- •1. Українська мова – національна мова українського народу. Питання періодизації
- •Сегментні і суперсегментні одиниці фонетики
- •2. Система голосних фонем сум. Класифікація
- •3. Система приголосних фонем сум. Класифікація:
- •4. Чергування голосних
- •Зміни голосних звуків у потоці мовлення
- •6. Подвоєння та подовження приголосних. Спрощення в групах приголосних
- •10. Зміни приголосних звуків при словотворенні
- •Позиційні зміни
- •Комбінаторні зміни звуків
- •1. Спрощення в групах приголосних
- •2. Подвоєння приголосних.
- •3.Асиміляція. Типи асиміляції. Дисиміляція
- •4. Дисиміляція.
- •5. Поняття орфоепії. Орфоепічна норма. Основні риси сучасної української вимови
- •6. Поняття графіки. Одиниці графіки. Український алфавіт. Співвідношення звуків і букв.
- •13 Вопрос
- •14 Вопрос
- •15 Вопрос
- •16 Вопрос
- •17,18 Вопрос
- •19 Вопрос
- •20.Завдання словотвірного й морфемного аналізу
- •22.Дериваційні й формотворчі афікси
- •23.Предмет морфеміки. Морфемна структура слів.
- •24. Поняття морфа й морфеми. Типи морфем української мови.
- •25. Дериваційні й формотворчі афікси.
- •28.Предмет граматики. Основні поняття граматики: граматичне значення, граматична форма, граматична категорія.
- •8.Граматичні категорії числівника. Словозміна числівника. Сполучуваність числівників з іменниками.
- •Конкретні й абстрактні іменники
- •Іменники - назви істот і неістот
- •15. Категорія способу дієслова. Форми вираження способів дієслів. Зв’язок категорії
- •17. Прислівник
- •18. Ступені порівняння прислівників:
- •19. Загальна характеристика прийменників як частини мови
- •20. Загальна характеристика сполучників як частини мови
- •21. Загальна характеристика часток як частини мови
- •22. Загальна характеристика вигуків як частини мови:
- •5.Речення, ускладнені вставними і вставленими конструкціями. Вставні слова, їх типи за значенням, вставні речення. Звертання, їх функції в реченні, форми вираження.
- •Відокремлення прикладок
- •4.Відокремлені обставини та способи їх вираження. Уточнювальні члени речення.
- •14.Пряма мова. Непряма мова.
- •50. Лексичні омоніми в українській мові. Полісемія та омонімія.
- •24. Лексика української мови з погляду вживання.
- •25. Відмінювання прикметників
- •4. Українська лексикографія, її історичні витоки та тенденції розвитку.
- •5. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм. Дві основи дієслова та форми, що утворюються від них. Дієвідмінювані та недієвідмінювані форми дієслів.
- •6. Односкладні речення та їх типи.
- •7.Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.
7.Загальна характеристика числівника як частини мови. Значеннєві розряди числівників. Структурні розряди числівників.
Числівник – це повнозначна змінна частина мови, яка позначає число, кількість предметів або їхній порядок при лічбі. За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні називають узагальнене число або кількість однорідних предметів при лічбі й відповідають на питання скільки? Порядкові називають порядок предметів при лічбі й відповідають на питання котрий?. Морфологічні ознаки: 1) кількісні числівники змінюються за відмінками. !!Виняток: числівник один(змінюється за родами й числами), два(з ім.. чол..р і сер.р.)-дві(ж.р.), числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд належать до певного роду і змінюються за числами; 2)порядкові числівники змінюються за родами, числами, відмінками як прикметники. Синтаксична роль : кількісні числівники можуть виступати в ролі різних членів речення: підмета(дев’ять ділиться на три), іменної частини складеного присудка(п’ять на п’ять – двадцять п’ять), додатка(сім помножити на сім-сорок дев’ять). Якщо кількісний числівник пов'язаний з іменником, то така конструкція виступає одним членом речення. Порядкові числівники як правило виступають у реченні узгодженим означенням, зрідка обставиною(Спортивне змагання розпочалося о десятій годині).
Розряди числівників за значенням. Кількісні числівники означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів при лічбі. Поділяються вони на такі групи: 1) власне кількісні (три,шістдесят,сімсот,тисяча);2) збірні(обидва, обидві, семеро,двоє, шестеро), получуються з іменниками чоловічого та спільного роду, що означають назви осіб(п’ятеро друзів), з іменниками середнього роду, що означають назви конкретних предметів(троє вікон), з множинними іменниками, що є назвами парних предметів, з особовими займенниками ми, ви, вони;3)дробові (три сьомі, нуль цілих три десятих);4)неозначено-кільксні числівники (чимало, немало, кілька). Порядкові числівники творяться : від власне кількісних за допомогою закінчень –ий,-а,-е без особливого суфікса(п’ять – п’ятий ); числівники перший та другий творяться від інших основ; при творенні числівників третій і четвертий використовується давній суфікс –ет(-т).
Групи числівників за будовою. За будовою числівники бувають простими, складними і складеними. Прості мають один корінь(один, два, п’ять, сто). Складні мають два корені (одинадцять, тринадцять, вісімнадцять, півтора, півтораста, кількадесят). Складені містять у собі два й більше простих чи складених числівників, тобто кілька слів(п’ятдесят три, триста шістдесят третій).
За характером будови до складених належать також дробові(одна сьома, три цілі і три десяті).