- •1.Дисципліна іcторія україни, як об’єкт вивчення її основні методологічні засади та джерельна база
- •2.Розкажіть про варіанти наукової періодизації історії україни
- •3. Розкрийте зміст основних концепцій походження українського етносу . Яка із них, на вашу думку є найбільш достовірною.
- •4)Розкрийте поняття «історико-етнографічний регіон», виділіть основні етапи їх формування в історії україни
- •5) Проаналізуйте наукові концепції етнічного походження київської русі
- •7) Оцініть значення польсько-литовських уній для українського народу в етнополітичному вимірі.
- •8)Проаналізуйте етнополітичні процеси у козацько-гетьманській державі
- •9) Порівняйте особливості етнополітики російської та австрійської (австро-угорської) імпрій щодо українців.
- •10) Проаналізуйте ефективність вирішення етнонаціональних проблем в україні центральною радою, гетьманським урядом та директорією унр.
- •11)Дайте оцінку етнополітичним процесам в україні в радянський період
- •12) Висвітліть особливості етнополітики в сучасній україні
- •13)Розкажіть про хвилі української еміграції, назвіть головні причини масового переселення українців за кордон в різні історичні періоди
- •1)Охарактеризуйте суспільно-політичний лад перших державних утворень на сучасних українських землях (скіфсько-сколотську державу, античні міста-поліси та ін.)
- •5)Розкажіть про піднесення галицько-волинського князівства, охарактеризуйте етапи його державного розвитку та визначте його роль в історії україни
- •6)Охарактеризуйте теорії походження українського козацтва та назвіть причини його зародження
- •10)Розкажіть про «українське питання» в міжнародній політиці напередодні першої світової війни «українське питання» в першій світовій війні
- •11) Висвітліть процес утворення та державотворчу діяльність української центральної ради
- •12)Проаналізуйте основні напрями внутрішньої політики гетьмана павла скоропадського
- •13) Розкажіть про прихід до влади директорії унр та дайте оцінку її державотворчої діяльності
- •17 ) Висвітліть процес утворення срср та входження до його складу україни
- •18)Охарактеризуйте офіційну політику польщі,румунії, чехословаччини щодо західноукраїнських земель у 1920-1930рр.
- •19)Розкажіть про об’єднання українських земель у 1939-1940рр. І дайте оцінку процесу радянізації в західній україні
- •20) Висвітліть «українське питання»в міжнародній політиці напередодні другої світової війни
- •21)Особливості державотворчого процесу в незалежній україні
- •22)Розкажіть про конституційний процес після здобуття україною незалежності
- •23)Проаналізуйте основні напрямки зовнішньої політики україни на сучасному етапі
- •Охарактеризуйте соціальну структура и соц. Відносини в київській русі.
- •3) Охарактеризуйте особливості соціальної структури козацько-гетьманської держави
- •Розкажіть про початок укр. Нац. Відродження в наддніпрянщині, охарактериз діяльність кирило-мифодіївського братства.
- •6)Проаналізуйте сусп.-політ течії та рухи в наддніпрянщині
- •8)Охарактер осн течії у сусп.-політ русі на західноукр землях
- •10)Дайте оцінку соціальної системі радянської укр. Визначте сутність «воєнного комунізму»
- •11) Визначте значення україніза́ція
- •13) Розкажіть про масові репресії 20-30рр в рад укр
- •14)Дайте характ нім окупаційному режиму на укр. Землях в роки дсв.
- •15) Розкажіть про рух опору на укр. Землях в період дсв
- •16) Проаналіз особл соц політ в урср за часів хрущовської відлиги
- •17) Дайте характ особливостям політ-ідеологічних і культ процесів в урср
- •18) Висвітліть особл сусп-політ і духов розв укр сусп в 1970-80
- •19) Розкрийте суть запровадж в срср політики перебудови
- •20) Проаналіз стан багатопартійності в суч укр
- •21) Висвітліть стан міжконфесійних відносин в укр. Після проголош незалежн
- •22)Проаналіз особл здобутки недоліки соц. Політики україни 1991-2013
- •1.Розкажіть про особливості культурного розвитку трипільських племен.
- •2.Особливості розвитку освіти в період київської русі.
- •3.Розкажіть про значення прийняття християнства для розвитку культури Кихвської Русі.
- •4. Проаналізуйте суть змін у стані освіти, які відбулися на укр землях з середини 14ст до середини 17ст.
- •5. Дайте порівняльну характеристику розвитку освіти на українських землях у російській та автсрійських імперіях.
- •6. Розкажіть про розвиток освіти за часів центральної ради, гетьманату п.Скоропадського та директорії унр.
- •7.Проаналізуйте процес ліквідації неписьменності та становлення системи навчальних закладів в радянській україні 1917 – 1930-х рр.
- •8.Розкажіть про внесок українських науковців у перемогу срср в роки другої світової війни
- •9.Розкажіть про умови відновлення та розвиток освіти в радянській україні після звільнення її від німецько-фашистських окупантів
- •10.Розкажіть про особливості науково-технічної революцій в срср і урср у 1960-1980рр.
- •11.Окресліть головні напрямки розвитку середньої та вищої освіти в україні після проголошення її державної незалежності
- •12.Визначте досягнення і прорахунки в науково-технічному розвитку україни в перше десятиліття після проголошення державної незалежності україни
Охарактеризуйте соціальну структура и соц. Відносини в київській русі.
Соціальна структура суспільства Київської держави в часи її зародження була досить простою і значно ускладнилася в кінці домонгольського періоду. У IX ст. в землеробському суспільстві переважали вільні смерди і невелика група племінної знаті на чолі з князем у кожному племені. Тобто тоді існували феодальні відносини слаборозвинутого характеру. Порівняно однорідним воно було і в етнічному відношенні. Але у зв'язку зі швидким зростанням Київської держави збільшується кількість різних соціальних груп, розширюється етнічний склад, відбувається приплив іноземних воїнів. До слов'янського середовища потрапляють фінські мисливці, тюркські найманці, грецькі ремісники, вірменські та єврейські торговці та ін. Соціальна верхівка складалася з князівської дружини, так званих «княжих мужів». Дружинники служили князю добровільно, тобто мали право перейти до іншого. Поряд з ними існувало місцеве боярство. У XI ст. вони злилися і створили єдину соціальну групу, політично впливові роди якого спадково займали вищі чиновничі посади у державі і були опорою князя. Значна частина їх володіла великими землями, на яких працювали вільні, напіввільні смерди та раби. Велике землеволодіння продовжувало зростати внаслідок захоплення феодалами общинних земель та освоєння нових. У кінці XI — на початку XII ст. завершується формування класу феодалів і утверджуються феодальні відносини. Однак верства бояр не була ізольованою кастою, її поповнювали смерди, які отримали цей привілей завдяки своїм заслугам, діти і онуки «поповичів», іноземці-варяги, тюрки та ін. За боярством йшла міська знать: багате купецтво, промисловці, які займалися як внутрішньою, так і міжнародною торгівлею. Часто вони були у родинних стосунках з боярами, займали провідні позиції у житті міст і разом впливали на діяльність віче. До менш впливових і бідніших городян, яких ще називали «молодшими людьми», належали ремісники, дрібні торговці та ін. Останнє місце в соціальній ієрархії міста займала чернь — ті, хто не мав власності або мав її у мізерних розмірах і наймався на «чорну роботу». Юридично вони були вільні, але фактично залежали від міської знаті. Переважну більшість населення країни, яке за різними підрахунками нараховувало від 3 до 12 млн чоловік, становили селяни. Вони мали власне господарство, поле, худобу, платили податки, відбували військову і шляхову повинності. Тобто були незалежними. У XII—XIII ст. продовжує поширюватися боярське землеволодіння, і у зв'язку з цим зменшується кількість незалежних селян, що мають власність, і зростає група, що працює на боярській землі, залишаючись вільними. У переважній більшості це ті, які, рятуючись від нападів кочівників, пересувалися далі на захід чи північ, оселяючись на землях великих землевласників. У великих містах швидко розвивається ремісництво. Ремісники жили окремо, об'єднуючись за фахом в окремі райони. У Києві вони зосереджувалися на Подолі. На самому низу суспільної піраміди перебували раби, або холопи. Джерела холопства: народження від холопів, полон на війні, втеча за-купа, продаж збанкрутілого купця та ін. Холоп міг стати вільним, якщо викупиться на волю або феодал звільнить його. Закон прирівнював його до худоби. Він не мав власності. З поширенням християнства становище холопів трохи покращилося. Церква закликала до пом'якшення у ставленні до рабів, радила відпускати їх на волю. Ці «відпущеники» отримали назву «ізгої», бо їм важко було пробитися навіть до такої соціальної групи, як смерди. їх теж захищала церква. Окрему соціальну групу становили служителі церкви. Виключно церкві підлягали парафіяльні священики, диякони зі своїми сім'ями, ченці та черниці. Відносини між релігійними служителями регулювалися церковним законодавством, значною мірою запозиченим з Візантії. Ці правові норми церковного життя в основному зосереджені у Церковних Уставах Володимира і Ярослава Мудрого. Церква намагалася внести у відносини між класами та соціальними групами примирення, пом'якшення стосунків, брала під свій захист найбільш знедолених, розбитих невдачами людей. Вона постійно отримувала підтримку і допомогу влади, мала «десятину», судове мито та ін. Князі, бояри, купці часто дарували їй великі багатства, в тому числі землі, села, навіть міста. Церква швидко збагачувалася, перетворювалася у великого землевласника, а тому підтримувала і виправдовувала соціальний устрій Київської держави.
ВИСВІТЛІТЬ СОЦІАЛЬНУ СТРУКТУРА И СОЦ. ВІДНОСИНИ НА УКР. ЗЕМЛЯХ В ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКУ ДОБУ
Передусім, для українців, особливо наддніпрянців, литовське панування було прийнятнішим, ніж жорстоке іго Золотої Орди. По-друге, литовці, за браком людей для управління своїми величезними завоюваннями (більшу частину Великого князівства Литовського складали українські землі), дозволяли місцевій українській знаті обіймати найвищі адміністративні посади. Така політика заохочувала українську знать приєднуватися до переможців. Нарешті, на відміну від монголо-татар, на литовців не дивилися як на цілковитих чужинців. Із просуванням культурно відсталих литовців, що трималися язичництва, їхня верхівка швидко потрапляла під культурні впливи своїх слов'янських підданих. Багато князів із династії Гедимінасів прийняли християнство. Руська (українська, білоруська) мова переважної більшості населення князівства стала офіційною мовою уряду. Виявляючи незмінну повагу до місцевих звичаїв, литовці часто проголошували: «Старого ми не змінюємо, а нового не впроваджуємо».
Литовські правителі настільки пристосувалися до місцевих звичаїв Білорусії та України, що за якісь одне чи два покоління за виглядом, мовою та поведінкою вже нагадували своїх попередників — Рюрикойичів. Вони розглядали свої завоювання, власне, як місію «збирання земель Русі» й користувалися цим приводом задовго до того, як його запозичила Москва — міцніючий суперник литовців у змаганнях за київську спадщину. Саме тому Грушевський доводив, що Велике князівство Литовське зберегло традиції Київської Русі більшою мірою, ніж Московія. Інші українські історики навіть твердили, що по суті воно стало відновленою руською державою, а не чужоземним формуванням, що поглинуло Україну.