58) Організаційно – технологічні аспекти проведення індивідуальної консультативної бесіди.

Консультативна бесіда з клієнтом - не випадковий процес, вона організована за певними правилами, дотримання яких робить її ефективною і цілеспрямованою. Альошина Ю.Е. умовно ділить КБ з клієнтом на чотири етапи:

1) знайомство з клієнтом і початок бесіди;

2) розпитування клієнта, формування і перевірка консультативних гіпотез;

3) корекційний вплив;

4) завершення бесіди.

Час прийому триває годину, поділену на такі етапи бесіди:

1) початок бесіди - 5-10 хв.;

2) розпитування клієнта - 25-50 хв.;

3) корекційний вплив - 10-15 хв.;

4) завершення бесіди - 5-10 хв.

Отже, завершився аналіз консультативної години, особливостей бесіди і поведінки з клієнтом під час прийому.

Щоб читач одержав ще ясніше уявлення про консультування, ми вважаємо за необхідне познайомити його з п'ятикроковою моделлю процесу інтерв'ю (Абрамова Г.С. вважає основним методом консультування інтерв'ю), яка запропонована Абрамовою Г.С. у такій послідовності.

Перша стадія інтерв'ю може тривати від декількох секунд до 10 хв. На цій стадії психолог структурує ситуацію, визначає, що буде темою взаємодії з клієнтом. Він дає клієнту інформацію про свої можливості. При цьому психолог розв'язує проблему встановлення контакту, відповідальності, рапорту з клієнтом. Конкретні варіанти розв'язання цих проблем залежать від індивідуальних і культурних особливостей клієнта.

Клієнт на цій стадії інтерв'ю розв'язує завдання досягнення психологічного комфорту, тобто завдання емоційного і когнітивного прийняття ситуації інтерв'ю і особистості психолога. Ця стадія інтерв'ю закінчується, коли досягнута відповідність психолога і клієнта, яка може бути виражена ними так: "Я його - відчуваю, розумію” (психолог). "Мене слухають, я довіряю цій людині” (клієнт).

На другій стадії інтерв'ю, коли відбувається збір інформації про клієнта, розв'язується питання про те, у чому полягає проблема. На цій стадії психолог часто виступає у ролі слідчого, прагне відтворити всі деталі досліджуваного контексту. Вся інформація спрямована на усвідомлення клієнтом контексту замовлення і своєї ролі у виникненні психологічної інформації (приблизно 15 20 хв.), іде широка розповідь клієнта про себе. У цей час психолог висуває припущення про будову внутрішнього світу клієнта, про те. якими модальностями цього внутрішнього світу володіє клієнт. Через аналіз контексту психолог може з'ясувати:

- що знає клієнт про можливості своїх дій;

- що знає клієнт про свої цілі;

- що знає клієнт про свої почуття;

- що знає клієнт про свої думки, а також розв'язати питання про те, що потрібно знати клієнту про зміст свого внутрішнього світу, щоб зробити його більш мобільним.

Своїми питаннями психолог орієнтується на текст клієнта, де є ключові слова, які відображають зміст проблеми клієнта. Ключове слово - це фіксація теми взаємодії. Під час інтерв'ю психолог висуває декілька гіпотез про внутрішній світ клієнта і перевіряє їх своїми питаннями.

Відповідаючи на питання психолога, клієнт аналізує свою поведінку і поведінку інших у цій ситуації і усвідомлює їх. Гіпотези, які психолог буде обговорювати з клієнтом, повинні бути просто і адекватно виражені для клієнта. На цій стадії інтерв'ю психолог використовує повторення основних параметрів завдання, яке він розв'язує. Повторення - один із принципів консультування, який дозволяє продемонструвати клієнту різні сторони його проблеми, щоб він міг цю інформацію прийняти і перевірити. Розмова з клієнтом на основі висуненої гіпотези не повинна тривати більше 10 хв. Рекомендується перервати розмову з клієнтом, якщо психологу вже зрозуміла робоча гіпотеза.

Третя стадія інтерв'ю може бути позначена: "Чого Ви хочете домогтися?”. Психолог разом з клієнтом визначає ідеал клієнта - яким він хоче бути, що у його житті відбувається, коли проблеми будуть розв'язані. Якщо клієнту і психологу все зрозуміло, рекомендації повинні даватись негайно. Деякі клієнти починають саме звідси. Ця стадія інтерв'ю передбачає вплив психолога - це основний зміст консультування. В інтерв’ю з психологом відбувається як би "інсайт” - клієнт переживає зміни, які відбуваються з ним, як результат його власних зусиль ("Я сам все зрозумів”). Опора психолога на потенційні можливості клієнта приводить до того, що пережиті клієнтом зміни у ситуації інтерв'ю приведуть і до зміни його поведінки.

Вплив психолога обов'язково повинен бути (найчастіше всього це питання про бажаний для клієнта результат інтерв'ю). Методи впливу, які використовують різні школи психологів під час інтерв'ю, можуть бути різними (див. табл. №1).

Спрямований вплив на клієнта здійснюється і такими прийомами: посилання на авторитет, апеляція до літературних джерел, звернення до наукових даних. Крім цього, можна спиратися на звичайне життя, яке може служити інформацією для клієнта. Якщо клієнт чинить опір впливу психолога і не реагує на м'які форми впливу (викладені вище), то психолог вказує на опір клієнта і працює з ним, це може бути у такій формі: "Вам не важко прийняти...”, "Вам не хочеться погодитися..." Така форма впливу з боку психолога залишає за клієнтом право не погодитися з ним.

Психологу важливо обговорити з клієнтом можливі позитивні варіанти поведінки. У ненав'язливій манері потрібно відтворити цей варіант поведінки. Можна навіть наполягати на обговоренні його поведінки. Позитивне обговорення може бути не дуже чітким, але повинно бути обов'язковим. Йому може бути присвячена повністю консультація. На цьому стадія впливу закінчується. За тривалістю вона дорівнює приблизно 15 хвилинам.

Четверта стадія інтерв'ю - вироблення альтернативних рішень. Її можна позначити так: "Що ми можемо зробити з цього приводу?”.

Обговорення з клієнтом різних варіантів розв'язання цієї проблеми, пошук альтернатив для подолання ригідності і створення умов вибору серед альтернатив. Одночасно це і є дослідженням особистісної динаміки, яке може бути тривалим.

Психолог, працюючи з альтернативними рішеннями, повинен постійно рефлексувати над змістом своєї професійної позиції, і пам'ятати про те, що "правильне" для нього розв'язання не обов'язково є таким для клієнта, деяким із них потрібні чіткі директивні рекомендації. Психологи різних теоретичних напрямків використовують такі директиви (див. табл. № 2).

П'ята - остання стадія інтерв'ю - це узагальнення психологом у формі резюме результатів взаємодії з клієнтом з приводу проблеми, перехід від навчання до дії. Ступінь узагальнення, доступний психологу, залежить від врахування ним індивідуальних і культурних відмінностей на попередніх стадіях інтерв'ю. На цій стадії інтерв'ю завдання психолога полягає у тому, щоб сприяти зміні думок. дій і почуттів клієнтів у повсякденному їхньому житті. Із практики консультування відомо, що багато клієнтів нічого не роблять для зміни своєї поведінки.

Ефективність консультативної роботи визначається тими переживаннями, які були у клієнта під час інтерв'ю. Зміна стану клієнта під час інтерв'ю - головний показник його ефективності. Для психолога уміння виділити ці зміни і зробити їх доступними для клієнта є основним професійним правилом роботи.

3 погляду психолога, критерій ефективності цього виду діяльності може бути встановлений за показниками відповідності його роботи завданням клієнта. Точніше. ніж він сам, це може зробити група колег - незалежних експертів, спеціалістів по ПК, орієнтуючись на вироблену ними шкалу, наприклад таку:

1. Психолог не здатний бути уважним, перебиває клієнта. пропускає важливу інформацію.

2. Дії психолога очевидно неконструктивні, він надто намагається вплинути на іншу людину.

3. Клієнта не чути або чути дуже мало, шкоди йому нема, але психолог реагує не на клієнта, а сам на себе.

4. Відповіді психолога на вплив клієнта рівнозначні тому, що говорить клієнт. Точне відображення його почуттів. переказ їх, резюме охоплює суть завдань клієнта.

5. Смисл завдання клієнта зрозумілий невірно, але через вплив, який Інтенсивно зростає, психолог вносить в завдання клієнта дещо, що полегшує його стан.

6. У психолога є навички уваги і впливу через емпатійність і щирість.

7. Високий рівень - психолог приєднується до клієнта, і при цьому не втрачає своєї індивідуальності.

Не порушуючи ефекту першого інтерв'ю, можна провести ще дві три зустрічі. Ілюзією, вважає Г.С.Абрамова те, що від частоти зустрічей поліпшується допомога. У ситуації взаємодії з клієнтом, на її думку, будуть включатися все більш складні форми відношень, ситуація ще більше буде проблематизуватися.

Закінчувати консультування найкраще всього домашнім завданням, обов'язково слід, щоб клієнт звітував про його виконання (невиконання). Таким чином, мобілізуються засоби контролю за змістом змін, які відбуваються з клієнтом під час інтерв'ю.

Психологу необхідно прослідкувати, щоб домашнє завдання було сформульоване у простій і доступній для розуміння формі, спрямоване на конкретну ситуацію і дію у ній. Обговорюючи завдання під час наступної зустрічі з клієнтом, можна по-новому побачити досліджувану ситуацію.

Консультування складається із аналізу не тільки вербальних реакцій психолога і клієнта. Не менш важливою є рефлексія психолога і невербальні інтеракції з клієнтом під час інтерв'ю.

Таким чином, суть психологічного консультування полягає у тому, щоб психолог, користуючись своїми спеціальними, підкреслюю, спеціальними професійними, науковими знаннями, створив для іншої людини умови. в яких вона переживає свої нові можливості у розв'язанні її психологічних завдань.

59. Групові форми роботи в психологічному консультуванні та немедичній психотерапії.

На протяжении всей своей жизни мы бываем участниками различных групп. Самая первая группа в нашей жизни – это наша семья, затем группа детского сада, школа, группы увлечений и интересов (спорт, танцы, художественное творчество), друзья, работа и т.д. Таким образом, мы постоянно участвуем в какой-либо группе. Под влиянием различных групп формируются наши ценности, установки, взгляды на жизнь.

В группу люди вступают по ряду причин:

Группа выступает как средство биологического выживания;

Как средство социализации и формирования психики человека;

Как способ выполнения определенной работы, которую невозможно выполнить одному человеку;

Как средство удовлетворения потребности человека в общении, внимательном и доброжелательном отношении к себе, в получении социального одобрения, уважения, признания, доверия;

Как средство ослабления неприятных чувств, таких как страх, тревога;

Как средство информационного, материального и прочего обмена.

В психологии группы используются для оказания помощи в развитии, изменении и совершенствовании личности, а также для решения жизненных трудностей и проблем. Такая популярность групповой работы неслучайна. Она имеет ряд преимуществ:

Во-первых, за одно, и то же время, можно помочь большему количеству людей.

Во-вторых, участники группы могут поделиться своим собственным жизненным опытом и воспользоваться опытом других людей. Это возможность и получения поддержки от людей со схожими проблемами, и просто искреннее мнение, свежий взгляд на многие вещи.

В-третьих, группа это уменьшенная модель социума и участники группы имеют возможность познать важные аспекты своего социального поведения: свои силы, свои пределы, свое поведение и умение строить межличностные контакты. Через самонаблюдение и взаимодействие участники группы могут оценить воздействие своего поведения на чувства окружающих, мнение других о себе, сравнить его со своим мнением о себе.

В-четвертых, участник группы может обучиться новым умениям, экспериментировать с различными стилями отношений. Может «сыграть» роль другого человека, для того чтобы лучше понять и его, и себя. Сформировать новые способы поведения.

В-пятых, групповая работа чаще всего стоит дешевле и является более выгодной для участников.

Группы, имеющие психологические и психотерапевтические цели, чаще всего небольшие. Оптимальным количеством участников считается 8-12 человек. Такое количество участников позволяет использовать большой арсенал упражнений, форм работы, обеспечивает личный контакт с разными людьми.

Групповая психологическая работа включает в себя ряд форм: группы психологической помощи, тренинги, психологическая коррекция, психологическая реабилитация. Рассмотрим подробнее некоторые из них:

Группы психологической помощи направлены на психологическую поддержку, личностный рост и психотерапию. Такие группы не регламентированы по длительности существования, работают с определенной периодичностью встреч. Нет жесткой тематической структуры, допускаются изменения в количественном составе.

К этой же форме работы относятся:

группа самопомощи – непрофессиональная психологическая группа, участники которой объединены общей проблемой и оказывают друг другу эмоциональную поддержку и помощь в поиске решения проблемы;

группа поддержки – участники этой группы объединены одной и той же проблемой и оказывают друг другу эмоциональную поддержку и помощь в поиске решения проблемы. Главное в работе этой группы – процесс, и каждый получает свои результаты, часто отсроченные во времени;

группа личностного роста – это группа, работающая под руководством психолога и объединяющая психически здоровых людей, нацеленных на стимуляцию личностного роста;

психотерапевтическая группа — психологическая помощь под руководством психотерапевта для людей, имеющих психологические проблемы такие как: помощь в выражении старой боли, проработка защитных механизмов, ре-переживание и заживление старых травм, исследование корней проблемы, осознание и разрешение бессознательных конфликтов, поиск ресурсов для взаимодействия с окружающей средой.

Психологический тренинг – это область практической психологии, направленная на психологическую помощь людям с использованием групповых методов психологической работы. Тренинг может быть структурирован, ограничен во времени, участниками являются психически здоровые люди, количество участников чаще всего не меняется.

Тренинги могут быть на отработку определенных навыков, умений, социально-психологические и личностного роста. Эти тренинги отличаются поставленными задачами и структурой работы.

Тренинг навыков и умений направлен на формирование, актуализацию и развитие определенных психологических умений и качеств (познавательных – память, внимание, коммуникативных качеств, креативности, навыков релаксации и управления мышечным тонусом и эмоциональным состоянием в стрессовых ситуациях).

Социально-психологический тренинг направлен на повышение коммуникативной компетенции, на формирование и развитие качеств, обеспечивающих эффективное взаимодействие с социумом. Такой тренинг четко структурирован, ограничен во времени, имеет тематическую направленность. Может включать в себя элементы тренинга умений и навыков. Темы могут быть самые различные, но при этом всегда включаются вопросы межличностного взаимодействия. Например:

- развитие способности в установлении и поддержании психологического контакта в общении;

- познание своих возможностей и ограничений во взаимодействии с другими людьми;

- осознание и снятие внутренних барьеров и зажимов, мешающих эффективной коммуникации;

- развитие способности к анализу своего и чужого поведения;

- развитие способности к пониманию, прогнозированию отношений, чувств, состояний человека в определенных ситуациях.

Разновидностью социально-психологических тренингов являются тренинги формирования команды и групповой коучинг (сопровождение).

Тренинг личностного роста направлен на активизацию личностного развития. Он имеет четкую тематическую структуру, ограничен по времени и в общей продолжительности. Основным является процесс. Каждый участник получает свои результаты, часто отсроченные во времени.

Различают: интенсивный краткосрочный тренинг (от 3 дн, 7-9 дней) при работе до 6 часов в день, пролонгированный тренинг(встречи на 3 часа 1 раз в неделю в течение нескольких месяцев), тренинг-марафон – глубокое погружение в созданную атмосферу, которое не прерывается в течение длительного времени, от суток до нескольких суток.

Групповая психокоррекция, это работа с группой людей, имеющих определенные отклонения от нормы или недоразвитость определенных качеств. Она может быть предназначена для психически здоровых людей и для людей с отклонениями в развитии, но не имеющих психических заболеваний. Групповая коррекция нацелена на получение конкретных результатов, соответствующих определенным нормам психологических умений, способностей при нарушениях в развитии детей (чаще в познавательной, эмоциональной, волевой сферах), учитывающих возрастные особенности.

Разнообразие форм и методов групповой психологической работы позволяет людям выбрать для себя самую оптимальную группу. Любая работа ценна результатами. Какие же результаты принесет групповая психотерапевтическая работа? Некоторые изменяют свою иерархию жизненных ценностей в отношении ценностей материального благополучия и власти. Другие могут принимать важнейшие решения, влияющие на весь их жизненный путь. Третьи становятся более чувствительными в межличностном отношении и приобретают способность выражать свои чувства. Четвертые – становятся менее мелочными и более возвышенными в своих отношениях. Пятые приобретают чувство обязательности к другим индивидам и своим планам. Шестые испытывают большой прилив идей и повышение энергетического уровня. Седьмые могут прийти к значимости личных отношений в связи с осознанием смертности; в то время, как остальные обнаруживают в себе авантюризм, большую восприимчивость к новым концепциям и опыту.

Конечно же, самым главным критерием для включения в группу является мотивация. То есть в группу приходят те люди, которые ценят личностные изменения и сильно их желают; те, кто видят, что им недостает понимания своих собственных чувств и восприимчивости к чувствам других; те, кто имеют высокий уровень ожиданий от группы и помощи в коррекции собственных недостатков.

Методи немедичною психотерапії

психотерапевтичних методів надання психологічної допомоги має право користуватися тільки дипломований психолог, який має відповідну кваліфікацію.

Військовий психолог може використовувати в цілях надання психологічної допомоги різні методи немедичною психотерапії.

Основні методи за формою психотерапевтичного впливу діляться на дві великі групи:

- індивідуальна психотерапія;

- групова психотерапія.

Методами немедичною психотерапії вирішуються відповідні цілі та завдання:

- вивчення особистості клієнта, його емоційного реагування, мотивації, системи відносин, виявлення причин, що сприяють як виникненню, так і збереженню невротичного стану;

- досягнення у клієнта усвідомлення і розуміння причинно-наслідкових зв'язків, між особливостями його системи відносин і його психологічною проблемою;

- допомога клієнту в розумному вирішенні психотравмуючої ситуації, зміні при необхідності його об'єктивного становища і ставлення до нього оточуючих;

-зміна ставлення клієнта, корекція неадекватних реакцій і форм поведінки, що веде до поліпшення самопочуття клієнта і до відновлення його соціального функціонування.

Аутогенне тренування

Аутогенне тренування - це метод самонавіювання, при якому спочатку досягається розслаблення тонусу мускулатури (релаксація), потім у цьому стані проводяться самонавіювання, спрямовані на ті чи інші функції організму.

Аутогенне тренування - може розглядатися і як метод лікування, і як метод профілактики різного роду неврозів і функціональних порушень в організмі. Вона може служити досить дієвим засобом психогігієни і ефективним засобом управління психікою військовослужбовця у важких умовах діяльності.

В основі вправ вищого ступеня аутогенного тренування лежить медитація.

1-е вправа - медитація на кольорі. Після виконання 6 вправ нижчому щаблі клієнт, не змінюючи пози, подумки концентрує свою свідомість на образах характерного кольору: засніжені гірські вершини ... зелений луг ... синій квітка. Під час вправ клієнт повинен прагнути утримувати в свідомості уявлення про колір, а не про конкретні форми предметів.

Вправа повторюється до тих пір, поки клієнт не навчиться візуалізувати кольорові образи.

2-е вправа - медитація на образі певного кольору. Мета вправи полягає в цілеспрямованому викликанні певних колірних уявлень. Одночасно тренуються асоціації колір - відчуття. Наприклад, фіолетовий - почуття спокою, чорний - сум, тривога і т.д.

3-е вправа - медитація на образі. Мета вправи - навчитися довільно візуалізувати конкретний предмет або образ. Це може бути квітка, ваза, чоловік. Критерієм успішності тренування є цілеспрямована візуалізація самого себе.

4-е вправа - медитація на абстрактної ідеї. Сутність вправи полягає у викликанні образних еквівалентів таких абстрактних понять, як свобода, надія, радість, любов і т.п. Образні еквіваленти подібних абстрактних понять у всіх людей суто індивідуальні.

5-е вправа - медитація на емоційному стані. У процесі вправ здійснюється перехід до проекції візуалізованими образів на себе, на власні переживання. Як приклад можна використовувати медитацію відчуття при вигляді гір. Фокус уяви повинен бути спрямований не на конкретний об'єкт або пейзаж (море, гори), а на відчуття, які виникають при їх спогляданні.

6-е вправа - медитація на людині. Спочатку уяву концентрується на незнайомому, а потім - на знайомому людині. Основне завдання вправи полягає в тому, щоб навчитися «звільнятися» від суб'єктивних установок і емоційних переживань по відношенню до знайомих образів, зробити ці образи «нейтральними».

7-е вправа - «відповідь несвідомого». Оволодівши здатністю до візуалізації образів, клієнт сам собі ставить запитання, а відповіді на них отримує у вигляді спонтанно виникаючих образів, які потім інтерпретуються. Найбільш часто задаються питання: «Що я хочу від життя?», «Які помилки я допускаю в житті?», «У чому мої головні проблеми?», «Як я повинен вести себе в конкретній ситуації?»

Раціональна психотерапія

Раціональна психотерапія проводиться у формі діалогу між психологом і клієнтом, в процесі якого психолог виявляє і демонструє клієнтові логічні помилки в його міркуваннях або роз'яснює причини його теперішнього стану. При цьому психолог знайомить клієнта з певними аргументами зі спеціальної літератури.

Раціональна психотерапія звернена до розуму і розсудку клієнта. Спираючись на логіку як науку про закони мислення, психолог переконливо демонструє клієнтові помилки в його міркуваннях, пов'язаних з неправильною оцінкою свого стану.

Найбільш істотною рисою цього методу є вплив на клієнта логічним переконанням, навчання його правильному мисленню (виходячи з того, що в основі психічного розладу лежить логічна помилка, омани людини). Без логічної аргументації немає раціональної психотерапії. Вона включає в себе навіювання, емоційний вплив, вивчення і корекцію особистості, дидактичні і риторичні прийоми.

У процесі раціональної психотерапії психолог вирішує ряд завдань, які на першому етапі його роботи з військовослужбовцем носять переважно діагностичний характер (виявляється сутність конфлікту між особистістю і середовищем, здійснюється всебічне вивчення особистості), а на другому - терапевтичний (складання і здійснення плану корекції мислення, вирішення конфлікту, закріплення отриманих результатів).

Раціональна психотерапія вимагає ерудиції психолога не тільки в своїй області, але і в таких науках, як медицина, логіка, педагогіка, література, соціологія та ін Психолог, що ставить перед собою завдання корекції мислення пацієнта, повинен бути всебічно розвиненою людиною.

Раціональна психотерапія може проводитися індивідуально, але практикується і в груповому варіанті. У цьому випадку великий вплив робить не стільки сам психолог, скільки вміло направлений їм груповий процес.

Показаннями до раціональної психотерапії є, насамперед, невроз нав'язливих станів, психопатії психастенического кола, сексуальні неврози, алкоголізм, наркоманії, девіантні форми поведінки.

Основною перевагою раціональної психотерапії є те, що клієнт сам активно бере участь в процесі надання психологічної допомоги; недолік ж методу в тому, що ефект настає відносно повільно.

Логотерапия або розмовна психотерапія

Психолог розмовляє з клієнтом, вербалізуючи (тобто словесно описує) для нього його емоційний стан. За допомогою цього клієнт сам справляється з важкою ситуацією. Внутрішній світ клієнта перетворюється, і він самостійно виявляє конструктивні зміни в самому собі,

що приносить задоволення, підвищує ступінь самоповаги, сприяє становленню зрілої особистості.

При реалізації цього методу психолог особливу увагу приділяє створенню особливого емоційного клімату в спілкуванні з клієнтом. Для цього необхідна емоційна теплота, визнання цінності особистості клієнта і турбота про нього як про самостійне людині, готовність до співпереживання з ним, акцентування на особистих переживаннях, думках, почуттях, діях, бажаннях у висловлюваннях психолога.

Гештальттерапия

Основна психотерапевтична процедура полягає у створенні для клієнта умов переживання контакту з самим собою, з оточенням, підвищення усвідомлення різних установок, способів поведінки і мислення, які закріпилися в минулому і зберігають стійкість в сьогоденні, а також перевірка, які їхні значення і функції в даний час.

Головна форма роботи - добровільна участь у групі, де психолог індивідуально, по черзі працює з кожним членом групи, багато уваги приділяючи перетворенню розповіді в дію клієнта.

Прийоми гештальттерапии припускають дотримання певних принципів:

Принцип «тут і тепер» - це головний принцип. Клієнта просять визначити, що він робить в даний час, що відчуває в даний час, що думає в даний час, що хоче в даний час. Події минулого просять викладати так, як ніби вони розгортаються сьогодні.

Принцип безперервності (континуум свідомості) - навмисна концентрація на спонтанному потоці змісту свідомості, змісту переживань, звіт собі в тому, що відбувається в дану хвилину. Таким чином, відбувається перенесення акценту на аналіз «що і як» походить від аналізу «чому» це відбувається так, а не інакше. Особливості процесу дій («що і як») мають важливе значення, тому їх усвідомлення і переживання створюють більш безпосередні передумови для їх розуміння і спроби управління ними.

Прийоми гештальттерапии передбачають також проведення спеціальних ігор. Це вправи, спрямовані на конфронтацію клієнта зі своїми переживаннями, дають йому можливість експериментувати з собою та іншими людьми. Це, наприклад, гри «незакінчені справи», «у мене є таємниця» та ін

Істотне місце займає робота зі сновидіннями. Сновидіння зазвичай аналізуються у формі розповіді від першої особи в теперішньому часі, так визначається актуальність переживання. Сон оцінюється як актуальне, а не минуле явище. Робота над сном може бути схожа на театральну дію, якщо в ній беруть участь кілька клієнтів, які розігрують різні частини сну.

Клієнту пропонується домашнє завдання, після їх виконання він аналізує представленість в предметі взаємодії з іншими людьми утримання його суб'єктивної модальності. Психолог задає клієнтові питання, наприклад, про те, чи говорить він про те, що відчуває і відчуває він те, що говорить.

Проективний малюнок

Цей метод може застосовуватися як в індивідуальній роботі з клієнтом, так і при роботі з групою.

Тема малюнка задається або ж дається вільна тема. На малювання дається 30 хвилин. Потім малюнки вивішуються, і починається обговорення. Спочатку про малюнку говорить група, а потім - автор. Обговорюються розбіжності в інтерпретації.

Зразкові теми: який я, яким би я хотів бути, яким здаюся оточуючим, моя сім'я, мої батьки, я серед людей, моє уявлення про людину, яка страждає неврозом, моє уявлення про здоровий людину, найбільша трудність, саме неприємне переживання (вказати період життя або взагалі), моя головна проблема, що мені не подобається в людях, три бажання, острів щастя, життя без неврозу, мій улюблений герой, хто з членів групи, мій день народження і т.п.

Може бути, і інший варіант малювання - вся група малює одну картину. У цьому випадку обговорюється участь кожного члена групи, характер вкладу та особливості взаємодії його з іншими учасниками малювання.

Музикотерапія

Вважається, що цей метод найбільш ефективний в обстановці довіри і спонтанного взаємодії. Цей метод заснований на лікувальному впливі спілкування клієнта з мистецтвом.

Бібліотерапія

Застосовується як лікувальний вплив на психіку клієнта за допомогою читання книг. У ході читання клієнт веде щоденник, аналіз якого допомагає об'єктивно оцінити стан клієнта. Цей метод можна застосовувати як в індивідуальній, так і в груповій формі.

Список книг психолог підбирає сам відповідно з проблемою клієнта.

Арттерапія

Це терапія мистецтвом. Доцільно використовувати прикладні види мистецтва. Заняття при цьому проводяться за двома напрямками: завдання на певну тему при роботі з заданим матеріалом та завдання на довільну тему з довільним матеріалом (клієнти самі обирають тему, матеріал, інструменти).

Закінчення занять необхідно супроводжувати обговоренням теми, манери виконання і пр. Особлива увага приділяється проявам негативізму.

Використовуються й інші варіанти цього методу:

- використання для психотерапії вже існуючих творів мистецтва через їх аналіз та інтерпретацію клієнтами;

- використання творів мистецтв і самостійна творчість;

- творчість самого психолога - ліплення, малювання, та ін, спрямоване на взаємодію з клієнтом.

Ідеомоторне тренування

Оскільки будь-яке уявне рух супроводжується микродвижениями м'язів, то є можливість вдосконалення навичок дій без їх реального виконання. За своєю суттю ідеомоторне тренування це уявне програвання майбутньої діяльності.

При всій своїй виграшності (економія сил, матеріальних витрат, часу) цей метод вимагає від займається серйозного ставлення, здатності до зосередження, мобілізації уяви, вміння не відволікатися протягом всього тренування.

Психологу, що проводить дану тренування необхідно до її початку чітко уявляти розігрувану ситуацію або дію. Можна навіть заздалегідь скласти текст опису ситуації. Звернувши особливу увагу на створення емоційного фону.

На початку тренування можна порекомендувати учнем розслабити м'язи, використовувати нижнє дихання і зануритися в спокійний, злегка дрімотний стан. Після цього психолог приступає до опису ситуації.

При проведенні ідеомоторного тренування рекомендується дотримуватися такі принципи:

- навчають, повинні створити гранично точний образ відпрацьовуваних рухів;

-уявний образ руху повинен бути обов'язково пов'язаний з його м'язово-суглобовий почуттям, тільки тоді це буде идеомоторное уявлення;

- представляючи подумки руху, потрібно супроводжувати його словесним описом у слід за керівником заняття, їх вимовляють пошепки чи подумки;

-приступаючи до тренуванні нового руху, потрібно подумки його бачити в уповільненому темпі, який можна прискорювати в процесі подальших тренувань;

якщо під час тренування тіло саме починає виробляти якісь рухи, цьому не слід перешкоджати;

безпосередньо перед виконанням реальної дії не слід думати про його результат, так як результат витісняє зі свідомості уявлення про те, як потрібно виконувати дію.

Ідеомоторне тренування сприятиме зниженню впливу фактора новизни, що призводить до більш швидкого оволодіння новими навичками, формуванню образу майбутніх дій і підвищує рівень психологічної готовності до них.