. Дериваційні й формотворчі афікси.

Див. питання 22

28.Предмет граматики. Основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія.

Термін граматика- у лінгвістичній літературі вживається у значеннях:1) будова мови; 2) розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови — систему морфологічних категорій і форм слів різних частин мови, синтаксичних категорій, словосполучень і речень та способи словотворення.

У категорійній граматиці виокремлюють три підсистеми: 1) категорійний синтаксис, присвячений вивченню функцій мінімальної синтаксичної одиниці та синтаксичних одиниць-конструкцій ; 2) категорійна морфологія, об'єктом вивчення якої є мінімальна морфологічна одиниця — морфема, морфологічне слово та частини мови; 3) категорійний словотвір, присвячений розглядові словотвірних категорій в аспекті зумовленості їх семантико-синтаксичними категоріями речення.

Смислова структура повнозначного слова — це поєднання лексичного значення (індивідуального) і тих абстрактних значень, які характеризують видозміни його у зв'язках з іншими словами називаються граматичними значеннями. Граматичне значення не є належністю одного слова, воно об'єднує граматично цілі групи або й класи слів. Наприклад, різні за лексичним значенням іменники стіл, дуб, килим, солдат, герой мають однакові граматичні значення: називного відмінка, числа однини, виражають належність до чоловічого роду.

Граматична форма слова — це єдність граматичного значення і відповідного засобу вираження його у конкретному випадку вживання слова. Слово в різних формах може виражати одне або кілька граматичних значень, в останньому випадку — за допомогою якогось одного формального показника.Наприклад, у слові легкий формальний показник -ий. виражає значення роду, числа й відмінка, але для кожного граматичного значення в слові може бути окремий формальний показник.

8.Граматичні категорії числівника. Словозміна числівника. Сполучуваність числівників з іменниками.

Числівник – це повнозначна змінна частина мови, яка позначає число, кількість предметів або їхній порядок при лічбі. За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні називають узагальнене число або кількість однорідних предметів при лічбі й відповідають на питання скільки? Порядкові називають порядок предметів при лічбі й відповідають на питання котрий?.

Морфологічні ознаки: 1) кількісні числівники змінюються за відмінками. !!Виняток: числівник один(змінюється за родами й числами), два(з ім. чол. р. і сер. р.) – дві (ж. р.), числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд належать до певного роду і змінюються за числами; 2)порядкові числівники змінюються за родами, числами, відмінками як прикметники.

Усі числівники в реченні пов'язані з іменниками або виступають як назва числа без іменника. Такі синтаксичні сполучення числівника з іменником у формах називного і знахідного відмінків функціонують як один член речення — підмет або додаток: У вікно моє пильно дивляться сто вікон .

Власне кількісні числівники синтаксично пов'язані з іменниками, що піддаються обліку. Числівник один (одна, одно) узгоджується з іменником у роді, числі й відмінку, наприклад: один студент, одна річка.

Порядкові числівники узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку і виступають у ролі означень (перший трактор, десятий клас, сота аудиторія, двадцять друге завдання, перші промені).

Частини мови і принципи їх класифікації.

Частини мови – це основні лексико-граматичні розряди слів. Принципи поділу на частини мови: смисловий – характеризує лексичне значення слова або його відсутність; що слово називає: предмет, його ознаку, кількість, дію чи стан; морфологічний - своєрідність граматичної форми слова: носієм яких граматичних значень слово є; синтаксичний – типова синтаксична функція слова(яким членом речення найчастіше виступає); словотворчий – специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.

У СУМ частини мови поділяються на повнозначні(самостійні) та неповнозначні(службові). До повнозначних частин мови належать: 1) іменник-назви предметів; 2) прикметник-назви ознак предметів; 3) числівник-назви кількості або порядку предметів при лічбі; 4) займенник-вказує на предмет, ознаку, але не називає їх; 5) дієслово-назви дій предметів у часі або їхнього стану; 6) прислівник-назви ознак дії, стану або іншої ознаки. Повнозначними ці частини мови називаються тому, що слова, які до них належать, мають лексичне і граматичне значення, відповідають на певне питання та виступають членами речення. Неповнозначні частини мови: 1)прийменник-визначає відношення між словами в реченні(до, на, при, попід); 2)сполучник-сполучає однорідні члени речення і прості речення в складному; 3) частка-надає певних смислових відтінків реченню або його членам, утворює окремі граматичні форми чи нові слова. Вигук – безпосередньо виражає почуття і волевиявлення людини, не називаючи їх; не належить до жодної з частин мови. За морфологічними ознаками слова всіх частин мови поділяють на змінювані і незмінювані. До змінюваних належать: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово. До незмінюваних належать: прислівник, прийменник, сполучник, частка, вигук і звуконаслідувальні слова.

Іменник як частина мови. Загальне значення, граматичні ознаки і синтаксичні функції.

Іменник – це повнозначна частина мови, яка має значення предметності й відповідає на питання хто?що?.

Морфологічні ознаки іменника. Іменникам властиві граматичні категорії роду, числа і відмінка. 1) Іменник має форму числа. Якщо іменник вживається тільки в множині, то він може мати значення одного або багатьох предметів: Ми зустрілися біля воріт. Ворота скрізь були позамикані. 2) Кожен іменник у формі однини обов’язково належить до одного з трьох родів. 3) Усі іменники, навіть ті, що не змінюють своїх закінчень за відмінками та числами, є словами, які можуть відмінюватися. Відмінки разом з прийменниками виражають синтаксичні відношення іменників до інших слів словосполучення й речення.

Поділ за семантичними значеннями на: істоти/неістоти, загльні/власні назви, конкретні/абстрактні, збірні/одиничні, предметні речовинні. За граматичними ознаками поділяються на: роди(спільний-за контекстом-сирота, подвійний-ч/с:вовчисько,

ж/ч:дівчисько), число, відмінок. Синтаксична роль іменників. Іменник може виступати підметом, частиною складеного присудка ( Поезія-це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі. (Л.Костенко).), додатком, означенням (Отой ліс, який мене стрічав шумом листя і гойданням трав…), обставиною ( Облітає пелюстками мрій вже притомлене й скошене тіло).

За семантичними ознаками і морфологічною характеристикою іменники поділяються на такі лексико-граматичні розряди:

* конкретні й абстрактні іменники;

* іменники - назви істот і неістот;

* власні й загальні іменники;

* збірні іменники;

* матеріально-речовинні іменники.